ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.11.2025Справа № 910/7865/25
За позовом Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз"
про зобов'язання змінити на інформаційній платформі обсяги розподіленого природного газу
Суддя О.В. Гумега
секретар судового засідання
О.Ю. Мороз
Представники:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - Анісімов Д.Д.;
від третьої особи - не з'явився
Обласне комунальне підприємство "Донецьктеплокомуненерго" (далі - позивач, ОКП "ДТКЕ") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - відповідач, ТОВ "Оператор ГТС України") про зобов'язання змінити на Інформаційній платформі Оператора газотранспортної системи інформацію про обсяги розподіленого природного газу в сторону зменшення за період з лютого по вересень 2021 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2025 позовну заяву ОКП "ДТКЕ" залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.
26.06.2025 до суду від позивача надійшла заява на виконання ухвали суду про залишення позову без руху.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2025 прийнято позовну заяву ОКП "ДТКЕ" до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/7865/25, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 18.08.2025 о 10:00 год., залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" (далі - третя особа, АТ "Донецькоблгаз").
11.07.2025 до суду від представника позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2025 заяву представника позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.
25.07.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
28.07.2025 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.
28.07.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про витребування доказів.
01.08.2025 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
14.08.2025 до суду від відповідача надійшли заперечення на клопотання позивача про витребування доказів.
18.08.2025 до суду від позивача надійшла заява про проведення судового засідання без участі представника позивача.
У підготовче засідання, призначене на 18.08.2025, з'явився представник відповідача. Представники позивача та третьої особи не з'явились.
У підготовчому засіданні, призначеному на 18.08.2025, секретар судового засідання повідомила суд, що представник представника позивача - Суворова О.О. відсутня у системі відеоконференцзв'язку за обліковим записом - ІНФОРМАЦІЯ_1
У підготовчому засіданні, призначеному на 18.08.2025, суд протокольною ухвалою зобов'язав позивача уточнити відомості про представника, який зареєстрований у підсистемі відеоконференцзв'язку ЄСІТС, для проведення підготовчого засіданні в режимі відеоконференції.
У підготовчому засіданні, призначеному на 18.08.2025, суд долучив до матеріалів справи заяви по суті спору та процесуальних питань, подані учасниками справи.
У підготовчому засіданні, призначеному на 18.08.2025, суд повідомив, що клопотання позивача про витребування доказів буде розглянуто в наступному підготовчому засіданні.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2025 продовжено строк підготовчого провадження за ініціативою суду на тридцять днів, відкладено підготовче засідання на 22.09.2025 о 10:40 год.
18.09.2025 до суду від позивача надійшла заява про проведення розгляду справи без участі представника позивача.
У підготовче засідання, призначене на 22.09.2025 з'явився представник відповідача, представники позивача та третьої особи не з'явились.
У підготовчому засіданні, призначеному на 22.09.2025, суд розглянув та задовольнив клопотання позивача про проведення підготовчого засідання без участі представника позивача.
У підготовчому засіданні, призначеному на 22.09.2025, здійснювався розгляд клопотання позивача про витребування доказів.
Представник відповідача заперечував проти задоволення вказаного клопотання позивача.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання позивача про витребування доказів.
У підготовчому засіданні, призначеному на 22.09.2025, судом оголошено перерву до 20.10.2025 о 10:20 год.
16.10.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання без участі представника позивача.
У підготовче засідання, призначене на 20.10.2025, з'явився представник відповідача, представники позивача та третьої особи не з'явились.
У підготовчому засіданні, призначеному на 20.10.2025, суд розглянув та задовольнив клопотання позивача про проведення підготовчого засідання без участі представника позивача.
У підготовчому засіданні, призначеному на 20.10.2025, суд протокольною ухвалою зобов'язав представника відповідача подати до суду Договір транспортування природного газу, на який відповідач посилався у відзиві на позовну заяву.
У підготовчому засіданні, призначеному на 20.10.2025, суд вчинив дії, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.11.2025 о 11:00 год.
30.10.2025 до суду від відповідача надійшла заява про виконання вимог суду, до якої на виконання вимог протокольної ухвали суду надано належним чином засвідчену копію Договору № 1910000137 транспортування природного газу від 31.12.2019 з додатками, укладеного між ТОВ "Оператор ГТС України" та АТ "Донецькоблгаз".
04.11.2025 до суду від представника позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2025 заяву представника позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.
У судове засідання, призначене на 17.11.2025, з'явився представник відповідача. Представник позивача та третьої особи не з'явились.
Проведення судового засідання, призначеного на 17.11.2025, здійснювалось в режимі відеоконференції.
У судовому засіданні, призначеному на 17.11.2025, здійснювався розгляд справи по суті.
Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
Судом враховано, що правова позиція позивача викладена у заявах по суті справи (позовна заява, відповідь на відзив на позовну заяву). Станом на час розгляду справи по суті матеріали справи не містять заяв позивача про зміну або відмову від позовних вимог, відтак суд розглядає предмет та підстави позову, заявлені позивачем у позовній заяві.
У судовому засіданні 17.11.2025 судом заслухане вступне слово відповідача. Представник відповідача позовні вимоги заперечив у повному обсязі.
У судовому засіданні 17.11.2025 здійснювалось з'ясування обставини справи та дослідження доказів, після чого суд перейшов до судових дебатів, у яких представник відповідача виступив з промовою (заключним словом).
Після судових дебатів суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та оголосив перерву для проголошення рішення.
У судовому засіданні 17.11.2025 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення суду буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України.
З'ясувавши обставини справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши в судовому засіданні докази, якими сторони обґрунтовували обставини справи, суд
Між Приватним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" (далі - АТ "Донецькоблгаз", Оператор ГРМ, третя особа) та Обласним комунальним підприємством "Донецьктеплокомуненерго" (далі - ОКП "ДТКЕ", Споживач, позивач) укладено Договір розподілу природного газу шляхом направлення Споживачем Оператору ГРМ Заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) від 30.12.2015 № юр/3019 (далі - Договір розподілу природного газу).
Відповідно до Заяви-приєднання №юр/3019 від 30.12.2015 позивач ознайомився з умовами Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 30.09.2015 №2498 (далі - Типовий договір), на офіційному сайті НКРЕКП, сайті Оператора ГРМ в мережі Інтернет.
Згідно з п. 1.1., 1.2. Типового договору цей договір є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта Споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи. Умови цього договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" і Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП, від 30.09.2015 №2494 (далі - Кодекс газорозподільних систем, Кодекс ГРС).
Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання Споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє Споживачу інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу (п. 1.3. Типового договору).
Відповідно до п. 2.1., 2.2., 2.3. розділу ІI "Предмет Договору" Типового договору Оператор ГРМ зобов'язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач прийняти послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені договором. Обов'язковою умовою надання Споживачу послуги з розподілу природного газу є наявність у Споживача об'єкта, підключеного в установленому порядку до газорозподільної системи Оператора ГРМ. При вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися Законом України Про ринок природного газу та Кодексом ГРС.
Умовами розділу V "Порядок обліку природного газу, що передається Споживачу" Типового договору визначено, що облік (у тому числі приладовий) природного газу, що передається Оператором ГРМ та споживається Споживачем на межі балансової належності об'єкта Споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу ГРС (п. 5.1.). Визначення об'єму розподілу та споживання природного газу по Споживачу здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ та Споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку, визначеного в заяві-приєднанні, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених Кодексом ГРС та цим договором. Для визначення об'єму розподілу та споживання природного газу беруться дані комерційного вузла обліку Оператора ГРМ; у разі відсутності комерційного вузла обліку в Оператора ГРМ беруться дані комерційного вузла обліку Споживача (п. 5.2.). При здійсненні обліку спожитого природного газу Споживачем, що не є побутовим, за розрахункову одиницю розподіленого та спожитого природного газу береться один кубічний метр (м куб.) природного газу, приведений до стандартних умов згідно з вимогами, визначеними в Кодексі ГРС. У разі виявлення порушень вимог Кодексу ГРС при обліку спожитого природного газу Споживачем, що не є побутовим, за розрахункову одиницю розподіленого та спожитого природного газу беруться об'єми природного газу, які нараховуються згідно з вимогами Кодексу ГРС (п. 5.3.). Порядок визначення об'єму розподіленого Споживачу і спожитого ним природного газу та надання звітності щодо спожитих об'ємів газу за розрахунковий період визначається відповідно до вимог Кодексу ГРС та з урахуванням вимог цього договору (п. 5.4.). За наявності розбіжностей у частині визначення об'єму та/або обсягу розподіленого та спожитого природного газу вони підлягають урегулюванню відповідно до умов цього Договору або в судовому порядку. До вирішення цього питання величина об'єму та обсягу розподіленого та спожитого природного газу встановлюється відповідно до даних Оператора ГРМ (п. 5.6).
Відповідно до п. 6.6. розділу VІ "Порядок розрахунків" Типового договору визначено, зокрема, що оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу Споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між Сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем (п. 6.8. розділу VІ "Порядок розрахунків" Типового договору).
Відповідно до п. 7.1.розділом VІI "Права та обов'язки Сторін" Типового договору, Оператор ГРМ зобов'язується, зокрема: забезпечити належний рівень комерційного обліку природного газу по Споживачу, у тому числі формування загального об'єму та обсягу розподілу (споживання) природного газу Споживачу за відповідний період (підп. 4 п. 7.1.); здійснювати перерахунок об'ємів (обсягів) розподіленого природного газу по об'єкту Споживача відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем та сплачувати компенсацію Споживачу у разі невідповідності якості природного газу на межі балансової належності об'єкта Споживча параметрам, визначеним Кодексом газорозподільних систем(підп. 9 п. 7.1.).
Згідно з розділом VІIІ "Відповідальність Сторін" Типового договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно з цим Договором та чинним законодавством України (п. 8.1.). У разі якщо між Оператором ГРМ і Споживачем не досягнуто згоди про компенсацію завданих збитків чи перерахунок наданих послуг, спірні питання вирішуються у судовому порядку (п. 8.3.).
Законом України "Про ринок природного газу" урегульовані правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу.
Відповідно до вимог ст. 33 Закону України "Про ринок природного газу" оператор газотранспортної системи розробляє кодекс газотранспортної системи за результатами консультацій із суб'єктами ринку природного газу та подає його Регулятору на затвердження. Після затвердження кодексу газотранспортної системи Регулятором оператор газотранспортної системи розміщує його на своєму веб-сайті.
Згідно п. 5 глави 1 розділу І Кодексу газотранспортної системи (далі Кодексу ГТС), затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2493, інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС для забезпечення електронної взаємодії та документообігу між суб'єктами ринку природного газу, у тому числі для організації замовлення та супроводження послуг транспортування природного газу в умовах добового балансування газотранспортної системи, а також між суб'єктами ринку природного газу та операторами торгових платформ оператор газотранспортної системи зобов'язаний створити та підтримувати функціонування інформаційної платформи. Інформаційна платформа складається з апаратного та програмного забезпечення.
Згідно з п. 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи.
Позивач (ОКП "ДТКЕ"), звертаючись з даним позовом до Господарського суду міста Києва, зазначив, що протягом 2021 року ОКП "ДТКЕ" отримало від АТ "Донецькоблгаз" акти прийому-передачі послуги розподілу природного газу за лютий 2021 - вересень 2021 в рамках Договору розподілу. Оскільки об'єм споживання (розподілу) природного газу, який АТ "Донецькоблгаз" зазначив у цих актах, не відповідав фактичній витраті природного газу за даними комерційних вузлів обліку, встановлених на котельнях ОКП "ДТКЕ", останнє не підписало акти розподілу природного газу за лютий 2021 - вересень 2021.
ОКП "ДТКЕ" скористалось своїм правом відповідно до пункту 7 глави 3 розділу IX Кодексу ГРМ та подало до Господарського суду Донецької області 16 позовних заяв щодо скасування 16 протоколів АТ "Донецькоблгаз" (згідно яких були здійснені донарахування природного газу за лютий - вересень 2021 року). Всі 16 позовних заяв були задоволені Господарським судом Донецької області, протоколи АТ "Донецькоблгаз" скасовані, а донарахування природного газу визнані незаконними згідно рішень Господарського суду Донецької області від 12.10.2022 у справі №905/2122/21, від 12.10.2022 у справі №905/2080/21, від 26.09.2023 у справі №905/539/23, від 01.11.2023 у справі №905/555/23, від 20.07.2023 у справі №905/540/23, від 20.07.2023 у справі №905/559/23, від 09.11.2023 у справі № 905/686/23, від 02.11.2023 у справі №905/602/23, від 29.11.2023 у справі №905/613/23, від 09.11.2023 у справі №905/614/23, від 09.11.2023 у справі №905/627/23, від 06.03.2024 у справі №905/684/23, від 23.02.2024 у справі №905/556/23, від 14.07.2021 у справі №905/532/21, від 15.04.2025 у справі №905/528/23, від 14.04.2025 у справі №905/685/23, які набрали законної сили.
Позивач зазначив, що наведеними рішеннями суду були встановлені факти незаконного донарахування природного газу АТ "Донецькоблгаз", які в силу приписів ст. 75 ГПК України не доводяться позивачем при поданні даної позовної заяви. Згідно наведених рішень суду загальний обсяг незаконних нарахувань природного газу за період лютий 2021 - вересень 2021 року становить 4 981 450,21 куб.м і цей газ не був фактично спожитий ОКП "ДТКЕ".
Згідно глави 3 розділу IX Кодексу ГРМ, АТ "Донецькоблгаз" передав Товариству з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - Оператор ГТС) дані про фактичний об'єм розподілу та споживання природного газу ОКП "ДТКЕ" за лютий 2021 - вересень 2021 з урахуванням вищезазначених судових рішень. У відповідь на претензію ОКП "ДТКЕ", АТ "Донецькоблгаз" у своєму листі № 05.1/1-769 від 14.05.2025 зазначило, зокрема, що жодними нормами законодавчих актів не передбачено алгоритм самостійного здійснення Оператором ГРМ коригувань на Інформаційній платформі по непобутовому споживачу за попередні періоди, АТ "Донецькоблгаз" неодноразово зверталось до НКРЕКП для надання роз'яснень та алгоритму дій, а також до Оператора ГТС з вимогою здійснити відповідні коригування з урахуванням вказаних вище рішень суду, але коригування не здійснено, будь-яка реакція з боку адміністратора інформаційної платформи з порушеного питання відсутня та відсутні роз'яснення з боку НКРЕКП (а.с. 77 т.1).
ОКП "ДТКЕ" (позивач) зазначив, що відповідно до пункту 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС Оператор ГТС виконує функції адміністратора інформаційної платформи, тобто виключно Оператор ГТС технічно може здійснювати корегувальні дії на цій платформі, тоді як у АТ "Донецькоблгаз" така можливість відсутня.
Тому ОКП "ДТКЕ" (позивач) звернувся до Оператора ГТС (відповідач) з претензією від 22.05.2025 № 727/26 (далі - Претензія) щодо необхідності внесення коригувань на Інформаційну платформу Оператора ГТС (а.с. 8 т. 1).
У Претензії ОКП "ДТКЕ" (позивач) вимагав від Оператора ГТС (відповідач) виконати обов'язок адміністратора Інформаційної платформи Оператора ГТС - здійснити коригування даних щодо обсягів споживання природного газу ОКП "ДТКЕ" за період лютий 2021 - вересень 2021.
Оператор ГТС (відповідач) надав ОКП "ДТКЕ" відповідь № ТОВВИХ-25-8370 від 26.05.2025 (а.с. 74-75 т. 1), відповідно до якої відмовився визнати Претензію ОКП "ДТКЕ", зазначивши, зокрема, таке:
- Оператор ГТС зобов'язаний надати замовнику послуг транспортування всю інформацію щодо обсягу та вартості щодобових небалансів у звітному газовому місяці у термін, не пізніше 12 числа газового місяця, наступного за звітним. Після 12-го числа газового місяця, наступного за звітним, будь-яке уточнення та коригування даних неправомірне, суперечить положенням Кодексу ГТС та підписаному сторонами Договору транспортування природного газу;
- після 14 числа газового місяця, наступного за звітним, Оператор ГТС втрачає будь-яке право здійснювати додаткові дії, щодо визначення обсягу та вартості щодобових небалансів у звітному місяці. Інших термінів оформлення послуг балансування діючим законодавством України не передбачено;
- НКРЕКП у своєму листі № 7044/16.2.1/7-17 від 27.06.2017 зазначило, що чинними нормативно-правовими актами не передбачено здійснення Оператором ГТС коригувань розрахунків небалансу замовників послуг транспортування попередніх періодів, по яким Оператор ГТС вже здійснив балансування. Надання Оператором ГТС замовникам послуг транспортування коригуючих актів суперечить положенням розділу XIV Кодексу ГТС;
- відсутність у Оператора ГТС права складати коригуючі акти про надані послуги підтверджено також висновками Верховного Суду у справах № 927/276/18 від 04.12.2018, №924/447/18 від 10.04.2019, №920/344/18 від 12.06.2019, №922/1382/18 від 09.10.2019, №915/2360/19 від 15.06.2021, №904/2334/18 від 14.07.2022.
ОКП "ДТКЕ" вважає, що така позиція Оператора ГТС є необгрунтованою, а дії Оператора ГТС щодо відмови у проведенні коригувань на Інформаційній платформі Оператора ГТС є незаконними, які порушують права ОКП "ДТКЕ", з огляду на таке:
- Інформаційна платформа має відображати правдиву інформацію, відмова Оператора ГТС внести зміни до Інформаційної платформи та відобразити фактичні об'єми споживання ОКП "ДТКЕ" природного газу за лютий 2021- вересень 2021 фактично легітимізує незаконні нарахування, попри їх скасування судом;
- Оператор ГТС не має дискреції - він лише технічно адмініструє Інформаційну платформу і не має повноважень не враховувати дані щодо фактичного споживання газу ОКП "ДТКЕ", які надав йому АТ "Донецькоблгаз";
- Кодекс ГТС та листи НКРЕКП не мають переваги над процесуальними нормами права та судовими рішеннями. Адміністратор Інформаційної платформи повинен врахувати нову інформацію щодо споживання природного газу ОКП "ДТКЕ", підтверджену судом, навіть якщо строк "звітного місяця" сплив;
- практика Верховного Суду, на яку посилається Оператор ГТС, не може бути врахована через те, що ці судові справи не є аналогічними спірній ситуації;
- об'єми природного газу, щодо яких ОКП "ДТКЕ" просить Оператора ГТС здійснити коригування на Інформаційній платформі, не є небалансом, а є незаконно нарахованим АТ "Донецькоблгаз" обсягом природного газу, який не був фактично спожитий ОКП "ДТКЕ";
- через відмову Оператора ГТС внести зміни до Інформаційної платформи спотворюється облік обсягів газу, що впливає на подальші взаєморозрахунки ОКП "ДТКЕ" з іншими учасниками ринку;
- через недостовірні дані на Інформаційній платформі ОКП "ДТКЕ" вже понесло збитки, ОКП "ДТКЕ" вимушене було розрахуватися з постачальниками газу за газ, який фактично не був спожитий.
З метою захисту своїх законних прав та інтересів, ОКП "ДТКЕ" (позивач) звернулось до суду з позовом про зобов'язання ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" (відповідач) змінити на Інформаційній платформі Оператора газотранспортної системи інформацію про обсяги розподіленого природного газу Приватним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" Обласному комунальному підприємству "Донецьктеплокомуненерго" шляхом зменшення на наступні обсяги:
- за лютий 2021 зменшити на 1 584 760, 40 куб. м,
- за березень 2021 зменшити на 3 152 350,64 куб. м,
- за квітень 2021 зменшити на 237 416,51 куб. м,
- за травень 2021 зменшити на 1 829,40 куб. м,
- за червень 2021 зменшити на 1 556,35 куб. м,
- за липень 2021 зменшити на 1 305,59 куб. м,
- за серпень 2021 зменшити на 1 197,86 куб. м,
- за вересень 2021 зменшити на 1 033,46 куб. м.
Відповідач у відзиві на позовну заяву вважає позовні вимоги необгрунтованими з огляду на таке:
- враховуючи пункт 17 глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС, відповідач стверджує, що після 12-го числа газового місяця, наступного за звітним, будь-яке уточнення та коригування даних - неправомірне, суперечить положенням Кодексу ГТС та підписаному сторонами Договору транспортування природного газу;
- враховуючи пункт 19 глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС, відповідач стверджує, що після 14 числа газового місяця, наступного за звітним, Оператор ГТС втрачає будь-яке право здійснювати додаткові дії, щодо визначення обсягу та вартості щодобових небалансів у звітному місяці. Інших термінів оформлення послуг балансування діючим законодавством України не передбачено;
- НКРЕКП, як Регулятор, у листі від 27.06.2017 № 7044/16.2.1/7-17 зазначила, що чинними нормативно-правовими актами не передбачено здійснення Оператором ГТС коригувань розрахунків небалансу замовників послуг транспортування попередніх періодів, по яким Оператор ГТС вже здійснив балансування;
- отже, як стверджує відповідач, положеннями Кодексу ГТС не передбачено порядку здійснення коригувань даних Інформаційної платформи після завершення звітного періоду та внесення даних в порядку та строки, визначені нормами Кодексу ГТС;
- відповідач звернув увагу на висновки Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 24.05.2023 по справі № 910/3232/22;
- крім того, ТОВ "Оператор ГТС України" (відповідач) не є учасником спірних правовідносин щодо первинного визначення обсягів - ця функція належить виключно Оператору ГРМ, яким в межах спірних правовідносин є АТ "Донецькоблгаз";
- згідно з вимогами розділу ХІІ Кодексу ГТС, саме АТ "Донецькоблгаз" (третя особа) як Оператор ГРМ несе відповідальність за своєчасність, повноту і достовірність наданої Оператору ГТС інформації про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу та за здійснення коригування обсягів добового відбору/споживання на Інформаційній платформі, а також за прийняття ним неправомірного рішення про безпідставне нарахування споживачу обсягів природного газу;
- посилання позивача на 16 рішень суду у наведених вище справах в обгрунтування позовних вимог відповідач вважає безпідставними, оскільки жодним рішенням суду не встановлено необхідності Оператора ГТС вчинити дії щодо коригування відповідних обсягів на Інформаційній платформі та, зокрема, не визнано незаконними дії Оператора ГТС щодо внесення на Інформаційну платформу інформації за відповідними обсягами природного газу;
- також відповідач вважає безпідставним посилання позивача на зміст судового рішення у справі № 910/9529/22, оскільки у справі № 910/9529/22 положення Кодексу ГТС застосовані судами у контексті кардинально інших обставин, які, зокрема, індивідуалізовані застосуванням п. п. 10, 12, 13 глави 2, п. п. 1, 6 глави 4 розділу III та п. 2 глави 4 розділу IV Кодексу ГТС до спірних правовідносин, які стосувалися відображення в Інформаційній платформі даних щодо добових обсягів природного газу за відсутності дистанційного зв'язку з ВОГ (комерційним вузлом обліку природного газу), відтак, на думку відповідача, висновки судів у справі № 910/5929/22 є нерелевантними до спірних правовідносин у даній справі;
- на твердження відповідача, позивач не надав жодних доказів на підтвердження його порушеного права саме ТОВ "Оператор ГТС України", а відтак позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими і відповідно такими, які не підлягають задоволенню.
Позивач у відповіді на відзив не погодився з аргументами відповідача у відзиві з огляду на таке:
- Кодекс ГТС дійсно не описує ретроспективну процедуру, але не забороняє її, якщо зміни зумовлені виконанням судового рішення, відсутність регламенту не звільняє від обов'язку виконати рішення суду;
- саме Оператор ГТС адмініструє систему і несе відповідальність за її коректність, отже не може ухилятися від внесення правдивої інформації, що відповідає судовим рішенням;
- Кодекс ГТС та листи НКРЕКП не мають переваги над процесуальними нормами права та судовими рішеннями;
- строки, передбачені Кодексом ГТС, стосуються звичайних операційних процедур. Виправлення помилок та приведення даних у відповідність до рішень суду є винятком із цих строків. Ні Кодекс ГТС, ні Закон "Про ринок природного газу" не містять прямої заборони на внесення коригувань після закриття звітного періоду;
- лише відповідач має технічну можливість здійснювати коригування даних на Інформаційній платформі. При цьому третя особа (АТ "Донецькоблгаз") передала відповідачу дані про фактичний об'єм розподілу та споживання природного газу ОКП "ДТКЕ" за лютий 2021 - вересень 2021 року з урахуванням судових рішень.
Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив зазначив, що у відповіді позивача на відзив не міститься пояснень, міркувань та аргументів щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотивів їх визнання або відхилення, що свідчить про контраверсійність позиції та правової невизначеності вимог повивача. На думку відповідача, претензія позивача є намаганням останнього здійснити перегляд алокацій і балансів на Інформаційній платформі, що порушує принцип незмінності комерційних даних після визначеного строку.
Відповідно до частин 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статей 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд установив наступне.
Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно з статтею 124 Конституції України юрисдикція судів України поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з статтею 15, частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.
З огляду на положення вищезазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.
У даній справі предметом пред'явленого позову є зобов'язання відповідача внести зміни на Інформаційну платформу за попередні періоди.
Суб'єктивні цивільні прав та інтереси особи захищаються в порядку передбаченому законом за допомогою застосування, зокрема, способів захисту.
Під способами захисту суб'єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 16.11.2022 № 911/3135/20, від 29.06.2021 у справі №916/964/19).
Тобто це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу.
Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно, спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини (див. висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 906/283/20, від 26.04.2023 у справі № 924/438/22, від 20.06.2023 у справі № 906/129/21, від 20.06.2023 у справі № 910/5529/19, від 27.06.2023 у справі № 924/1351/20 (924/493/22), від 27.06.2023 у справі № 916/2851/17, від 04.07.2023 у справі № 904/9132/21, від 18.07.2023 у справі № 908/1845/21, від 25.07.2023 у справі № 910/7826/21).
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання (див. висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц).
Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначено у частині 2 статті 16 ЦК України, приписами якої встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, їхніх посадових і службових осіб.
Перелік способів захисту порушених прав та інтересів, закріплений у статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Абзацом 12 частини 2 статті 16 ЦК України визначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Згідно із частиною першою статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Характер вимоги позивача про захист права визначається характером порушеного чи оспорюваного права або інтересу, зміст і призначення якого, в основному, і визначає спосіб його захисту.
За частинами першою, другою статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Спосіб захисту, визначений законом або договором у розумінні статті 5 ГПК України - це спосіб захисту, передбачений законами України або договором, або не передбачений ними, але такий, що не суперечить законам України.
Спосіб захисту є визначеним законом або договором у тому разі, коли закон (нормативно-правовий акт, що має юридичну силу закону України) та/або умови укладеного сторонами договору передбачають можливість захисту прав чи законних інтересів учасника відповідного правовідношення за допомогою певного способу. Такий спосіб захисту може бути універсальним (застосування якого можливе до всіх чи більшості видів цивільних правовідносин і який може мати певний конкретизований зміст в конкретній правовій ситуації), стосуватися певної обмеженої групи цивільних правовідносин чи навіть бути суто індивідуальним (наприклад, передбачений договором для конкретного порушення і одночасно такий, що не є різновидом універсального чи групового способу захисту).
Системний аналіз положень наведених норм свідчить, що позивач як особа, якій належить право на звернення до суду з позовом за захистом свого права та інтересу, самостійно визначає порушене, невизнане чи оспорюване право або охоронюваний законом інтерес, що потребують судового захисту, та спосіб захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб, який не суперечить закону і який він просить суд визначити у рішенні.
Натомість суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, чи інтереси цієї особи, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 19.05.2020 у справі № 922/4206/19, від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17).
Велика Палата Верховного Суду вже зауважувала, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень, тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог, але, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом. Виконання такого обов'язку пов'язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.02.2022 у справі № 750/3192/14, від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц, від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18).
Безпосередню мету, якої прагне досягнути позивач звертаючись з позовом до суду, втілює спосіб захисту порушеного права, застосування якого має за ціль попередити, усунути чи компенсувати наслідки порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного цивільного права та інтересу.
Застосування способу захисту має бути об'єктивно виправданим і обґрунтованим, тобто залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання, оспорювання та спричинених відповідними діяннями наслідків (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 18.01.2013 у справі № 488/2807/17, від 04.07.2023 у справі № 373/626/17).
Позивач вправі обирати будь-який із передбачених частиною другою статті 16 ЦК України способів захисту, а також способи захисту, передбачені договором або іншим законом. Проте не кожен спосіб захисту за своїми властивостями може бути застосований в окремо визначених конкретних правовідносинах (конкретній правовій ситуації).
Якщо обраний позивачем спосіб захисту порушеного права враховує зміст порушеного права, характер його порушення, наслідки, які спричинило порушення, правову мету, якої прагне позивач, обставини, наслідки порушення, такий спосіб захисту відповідає властивості (критерію) належності.
Іншою не менш важливою, окрім належності, є така властивість (критерій) способу захисту порушених прав та інтересів як ефективність - можливість за наслідком застосування засобу захисту відновлення, наскільки це можливо, порушених прав та інтересів позивача.
Отже, належність та ефективність за своєю природою є різними за змістом властивостями (критеріями) способу захисту порушених прав та інтересів, які характеризують спосіб захисту з точки зору допустимості застосування в межах судової юрисдикції з огляду на правовий характер вимоги та наявності умов до його застосування у конкретних правовідносинах (належність) та можливості за наслідком його застосування відновлення (отримання найбільшого ефекту у відновленні) порушених прав та інтересів позивача (ефективність).
Звідси, належним способом захисту порушених прав є спосіб захисту, який відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення, наслідкам, які спричинило порушення, правовій меті, якої прагне суб'єкт захисту, тоді як під ефективним способом захисту розуміється такий, що забезпечує відновлення порушеного права позивача (спричиняє потрібні результати) без необхідності вчинення інших дій з метою захисту такого права, повторного звернення до суду задля відновлення порушеного права. Тобто спосіб захисту, який виходячи з характеру спірних правовідносин та обставин справи здатен призвести до відновлення порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів (має найбільший ефект у відновленні).
Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Оцінка предмета заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.
Позивач в обгрунтування належності та ефективності обраного ним способу захисту у даній справі № 910/7865/25 посилався на висновки Північного апеляційного господарського суду у постанові від 12.12.2023 по справі № 910/9529/22 за позовом Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи" про зобов'язання відповідача змінити на інформаційні платформі Оператора газотранспортної системи інформацію про обсяги протранспортованого природного газу.
Північний апеляційний господарський суд згідно наведеної постанови дійшов висновку, що заявлений у справі № 910/9529/22 спосіб захисту порушеного права шляхом внесення змін до інформаційної платформи оператора щодо обсягів протранспортованого газу направлений на врегулювання розбіжностей між сторонами щодо обсягу прийнятого/переданого природного газу, відображеного на інформаційній платформі оператора ГТС, який випливає із вимог Кодексу ГТС.
За висновком Північного апеляційного господарського суду у постанові у справі № 910/9529/22 від 12.12.2023, застосування наведеного способу захисту забезпечить визначення вірної кількості протранспортованого газу за спірні періоди та дозволить запобігти пред'явленню постачальником газу необґрунтованих вимог зі сплати заборгованості з поставки природного газу, відомості щодо кількості якого формуються відповідно до даних, які розміщені в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи.
Тому, заявлений позивачем у справі № 910/9529/22 спосіб захисту Північний апеляційний господарський суд визнав таким, що відповідає змісту порушеного права, забезпечує ефективне поновлення прав такої особи, оскільки за своїм змістом спрямований на врегулювання розбіжностей в частині обсягу прийнятого/переданого природного газу.
Постанова Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2023 у справі № 910/9529/22 залишена без змін постановою Верховного Суду від 13.03.2024.
Під час касаційного провадження у справі № 910/9529/22 Верховним Судом не встановлено неправомірності висновків апеляційного суду в частині належності та ефективності обраного позивачем способу захисту у справі № 910/9529/22.
Проте, висновки судів у справі № 910/9529/22 є нерелевантними до спірних правовідносин у даній справі № 910/7865/25, з огляду на різні фактичні обставини та нормативне регулювання спірних правовідносин у цих справах. Так, у справі № 910/9529/22 положення Кодексу ГТС застосовані судами у контексті інших обставин, які зокрема індивідуалізовані застосуванням п.п. 10, 12, 13 глави 2, п.п. 1, 6 глави 4 розділу III та п. 2 глави 4 розділу IV Кодексу ГТС до спірних правовідносин, які стосувалися відображення в Інформаційній платформі даних щодо добових обсягів природного газу за відсутності дистанційного зв'язку з ВОГ (комерційним вузлом обліку природного газу).
Позивач у даній справі № 910/7865/25 просить суд зобов'язати відповідача - ТОВ "Оператор газотранспортної системи" (який не є стороною укладеного між позивачем та третьою особою Договору розподілу природного газу) змінити на Інформаційній платформі Оператора газотранспортної системи відомості про обсяги розподіленого природного газу за попередні періоди (лютий 2021 - вересень 2021), враховуючи встановлені рішеннями Господарського суду Донецької області факти незаконного донарахування природного газу третьою особою (АТ "Донецькоблгаз").
При цьому позивач зазначає, що його право та інтерес порушені, оскільки ТОВ "Оператор газотранспортної системи" відмовляється виконати обов'язок адміністратора Інформаційної платформи Оператора ГТС - здійснити коригування даних щодо обсягів споживання природного газу позивачем за попередні періоди.
Під час розгляду даної справи № 910/7865/25 суд установив наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України "Про ринок природного газу" права та обов'язки оператора газотранспортної системи визначаються цим Законом, кодексом газотранспортної системи, іншими нормативно-правовими актами, а також договором транспортування природного газу.
Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону України "Про ринок природного газу", транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу.
Згідно з статтею 40 Закону України "Про ринок природного газу" розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу (частина 1). Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором. Оператор газорозподільної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів розподілу природного газу з замовниками. Договір розподілу природного газу є публічним (частина 2).
У спірних правовідносинах ОКП "ДТКЕ" (позивач) є споживачем природного газу, розподіл якого здійснюється АТ "Донецькоблгаз" (третя особа, Оператор ГРМ) на підставі укладеного сторонами Договору розподілу природного газу.
Водночас, між АТ "Донецькоблгаз" (третя особа, Замовник) та ТОВ "Оператор ГТС України" (відповідач, Оператор) укладено Договір № 1910000137 транспортування природного газу від 31.12.2019 з додатками.
У взаємовідносинах з ОКП "ДТКЕ" та АТ "Донецькоблгаз" ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" (відповідач, Оператор ГТС) діє відповідно до положень Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2493 (далі - Кодекс ГТС).
Пунктом 1 глави 1 розділу ХІІ Кодексу ГТС передбачено, що оператор газотранспортної системи на підставі інформації про виміряний за газову добу обсяг природного газу та всі його подачі та відбори, яка надається оператором газорозподільної системи, суміжним газовидобувним підприємством, газовидобувним підприємством, підключеним безпосередньо до газорозподільної системи, оператором газосховищ, оператором установки LNG та прямим споживачем, надає кожному замовнику послуг транспортування природного газу інформацію про його подачі та відбори в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи за відповідну газову добу (D) в порядку, встановленому цим розділом. Інформація про відбори в точках виходу до газорозподільних систем надається в розрізі споживачів замовника послуг транспортування.
Остаточна алокація щодобових подач та відборів замовника послуг транспортування природного газу газового місяця (М) здійснюється оператором газотранспортної системи з урахуванням вимог глави 7 розділу ХІІ Кодексу ГТС (п. 1 глави 7 розділу ХІІ Кодексу ГТС).
Відповідно до п. 2 глави 7 розділу ХІІ Кодексу ГТС, у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово.
Згідно з п. 4 глави 1 розділу XII Кодексу ГТС, відповідальність за своєчасність, повноту і достовірність інформації, що надається відповідно до цього розділу, несе той суб'єкт, на якого покладається обов'язок щодо надання інформації оператору газотранспортної системи відповідно до цього розділу.
У даному випадку, згідно з вимогами розділу ХІІ Кодексу ГТС, саме АТ "Донецькоблгаз" (третя особа) як Оператор газорозподільної системи (далі - Оператор ГРМ) несе відповідальність за своєчасність, повноту і достовірність наданої Оператору ГТС (відповідачу) інформації про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу та за здійснення коригування обсягів добового відбору/споживання на інформаційній платформі.
Згідно пункту 4 глави 6 розділу ІІІ Кодексу газорозподільчих систем, затвердженого Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494 (далі - Кодекс ГРМ) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), об'єм (обсяг) фактичних виробничо-технологічних втрат/витрат природного газу складається з нормативних та виробничо-технологічних втрат/витрат, а також понаднормованих втрат природного газу, які виникають під час переміщення природного газу газорозподільною системою (абз. 1).
Об'єм (обсяг) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу за підсумками місяця та календарного року визначається Оператором ГРМ відповідно до глави 1 розділу XІI цього Кодексу та розраховується як різниця між об'ємом (обсягом) надходження природного газу, до ГРМ у відповідний період і об'ємом (обсягом) природного газу, який розподілений між підключеними до/через ГРМ споживачами та переданий в суміжні ГРМ протягом зазначеного періоду (абз. 2).
Як зазначив відповідач (Оператор ГТС), коригування обсягів природного газу, використаних споживачем ОКП "ДТКЕ" у сторону зменшення, призведе до коригування обсягів газу на виробничо-технологічні витрати АТ "Донецькоблгаз" за попередні періоди, алокації діючого постачальника ОКП "ДТКЕ" та, відповідно, до зміни даних обсягів та вартості врегулювання щодобових небалансів вказаного оператора ГТС та зазначеного постачальника в певному періоді і даних по обсягах та вартості послуг з перевищення замовленої потужності, відповідно до умов договору транспортування природного газу та згідно положень Кодексу ГТС.
Відповідно до пункту 16 глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС, на підставі остаточних алокацій подач та відборів замовника послуг транспортування природного газу оператор газотранспортної системи здійснює розрахунок остаточного обсягу добового небалансу замовника послуг транспортування природного газу за кожну газову добу звітного місяця та визначає його остаточну плату за добовий небаланс за кожну газову добу і сумарно за звітний місяць.
Пунктом 17 глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС унормовано, що оператор газотранспортної системи до 12 числа газового місяця, наступного за звітним, надає замовнику послуг транспортування природного газу в електронному вигляді через інформаційну платформу інформацію про остаточні щодобові подачі та відбори (у розрізі споживачів замовника послуг транспортування природного газу), обсяги та вартість щодобових небалансів у звітному газовому місяці.
Тобто, Оператор ГТС зобов'язаний надати замовнику послуг транспортування всю інформацію щодо обсягу та вартості щодобових небалансів у звітному газовому місяці у термін, не пізніше 12 числа газового місяця, наступного за звітним.
Відповідно до пункту 19 глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС, у випадку якщо загальна вартість щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця, оператор газотранспортної системи до 14 числа газового місяця, наступного за звітним, повідомляє замовника послуг транспортування природного газу про розмір грошових коштів, які підлягають виплаті замовнику (розмір визначається як різниця між загальною вартістю щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця та загальною вартістю щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця). Виплата грошових коштів здійснюється на рахунок замовника послуг транспортування природного газу у строк до 20 числа місяця, наступного за звітним.
Інших термінів оформлення послуг балансування діючим законодавством України не передбачено.
Пунктом 14 частини 1 статті 17 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" передбачено, що для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор (згідно пункту 31 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок природного газу", Регулятор (Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг) забезпечує захист прав та законних інтересів споживачів товарів (послуг), які виробляються (надаються) суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, розгляд звернень таких споживачів та врегулювання спорів, надання роз'яснень з питань застосування нормативно-правових актів Регулятора.
Листом від 27.06.2017 № 7044/16.2.1/7-17 НКРЕКП як Регулятор повідомила, що чинними нормативно-правовими актами не передбачено здійснення Оператором ГТС коригувань розрахунків небалансу замовників послуг транспортування попередніх періодів, по яким Оператор ГТС вже здійснив балансування. Надання оператором ГТС замовникам послуг транспортування коригуючих актів суперечить положенням розділу XIV Кодексу ГТС.
Як вбачається з вищевикладеного, положеннями Кодексу ГТС не передбачено порядку здійснення коригувань даних Інформаційної платформи після завершення звітного періоду та внесення даних в порядку та строки, визначені нормами Кодексу ГТС. Відсутність ретроспективної процедури у Кодексі ГТС не заперечувалась позивачем у відповіді на відзив.
Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду у постанові від 24.05.2023 у справі № 910/3232/22 відзначив, що "Кодекс ГТС не передбачає можливості здійснення ретроспективної реєстрації на інформаційній платформі Оператора ГТС на минулий період" (п. 5.28).
Водночас, судом відхиляються посилання відповідача на правові висновки Верховного Суду (щодо відсутності у Оператора ГТС права складати коригуючі акти про надані послуги) у справах № 927/276/18 від 04.12.2018, № 924/447/18 від 10.04.2019, № 920/344/18 від 12.06.2019, № 922/1382/18 від 09.10.2019, №915/2360/19 від 15.06.2021, №904/2334/18 від 14.07.2022, оскільки предметом спору у вказаних справах було стягнення заборгованості за послуги з балансування за договором транспортування природного газу, тоді як у даній справі № 910/7865/25 предметом спору є зобов'язання Оператора газотранспортної системи змінити на Інформаційній платформі інформацію про обсяги розподіленого природного газу.
Дотримання вимог Кодексу ГТС є обов'язковим як для ОКП "ДТКЕ", так і для Оператора ГТС згідно з пунктом 3 глави 1 розділу І Кодексу ГТС.
Під час розгляду даної справи Оператор ГТС, як адміністратор Інформаційної платформи, зазначав, що ТОВ "Оператор ГТС України" (відповідач) не є учасником спірних правовідносин щодо первинного визначення обсягів - ця функція належить виключно Оператору ГРМ, яким в межах спірних правовідносин є АТ "Донецькоблгаз" (третя особа).
Пунктом 2 глави 3 розділу XII Кодексу ГТС передбачено, що оператор газорозподільної системи, суміжне газовидобувне підприємство, газовидобувне підприємство, підключене безпосередньо до газорозподільної системи, оператор газосховищ, оператор установки LNG та прямий споживач надають оператору газотранспортної системи інформацію про подачі та відбори/споживання, що вимірюються протягом доби, не пізніше ніж за одну годину до закінчення строку надання такої інформації оператором газотранспортної системи замовникам послуг транспортування природного газу згідно з пунктом 1 цієї глави. При цьому інформація про добові обсяги подач та відборів/споживання, що вимірюються протягом доби, надається оператору газотранспортної системи не пізніше ніж о 08:00 UTC (10:00 за київським часом) годині для зимового періоду або о 07:00 UTC (10:00 за київським часом) годині для літнього періоду після закінчення газової доби (D). Така інформація повинна надаватись в електронному вигляді через інформаційну платформу за встановленою оператором газотранспортної системи формою, погодженою Регулятором.
Отже, така інформація надається саме Оператором ГРМ, на виконання покладеного на нього обов'язку. Як наслідок, у такому випадку він є відповідальним за своєчасність, достовірність, повноту, об'єктивність та обсяг таких фактичних даних (п. 4 глави 1 розділу XII Кодексу ГТС).
З огляду на зазначене, у даному випадку, згідно з вимогами розділу ХІІ Кодексу ГТС, саме АТ "Донецькоблгаз" (третя особа) як Оператор ГРМ несе відповідальність за своєчасність, повноту і достовірність наданої Оператору ГТС інформації про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу та за здійснення коригування обсягів добового відбору/споживання на Інформаційній платформі, а також за прийняття ним неправомірних рішень про безпідставне нарахування споживачу обсягів природного газу.
Такими неправомірними рішеннями у спірному випадку є рішення, оформлені 16 протоколами АТ "Донецькоблгаз" (згідно яких були здійснені донарахування позивачу об'єму споживання (розподілу) природного газу за лютий - вересень 2021 року), які скасовані рішеннями Господарського суду Донецької області від 12.10.2022 у справі №905/2122/21, від 12.10.2022 у справі №905/2080/21, від 26.09.2023 у справі №905/539/23, від 01.11.2023 у справі №905/555/23, від 20.07.2023 у справі №905/540/23, від 20.07.2023 у справі №905/559/23, від 09.11.2023 у справі № 905/686/23, від 02.11.2023 у справі №905/602/23, від 29.11.2023 у справі №905/613/23, від 09.11.2023 у справі №905/614/23, від 09.11.2023 у справі №905/627/23, від 06.03.2024 у справі №905/684/23, від 23.02.2024 у справі №905/556/23, від 14.07.2021 у справі №905/532/21, від 15.04.2025 у справі №905/528/23, від 14.04.2025 у справі №905/685/23. Факти, встановлені наведеними рішеннями господарського суду в силу приписів ст. 75 ГПК України не доказуються при розгляді даної справи № 910/7865/25.
Суд звертає увагу, що у вищевказаних рішеннях Господарського суду Донецької області відсутні жодні висновки щодо необхідності Оператора ГТС вчинити дії щодо коригування відповідних обсягів на Інформаційній платформі та не визнано незаконними дії Оператора ГТС щодо внесення на Інформаційну платформу інформації за відповідними обсягами природного газу.
Щодо тверджень позивача про необхідність виконання рішень Господарського суду Донецької області як підстави для звернення з даним позовом до суду, то такі твердження суд оцінює критично, оскільки частиною 1 статті 18 Господарського процесуального кодексу України та частиною 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Відповідно до частини 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Згідно з частиною 1 статті 327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Ініціювання позивачем позову у даній справі № 910/7865/25 зводиться до того, що останній намагається встановити факт відсутності у нього підстав для оплати за газ (який фактично не був спожитий позивачем) за період лютий 2021 - вересень 2021 за Договором розподілу природного газу, укладеним між АТ "Донецькоблгаз" (третя особа) та ОКП "ДТКЕ" (позивачем).
Водночас вимога щодо встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення (постанова Верховного Суду від 04.09.2020у справі №910/10764/19).
Викладене вище свідчить, що позивачем обрано спосіб захисту, який не є ефективним, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у справі.
Суд звертає увагу, шо пунктами 8.1., 8.3. розділу VІIІ Договору розподілу природного газу передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно з цим Договором та чинним законодавством України. У разі якщо між Оператором ГРМ і Споживачем не досягнуто згоди про компенсацію завданих збитків чи перерахунок наданих послуг, спірні питання вирішуються у судовому порядку (п. 8.3.).
Обгрунтовуючи позов у даній справі позивач зазначав, що через недостовірні дані на Інформаційній платформі ОКП "ДТКЕ" вже понесло збитки, ОКП "ДТКЕ" вимушене було розрахуватися з постачальниками газу за газ, який фактично не був спожитий.
З огляду на дійсний зміст спірних правовідносин, ефективним способом захисту у спірному випадку можуть бути вимоги про стягнення на його користь грошових коштів, завданих неналежним виконанням зобов'язання, зокрема, неустойки та/або збитків, під час розгляду яких, будуть встановлюватись обставини щодо належного виконання сторонами умов зобов'язань за Договором розподілу природного газу. Крім того, лише наслідки розгляду саме такого спору можуть повністю та остаточно вичерпати конфлікт між сторонами спірних правовідносин та відновити права позивача без необхідності повторного звернення до суду.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши спірні правовідносини та обставини (юридичні факти), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги, суд дійшов висновку, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження порушеного права позивача саме ТОВ "Оператор ГТС України" (відповідачем), а обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним у спірних правовідносинах, відтак позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, у задоволенні яких суд відмовляє повністю.
Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу, судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Разом з цим судом враховано, що у справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів учасників справи була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно відсутності підстав для задоволення позову не спростовує.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Позивач у позовній заяві навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, який складається з суми сплаченого позивачем судового збору за подання позовної заяви у сумі 2 422,40 грн.
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що на час подання відзиву не очікує понесення судових витрат у зв'язку із розглядом цієї справи. Водночас зазначив, що у разі понесення відповідачем витрат, які підлягатимуть розподілу за результатами розгляду справи, до суду будуть подані відповідні докази разом із клопотанням про розподіл таких витрат.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на відмову у позову повністю, судовий збір відповідно до приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України покладається на позивача.
Керуючись ст. 4, 13, 73, 74, 76-80, 86, 98, 101 - 104, 123, 124, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку, передбаченому ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повне рішення складено 26.11.2025
Суддя Оксана ГУМЕГА