Справа № 930/1307/24
Провадження №2/930/71/25
28.10.2025 року м.Немирів
Немирівський районний суд Вінницької області в складі:
головуючої судді Войницької Т.Є.
за участі секретаря судового засідання Шелест Л.І.,
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в м. Немирові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ частки в натурі із майна, що є спільною частковою власністю,-
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Немирівського районного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_2 про виділ частки в натурі із майна, що є спільною частковою власністю, в якому просить, виділити їй у приватну власність: веранду літ «а», що складається: «1» - веранда площею 8,3 м2., житловий будинок «А», що складається «2» - кухня площею 9,1 м2., «3» - кімната житловою площею 9,4 м2., «6» - кімната житловою площею 8,9 м2., «7» - кімната житловою площею 18,4 м2., прибудову літ «А1», що складається: «4» - кімната житловою площею 19,6 м2., «5» - кімната житловою площею 18,4 м2., прибудову літ «а1», що складається: «8» - комора площею 5,9 м2., загальною площею 99,5 м2., в тому числі житлова 76,2 м2. Господарські будівлі «Б» - сарай, «Т» - вбиральня, «1-2» - огорожа, та припинити право спільної часткової власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .
Свої позовні вимоги мотивує тим, що на підставі свідоцтва про право па спадщину за законом від 09.12.2016 позивач є власником 17/25 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач ОСОБА_2 є співвласником будинку, якій належить 17/100 частини житлового будинку з господарчими будівлями, а 3/20 частки житлового будинку ні за ким не зареєстровано.
Добровільно між позивачем та відповідачем не досягнуто згоди щодо виділу часток будинку в натурі, а тому досягни згоди в добровільному порядку про виділення належних їм часток, не має можливості.
Позивачем 10.04.2024 року одержано висновок щодо технічної можливості поділу в натурі частки з об'єкта нерухомого майна за № 94 від 10.04.2024. Відповідно до висновку їй може бути виділено наступні приміщення: веранда літ «а», що складається: «1» - веранда площею 8,3 м2., житловий будинок «А», що складається «2» - кухня площею 9,1 м2., «3» - кімната житловою площею 9,4 м2., «6» - кімната житловою площею 8,9 м2., «7» - кімната житловою площею 18,4 м2., прибудову літ «А1», що складається: «4» - кімната житловою площею 19,6 м2., «5» - кімната житловою площею 18,4 м2., прибудову літ «а1», що складається: «8» - комора площею 5,9 м2., загальною площею 99,5 м2., в тому числі житлова 76,2 м2. Господарські будівлі «Б» - сарай, «Т» - вбиральня, «1-2» - огорожа.
За технічними показниками 17/25 частина об'єкта є відокремлена, має окремий вхід і може бути виділена в натурі.
Таким чином, на думку позивачки, вона є співвласником у спільній частковій власності, має право на виділ в натурі належної їй частки у цілому житловому будинку, розміщеному по АДРЕСА_1 .
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена справа розподілена судді ОСОБА_3 .
Ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 16.05.2024 суддею ОСОБА_3 зазначена справа прийнята до свого провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 24.12.2024 закрито підготовче провадження у цивільній справі та призначено до судового розгляду.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 лютого 2025 року вказану вище справу розподілено судді ОСОБА_4 . Повторний автоматизований розподіл судової справи проведено у зв'язку із звільненням з посади судді ОСОБА_3 на підставі рішення ВРП №303/0/15-25 від 20 лютого 2025 року «Про звільнення судді ОСОБА_3 з посади судді Немирівського районного суду Вінницької області у зв'язку з поданням заяви про відставку».
Ухвалою від 03.03.2025 зазначену справу суддею Войницькою Т.Є. прийнято до свого провадження та призначено підготовче засідання.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, надала суду заяву, в який просила справу розглядати без її участі, позовні вимоги визнали та не заперечували щодо їх задоволення.
Згідно з частиною 3статті 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 264 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження.
Судом встановлено, що згідно паспорта серії НОМЕР_1 , виданого Немирівським РВ УМВС України у Вінницькій області 25.02.1998, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Немирів Вінницької області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
З довідки КП «Немирівське БТІ» №147 від 01.04.2024 встановлено, по даним архіву КП «Немирівське ДТІ» станом на 01.01.2013 р. житловий будинок з господарськими будівлями, що розташований в АДРЕСА_1 , зареєстрований: 17/50 частини за ОСОБА_5 , Тульчинським бюро технічної інвентаризації 02.06.2006 р. в реєстровій книзі ФЖ9 Р№496, згідно свідоцтва на право на спадщину /ВСТ 535727/20.05.2006/Немирівська ДНК Р№1-562; 17/50 частини за ОСОБА_5 . Тульчинським бюро технічної інвентаризації 02.06.2006 р. в реєстровій книзі ФЖ№496, Р№496 згідно договору дарування, Немирівською ДНК 26.02.1980 р. Р№243; 17/100 частини за ОСОБА_2 . Тульчинським бюро технічної інвентаризації 09.04.1989 р. в реєстровій книзі ФЖ9 Р№496 згідно свідоцтва на право на спадщину за законом, посвідченого Немирівською ДНК 06.04.1999 р. Р2-772; 3/20 частини - право власності не зареєстровано.
ОСОБА_1 09.12.2016 приватним нотаріусом Немирівського районного нотаріального округу Вінницької області Науменко В.В. видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 на 17/25 частин житлового будинку з господарськими будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 09.12.2016 за ОСОБА_1 на праві приватної спільної часткової власності зареєстровано 17/25 частин житлового будинку,розташованого за адресою: АДРЕСА_1 з господарськими будівлями і спорудами.
На підставі висновку ФОП ОСОБА_6 № 94 від 10.04.2024 р . щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна, а саме: житлового будинку з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , належного ОСОБА_1 , за технічними показниками 17/25 частина житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, може бути виділена в окремий об'єкт нерухомого майна.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав,не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Згідно зі ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Співвласникам, як і кожному окремому власнику речі, належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, що належить їм на праві спільної часткової власності.
Отже, право спільної часткової власності - це право двох і більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися, розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.
Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.
Відповідно до ст.ст.358,364 ЦК України кожен із співвласників спільної власності має право на виділ у натурі частки, що є у спільній власності.
Відповідно до ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
3гідно з ст.364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. (ч.1). Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. (ч.2) У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації (ч.3).
У постанові Верховного Суду України від 03 квітня 2013 року в справі №6-12 цс13 зроблено висновок, що «у разі виділу співвласник отримує свою частку у майні в натурі і вибуває зі складу учасників спільної власності. За всіма іншими співвласниками спільна власність при виділі частки зберігається. На відміну від виділу, за якого право власності припиняється лише для того співвласника, частка якого виділяється зі спільної власності,у разі поділу спільна часткова власність припиняється для всіх її учасників (стаття 367ЦК України). Виділ часток(поділ)жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку зі самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ(поділ)технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин,поділ (виділ)може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. Відтак визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.
Так, відповідно до рекомендацій Верховного Суду обов'язковою умовою виділу в натурі окремого об'єкту нерухомого майна з об'єкту нерухомого майна, який перебуває у спільній частковій власності (Домоволодіння) є технічна можливість виділення у приватну власність відокремленої частини Домоволодіння із самостійним виходом, яка є ізольованою від частин Домоволодіння, які належать іншим співвласникам.
Враховуючи те, що після виділу частки зі спільного нерухомого майна відповідно до ст.364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, при виділі частки із спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об'єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України (постанова Верховного Суду від 16 квітня 2020 року у справі № 725/602/18).
Виходячи з положень статей 183, 364 ЦК України та роз'яснень, викладених в пунктах 6, 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 04 жовтня 1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності на житловий будинок», суд доходить висновку, що виділ частки в натурі із спільного будинку може мати місце за наявності технічної можливості виділення кожній із сторін відокремленої частини будинку із самостійним виходом (квартири), яка відповідає розміру їх часток у приватній власності або наявності технічної можливості переобладнання будинку в ізольовані квартири.
У пункті 8 Постанови № 7 визначено, що різні господарські будівлі (літні кухні, сараї тощо) є підсобними будівлями і складають з будинком одне ціле. Тому при відчуженні жилого будинку вони переходять до нового власника разом з будинком, якщо при укладенні договору про відчуження не було обумовлено їх знесення або перенос попереднім власником.
Реалізація права співвласника щодо виділу належної позивачу 17/25 частки в будинку не порушить прав інших співвласників, оскільки запропонований варіант виділу здійснено відповідно до чинного законодавства, частка позивача у спільній частковій власності на нерухоме майно, є відокремленою та може бути виділена в натурі, тому є всі підстави для задоволення позовних вимог, що узгоджується з Постановою Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 495/3521/18 (провадження № 61-18535св21), у якій вказано, що у разі виділу співвласник отримує свою частку в майні в натурі й вибуває зі складу учасників спільної власності. За всіма іншими співвласниками спільна власність при виділі частки зберігається.
Керуючись ст. ст.183, 355, 356, 358, 364, 367 ЦК України, ст.ст.12, 211, 258, 259, 263-265, 273, 352, 354, ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ частки в натурі із майна, що є спільною частковою власністю - задовольнити.
Виділити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Немирівським РВ УМВС України у Вінницькій області 25.02.1998, РНОКПГІ НОМЕР_2 у приватну власність: веранду літ «а», що складається: «1» - веранда площею 8,3 м2., житловий будинок «А», що складається «2» - кухня площею 9,1 м2., «3» - кімната житловою площею 9,4 м2., «6» - кімната житловою площею 8,9 м2., «7» - кімната житловою площею 18,4 м2., прибудову літ «А1», що складається: «4» - кімната житловою площею 19,6 м2., «5» - кімната житловою площею 18,4 м2., прибудову літ «а1», що складається: «8» - комора площею 5,9 м2., загальною площею 99,5 м2., в тому числі житлова 76,2 м2. Господарські будівлі «Б» - сарай, «Т» - вбиральня, «1-2» - огорожа.
Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 на 17/25 частку домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 06 .11.2025 року.
Суддя Т. Є. Войницька