Справа № 149/1931/24
Провадження №1-в/149/46/25
25.11.2025 р. м. Хмільник
Суддя Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області ОСОБА_1 розглянувши матеріали подання, що надійшло від начальника Хмільницького районного відділу №3 філії Державної установи "Центр пробації" у Вінницькі області ОСОБА_2 про вирішення питань, пов'язаних із виконанням вироку Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 25.06.2024,
До Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області надійшло подання начальника Хмільницького районного відділу № 3 філії Державної установи "Центр пробації" у Вінницькій області ОСОБА_2 про вирішення питань, пов'язаних із виконанням вироку Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 25.06.2025. В поданні зазначається, що іспитовий строк у ОСОБА_3 закінчився і у працівників уповноважених органів з питань пробації відсутні законні підстави вчиняти відносно нього будь-які заходи, представник органу пробації направив матеріали стосовно засудженого ОСОБА_4 для вирішення питання щодо подальшого виконання вироку Хмільницького міськрайонного суду від 25.06.2024.
Ознайомившись із матеріалами, приходжу до наступного висновку.
Частиною 1 ст. 539 КПК України визначено, що питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом. Таким чином, перелік суб'єктів, уповноважених на звернення до суду з питань, передбачених ст. 537 КПК України, чітко визначений. При цьому інші особи, установи або органи (до яких в розумінні зазначеного переліку відноситься і уповноважений орган з питань пробації) можуть звертатися до суду у випадках, встановлених законом.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Водночас диспозитивність кримінального провадження (ст. 26 КПК України) передбачає, що суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК України.
Крім того, завданнями кримінального провадження (ст. 2 КПК України) є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Належна правова процедура - це форма здійснення правосуддя, яку утворюють сукупність гарантій прав людини процесуального характеру, спрямовані на досягнення процедурної справедливості правосуддя.
Застосування належної правової процедури у кримінальному провадженні - це встановлені кримінальним процесуальним законодавством способи реалізації норм кримінального процесуального права, що забезпечують досягнення цілей правового регулювання кримінальних процесуальних відносин у сфері порядку досудового розслідування та судового розгляду. Воно означає не лише те, що всі дії процесуальних суб'єктів мають відповідати вимогам закону, адже в такому випадку це завдання розчиняється в приписах засади законності. Такі дії мають виникати із наявних повноважень і перебувати в адекватному співвідношенні з конкретним процесуальним завданням, яке виникає в певний момент судового розгляду кримінального провадження. Таке адекватне співвідношення приводить до принципу пропорційності.
Належна правова процедура має застосування на кожній стадії кримінального провадження.
У ст. 537, 539 КПК зазначено наступну систему елементів процедури: а) належний суб'єкт (прокурор, засуджений, його захисник, законний представник, орган або установа виконання покарань, а також інші особи, установи або органи у випадках, визначених законом, потерпілий, цивільний позивач, відповідач та інші особи - з питань, що безпосередньо стосуються їх прав, обов'язків чи законних інтересів); б) віднесене законом до компетенції суду питання, що належить вирішити, сформульоване перед судом у відповідній процесуальній формі; в) відповідний склад суду згідно територіальною юрисдикцією; г) дослідження доказів з питання, поставленого перед судом, і ухвалення відповідного рішення.
Як убачається з положень Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № Р(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто дискреційні повноваження - це законодавча встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу і верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Вирок або ухвала суду, які набрали законної сили, обов'язкові для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягають виконанню на всій території України (ст. 533 КПК України).
Суд не може підміняти державний орган, приймати замість такого органу рішення, давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які стосуються прав та інтересів учасників кримінального провадження, однак не поставлені на розгляд суду у визначеному законом порядку, оскільки такі дії виходять за межі визначених суду повноважень законодавцем.
Оскільки подання не містить передбаченого чинним законодавством питання, яке може бути вирішено судом на даній стадії розгляду, суду направлено матеріали з метою "вирішення питання щодо подальшого виконання вироку Хмільницького міськрайонного суду від 25.06.2024", однак, як зазначено вище, суд не може самостійно тлумачити зміст подання, приймати замість компетентного державного органу рішення, в чому саме полягає, на його думку, протиріччя і яким чином суд може їх усунути в межах наданих йому процесуальних повноважень та процедур. Тому подання належить повернути ініціатору без розгляду.
Керуючись ст.ст. 537, 539 КПК України, суд,-
Подання начальника Хмільницького районного відділу № 3 філії Державної установи "Центр пробації" у Вінницькій області ОСОБА_2 про вирішення питань, пов'язаних із виконанням вироку Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 25.06.2024, - повернути без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 7 днів з дня проголошення.
Суддя ОСОБА_1