ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
13.11.2025Справа № 910/13863/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., секретар судового засідання Мамонтова О.О., розглянувши матеріали заяви приватного підприємства «ДКТ» про забезпечення позову
особи, які можуть отримати статус учасників справи, товариство з обмеженою відповідальністю «Дорогожицьке», Головне управління Державної податкової служби у м. Києві, товариство з обмеженою відповідальністю «Українська універсальна біржа»,
Представники:
від заявника Мацек О.Ю.
від товариства з обмеженою відповідальністю «Дорогожицьке» Голуб М.В
До Господарського суду міста Києва звернулося приватне підприємство «ДКТ» з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно - нежиле приміщення (літ. В) загальною площею 1078,0 м.кв, розташоване за адресою: м. Київ, просп. Голосіївський, 87, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 932626680000.
Приватне підприємство «ДКТ» має намір підготувати та подати у строк передбачений ГПК України позов про визнання недійсними результатів аукціону та договору купівлі-продажу.
Так, 05.11.2025 приватному підприємству «ДКТ» (далі - ПП «ДКТ») стало відомо, що товариство з обмеженою відповідальністю «Українська універсальна біржа» 16.09.2025 провело цільовий аукціон з продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі та продало майно ПП «ДКТ» - нежиле приміщення (літ. В) загальною площею 1078,0 м2, розташоване за адресою: м. Київ, просп. Голосіївський, 87 за суму 2583283,06 грн (договір купівлі-продажу № 20250605-ДПА від 16.09.2025). За твердженням заявника, майно було продане по ціні нижче ринкової у 20 (двадцять) разів, що порушує права заявника.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову приватне підприємство «ДКТ» посилається на те, що набувач майна - товариство з обмеженою відповідальністю «Дорогожицьке», може розпорядитися ним на власний розсуд.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Дорогожицьке» заперечило проти задоволення заяви, а також подало клопотання про зустрічне забезпечення на суму 400000,00 грн.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Частиною 1 статті 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 N 5-рп/2011 у справі N 1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника) або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача або особи, яка звернулась з відповідними вимогами у справі про банкрутство.
Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
У розрізі наведених обставин, з наявністю яких пов'язується можливість застосування забезпечення позову, оцінка факту спроможності товариства з обмеженою відповідальністю «Дорогожицьке» розпорядитись майном повинна враховувати попередню поведінку останнього, яка давала б підстави сумніватись у її добросовісності та справедливості. Приватне підприємство «ДКТ» не наводить аргументів такої поведінки товариства з обмеженою відповідальністю «Дорогожицьке». Навпаки ті обставини, які наводить заявник (продаж майна нижче ринкової ціни) ставлять скоріш під сумнів добросовісність поведінки самого заявника, оскільки не реалізацію ним власного права на проведення оцінки майна не можна вважати чесною відкритою діловою практикою, порушення якої він намагається упередити від іншого учасника шляхом забезпечення позову.
Крім того суд вважає за необхідне зазначити, що виокремлення речей у нерухоме майно обумовлено його фізичними особливостями (знаходиться на одному і тому ж місці, його переміщення у просторі або неможливе, або може призвести до його істотного знецінення), які, в свою чергу, обумовлюють особливості його правового статусу. Однією з таких особливостей є обов'язкова державна реєстрація речових прав на нерухоме майно як обов'язкової умови виникнення прав на нерухоме майно, правочини щодо відчуження якого підлягають нотаріальному посвідченню.
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та нотаріальне посвідчення правочинів щодо відчуження такого майна є процедурними діями, порядок вчинення яких врегульовується окремими законодавчими актами (Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Закон України «Про нотаріат»), що містять вимоги як щодо етапності порядку та документів, на підставі яких вони вчиняються.
А тому розпорядження нерухомим майно, яке, як правило, є вільно переміщуваним у цивільному обороті, здійснюється з дотримання обов'язкових процедур, що потребують часових вимірів. Вказане свідчить про те, що право розпорядження майном хоч і є нічим не обмеженим, водночас така процедура є формалізованою. Забезпечення позову пов'язане з реалізацією судом повноважень, які мають дискреційний характер. Водночас, оскільки така дискреція має наслідком обмеження певних прав іншої особи, вона не може носити абсолютний характер, її підґрунтям повинні бути об'єктивні дані, а не наявність у відповідача статусу власника майна, щодо якого відсутній спір.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви приватного підприємства «ДКТ».
На підставі викладеного, керуючись статтями 136, 137, 140, 234 ГПК України, суд
Відмовити приватному підприємству «ДКТ» у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Ухвала набрала законної сили 13.11.2025.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Північного апеляційного господарського суду.
Повний текст ухвали складений 25.11.2025.
Суддя С. А. Ковтун