ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.11.2025Справа № 910/12096/25
За позовом Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА ГРУПА "ТАС"
до Публічного акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ОРАНТА"
про стягнення 22 630,00 грн
Суддя О.В. Гумега
секретар судового засідання
О.Ю. Мороз
Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.
Приватне акціонерне товариство "СТРАХОВА ГРУПА "ТАС" (далі - позивач, АТ "СГ "ТАС" (ПРИВАТНЕ)) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ОРАНТА" (далі - відповідач, ПАТ "НАСК "ОРАНТА") про стягнення 22 630,00 грн страхового відшкодування.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2025 позовну заяву АТ "СГ "ТАС" (ПРИВАТНЕ) прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/12096/25, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі № 910/12096/25.
10.10.2025 до суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшов лист № 9-03/25614 від 10.10.2025 у відповідь на запит суду з інформацією про страхове покриття за полісом № ЕР/210682240.
17.10.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позову в повному обсязі.
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що відповідно до Інструкції щодо заповнення Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, затверджену Протоколом МТСБУ від 11.08.2011 року № 274/2011, у разі виявлення суперечностей в обставинах зазначених у п.12 та п. 13 Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду приймає рішення про проведення додаткового розслідування. Так, враховуючи Висновок судового експерта № 221/25 від 08.10.2025, відповідач прийняв рішення про виплату позивачу страхового відшкодування у розмірі 11 726,99 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 63018 від 16.10.2025. В частині відшкодування відновлюваного ремонту у розмірі 10 903,01 грн відповідач відмовив на підставі п. 37.1.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2025 закрито провадження у справі № 910/12096/25 в частині позовних вимог про стягнення страхового відшкодування у розмірі 11 726,99 грн.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).
При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження судом досліджено позовну заяву, відзив на позовну заяву і додані до них докази, а також надану Моторним (транспортним) страховим бюро України інформацію про страхове покриття за полісом № ЕР/210682240.
Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.
З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підставу свої заперечень та дослідивши матеріали справи, суд
Відповідно до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статей 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
25.04.2022 між Приватним акціонерним товариством "СТРАХОВА ГРУПА "ТАС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ходак" було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № FO-01330593(далі - Договір страхування).
Згідно з Договором страхування у позивача був застрахований автомобіль марки "Renault Express", реєстраційний номер: НОМЕР_1 . Строк дії Договору страхування визначений з 26.04.2022 по 25.04.2023.
27.09.2022 у м. Золотоноша сталася дорожньо-транспортна пригода за участю водія ОСОБА_1 , який керував автомобілем "Renault Megane", реєстраційний номер НОМЕР_2 та водія ОСОБА_2 , який керував автомобілем "Renault Express", реєстраційний номер: НОМЕР_1 , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (далі - Європротокол).
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль "Renault Express", реєстраційний номер: НОМЕР_1 , застрахований позивачем - Приватним акціонерним товариством "СТРАХОВА ГРУПА "ТАС".
З метою визначення вартості відновлюваного ремонту пошкодженого транспортного засобу, 29.09.2022 проведено його огляд, відповідно до якого складено Акт огляду транспортного засобу.
ТОВ "АВТОГОР" було складено Рахунок-фактуру № АК-00005090 від 04.10.2022, відповідно до якого вартість відновлювальних робіт складає 24 130,00 грн.
Судом встановлено, що позивачем було складено Страховий акт № 18281/34/922 від 05.10.2022 та Розрахунок суми страхового відшкодування, згідно змісту яких позивач визнав дорожньо-транспортну пригоду страховим випадком та прийняв рішення про виплату страхового відшкодування власнику пошкодженого автомобіля "Renault Express", реєстраційний номер: НОМЕР_1 , в сумі 24 130,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 24 130,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 292967 від 07.10.2022.
Частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у дорожньо-транспортній пригоді має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України "Про страхування", або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді, за правилами та у порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
До спірних правовідносин застосовується Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" станом на час виникнення спірних правовідносин.
Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене.
В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно (транспортний засіб).
Статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.
До таких випадків, зокрема, відноситься виплата страховиком за договором добровільного страхування страхового відшкодування страхувальнику (потерпілому), внаслідок чого до такого страховика переходить право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток, зокрема, й до страхувальника за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
У постанові Верховного Суду від 02.10.2018 року в справі № 910/171/17 відображено правову позицію, згідно з якою на підставі вищевказаних правових норм до страховика потерпілого переходить право вимоги до заподіювача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування.
Відповідно до ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до примітки до ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, за умови, що учасники дорожньо-транспортної пригоди скористалися правом спільно скласти повідомлення про цю пригоду відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Європротокол - це спеціальний бланк повідомлення про настання дорожньо-транспортної пригоди, який заповнюється водіями-учасниками дорожньо-транспортної пригоди на місці аварії, потім надається страховику для підтвердження дорожньо-транспортної пригоди. Європротоколом можна скористатися при умовах, коли відсутні травмовані (загиблі) люди, водії-учасники дорожньо-транспортної пригоди мають поліси автоцивільної відповідальності, наявна згода водіїв транспортних засобів - учасників дорожньо-транспортної пригоди щодо її обставин, у водіїв відсутні ознаки алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів.
Аналізуючи спірні правовідносини в контексті вказаних норм права, суд вважає за необхідне вказати про те, що водії, учасники дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 27.09.2022, погодилися на складання Європротоколу, ОСОБА_1 , який керував автомобілем "Renault Megane", реєстраційний номер НОМЕР_2 , визнав свою вину у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_2 , який керував автомобілем "Renault Express", реєстраційний номер: НОМЕР_1 своєчасно звернувся до позивача з Повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду.
Судом встановлено, що відповідно до полісу № ЕР/210682240, транспортний засіб марки "Renault Megane", реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача транспортному засобу, взято на страхування Публічним акціонерним товариством "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ОРАНТА" (відповідачем).
Відповідно до листа № 9-03/25614 від 10.10.2025 Моторного (транспортного) страхового бюро України ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну визначений в сумі 160 000,00 грн, а розмір франшизи - 1 500,00 грн. Станом на дату спірної ДТП (27.09.2022) поліс № ЕР/210682240 був чинним.
Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки..
Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику транспортного засобу, застрахованого у позивача, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.
Внаслідок виплати страхового відшкодування страхувальнику пошкодженого транспортного засобу "Renault Express", реєстраційний номер: НОМЕР_1 , позивач відповідно до ст.ст. 993, 1191 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" набув право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду .
Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із Заявою про виплату страхового відшкодування № 03426/9222 від 11.10.2022, в якій просив відповідача сплатити на рахунок позивача суму страхового відшкодування у розмірі 24 130,00 грн.
Судом встановлено, що після відкриття провадження у справі № 910/12096/25 відповідачем було здійснено оплату на рахунок позивача у розмірі 11 726,99 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 63018 від 16.10.2025. Наведене не заперечується позивачем та відповідачем у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2025 закрито провадження у справі № 910/12096/25 в частині позовних вимог про стягнення страхового відшкодування у розмірі 11 726,99 грн.
Суд розглядає позовні вимоги про стягнення з відповідача страхового відшкодування у розмірі 10 903,01 грн.
У постанові від 02.04.2018 в справі № 910/32720/15 Верховний Суд зазначив, що вказівка "у межах витрат", означає, що загальна сума вимоги, яка заявлена страховиком, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, не може перевищувати суму, яка ним реально сплачена.
Судом встановлено, що фактичні витрати позивача по виплаті страхового відшкодування не перевищують розмір збитку, завданого транспортному засобу, пошкодженому у ДТП, що підтверджуються вищезазначеними: Актом огляду транспортного засобу від 29.09.2022, Рахунком-фактурою № АК-00005090 від 04.10.2022, Страховим актом № 18281/34/922 від 05.10.2022, Розрахунком суми страхового відшкодування та Платіжним дорученням № 292967 від 07.10.2022.
Відповідач позовні вимоги заперечив, посилаючись на Висновок судового експерта № 221/25 від 08.10.2025.
Відповідно до Висновку судового експерта № 221/25 від 08.10.2025, пошкодження правої передньої частини автомобіля "Renault Express", реєстраційний номер: НОМЕР_1 , в комплексі (в сукупності) не відповідають пошкодженням в задній правій частині автомобіля "Renault Megane", реєстраційний номер НОМЕР_2 , і вони не могли утворитись при заявлених водіями обставинах ДТП. Пошкодження бампера автомобіля "Renault Express", реєстраційний номер: НОМЕР_1 , не могли утворитись при контактуванні з автомобілем "Renault Megane", реєстраційний номер НОМЕР_2 . Пошкодження правої фари автомобіля "Renault Express", реєстраційний номер: НОМЕР_1 , могли утворитись при контактуванні з автомобілем "Renault Megane", реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Наведені висновки судового експерта суперечать відомостям зазначеним учасниками дорожньо-транспортної пригоди у Європротоколі.
Згідно ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У пунктах 8.15 - 8.22 постанови Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 зазначено таке:
"8.15. Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
8.16. Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
8.17. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
8.18. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
8.19. До того ж Верховний Суд наголошує, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".
8.20. Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатність доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
8.21. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
8.22. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що пошкодження автомобіля "Renault Express", реєстраційний номер: НОМЕР_1 , а саме бампера та правої фари, виникло саме в результаті спірної дорожньо-транспортної пригоди.
Отже, заподіяння шкоди автомобілю "Renault Express", реєстраційний номер: НОМЕР_1 , застрахованому у позивача сталося саме з вини водія "Renault Megane", реєстраційний номер НОМЕР_2 , відповідальність якого застрахована у відповідача.
Згідно з п. 36.2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:
- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;
- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення (абз. 6 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
Як встановлено судом раніше, 11.10.2022 позивач звернувся до відповідача із Заявою про виплату страхового відшкодування № 03426/9222.
У свою чергу, відповідач рішення про відмову у виплаті регламентної виплати позивачу в порядку статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не надав і таке рішення в матеріалах даної справи відсутнє.
Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ОРАНТА" страхового відшкодування у розмірі 10 903,01 грн.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Відповідно до частин 1, 2, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Позивач у позовній заяві навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, який складається з суми судового збору за подачу позовної заяви у розмірі 3 028,00 грн.
Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, до суду не подав.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Позивачем було подано позовну заяву у даній справі в електронній формі, отже розмір судового збору, що підлягає сплаті, підлягає пониженню на коефіцієнт 0,8.
В той же час, позивач за звернення до Господарського суду міста Києва з позовом сплатив судовий збір у розмірі 3 028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 53114 від 09.09.2025.
Тобто позивачем при зверненні до суду із позовом було надмірно сплачено судовий збір у сумі 605,60 грн за подання позовної заяви.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Позивач не звертався до суду з клопотанням про повернення надмірно сплаченого судового збору.
Судом враховано, що відповідач частково сплатив суму страхового відшкодування у розмірі 11 726,99 грн після звернення позивача з позовом до суду. В той час проти задоволення позову заперечував повністю.
Відповідно до ч. 9 ст.129 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
З урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку, що судовий збір у сумі 2 422,40 грн покладається на відповідача.
Керуючись ст. 13, 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ОРАНТА" (Україна, 02081, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЗДОЛБУНІВСЬКА, будинок 7-Д; ідентифікаційний код: 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА ГРУПА "ТАС" (Україна, 03062, місто Київ, пр.Берестейський, будинок 65; ідентифікаційний код: 30115243) 10 903,01 грн (десять тисяч дев'ятсот три гривні 01 коп.) страхового відшкодування та 2 422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.) судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повне рішення складено 26.11.2025.
Суддя Оксана ГУМЕГА