вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
18.11.2025м. ДніпроСправа № 904/4194/25
за позовом ОСОБА_1 , смт. Обухівка, Дніпропетровська область
до Відповідача-1: ОСОБА_2 , м. Дніпро
Відповідача-2: ОСОБА_3 , м. Дніпро
За участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпротрансавто», м. Дніпро
За участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Рябих Вероніки Михайлівни, м. Дніпро
про визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності
Суддя Ніколенко М.О.
При секретарі судового засідання Дейнеці А.В.
Представники:
Від позивача: Гринь І.В. (в залі суду) - ордер серія АЕ № 1254648 від 15.01.2024
Від відповідача-1: не з'явився
Від відповідача-2: не з'явився
Від третьої особи-1: не з'явився
Від третьої особи-2: не з'явився
РУХ СПРАВИ.
ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відповідача-1: ОСОБА_2 , Відповідача-2: ОСОБА_3 про:
- визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпротрансавто» у розмірі 400 грн., що відповідає 40% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпротрансавто», укладеного 13 грудня 2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;
- скасування державної реєстрації змін до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про учасника та кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_3 , розмір частки якого становить 400 грн., що відповідає 40% від загального розміру статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпротрансавто».
Ухвалою суду від 05.08.2025 позовну заяву ОСОБА_1 № б/н від 30.07.2025 залишено без руху.
Ухвалою суду від 13.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне провадження у справі. Призначено підготовче засідання на 27.08.2025.
Ухвалою суду від 13.08.2025 залучено до участі у справі в якості третіх осіб-1, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю “Дніпротрансавто» та Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Рябих Вероніку Михайлівну.
Ухвалою суду від 27.08.2025 відкладено підготовче засідання на 24.09.2025.
Ухвалою суду від 24.09.2025 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів. Відкладено підготовче засідання на 22.10.2025.
Ухвалою суду від 22.10.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 18.11.2025.
Протокольною ухвалою від 18.11.2025 відмовлено в усному клопотанні позивача про відкладення розгляду справи.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.
Позивач зазначив, що з 02.11.1985 по 28.10.2021 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, що підтверджується штампами у паспортах вказаних осіб та свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 від 28.10.2021.
Позивач стверджує, що за час перебування у шлюбі ОСОБА_2 набув права власності на корпоративні права Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпротрансавто», код 39517314 (100% частки у статутному капіталі).
Так, за твердженням позивача, 28.11.2014 проведено державну реєстрацію юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпротрансавто», розмір статутного капіталу якого становив 1 000 грн.
Позивач наполягає на тому, що єдиним засновником та учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпротрансавто» до 13.12.2019 був ОСОБА_2 .
В подальшому, за твердженням позивача, 13.12.2019 між ОСОБА_2 (надалі - продавець) та ОСОБА_3 (надалі - покупець) було укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпротрансавто» (надалі - договір).
Відповідно до п. 2 договору, за цим договором продавець передає у власність покупця належну йому частку у Статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпротрансавто», яка становить 400 грн. та відповідає 40% Статутного капіталу ТОВ «Дніпротрансавто».
Відповідно п. 9 договору, перехід права власності на частку, що відчужується за цим договором, від Продавця до Покупця відбувається в момент підписання Сторонами акту приймання-передачі частки. Перехід корпоративних прав учасника Товариства від Продавця відбувається в момент державної реєстрації вказаних змін у відповідних органах державної влади та/або органах місцевого самоврядування.
Позивач вказав, що приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Рябих Веронікою Михайлівною, 13.12.2019 посвідчено справжність підписів відповідачів на акті приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ; протоколі № 1 загальних зборів учасників ТОВ «Дніпротрансавто» від 13.12.2019.
Позивач зазначив, що 04.02.2020 проведено державну реєстрацію змін до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, пов'язаних із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи ТОВ «Дніпротрансавто» та реєстрацією нової редакції Статуту.
Позивач наполягає на тому, що про відчуження ОСОБА_2 частки у Статутному капіталі ТОВ «Дніпротрансавто» у розмірі 400 грн., що складає 40% Статутного капіталу ТОВ «Дніпротрансавто», він дізнався 26 липня 2025 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, оскільки вирішив подати позов про поділ спільного сумісного майна.
Позивач стверджує, що згоди на укладання правочину на відчуження частки у статутному капіталі підприємства не надавав.
За таких обставин позивач вважає, що такий правочин є недійсним, оскільки вчинений ОСОБА_2 без належних повноважень, а ОСОБА_3 є недобросовісним набувачем, бо, залучивши приватного нотаріуса для укладання такого правочину, був достеменно обізнаний про перебування у шлюбі першого відповідача.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА-1.
Відповідач-1 у відзиві визнав позовні вимоги.
Відповідач-1 зазначив, що ОСОБА_3 у змові з іншими невстановленими особами шляхом застосування до ОСОБА_2 погроз фізичного впливу змусив останнього підписати оскаржуваний договір.
Також відповідач-1 зауважив про не погодження сторонами в оскаржуваному правочині ціни договору, яка є істотною умовою.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА-2.
Відповідач-2 відзиву на позов не надав.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ТРЕТЬОЇ ОСОБИ-1.
Третя особа-1 письмово викладеної правової позиції щодо позовних вимог позивача не надала.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ТРЕТЬОЇ ОСОБИ-2.
Третя особа-2 зазначила, що 13.12.2019 до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Рябих В.М. звернулись громадяни України ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за вчиненням нотаріальних дій, про що є відповідний запис у Реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за 2019 рік: реєстрові №№16055-16056 від 13.12.2019 - Засвідчення справжності підписів осіб на Акті приймання - передачі частки у статутному капіталі ТОВ «Дніпротрансавто» від 13.12.2019, реєстрові №№ 16057- 16058 від 13.12.2019 - Засвідчення справжності підписів осіб на Протоколі загальних зборів учасників ТОВ «Дніпротрансавто» №1 від 13.12.2019 та реєстрові №№ 16059- 16060 від 13.12.2019 - Засвідчення справжності підписів осіб на Статуті ТОВ «Дніпротрансавто» у новій редакції від 13.12.2019.
Третя особа-2 повідомила, що, відповідно до Правил ведення нотаріального діловодства та Номенклатури справ при засвідченні справжності підписів на Актах приймання-передачі, Протоколах Загальних зборів учасників, Статутах, зберігання примірників та документів, на підставі яких вчинено вище зазначені нотаріальні, в архіві нотаріуса не передбачено.
Третя особа-2 вказала, що згідно статті 29 Закону про державну реєстрацію, державний реєстратор після внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу - ТОВ «Дніпротрансавто» сформував та надіслав реєстраційну справу в паперовій формі відповідному суб'єкту державної реєстрації, уповноваженому зберігати реєстраційні справи, а саме в архів відділу реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради.
ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про:
- визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпротрансавто» у розмірі 400 грн., що відповідає 40% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпротрансавто», укладеного 13 грудня 2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;
- скасування державної реєстрації змін до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про учасника та кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_3 , розмір частки якого становить 400 грн., що відповідає 40% від загального розміру статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпротрансавто».
Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити наявність фактичних обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість визнання недійсним господарського договору.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД. ПОЗИЦІЯ СУДУ.
З 02.11.1985 по 28.10.2021 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, що підтверджується штампами у паспортах вказаних осіб та свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 від 28.10.2021.
За час перебування у шлюбі ОСОБА_2 набув права власності на корпоративні права Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпротрансавто», код 39517314 (100% частки у статутному капіталі).
Так, 28.11.2014 проведено державну реєстрацію юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпротрансавто», розмір статутного капіталу якого становив 1 000 грн.
Єдиним засновником та учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпротрансавто» до 13.12.2019 був ОСОБА_2 .
В подальшому, 13.12.2019 між ОСОБА_2 (надалі - продавець) та ОСОБА_3 (надалі - покупець) було укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпротрансавто» (надалі - договір).
Відповідно до п. 2 договору, за цим договором продавець передає у власність покупця належну йому частку у Статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпротрансавто», яка становить 400 грн. та відповідає 40% Статутного капіталу ТОВ «Дніпротрансавто».
Пунктом 5 договору погоджено, що за частку, що продається, покупець на момент підписання цього договору сплатив продавцю 400 грн. у повному обсязі.
Відповідно п. 9 договору, перехід права власності на частку, що відчужується за цим договором, від Продавця до Покупця відбувається в момент підписання Сторонами акту приймання-передачі частки. Перехід корпоративних прав учасника Товариства від Продавця відбувається в момент державної реєстрації вказаних змін у відповідних органах державної влади та/або органах місцевого самоврядування.
За актом приймання - передачі від 13.12.2019 ОСОБА_2 передав, а ОСОБА_3 прийняв частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпротрансавто» у розмірі 400 грн., що відповідає 40% Статутного капіталу Товариства.
Рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпротрансавто», оформленим протоколом № 1 від 13.12.2019, викладено, затверджено та підписано Статут Товариства у новій редакції.
Приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Рябих Веронікою Михайлівною, 13.12.2019 посвідчено справжність підписів відповідачів на акті приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ; протоколі № 1 загальних зборів учасників ТОВ «Дніпротрансавто» від 13.12.2019.
Після цього, 04.02.2020 проведено державну реєстрацію змін до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, пов'язаних із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи ТОВ «Дніпротрансавто» та реєстрацією нової редакції Статуту.
Відповідно до частини першої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
У статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить стаття 368 ЦК України.
Відповідно до статті 177 ЦК України, об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.
Згідно зі статтею 190 ЦК України, майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Зазначені норми закону встановлюють презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один з подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24.05.2017 у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 235/9895/15-ц, від 05.04.2018 у справі № 404/1515/16-ц, а також Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 372/504/17 (провадження №14-325цс18).
За змістом пункту 4 частини першої статті 116 ЦК України, учасники господарського товариства мають право здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЗУ "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі товариства оплатно або безоплатно іншим учасникам товариства або третім особам.
За вимогами частин першої, другої та четвертої статті 369 ЦК України, співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.
Згідно із частинами першою, другою та третьою статті 65 СК України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.
Аналіз наведених положень закону, які визначають порядок розпорядження майном, що знаходиться у спільній сумісній власності подружжя, зокрема, часткою в статутному капіталі господарського товариства дозволяє дійти висновку, що чоловік та дружина розпоряджаються цим майном за взаємною згодою, наявність якої презюмується при укладенні договорів одним з подружжя.
Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18 відступила від висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 03.07.2013 у справі № 6-61цс13, Верховного Суду від 10.10.2018 у справі №569/6236/16-ц та від 12.11.2019 у справі № 918/598/18, що частка в статутному капіталі приватного підприємства, яка придбана за спільні кошти подружжя, не є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та може бути відчужена одним з них без згоди іншого.
Згідно із частиною першою статті 317 ЦК України, права володіння, користування та розпоряджання своїм майном належать власнику. Якщо майно належить особі не на праві особистої приватної власності, а разом з іншим співвласником на праві спільної сумісної власності, то розпорядження майном здійснюється за згодою останнього. Відсутність такої згоди іншого зі співвласників (другого з подружжя) на укладення правочину щодо спільного майна свідчить про відсутність у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень на укладення такого правочину. У таких випадках відсутня воля власника спільного майна, на боці якого виступають обидва співвласники (подружжя), на вчинення правочину.
Водночас, пунктом 6 статті 3 ЦК України до засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, добросовісність.
Відповідно до частини другої статті 369 ЦК України та частини другої статті 65 СК України, при укладенні одним з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.
При цьому, наявність згоди одного з подружжя на укладення другим з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном наділяє його необхідним обсягом повноважень на вчинення такого правочину.
З аналізу зазначених норм закону в їх взаємозв'язку можна зробити висновок, що презумпція розпорядження спільним майном одним з подружжя за згодою другого з подружжя встановлена саме на користь добросовісного набувача прав на таке майно.
Тому, укладення одним з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо суд встановить, що третя особа (контрагент за таким договором) діяла недобросовісно, зокрема знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності і що той з подружжя, хто укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя.
Подібні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 22.06.2017 у справі № 6-3058цс16. Водночас, із зазначеної постанови вбачається, що для визнання договору недійсним суду слід також встановити недобросовісність того з подружжя, який уклав договір щодо спільного майна. Велика Палата Верховного Суду вважає, що положення частини другої статті 369 ЦК України та частини другої статті 65 СК України з урахуванням пункту 6 статті 3 ЦК України спрямовані на захист прав саме добросовісного набувача, а тому, саме в разі його недобросовісності договір може бути визнаний недійсним. Тому Велика Палата Верховного Суду в постанові від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18 відступила від зазначеного висновку, викладеного в постанові Верховного Суду України від 22.06.2017 у справі № 6-3058цс16.
Сформульовані вище висновки частково не узгоджуються з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 372/504/17 (провадження №14-325цс18), що закон не пов'язує наявність чи відсутність згоди всіх співвласників на укладення договору ні з добросовісністю того з подружжя, який уклав договір щодо спільного майна, ні третьої особи - контрагента за таким договором і не ставить питання оскарження договору в залежність від добросовісності сторін договору. Тому Велика Палата Верховного Суду в постанові від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18 відступила від висновку, наведеного в зазначеній постанові, шляхом уточнення, що можливість визнання недійсним договору щодо розпорядження майном, яке перебуває в спільній власності, залежить від встановлення недобросовісності третьої особи - контрагента за таким договором.
Тобто, під час розгляду мають бути встановлені обставини:
1) наявності згоди ОСОБА_1 на укладання ОСОБА_2 договору від 13.12.2019 купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпротрансавто»;
2) недобросовісність дій ОСОБА_3 під час укладення договору від 13.12.2019, які полягали в обізнаності останнього про те, що частка у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпротрансавто» належить подружжю на праві спільної сумісної власності і що той з подружжя, хто укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя.
Так, в матеріалах цієї справи дійсно відсутні докази надання ОСОБА_1 згоди на укладання ОСОБА_2 договору від 13.12.2019 купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпротрансавто».
Разом з цим, з матеріалів цієї справи не вбачається недобросовісності дій ОСОБА_3 під час укладення договору від 13.12.2019, які полягали в обізнаності останнього про те, що частка у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпротрансавто» належить подружжю на праві спільної сумісної власності і що той з подружжя, хто укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя.
Як було вказано вище, наявність згоди іншого з подружжя під час розпорядженням спільним майном одним з подружжя презюмується.
У покупця за договором купівлі - продажу (в тому числі купівлі - продажу корпоративних прав) відсутній встановлений законом обов'язок перевіряти сімейний стан продавця, належність предмета договору до спільної сумісної власності подружжя та наявність згоди іншого з подружжя на укладання договору.
Також під час вчинення реєстраційних дій сторони за правочином пред'являють документи, що посвідчують їх особу, державному реєстратору, а не одна одній.
Інше не встановлено ані приписами чинного законодавства, ані звичаями ділового обороту.
Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Позивач шляхом подання належних та допустимих доказів не довів факту обізнаності ОСОБА_3 про те, що частка у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпротрансавто» належить ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності і що ОСОБА_2 не отримав згоди на це другого з подружжя.
Твердження ж відповідача-1 про те, що ОСОБА_3 у змові з іншими невстановленими особами шляхом застосування до ОСОБА_2 погроз фізичного впливу змусив останнього підписати оскаржуваний договір є голослівним та не підтвердженим належними та допустимими доказами.
Так, відомості до ЄРДР про вчинення злочину невстановленою групою осіб шляхом вчинення шахрайських дій, спрямованого на заволодіння майном ТОВ «Дніпротрансавто» (номер кримінального провадження 42022040000000450) були внесені 07.12.2022. Тобто, майже 3 роки тому.
ОСОБА_2 не подано до суду жодних інших документів кримінального провадження 42022040000000450, аніж витяг з ЄРДР про вчинення злочину, зокрема, але не виключно, повідомлення про підозру, постанов органу досудового розслідування, судових рішень за наслідками розгляду кримінальної справи за провадженням 42022040000000450.
Також ОСОБА_2 не подано до суду і доказів протиправної бездіяльності органу досудового розслідування у кримінальному провадження 42022040000000450, що мала наслідком відсутність вищевказаних документів. ОСОБА_2 не надано до суду доказів його зацікавленості в ході кримінального провадження 42022040000000450, зокрема, ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, подання звернень/запитів щодо ходу кримінального провадження, подання скарг на бездіяльність посадових осіб.
За відсутності вироку суду у кримінальній справі, що набрав законної сили, про встановлення факту вчинення ОСОБА_3 протиправних дій, направлених на незаконне заволодіння майном та корпоративними правами ТОВ «Дніпротрансавто», господарський суд не наділений правом визнання такого факту доведеним.
Щодо наданої відповідачем-1 заяви свідка ОСОБА_4 слід зазначити, що підпис свідка на такій заяві, всупереч ч. 3 ст. 88 ГПК України, не посвідчений нотаріусом.
Щодо наданої відповідачем-1 заяви свідка ОСОБА_2 слід зазначити, що саме по собі оформлення правової позиції ОСОБА_2 у вигляді власної заяви свідка, без надання належних та допустимих доказів обставин, на які він посилається, не може бути підставою для встановлення суспільно значущих фактів.
Крім того, варто наголосити на тому, що обставини справи у сукупності не містять ознак "рейдерського захоплення" ТОВ «Дніпротрансавто». Оскільки відповідач-2 набув за оскаржуваним договором 40% частки статутного капіталу Товариства зі 100%, належних відповідачу-1, та не набув права одноосібного контролю за діяльністю Товариства.
Єдиною метою "рейдерського захоплення" є отримання у протиправний спосіб контролю над діяльністю юридичної особи, чого у цьому випадку не відбулось, оскільки у відповідача-1 залишилась у власності більша частина статутного капіталу ТОВ «Дніпротрансавто».
Також варто надати і правову оцінку посиланню представника позивача на відсутності в оскаржуваному договорі ціни, як істотної умови договору.
Не досягнення сторонами за договором згоди щодо усіх його істотних умов не є підставою для визнання такого договору недійсним в судовому порядку в силу приписів чинного законодавства.
Крім того, як було вказано вище, відповідно до п. 2 договору, за цим договором продавець передає у власність покупця належну йому частку у Статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпротрансавто», яка становить 400 грн. та відповідає 40% Статутного капіталу ТОВ «Дніпротрансавто».
Пунктом 5 договору погоджено, що за частку, що продається, покупець на момент підписання цього договору сплатив продавцю 400 грн. у повному обсязі.
Тобто, умовами договору було визначено і його ціну - 400 грн., і встановлено, що така сума на момент укладення оскаржуваного договору є сплаченою продавцю.
А отже, позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими.
ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Обставини, на які посилається позивач, доводяться копіями паспортів позивача та відповідача-1 (том 1 а.с. 11 - 12), свідоцтвом про розірвання шлюбу (том 1 а.с. 13), витягом з ЄДР (том 1 а.с. 14 - 16), договором купівлі - продажу від 13.12.2019 (том 1 а.с. 19 - 20), протоколом загальних зборів № 1 від 13.12.2019 (том 1 а.с. 21 - 22), актом приймання - передачі (том 1 а.с. 23 - 24),
Обставини, на які посилається відповідач-1, доводяться витягом з ЄРДР (том 1 а.с. 58), заявами свідків (том 1 а.с. 59 - 60), заявами про державну реєстрацію (том 1 а.с. 119 - 121, 124 - 128), актом приймання - передачі (том 1 а.с. 122 - 123), протоколом загальних зборів № 1 від 13.12.2019 (том 1 а.с. 129 - 130).
ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.
За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору слід покласти на позивача.
Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст. 73, 74, 123, 129, 145, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_2 ) до Відповідача-1: ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код: НОМЕР_3 ) та Відповідача-2: ОСОБА_3 (місце реєстрації: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код: НОМЕР_4 ) про:
- визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпротрансавто» у розмірі 400 грн., що відповідає 40% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпротрансавто», укладеного 13 грудня 2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;
- скасування державної реєстрації змін до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про учасника та кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_3 , розмір частки якого становить 400 грн., що відповідає 40% від загального розміру статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпротрансавто».
Витрати зі сплати судового збору за подання позову покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 26.11.2025.
Суддя М.О. Ніколенко