ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.11.2025Справа № 910/6638/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу
за позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва"
до Приватного підприємства "Автостандарт-сервіс"
про стягнення 75 799,86 грн
До Господарського суду міста Києва звернулось Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" (далі - позивач, Компанія) з позовом до Приватного підприємства "Автостандарт-сервіс" (далі - відповідач, Підприємство) про стягнення заборгованості за спожиті послуги у розмірі 75 799,86 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про надання послуг від 10.05.2023 №218 II (далі - Договір).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2025 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
Копія вказаної ухвали суду направлена відповідачу на поштову адресу, у зв'язку з тим, що Підприємство не зареєструвало електронний кабінет на виконання статті 6 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Слід зазначити, що конверт з ухвалою суду було повернуто, у зв'язку з тим, що «адресат відсутній за вказаною адресою».
Згідно з частиною четвертою статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Відповідно до частини дев'ятої статті 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 202 ГПК України.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.12.2010 № 1112, багатоквартирний житловий будинок № 12А на вул. М. Бойчука (Кіквідзе) у м. Києві, як об'єкт комунальної власності територіальної громади міста Києва, віднесено до сфери управління Печерської районної в м. Києві державної адміністрації.
Розпорядженням Печерської районної у місті Києві державної адміністрації від 20.09.2013 року № 509 «Про перезакріплення майна, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва, переданого до сфери управління Печерської районної в місті Києві державної адміністрації» проведено перезакріплення об'єктів житлового фонду разом з вбудованими нежилими приміщеннями з балансів комунальних підприємств по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Липкижитлосервіс», «Печерська брама», «Хрещатик» та «Печерськжитло» на баланс Комунального підприємства «Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського району м. Києва», яке згідно з розпорядженням Печерської районної у місті Києві державної адміністрації № 48 від 28.01.2015 перейменовано в Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва».
Рішенням Київської міської ради від 09.10.2014 № 270/270 «Про удосконалення структури житлово-комунальним господарством міста Києва» вказаний вище житловий багатоквартирний будинок передано на балансове утримання Компанії.
Отже, позивач є балансоутримувачем багатоквартирного житлового будинку № 12А на вул. М. Бойчука (Кіквідзе) у м. Києві.
Слід зазначити, що Підприємство є власником нежилого приміщення з № 31 (в літ. А) за адресою: м. Київ, вул. Кіквідзе, 12А, загальною площею 133,10 кв. м., що підтверджується договором купівлі-продажу від 07.12.2007, зареєстрованого в реєстрі за № 6135.
Позивач супровідним листом від 12.05.2023 № 432-1278-1 надіслав відповідачу поштою Договір на підписання.
Втім, Підприємство вказаний Договір не підписало і примірник позивачу з підписом не надіслало.
Слід зазначити, що відповідач не звертався до позивача в порядку, передбаченому Законом України «Про житлово-комунальні послуги», за оформленим актом-претензією про неякісне надання позивачем послуг та вимогою про перерахунок наданих послуг.
За твердженням позивача, у відповідача за період з 01.08.2023 до 10.02.2025 наявна заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг у розмірі 75 799,86 грн.
Як вказує позивач, відповідачем вимоги Компанії виконано не було, оплату послуг з обслуговування прибудинкової території за період 01.08.2023 до 10.02.2025 грн не здійснено, що і стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За нормами частини четвертої статті 319 ЦК України власність зобов'язує.
Згідно зі статтею 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Серед обов'язків співвласників багатоквартирного будинку, визначених статтею 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", передбачена своєчасна сплата за спожиті житлово-комунальні послуги (пункт 10 частини першої).
Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".
Пунктом 5 частини першої статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").
Суд зазначає, що відповідач у розумінні Закону України "Про житлово-комунальні послуги" є індивідуальним споживачем житлово-комунальних послуг.
За приписами статті 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг належать:
1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає:
- забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо;
- купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку;
- поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;
- інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку;
2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
Згідно з приписами статті 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Однак, судом встановлено, що відповідний договір про надання житлово-комунальних послуг між позивачем і відповідачем не був укладений.
Пунктом 1 та 5 частини другої статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що індивідуальний споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом, оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Суд зазначає, що відсутність письмово оформленої двосторонньої угоди про надання житлово-комунальних послуг не позбавляє споживача обов'язку з щомісячної оплати фактично спожитих послуг до укладення відповідного договору.
Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.09.2018 у справі № 750/12850/16-ц, від 06.11.2019 у справі № 642/2858/16, від 20.11.2024 у справі № 463/6799/18.
Слід зазначити, що позивач надав докази направлення на поштову адресу відповідача не лише примірників Договору, а й актів виконаних робіт та рахунків-фактур.
Втім, відповідачем не спростовано факт отримання вказаних вище документів і отримання послуг від позивача.
Разом з тим, з огляду на визначений позивачем період надання послуг, а саме з 01.08.2023 до 10.02.2025, розмір заборгованості відповідача складає 15 385,82 грн [809,78 грн (щомісячна оплата) х 19 місяців].
Слід зазначити, що позивачем у позовній заяві неодноразово вказано, що період надання послуг визначено з 01.08.2023 до 10.02.2025.
Відповідно до частини 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Викладене свідчить, що принцип диспозитивності покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять учасники спірних правовідносин. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача та позов має чітко виражену ціль, яка втілюється у формі позовних вимог, що їх викладає позивач у позовній заяві.
Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову. На зазначеному акцентував увагу Верховний Суд у постанові від 02.06.2022 у справі № 602/1455/20, якою обґрунтована касаційна скарга.
Відповідно, право особи звернутися до суду з самостійно визначеними позовними вимогами узгоджується з обов'язком суду здійснити розгляд справи в межах таких вимог.
Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яке опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів.
Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Водночас правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги (такі висновки наведено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19).
Таким чином, ураховуючи означений позивачем період надання послуг, предмет та підстави позову, з огляду відсутність права суду виходити за межі позовних вимог, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі 15 385,82 грн заборгованості за спожиті послуги за період з 01.08.2023 до 10.02.2025.
Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідачем не подано доказів в підтвердження заперечень проти задоволення позовних вимог.
За таких обставин, враховуючи подані учасниками справи докази, які оцінені судом у порядку статті 86 ГПК України, позов підлягає частковому задоволенню.
За приписами статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача пропорційно розміру позовних вимог.
Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Автостандарт-сервіс" (01103, місто Київ, вулиця Бойчука (Кіквідзе), будинок 12-А, код 34415195) на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" (01021, місто Київ, ПРОВУЛОК ІВАНА МАР'ЯНЕНКА, будинок 7, код 35692211) 15 385 (п'ятнадцять тисяч триста вісімдесят п'ять) грн 82 коп. заборгованості за спожиті послуги за період з 01.08.2023 до 10.02.2025 та 614 (шістсот чотирнадцять) грн 62 коп. судового збору.
3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 26.11.2025.
Суддя О.Г. Удалова