вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
25.11.2025м. ДніпроСправа № 904/5451/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Іванової Т.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу
за позовом Хмельницького міського центру соціальних служб (29000, Хмельницька область, місто Хмельницький, вулиця Кам'янецька, будинок 38; ідентифікаційний код 22786685)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" (69035, Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Діагональна, будинок 8, кімната 21; ідентифікаційний код 39821153)
про стягнення заборгованості за договором поставки №524/1 від 12.12.2022 у загальному розмірі 13 000 грн
І. СУТЬ СПОРУ
1. Стислий виклад позиції позивача
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором поставки №524/1 від 12.12.2022 у частині повної та своєчасної поставки товару, за який позивачем було здійснено попередню оплату, внаслідок чого у позивача виникло право вимагати повернення сплаченої суми в розмірі 13 000,00 грн.
Позивач зазначає, що, незважаючи на належне виконання своїх договірних зобов'язань та перерахування всієї суми попередньої оплати, відповідач фактично поставив лише 400 літрів бензину А-95 на суму 20 800,00 грн, тоді як залишок бензину А-95 у кількості 250 літрів на суму 13 000,00 грн не був переданий ним позивачу.
Таким чином, у зв'язку із невиконанням зобов'язання щодо фактичного надання товару на зазначену суму та втратою можливості використання скретч-карток, як засобу отримання пального, позивач звернувся до господарського суду з вимогою про стягнення вартості непоставленого бензину А-95 у кількості 250 літрів на суму 13 000,00 грн.
2. Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у порядку, передбаченому статтею 165 Господарським процесуальним кодексом України.
З приводу дотримання судом прав відповідача під час розгляду даної справи слід зазначити таке.
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Частиною 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Судом з'ясовано, що відповідач має зареєстрований Електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи. Враховуючи вказане, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 06.10.2025 була направлена учасникам справи засобами електронного зв'язку, а саме:
- відповідачу в його Електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.
За змістом частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Враховуючи вказане, з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала господарського суду від 06.10.2025 вважається врученою відповідачу 08.10.2025, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа в Електронний кабінет відповідача в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (а.с.40 на звороті).
Також суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Так, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема, ухвалу господарського суду від 06.10.2025 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/130789683) надіслано судом 07.10.2025, зареєстровано в реєстрі 07.10.2025 та забезпечено надання загального доступу - 08.10.2025, тобто завчасно; отже у відповідача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, а також поданими у ній заявами по суті справи, а також реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела - у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Так, ухвалою суду від 06.10.2025, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Враховуючи встановлену судом вище дату отримання ухвали суду відповідачем (08.10.2025), граничним строком, з урахуванням частин 1, 2, 4 статті 116 Господарського процесуального кодексу України, для подання відзиву на позовну заяву було 23.10.2025.
Судом враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв'язком.
Крім того, господарським судом встановлено, що на час розгляду справи по суті відповідач - змінив місце реєстрації підприємства та згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, сформованого судом 25.11.2025, місцезнаходженням відповідача є: 69035, Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Діагональна, будинок 8, кімната 21.
Відповідно до частини 2 статті 31 Господарського процесуального кодексу справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.
Оскільки зміна місця реєстрації відповідача відбулась після відкриття провадження у справі, Господарський суд Дніпропетровської області здійснює розгляд справи по суті.
Отже, станом на 24.11.2025 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов'язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.
Слід зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись за рахунок порушення права позивача на розумність строків розгляду справи судом (на своєчасне вирішення спору судом), що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Беручи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2025, не скористався правом на подачу до суду відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
ІІ. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання
25.09.2025 до господарського суду надійшов позов Хмельницького міського центру соціальних служб (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором поставки №524/1 від 12.12.2022 у загальному розмірі 13 000 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.09.2025 справу №904/5451/25 передано на розгляд судді Івановій Т.В.
29.09.2025 ухвалою господарського суду позовну заяву Хмельницького міського центру соціальних служб до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" про стягнення заборгованості за договором поставки №524/1 від 12.12.2022 у загальному розмірі 13 000 грн залишено без руху.
02.10.2025 до господарського суду від представника позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява (вх. суду №43212 від 02.10.2025) про усунення недоліків.
06.10.2025 ухвалою господарського суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
27.10.2025 до господарського суду від представника позивача, за допомогою засобів поштового зв'язку, супровідним листом №385/01-22 від 21.10.2025 (вх. суду №46906/25 від 27.10.2025) надійшли оригінали витребуваних судом документів.
ІІІ. Фактичні обставини справи
Спір у справі виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо повної та своєчасної поставки товару (пального) на суму у загальному розмірі 13 000,00 грн за договором поставки №524/1 від 12.12.2022. Відповідачем не забезпечено фактичну можливість реалізації частини попередньо оплаченого товару (скретч-карток), що призвело до порушення умов договору та необхідності повернення коштів за непоставлений товар.
Перелік обставин, які є предметом доказування у справі:
(1) Факт укладення договору поставки між сторонами, його умови;
(2) Факт виконання позивачем своїх зобов'язань щодо попередньої оплати товару;
(3) Факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо повної та своєчасної поставки товару.
1. Укладення та умови договору поставки.
12.12.2022 між Хмельницьким міським центром соціальних служб, як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест", як постачальником укладено договір поставки №524/1 (далі-договір, а.с. 7), відповідно до умов пункту 1.1. якого постачальник приймає на себе зобов'язання передати покупцю у власність товари, а покупець зобов'язується сплатити і прийняти вказаний товар. Код ДК 021:2015-09000000-3 (Нафтопродукти, паливо, електроенергія та інші джерела енергії).
Найменування товару: паливо-мастильні матеріали (талони) бензин А-95. Одиниця вимірювання: літр. Кількість: 650 літрів (пункти 1.2.-1.4. договору).
Згідно із пунктом 1.5. відпуск товару з автозаправних станцій здійснюється за довірчими документами (скретч-картками) на отримання товару відповідно "Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами" затверджених постановою Кабінету міністрів України №1442 від 20.12.1997.
Товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем по кількості і якості з моменту фактичного отримання товару згідно умов договору (пункт 2.1. договору).
Пунктом 2.2. договору передбачено, що якість товару повинна відповідати дійсним на дату отримання товару ДСТУ.
Відповідно до пункту 3.1. договору ціна за 1 літр товару: згідно накладних на товар.
Загальна сума договору: 33 800,00 грн, у тому числі ПДВ 2 211,21 грн (пункт 3.2 договору).
Пунктом 5.1. договору передбачено, що строк поставки товарів до закінчення терміну дії довірчого документа (скретч-картки).
Відповідно до пункту 5.2. місце поставки товарів:
- передача покупцю товару за цим договором здійснюється на автозаправних станціях постачальника шляхом заправки автомобілів покупця при пред'явленні довіреними особами покупця скретч-картки (пункт 5.2.1 договору);
- скретч-картка є підставою для видачі (заправки) з автозаправних станцій вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених скретч-картках вважаються виконаними, при цьому постачальник не може передати покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скретч-картці (пункт 5.2.2 договору).
Умови постачання товару самовивезення. Покупець зобов'язується отримати товар на АЗС до закінчення терміну дії довірчого документу, який зазначений на довірчому документі (пункт 5.3. договору).
Відповідно до пункту 6.3. договору постачальник зобов'язаний: забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором; забезпечити поставку товарів, якість яких відповідає умовам, установленим розділом 2 цього договору.
У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність передбачену законодавством України та цим договором (пункт 7.1. договору).
За невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором, сторони несуть відповідальність шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного стороною зобов'язання за кожен день прострочення (пункт 7.2. договору).
Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (за умови наявності печатки у сторони). Даний договір укладений до 31.12.2022. Договір може бути розірваний достроково за ініціативою однієї із сторін за умови письмового повідомленні іншої сторони зі відсутності заборгованості. Договір вважається розірваним з моменту отримання письмового повідомлення. У випадку отримання письмового повідомлення про розірвання договору укладення додаткової угоди про розірвання договору не потребується (пункти 10.1-10.2 договору).
Судом встановлено, що у вказаному договорі сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов'язки щодо його виконання.
У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним даного договору чи визнання неукладеним в певній частині. Також відсутні докази про розірвання такого договору.
2. Виконання позивачем своїх договірних зобов'язань щодо попередньої оплати товару.
Позивачем на виконання умов договору поставки №524/1 від 12.12.2022 здійснено попередню оплату товару на суму у загальному розмірі 33 800,00 грн у тому числі ПДВ 2 211,21 грн, що підтверджується платіжним дорученням №243 від 23.12.2022 (а.с. 10).
3. Неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо повної та своєчасної поставки товару.
Відповідач згідно з умовами договору поставки №524/1 від 12.12.2022 на підставі видаткової накладної №0052/0000832 від 19.12.2022 (а.с. 5) та специфікації №0052/0000832-С (а.с. 13) поставив на адресу позивача довірчі документи на отримання товару.
Так, відповідачем поставлено на адресу позивача скретч-картки на бензин А-95 номіналом по 10 літрів у кількості 21 штука, а саме:
- 303525727949, 303525728060, 303525728061, 303525728062, 303525728063, 303525728064, 303525728065, 303525728066, 303525728067, 303525728068, 303525728069, 303525728070, 303525728071, 303525728072, 303525728073, 303525728074, 303525728075, 303525728076, 303525728077, 303525728078, 303525728079.
Також відповідачем поставлено на адресу позивача скретч-картки на бензин А-95 номіналом по 20 літрів у кількості 22 штуки, а саме:
- 303610588750, 303610588751, 303610588752, 303610588753, 303610588754, 303610588755, 303610588756, 303610588757, 303610588758, 303610588759, 303610588760, 303610588761, 303610588762, 303610588763, 303610588764, 303610588765, 303610588766, 303610588767, 303610588768, 303610588769, 303610588948, 303610588951.
При цьому, відповідач в порушення умов договору не забезпечив повної реалізації вказаних скретч-карток, а саме з боку позивача залишилися скретч-картки бензин А-95: номіналом по 10 літрів у кількості 21 штуки та номіналом по 20 літрів у кількості 2 штук.
Зокрема, з боку позивача залишилися наступні скретч-картки на бензин А-95 номіналом по 10 літрів: 303525728070, 303525728071, 303525728072, 303525728073, 303525728074, 303525728075, 303525728076, 303525728077, 303525728078, 303525728079 (а.с. 8); 303525728060, 303525728061, 303525728062, 303525728063, 303525728064, 303525728065, 303525728066, 303525728067, 303525728068, 303525728069 (а.с. 8 на звороті); 303525727949 (а.с. 9).
Крім того, з боку позивача залишилися наступні скретч-картки на бензин А-95 номіналом по 20 літрів: 303610588951, 303610588948 (а.с. 9).
Таким чином загальна кількість недоотриманого позивачем товару становить 250 літрів бензину А-95 на суму 13 000,00 грн.
ІV. МОТИВИ СУДУ
1. Норми права, які застосував суд. Позиції Верховного Суду щодо застосування норм права, які підлягають врахуванню
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно із статтею 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов'язання, є нікчемним.
Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до приписів статті 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Згідно з частиною 1 та 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначених норм права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання варіанта правової поведінки є виключно правом покупця, а не продавця.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 15.10.2013 року по справі №5011-42/13539-2012/3-30гс13, від 08.02.2019 у справі №909/524/18.
При цьому, оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 28.11.2011 у справі № 3-127гс11, а також Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року по справі №918/631/19.
Посилання на наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов'язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання. Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання/неналежне договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин (як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання). Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору (постанови Верховного Суду від 5.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17, від 30.11.2021 у справі №913/785/17 та від 07.06.2023 у справі №906/540/22).
Верховний Суд у постанові від 07.06.2023 у справі №906/540/22 наголосив на тому, що посилання на форс-мажор як на обставину, що звільняє від відповідальності за порушення договірних зобов'язань, є правом сторони, яка допустила таке порушення. Контрагент (кредитор) не повинен доводити існування форс-мажору у іншої сторони, якщо вона на це не посилалася. Контрагент (кредитор) має доводити факт порушення самого договірного зобов'язання боржником, а не причини, внаслідок яких це відбулося (форс-мажорні обставини).
2. Оцінка судом доказів та позицій сторін
17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 №132-IX, яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України і змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Таким чином, обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановляння законного й обґрунтованого рішення.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що між Хмельницьким міським центром соціальних служб, як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест", як постачальником укладено договір поставки №524/1 від 12.12.2022 (а.с. 7).
Позивачем на виконання умов договору поставки №524/1 від 12.12.2022 здійснено попередню оплату товару на суму у загальному розмірі 33 800,00 грн у тому числі ПДВ 2 211,21 грн, що підтверджується платіжним дорученням №243 від 23.12.2022 (а.с. 10).
Відповідач згідно з умовами договору поставки №524/1 від 12.12.2022 на підставі видаткової накладної №0052/0000832 від 19.12.2022 (а.с. 5) та специфікації №0052/0000832-С (а.с. 13) поставив на адресу позивача довірчі документи на отримання товару (бензину А-95), а саме скретч-картки на бензин А-95: номіналом по 10 літрів у кількості 21 штука та номіналом по 20 літрів у кількості 22 штуки, перелік яких наведено вище.
При цьому, відповідач в порушення умов договору не забезпечив повної реалізації вказаних скретч-карток, а саме з боку позивача залишилися скретч-картки на бензин А-95: номіналом по 10 літрів у кількості 21 штуки та номіналом по 20 літрів у кількості 2 штук, перелік яких наведено вище.
Дослідивши подані позивачем до матеріалів справи оригінали скретч-карток на бензин А-95, судом встановлено, що скретч картки: 303610588951 (номінал 20 літрів), 303525727949 (номінал 10 літрів) та 303610588948 (номінал 20 літрів) (а.с.9) є пошкодженими.
Крім того, вказана обставина підтверджена актом Хмельницького міського центру соціальних служб від 21.10.2025 про виявлення факту пошкодження захисного голографічного покриття талонів на пальне (бензин А95), з якого, зокрема, вбачається, що обставини, за яких відбулося пошкодження захисного шару, невідомі. Використання зазначених талонів не здійснювалося.
Оцінюючи подані матеріали, господарський суд зазначає, що згідно зі статтями 73, 74, 76, 77 та 86 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює обставини, що мають значення для правильного вирішення спору; кожний доказ підлягає оцінці судом з точки зору його належності, допустимості, достовірності та взаємного зв'язку з іншими доказами.
Відповідно до частини першої статті 79 Господарського процесуального кодексу України, обставина вважається доведеною, якщо докази, подані на її підтвердження, є більш вірогідними, ніж докази, подані на її спростування.
Суд бере до уваги, що подані позивачем пошкоджені картки та акт комісійного огляду підтверджують лише фізичний стан зазначених карток, але не містять відомостей про відсутність їх активації або фактичного використання у системі постачальника.
Позивачем не подано жодних доказів, які б однозначно свідчили про відсутність за цими картками операцій із заправлення пального чи про їх блокування постачальником (довідок, виписок із системи обліку, листів-підтверджень тощо). Водночас акт комісійного огляду є внутрішнім документом позивача, складеним в односторонньому порядку, тому не може сам по собі підтверджувати факт невикористання карток у розумінні статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України.
За таких обставин господарський суд доходить висновку, що подані позивачем докази не є достатніми для достовірного встановлення факту непоставки товару (пального) за трьома пошкодженими скретч-картками.
Враховуючи, що стандарт доказування у господарському процесі базується на принципі вірогідності доказів, відсутність об'єктивних відомостей про рух зазначених скретч-карток не дає суду підстав дійти переконання про невиконання відповідачем зобов'язань у цій частині, а відтак позов у цій частині задоволенню не підлягає.
Водночас, щодо решти скретч-карток, які залишилися у позивача невикористаними та не мають ознак пошкодження, господарський суд зазначає, що їх дійсність та належність позивачу підтверджуються поданими оригіналами карток і доданими до матеріалів справи доказами попередньої оплати пального за договором поставки.
Відсутність пального на автозаправних станціях постачальника та припинення їхньої роботи підтверджується змістом позовної заяви від 25.09.2025, роздруківкою з веб-сайту постачальника (відповідача) щодо стану працюючих автозаправних станції (а.с. 27-28).
Суд бере до уваги, що згідно з наданими позивачем доказами та обґрунтуваннями, автозаправні станції відповідача припинили свою діяльність. Відповідач не повідомив позивача про тимчасовість чи постійність такого припинення, не запропонував альтернативного механізму реалізації карток, не забезпечив перенаправлення на інші автозаправні станції чи видачі нового виду довірчих документів.
Відповідно до пункту 5.2. місце поставки товарів:
- передача покупцю товару за цим договором здійснюється на автозаправних станціях постачальника шляхом заправки автомобілів покупця при пред'явленні довіреними особами покупця скретч-картки (пункт 5.2.1 договору);
- скретч-картка є підставою для видачі (заправки) з автозаправних станцій вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених скретч-картках вважаються виконаними, при цьому постачальник не може передати покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скретч-картці (пункт 5.2.2 договору).
Умови постачання товару самовивезення. Покупець зобов'язується отримати товар на АЗС до закінчення терміну дії довірчого документу, який зазначений на довірчому документі (пункт 5.3. договору).
Тобто наявність працюючої інфраструктури постачальника є ключовою умовою виконання зобов'язання. Пасивна поведінка відповідача, який не відповідав на претензії, не інформував покупця і не запропонував заміни скретч-карток або повернення коштів, свідчить про неналежне виконання договірних зобов'язань.
Таким чином, припинення роботи автозаправних станцій без належного інформування позивача, за відсутності пропозицій альтернативної поставки або повернення коштів, дає підстави суду вважати зобов'язання невиконаним, що є підставою для повернення попередньої оплати у повному обсязі.
Суд також бере до уваги, що відповідач не заявляв про наявність обставин непереборної сили (форс-мажору), які могли б вплинути на належне виконання зобов'язань за договором поставки.
Суд також зауважує, що відповідно до частини першої статті 614 Цивільного кодексу України боржник звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо доведе, що таке порушення сталося не з його вини. Водночас обов'язок доведення відсутності вини покладається саме на боржника.
У цій справі відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що порушення умов договору сталося з причин, що не залежать від його волі. Зокрема, відповідач не навів обставин, які б свідчили про вжиття ним усіх можливих заходів для належного виконання зобов'язань або мінімізації шкоди у разі неможливості виконання, як це передбачено частиною третьою статті 614 Цивільного кодексу України.
Натомість матеріали справи свідчать про відсутність будь-яких активних дій з боку відповідача щодо інформування позивача, забезпечення альтернативного способу отримання товару або повернення коштів, що унеможливлює визнання його дій сумлінними. Відтак, підстави для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання відсутні.
З огляду на вказані обставини з боку позивача залишилися невикористаними цілі скретч-картки бензин А-95 номіналом по 10 літрів у кількості 20 штук, а саме: 303525728070, 303525728071, 303525728072, 303525728073, 303525728074, 303525728075, 303525728076, 303525728077, 303525728078, 303525728079 (а.с. 8); 303525728060, 303525728061, 303525728062, 303525728063, 303525728064, 303525728065, 303525728066, 303525728067, 303525728068, 303525728069 (а.с. 8 на звороті).
Таким чином загальна кількість недоотриманого позивачем товару становить 200 літрів бензину А-95 на суму 10 400,00 грн.
Судом взято до уваги, що у зв'язку із невиконанням з боку відповідача умов договору щодо поставки товару за довірчими документами, позивачем на адресу відповідача направлялася претензія №140/01-22 від 10.04.2025, з метою реалізації наданих позивачем довірчих документів та отримання палива, або суми попередньої оплати за непоставлене пальне (а.с. 11-12)
При цьому, незважаючи на вжиті позивачем заходи досудового врегулювання, відповідач належним чином на них не відреагував.
Так, постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997 Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами (далі-правила), згідно яких торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів (надалі - АЗС) (абзац 2 пункту 3 правил).
Згідно з пункту 9 правил, розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
Тож, для отримання товару (заправки пальним транспортного засобу на АЗС) водій пред'являє оператору АЗС скретч-картку на пальне. В свою чергу, Оператор АЗС здійснює відповідну ідентифікацію скретч-картки на пальне, на підставі цього, здійснює відпуск товару відповідної марки та кількості, при цьому, при відпуску товару скретч-картка на пальне залишається у оператора, який видає чек, що є підтвердженням факту отримання позивачем товару відповідного асортименту та кількості.
Суд зазначає, що лише після отоварювання вказаних скретч-карток на автозаправних станціях відповідача позивач вважається таким, що отримав фактично товар.
Таким чином, невиконання відповідачем обов'язку щодо належного надання доступу до товару у передбачений договором спосіб позбавило позивача можливості реалізувати своє право власності на товар (пальне), за яке вже сплачено грошові кошти, а отже, створило правову підставу для стягнення суми попередньої оплати у розмірі 10 400,00 грн.
Невиконання відповідачем обов'язку із забезпечення отримання товару через надані скретч-картки свідчить про порушення зобов'язання поставити товар у повному обсязі, що прямо суперечить суті договору та його цілям. За змістом договору, передача карток не є самодостатньою поставкою, а лише формою реалізації товару, яка має завершитись фактичним отриманням пального. Таким чином, невиконання зобов'язання щодо реалізації карток рівнозначне непоставці товару.
Суд відзначає, що відповідачем не спростовано, як переліку невикористаних позивачем довірчих документів (скретч-карток), так і не надано власного розрахунку суми грошових коштів, що підлягає компенсації, відтак перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд погоджується із загальною вартістю товару, який фактично не може бути отриманий та підлягає сплаті позивачу, вважає його вірним та арифметично правильним.
Суд констатує також, що на момент розгляду справи відповідачем не надано суду доказів передачі покупцеві товару у розмірі 200 літрів бензину А-95 на суму 10 400,00 грн (за непошкодженими скретч-картками) або повернення йому попередньої оплати на вказану суму.
Суд зазначає, що практика Європейського суду з прав людини виробила конструкцію "legitimate expectations" (українською - "правомірні очікування"). Пояснюючи сутність конструкції, Європейський суду з прав людини зазначає про необхідність більш широкого розуміння терміну майна (possessions), зазначеного у статті 1 Першого Протоколу Конвенції, згідно з яким до майна входить як наявне майно, так і активи, включаючи вимоги, щодо яких заявник може стверджувати про наявність у нього щонайменше "правомірного очікування" ефективного отримання майнового права. Таким чином, Європейський суд з прав людини зазначає, що "правомірне очікування" отримання майна може розраховувати на захист за Першим Протоколом Конвенції. Якщо сутністю вимоги особи є її майновий інтерес, то особа може вважатися такою, що має "правомірне очікування", якщо в національному праві є достатні підстави для існування такого інтересу. Зокрема, якщо існує судова практика національних судів щодо підтвердження його існування.
Суд наголосив, що концепція майна, до якого входить "правомірні очікування", має автономне значення, незалежне від класифікації та критеріїв майна в національному праві, а також що "правомірне очікування" має містити вимогу, що є більш істотною та конкретною, ніж просто сподівання, або таку, що залежить від майбутніх непевних обставин. Вимога вважається майном лише тоді, коли є належне визнання, що вона може отримати примусовий захист.
У даній справі суд вважає, що позивач мав правомірне очікування отримання товару пального, за яке ним було здійснено повну попередню оплату. Така вимога має безпосередній майновий інтерес, закріплений у договорі, підтверджений платіжними документами, специфікаціями, видатковими накладними, а також не заперечується відповідачем по суті. За змістом національного законодавства та практики Верховного Суду, така вимога підлягає примусовому захисту. Відтак, вона відповідає критерію "майна" у розумінні статті 1 Першого Протоколу до Конвенції.
Також суд вказує, що статтею 26 Віденської конвенції "Про право міжнародних договорів"1969 року (ратифікована Україною 14 травня 1986 року) закріплено, що "кожен чинний договір є обов'язковим для його учасників і повинен добросовісно виконуватись".
Вказане відображає принцип pacta sunt servanda, що діє як правова презумпція, що будь-який належно укладений договір: набуває сили закону для його сторін; підлягає виконанню в повному обсязі; повинен виконуватися добросовісно та вчасно. Тобто після укладення договору сторони юридично "зв'язані" його умовами.
З огляду на викладене, невиконання відповідачем зобов'язання щодо забезпечення можливості реалізації скретч-карток на пальне, відсутність альтернативного способу отримання товару або повернення коштів, а також пасивна поведінка відповідача, яка свідчить про повне ігнорування вимог позивача, - порушує правомірні очікування позивача на отримання оплаченого товару та є втручанням у його майнові права. Така поведінка становить втрату легітимного очікування реалізації права власності, а тому вимагає ефективного судового захисту шляхом стягнення відповідної суми попередньої оплати.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу (попередньої оплати) у розмірі 10 400,00 грн є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
V. Висновки Суду
Суди зобов'язані належно мотивувати свої рішення для забезпечення права сторін на справедливий розгляд та суспільного контролю за правосуддям. При цьому не вимагається відповідати на кожен аргумент сторін: достатньо викласти мотиви у межах конкретних обставин справи, з урахуванням характеру рішення.
На підставі встановлених судом фактичних обставин та досліджених доказів, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Позивач обрав належний спосіб захисту свого порушеного права відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України.
З викладеного, з огляду на наявні в матеріалах докази, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 10 400,00 грн - заборгованості за договором поставки №524/1 від 12.12.2022.
VІ. Судові витрати
Склад та порядок розподілу судових витрат визначено главою 8 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 29.09.2025 (а.с. 25).
З огляду на часткове задоволення позовних вимог, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 937,92 грн.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Хмельницького міського центру соціальних служб до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" про стягнення заборгованості за договором поставки №524/1 від 12.12.2022 у загальному розмірі 13 000,00 грн - задовольнити частково.
Стягнути з (69035, Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Діагональна, будинок 8, кімната 21; ідентифікаційний код 39821153) на користь Хмельницького міського центру соціальних служб (29000, Хмельницька область, місто Хмельницький, вулиця Кам'янецька, будинок 38; ідентифікаційний код 22786685) 10 400,00 грн (десять тисяч чотириста гривень 00 копійок) - заборгованості за договором поставки №524/1 від 12.12.2022 та 1 937,92 грн (одну тисячу дев'ятсот тридцять сім гривень дев'яносто дві копійки) - судових витрат по сплаті судового збору.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 25.11.2025
Суддя Т.В. Іванова