ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.11.2025Справа № 910/4181/25
За заявою ОСОБА_1
про відстрочення виконання судового рішення
у справі № 910/4181/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДИТ-КАПІТАЛ"
до ОСОБА_1
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -
Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНСПЕКТОР КС"
про стягнення 238 413,38 грн
Суддя О.В. Гумега
секретар судового засідання
О.Ю. Мороз
Представники:
від позивача (стягувача): не з'явився;
від відповідача (боржника): Сіриченко А.С.
від третьої особи: не з'явився.
На розгляді Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/4181/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" (далі -
позивач, ТЗОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ") до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ) про стягнення з відповідача на користь позивача 238 413,38 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту у сумі 215 551,93 грн. та заборгованості за відсотками у сумі 22 861,45 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.07.2025 у справі № 910/4181/25 позов задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" (заборгованість у сумі 238 413,38 грн, судовий збір у сумі 2 860,96 грн, витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5 000,00 грн.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2025 у справі № 910/4181/25 залишено без змін.
22.10.2025 до суду від ОСОБА_1 надійшла заява про відстрочення та розстрочення виконання рішення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2025 відкладено вирішення питання про прийняття до розгляду заяви ОСОБА_1 до повернення матеріалів справи №910/4181/25 до Господарського суду міста Києва.
03.11.2025 матеріали справи № 910/4181/25 надійшли до Господарського суду міста Києва.
03.11.2025 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2025 у справі № 910/4181/25, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2025 у справі № 910/4181/25, видано наказ.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2025 у справі № 910/4181/25 прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 та призначено судове засідання на 24.11.2025 о 10:20 год.
14.11.2025 до суду від відповідача (боржника) надійшли додаткові пояснення, відповідно до яких відповідач просив відстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2025 у справі № 910/4181/25 строком на 12 місяців.
20.11.2025 до суду від позивача (стягувача) надійшли заперечення на заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання судового рішення, в яких останній заперечував проти задоволення заяви відповідача про розстрочення виконання судового рішення.
У судове засідання, призначене на 24.11.2025, з'явився представник відповідача (боржника). Представники позивача (стягувача) та третьої особи не з'явились.
Судом враховано, що згідно поданих до суду 20.11.2025 заперечень, позивач (стягувач) просив суд розглянути заяву ОСОБА_1 про відстрочення виконання судового рішення без участі представника ТЗОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" за наявними в матеріалах справи документами. Клопотання судом задоволено.
У судовому засіданні, призначеному на 24.11.2025, відповідач (боржник) підтримав заяву про відстрочення виконання рішення суду від 09.07.2025 у справі № 910/4181/25 строком на 12 місяців.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 про відстрочення виконання судового рішення та заперечення позивача (стягувача), всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, дослідивши наявні у справі докази, суд
Статтею 326 ГПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 327 ГПК України).
Частиною 1 статті 331 ГПК України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про відстрочення та розстрочення рішення суду. З урахуванням уточнень викладених у додаткових поясненнях відповідач просив суд відстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2025 у справі № 910/4181/25 строком на 12 місяців.
В обґрунтування наявності підстав для відстрочення вконання рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2025 у справі № 910/4181/25 відповідач, зокрема, зазначає, що відповідач не має постійного місця роботи та стабільного доходу, на його утриманні перебуває неповнолітня дитина 17 років, а відстрочення виконання рішення забезпечить повноту та своєчасність сплати грошових коштів.
Частиною 3 статті 331 ГПК України визначено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 5 ст. 331 ГПК України).
В силу наведених приписів процесуального законодавства, підставою для відстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що істотно ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення у визначений строк. Тобто відстрочення виконання судового рішення пов'язано з об'єктивними, непереборними - виключними обставинами, котрі ускладнюють його вчасне виконання.
Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 вказаного Кодексу, і за наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд має право відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.
Вирішуючи питання про відстрочення виконання рішення, господарський суд враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. 4 ст. 331 ГПК України).
Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.
Особа, яка подала заяву про відстрочення виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у даній справі.
Проаналізувавши наведені у заяві ОСОБА_1 про відстрочення виконання судового рішення у справі № 910/4181/25 мотиви, суд дійшов висновку, що відповідачем (боржником) не надано належних та допустимих доказів, які б підтвердили неможливість виконання рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2025 у справі № 910/4181/25 та не доведено суду винятковості обставин, що унеможливлюють виконання даного рішення суду.
Крім того, заявник не надав суду жодних доказів, які б свідчили про можливість виконання рішення Господарського суду м. Києва у справі № 910/4181/25 у разі надання відстрочки виконання; не надано доказів, які б підтверджували його дійсні наміри щодо вжиття заходів, спрямованих на фактичне виконання рішення.
Згідно з частиною 2 статті 11 ГПК України суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною 4 наведеної статті ГПК України визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї (далі - Конвенція), згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України", заява № 60750/00, зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".
Суд зазначає, що положеннями п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 326 ГПК України закріплено принцип обов'язковості рішень суду, згідно із яким судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковим на всій території України. Відповідно до ч. 2 ст. 326 ГПК України невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012 виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. У рішенні Конституційного Суду України від 25.04.2012 у справі №11-рп/2012 зазначено, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
У зв'язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.
Судом враховано, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, за певних обставин затримка з виконання судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії", № 22774/93, п. 74), а також судом взято до уваги те, що існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" від 3 квітня 2008 року, заява № 3236/03, п. 43), крім того враховано, що "державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням, у такому випадку не може прийняти аргумент Уряду, що визначає таку відсутність як "виняткові обставини" (§ 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Півень проти України" від 29.06.2004, заява N 56849/00).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України", заява № 6962/02, зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у статті 6 Конвенції.
З урахуванням підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення судом встановлено, що безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, з огляду на наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, встановлені судом обставини та з урахуванням принципів розумності та справедливості, балансу інтересів сторін та права на справедливий судовий розгляд, яке може бути порушене у випадку довготривалого невиконання рішення суду, а також те, що рішення суду є обов'язковим до виконання та має бути виконане, суд не вбачає правових підстав для відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2025 у справі № 910/4181/25.
Керуючись ст. 233, 234, 235, 331 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення суду у справі № 910/4181/25 відмовити.
Повну ухвалу складено 26.11.2025.
Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 235 ГПК України.
Ухвала може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст. 253-259 ГПК України, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Оксана ГУМЕГА