ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.09.2025Справа № 910/5612/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., секретар судового засідання Мамонтова О.О., розглянувши матеріали справи
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Єдиний енергостандарт»
до держаного підприємства «Гарантований покупець»
про стягнення 9691106,39 грн,
Представники:
від позивача Сахнов Д.А.
від відповідача Подольський А.А.
До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Єдиний енергостандарт» до держаного підприємства «Гарантований покупець» (далі - Гарантований покупець) про стягнення 9691106,39 грн, зокрема 9600565,10 грн боргу, 30015,11 грн 3% річних, 60526,18 грн інфляційних втрат.
Суд своєю ухвалою від 06.05.2025 відкрив провадження у справі № 910/5612/25, постановив розглядати справу за правилами загального позовного провадження.
Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо оплати поставленої позивачем електричної енергії за договором №15625/01 від 27.09.2018 (далі - Договір) за лютий-листопад 2024 року. Обґрунтовуючи настання строку оплати позивач посилається на Порядок купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, що затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) 26 квітня 2019 року № 641 (далі - Порядок).
Відповідач позов відхилив повністю. Відповідач, не заперечуючи факту придбання у позивача у спірний період електричної енергії за «зеленим» тарифом на вказану вище суму, вважає, що чинне нормативне регулювання не кваліфікує заявлену до стягнення суму як простроченою. Обґрунтовуючи свої доводи відповідач посилається на Порядок (п. 11.4), за яким сума коштів для здійснення остаточного місячного платежу за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію гарантованим покупцем, зокрема враховується сума коштів, сплачених такому продавцю за «зеленим» тарифом шляхом здійснення авансових платежів, та сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від оператора систем передачі (ОСП) відповідно до договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел. Отже, як вважає відповідач, оплата ним 100 відсотків вартості відпущеної продавцем за «зеленим» тарифом електричної енергії здійснюється за умови отримання гарантованим покупцем від ОСП 100 відсотків коштів відповідно до договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел. Станом на 31.03.2025 заборгованість приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», яке є ОСП, перед відповідачем, яке є гарантованим покупцем, за надану у 2024 році послугу становить 6824400984,04 грн. А тому, на думку відповідача, відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, у нього не наступив обов'язок з оплати відпущеної продавцем (позивачем) за «зеленим» тарифом електричної енергії за Договором.
Також відповідач зазначив, що наявні форс-мажорні обставини - введення воєнного стану, та просив зменшити розмір 3% річних до 1 грн.
12 червня 2025 року позивач подав клопотання (клопотання сформовано у системі «Електронний суд») про залучення до участі у справі як третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго».
Підстави залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, наведені в ч. 1 ст. 50 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України, за якою треті особи залучаються у разі, коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін.
Заявник клопотання не навів таких підстав, з огляду на що 12.06.2025 суд відмовив у задоволенні клопотання (відповідна ухвала занесена до протоколу судового засідання).
Відповідач подав докази сплати 1041575,00 грн боргу (платіжні інструкції від 09.06.2025 № 483 544 (396851,84 грн за червень 2024 року), від 19.05.2025 № 479 793 (644723,16 грн за травень 2024 року).
Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Єдиний енергостандарт» є суб'єктом господарювання з виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, продаж якої здійснює державному підприємству «Гарантований покупець». Правовідносини між сторонами засновані на договорі від 27.09.2018 № 15625/01, редакція якого з 26 січня 2024 року викладена ними у додатковій угоді № 677/07/24 від 25.01.2024 (далі - Договір).
Згідно з пунктом 1.1 Договору продавець зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії, відпущену генеруючими одиницями продавця, включеними до балансуючої групи гарантованого покупця, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та чинного законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26 квітня 2019 року № 641 (далі - Порядок).
У рамках виконання Договору протягом лютого-листопада 2024 року позивач поставив, а відповідач прийняв електричну енергію на загальну суму 9600565,10 грн. Ці обставини сторони визнають та не оспорюють, а тому, відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України, вони не підлягають доказуванню.
Оскільки Договір є правочином купівлі-продажу, родовими ознаками якого є передача майна (товарної продукції) на оплатній основі, сторони, формуючи його умови, обов'язок гарантованого покупця з оплати придбаної електричної визначили як у суті самого зобов'язання (п. 1.1 Договору), так і у переліку обов'язків, прийнятих на себе відповідачем: своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки за куплену у покупця електричну енергію (п. 4.4 Договору).
Обов'язку гарантованого покупця своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки за куплену у покупця електричну енергію кореспондується право покупця вимагати у продавця здійснення такого розрахунку. Відповідно до пункту 4.1 Договору продавець має право вимагати від гарантованого покупця повну та своєчасну оплату товарної продукції відповідно до глави 3 цього Договору, п. 3.3 якого передбачає, що оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців у розрахунковому місяці, формування актів купівлі-продажу електричної енергії здійснюється відповідного до Порядку.
Отже, умови Договору щодо оплати електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця, носять бланкетний характер, відсилаючи до Порядку як регуляторного акту (пункт 3.3 Договору).
Розрахунок платежів та порядок їх здійснення між гарантованим покупцем та продавцями за «зеленим» тарифом є предметом регулювання розділу 11 Порядку.
Згідно з пунктом 11.4 Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом (у редакції постанови Національної комісії, що здійснює держане регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 24.01.2024 № 178) гарантований покупець забезпечує проведення розрахунку та здійснення оплати за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію протягом п'яти робочих днів з дня оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги з забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці (абз. 1). При визначенні суми коштів для здійснення остаточного місячного платежу за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію гарантованим покупцем, зокрема враховується сума коштів, сплачених такому продавцю за «зеленим» тарифом шляхом здійснення авансових платежів, та сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП відповідно до Договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел (абз. 2).
Поняття зобов'язання та підстави його виникнення наведені у ст. 509 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, за якою зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Договір є однією з підстав виникнення зобов'язань.
Суб'єктами зобов'язання, які є елементами зобов'язання, є його сторони: управомочена сторона - кредитор, та зобов'язана сторона - боржник.
Виконання зобов'язання - це вчинення боржником або іншою особою на користь кредитора або третьої особи певної дії або утримання від дії, яка становить предмет виконання зобов'язання. Виконання зобов'язання є правомірною дією, яка спрямована на припинення зобов'язання.
Цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору, вимог Цивільного кодексу України, інших актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Такі умови (принципи) можна поділити на умови належного виконання, реального виконання та справедливість, добросовісність, розумність (ч. 3 ст. 509 ЦК України).
Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведено належними сторонами, щодо належного предмету, у належний спосіб, у належний строк (термін), у належному місці. Принцип реального виконання слід розуміти як виконання зобов'язання в натурі, тобто вчинення саме тих дій, що становлять зміст зобов'язання.
Договір, як різновид юридичного факту, в основі якого лежить погоджена воля двох сторін, є результатом їхніх взаємних поступлень і самообмежень. Цей результат отримав визначення домовленості (ст. 526 ЦК України), що диктує прагнення сторін спільними зусиллями досягти бажаних наслідків.
Отже, у свою чергу, виконання договірного зобов'язання має відбуватись відповідно до умов укладеного договору, що узгоджені його сторонами.
У переважній більшості зобов'язань кожний із суб'єктів зобов'язання є водночас і кредитором і боржником один щодо одного. А тому, відповідно до ч. 3 ст. 510 ЦК України, якщо кожна із сторін зобов'язання має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
З огляду на це, використання терміну «зобов'язання» застосовується як для позначення зобов'язального правовідношення в цілому, так і для позначення окремого обов'язку боржника (боргу).
Спосіб виконання - це порядок та послідовність здійснення сторонами дій у процесі виконання зобов'язання. Грошове зобов'язання є зобов'язанням по сплаті грошових коштів, а його предметом є певна грошова сума, що має бути сплачена кредиторові. Спосіб виконання зобов'язання, як правило, обирається сторонами при його виникненні та може полягати в одноразовому повному виконанні, періодичному виконанні або постійному виконанні. Період часу, у який має бути виконано зобов'язання, є строком (терміном) виконання. Такий період може бути визначений і невизначений.
Встановлений Договором та Порядком (розділ 11) спосіб виконання зобов'язання гарантованого покупця з оплати за відпущену продавцем електричну енергію передбачає певну послідовність та етапність дій відповідача:
- гарантований покупець, не пізніше п'ятого дня після закінчення першої та другої декад розрахункового місяця здійснює оплату продавцю в обсязі, пропорційно відпуску електричної енергії генеруючими одиницями за 10/20 діб (також зазначено джерело походження коштів - отриманих від ОСП та коштів, отриманих гарантованим покупцем за реалізовану електричну енергію за результатами торгової діяльності на ринку добу на перед (РДН), внутрішньодобовому ринку (ВДР), за двосторонніми договорами);
- отримання фактичних даних щодо обсягу відпуску/відбору електричної енергії за розрахунковий місяць;
- здійснення доплати продавцю за розрахунковий місяць пропорційно вартості купленої товарної продукції;
- отримання від адміністратора комерційного обліку (АКО) сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії;
- здійснення протягом трьох робочих днів розрахунку вартості електричної енергії та направлення покупцю акт купівлі-продажу електричної енергії;
- направлення акт коригування до акта купівлі-продажу електричної енергії (у випадку наявності оновлених даних);
- підписання таких актів;
- прийняття Регулятором (Національною комісією, що здійснює держане регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг) рішення щодо затвердження розміру вартості послуги з забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці;
- оплата електричної енергії протягом п'яти робочих днів з дня оприлюднення рішення Регулятора.
Отже, за умовами Порядку, період (строк) виконання зобов'язання гарантованим покупцем з оплати за відпущену продавцем електричну енергію є визначеним і він становить п'ять робочих днів з дня оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги з забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.
Положення абзацу 2 пункту 11.4 Порядку (щодо врахування суми коштів, сплачених такому продавцю за «зеленим» тарифом шляхом здійснення авансових платежів, та суми коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП відповідно до Договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел) не спростовують наведеного вище порядку та строку платежу, оскільки не змінюють правила щодо порядку та послідовності вчинення наведених вище дій, а термінологічне значення «врахування» оплат стосується прийняття до уваги сторонами цієї обставини, і носить по своїй суті диспозиційний зміст, який полягає у наданні можливості сторонам, при наявності спільного волевиявлення, інакшим чином визначити порядок оплати. За відсутності такого волевиявлення діють правила щодо повної оплати протягом п'яти робочих днів з дня оприлюднення рішення Регулятора.
Оскільки сторони не визначили інакшим чином послідовність здійснення гарантованим покупцем дій у процесі виконання ним грошового зобов'язання та строк його виконання, строк оплати останнім електричної енергії, поставленої позивачем у лютому-листопаді 2024 року, є п'ять робочих днів з дня оприлюднення Національною комісією, що здійснює держане регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, рішення щодо затвердження розміру вартості послуги з забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у ці місяці.
У рамках виконання Договору мало місце постачання позивачем електричної енергії відповідачу у лютому-листопаді 2024 року, яке супроводжувалось підписанням щомісячних актів купівлі-продажу електроенергії. Нижче у таблиці наведені рішення Національної комісії, що здійснює держане регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг щодо затвердження розміру вартості послуги з забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у ці місяці, дати їх оприлюднення та строк оплати за кожним із спірних місяців.
№ п/пПеріодБоргПостанова НКРЕКПДата оприлюдненняСтрок оплати до
2024 рік
1лютий455186,74№ 2146 від 18.12.202420.12.202427.12.2024
2березень849,32№ 2146 від 18.12.202420.12.202427.12.2024
3квітень168109,93№ 193 від 11.02.202513.02.202520.02.2025
4травень4470950,20№ 529 від 08.04.202510.04.202517.04.2025
5червень3188857,30№ 529 від 08.04.202510.04.202517.04.2025
6липень218478,96№ 76 від 21.01.202523.01.202530.01.2025
7серпень43185,43№ 193 від 11.02.202513.02.202520.02.2025
8вересень58028,30№ 2418 від 30.12.202430.12.202407.01.2025
9жовтень161601,39№ 247 від 18.02.202519.02.202526.02.2025
10листопад835317,53№ 247 від 18.02.202519.02.202526.02.2025
9600565,10
Згідно з нормами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем на суму 9600565,10 грн належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований. Під час розгляду справи у суді відповідач погасив 1041575,00 грн боргу (396851,84 грн за червень 2024 року, 644723,16 грн за травень 2024 року). Суд закриває провадження у частині стягнення 1041575,00 грн боргу у зв'язку з відсутністю предмета спору в цій частині.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов'язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За розрахунком позивача, перевіреним судом, до стягнення з відповідача підлягає 30015,11 грн 3% річних, 60526,18 грн інфляційних втрат.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних, відповідно до статті 625 ЦК України, є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19), від 07 лютого 2024 року у справі № 910/3831/22 (провадження № 12-45гс23).
У постанові від 05.06.2024 у справі №910/14524/22 (провадження № 12-4гс24) Велика Палата Верховного Суду зазначала, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, є правом, а не обов'язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів.
Проте, суд при визначенні розміру, до якого можна зменшити проценти річних, обмежений нормою ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, яка визначає, що боржник має сплатити кредитору три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) від простроченої суми.
Саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов'язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних.
А тому, розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі №903/602/24.
З огляду на викладене відсутні підстави для зменшення процентів річних до 1 грн.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приймаючи рішення, суд зобов'язаний керуватись наданими сторонами доказами.
Позивач належним чином довів порушення його прав зі сторони відповідача.
Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача до останнього підлягають задоволенню в частині стягнення 8558990,10 грн боргу, 30015,11 грн 3% річних, 60526,18 грн інфляційних втрат, а разом 8649531,39 грн. Суд закриває провадження у справі в частині стягнення 1041575,00 грн у зв'язку з відсутністю предмета спору (п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України).
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача 103794,38 грн судового збору. Суд повертає позивачеві з Державного бюджету України 12498,90 грн судового збору.
На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд
Задовольнити частково позов товариства з обмеженою відповідальністю «Єдиний енергостандарт» до державного підприємства «Гарантований покупець».
Стягнути з державного підприємства «Гарантований покупець» (вул. Симона Петлюри, 27, м. Київ, 01032, код 43068454) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Єдиний енергостандарт» (вул. Реміснича, 35, 1 поверх, приміщення 1 А, м. Суми, 40004, код 38708941) 8558990,10 грн боргу, 30015,11 грн 3% річних, 60526,18 грн інфляційних втрат, 103794,38 грн судового збору.
Закрити провадження в частині стягнення 1041575,00 грн.
Повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Єдиний енергостандарт» (вул. Реміснича, 35, 1 поверх, приміщення 1 А, м. Суми, 40004, код 38708941) з Державного бюджету України 12498,90 грн судового збору.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення складений 25.11.2025.
Суддя С.А. Ковтун