вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
25.11.2025м. ДніпроСправа № 904/5474/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Іванової Т.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу
за позовом Головного управління пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, Запорізька область, місто Запоріжжя, проспект Соборний, будинок 158-Б; ідентифікаційний код 20490012)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" (69035, Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Діагональна, будинок 8, кімната 21; ідентифікаційний код 39821153)
про стягнення заборгованості за договором поставки №СК25/123/239 від 23.11.2022 у загальному розмірі 8 503,04 грн
І. СУТЬ СПОРУ
1. Стислий виклад позиції позивача
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором поставки №СК25/123/239 від 23.11.2022 у частині повної та своєчасної поставки товару, за який позивачем було здійснено попередню оплату, внаслідок чого у позивача виникло право вимагати повернення сплаченої суми в розмірі 8 320,00 грн.
Позивач зазначає, що, незважаючи на належне виконання своїх договірних зобов'язань та перерахування всієї суми попередньої оплати, відповідач фактично поставив лише 1 790 літрів бензину А-95 на суму 89 500,00 грн та 40 літрів дизельного палива Energy на суму 2 080,00 грн, тоді як залишок дизельного палива Energy у кількості 160 літрів на суму 8 320,00 грн не був переданий ним позивачу.
Таким чином, у зв'язку із невиконанням зобов'язання щодо фактичного надання товару на зазначену суму та втратою можливості використання скретч-карток, як засобу отримання пального, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення вартості непоставленого дизельного палива Energy у кількості 160 літрів на суму 8 320,00 грн.
У зв'язку з порушенням грошового зобов'язання позивач також нарахував до стягнення з відповідача пеню у розмірі 183,04 грн.
2. Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у порядку, передбаченому статтею 165 Господарським процесуальним кодексом України.
З приводу дотримання судом прав відповідача під час розгляду даної справи слід зазначити таке.
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Частиною 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Судом з'ясовано, що відповідач має зареєстрований Електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи. Враховуючи вказане, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 01.10.2025 була направлена учасникам справи засобами електронного зв'язку, а саме:
- відповідачу в його Електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.
За змістом частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Враховуючи вказане, з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала господарського суду від 01.10.2025 вважається врученою відповідачу 03.10.2025, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа в Електронний кабінет відповідача в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (а.с.30).
Також суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Так, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема, ухвалу господарського суду від 01.10.2025 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/130680002) надіслано судом 02.10.2025, зареєстровано в реєстрі 02.10.2025 та забезпечено надання загального доступу - 03.10.2025, тобто завчасно; отже у відповідача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, а також поданими у ній заявами по суті справи, а також реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела - у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Так, ухвалою суду від 01.10.2025, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Враховуючи встановлену судом вище дату отримання ухвали суду відповідачем (03.10.2025), граничним строком, з урахуванням частин 1, 2, 4 статті 116 Господарського процесуального кодексу України, для подання відзиву на позовну заяву було 20.10.2025.
Судом враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв'язком.
Крім того, господарським судом встановлено, що на час розгляду справи по суті відповідач - змінив місце реєстрації підприємства та згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, сформованого судом 25.11.2025, місцезнаходженням відповідача є: 69035, Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Діагональна, будинок 8, кімната 21.
Відповідно до частини 2 статті 31 Господарського процесуального кодексу справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.
Оскільки зміна місця реєстрації відповідача відбулась після відкриття провадження у справі, Господарський суд Дніпропетровської області здійснює розгляд справи по суті.
Отже, станом на 24.11.2025 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов'язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.
Слід зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись за рахунок порушення права позивача на розумність строків розгляду справи судом (на своєчасне вирішення спору судом), що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Беручи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 01.10.2025, не скористався правом на подачу до суду відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
ІІ. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання
26.09.2025 до господарського суду надійшов позов Головного управління пенсійного фонду України в Запорізькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" про стягнення заборгованості за договором поставки №СК25/123/239 від 23.11.2022 у загальному розмірі 8503,04 грн, відповідно до якого позивач просить суд:
- розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та без виклику представників сторін;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області збитки у сумі 8 320,00 грн, пеню у сумі 183,04 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.09.2025 справу №904/5474/25 передано на розгляд судді Івановій Т.В.
01.10.2025 ухвалою господарського суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
22.10.2025 до господарського суду від позивача за допомогою засобів поштового зв'язку надійшла заява (вх. суду №46401/25 від 22.10.2022) про надання оригіналів доказів по справі.
ІІІ. Фактичні обставини справи
Спір у справі виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо повної та своєчасної поставки дизельного палива Energy у кількості 160 літрів на суму 8 320,00 грн за договором поставки №СК25/123/239 від 23.11.2022. Відповідачем не забезпечено фактичну можливість реалізації частини попередньо оплаченого товару (скретч-карток), що призвело до порушення умов договору та необхідності повернення коштів за непоставлений товар. У зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, позивач також нарахував до стягнення з відповідача пеню у розмірі 183,04 грн.
Перелік обставин, які є предметом доказування у справі:
(1) Факт укладення договору поставки між сторонами, його умови;
(2) Факт виконання позивачем своїх зобов'язань щодо попередньої оплати товару;
(3) Факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо повної та своєчасної поставки товару.
(4) Правомірність нарахування пені.
1. Укладення та умови договору поставки.
23.11.2022 між Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області, як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест", як постачальником, укладено договір поставки №СК25/123/239 (далі - договір, а.с. 10-11), відповідно до умов розділу 1 якого постачальник прийняв на себе зобов'язання передати покупцю у власність товари, а покупець зобов'язався сплатити і прийняти вказаний товар.
Вказаним розділом даного договору також визначено, що найменування товару згідно накладних на товар: Код ДК 021:2015 09130000-9 Бензин Energy А-92, Бензин А-95, Бензин А-95 Energy код ДК 021:2015 09132000-3, Дизельне паливо Energy код ДК 021:2015 09134200-9, Газ нафтовий скраплений (Пропан скраплений ) код ДК021:2015 09122110-4. Одиниця вимірювання: Бензин А-95 - 1790 літрів, Дизельне паливо - 200 літрів. Загальна кількість: 1990 літрів. Відпуск Товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картки) на отримання товару відповідно "Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами" затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997.
Другим розділом вказаного договору визначено, що товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем по кількості і якості з моменту отримання товару згідно умов договору. Якість товару повинна відповідати дійсним на дату отримання товару ДСТУ.
Відповідно до умов третього розділу договору ціна за один літр товару визначається згідно накладних на товар. Загальна сума договору 99 900,00 грн, у тому числі ПДВ 7%.
За умовами четвертого розділу договору оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника в день виписки рахунку на товар. Ціна одного літру товару вказується у рахунку-фактурі та дійсна протягом дня його виписки. Датою оплати вважається дата та час зарахування коштів на рахунок постачальника. Оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на вказані в рахунку-фактурі реквізити постачальника. При ненадходженні оплати у термін, постачальник здійснює поставку товару за цінами, які діють в день зарахування коштів за товар на розрахунковий рахунок постачальника з наступним переоформленням відповідного рахунку-фактури на оплату. У разі відмови покупця отримати товар за новими цінами, постачальник повертає отримані кошти на розрахунковий рахунок покупця, а договір з такої дати вважається розірваним. Постачальник зобов'язується видати довірчі документи представнику покупця, за умови: надання представником довіреності на отримання товару із зазначенням: ПІБ довіреної особи, паспортні дані, ідентифікація підпису; номенклатура та кількість ТМЦ; що скріплена підписом керівника покупця та печаткою (за умови її наявності у сторони) покупця та при наявності в нього паспорту. Після отримання оплати товару, постачальник зобов'язаний на протязі 5-ти робочих днів передати покупцю, а покупець зобов'язаний отримати від постачальника довірчі документи (скретч-картки) на придбану кількість ПММ, як підтвердження здійснення оплати товару. Якщо покупець під час отримання товару виявить дефектність, не відповідність кількості, номіналу товару, він зобов'язується протягом двох днів повідомити про це постачальника. Повідомлення має містити наступні відомості: номер та дата видаткової накладної, вид палива, номера скретч-карток. Покупець відправляє повідомлення на електрону пошту постачальника об отриманні довірчих документів (скретч-карток) згідно відповідної видаткової накладної та проханням активувати скретч-картки (обов'язково вказується номер накладної та кількість літрів на яку отримані довірчі документи). Постачальник активує довірчі документи (скретч-картки). В разі підписання видаткових накладних з використанням електронного документообігу та цифрового підпису постачальника та покупця, постачальник активує довірчі документі (скретч-карток) після підписання видаткової накладної покупцем.
Відповідно до п'ятого розділу даного договору строк поставки товарів - до закінчення терміну дії довірчого документу (скретч-картки). Передача покупцю товару за цим договором здійснюється на АЗС постачальника шляхом заправки автомобілів покупця при пред'явленні довіреними особами покупця скретч-картки. Скретч-картка є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених скретч-картках вважаються виконаними, при цьому постачальник не може передати покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скретч-картці. Умови постачання товару - самовивезення. Покупець зобов'язується отримати товар на АЗС до закінчення терміну дії довірчого документу, який зазначений на довірчому документі. Постачальник не несе відповідальності та звільняється від зобов'язань за договором, у разі неотримання покупцем товару на АЗС до закінчення терміну дії довірчого документу, який зазначений на довірчому документі.
Згідно із шостим розділом договору покупець зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі сплачувати кошти за поставлені товари; приймати товар згідно умов даного договору. Покупець має право: достроково розірвати цей договір у разі невиконання постачальником своїх зобов'язань за договором, повідомивши про це постачальника за 5 календарних днів до його розірвання; контролювати поставку товарів у строки, встановлені цим Договором. Постачальник зобов'язаний: забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором; забезпечити поставку товарів, якість яких відповідає умовам, установленим розділом 2 цього договору. Постачальник має право: своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлені товари; у разі невиконання зобов'язань Покупцем постачальник має право достроково розірвати цей договір, повідомивши про це покупця за 5 календарних днів до його розірвання.
Розділом 7 договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та договором. У випадку порушення термінів оплати Покупець сплачує пеню у розмірі 0,1% несплаченої суми за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково штраф у розмірі 7% цієї суми. У випадку порушень строків поставки товару постачальник сплачує пеню у розмірі 0,1% вартості не отриманого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково штраф у розмірі 7% вказаної вартості. За порушення умов зобов'язання щодо якості товару постачальник сплачує штраф у розмірі 20% вартості неякісного товару. постачальник за власний рахунок виправляє недоліки у погоджений сторонами строк. За порушення постачальником зобов'язань за договором, покупець може застосувати до нього оперативно-господарські санкції відповідно до статей 235, 236 Господарського кодексу України: одностороння відмова від виконання свого зобов'язання, із звільненням від відповідальності у разі порушення зобов'язання другою стороною; відмова від встановлення на майбутнє господарських відносин із стороною, яка порушує зобов'язання. Покупець застосовує оперативно-господарські санкції незалежно від вини постачальника у разі: порушення постачальником строків поставки товару; порушення постачальником умов зобов'язання щодо якості товару, якщо недоліки щодо якості не були виправлені постачальником відповідно умов договору. Про застосування оперативно-господарських санкцій покупець повідомляє постачальника письмово. Відповідальність за дотримання правил охорони праці, правил пожежної безпеки, виконання вимог екологічної безпеки та вимог із забезпечення вимог техніки безпеки при поставлений товар несе постачальник. Сплата штрафних санкцій не звільняє сторони від виконання своїх зобов'язань за договором.
Усі спори, що виникають з цього договору або пов'язані із ним, вирішуються шляхом переговорів між сторонами. Якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до законодавства Україні (розділ 9 договору).
Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання сторонами та його скріплення печатками Сторін (за умови наявності печатки у сторони). Даний договір укладений терміном до 31.12.2022. Цей договір може бути розірваний достроково за ініціативою однієї із сторін за умови письмового повідомлення іншої сторони за відсутності заборгованості. Договір вважається розірваним з моменту отримання письмового повідомлення. У випадку отримання письмового повідомлення про розірвання договору укладання додаткової угоди про розірвання не потребується (розділ 10 договору).
Судом встановлено, що у вказаному договорі сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов'язки щодо його виконання.
У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним даного договору чи визнання неукладеним в певній частині. Також відсутні докази про розірвання такого договору.
2. Виконання позивачем своїх договірних зобов'язань щодо попередньої оплати товару.
Позивачем на виконання умов договору поставки №СК25/123/239 від 23.11.2022, згідно рахунку-фактури №0025/0000272 від 23.11.2022 (а.с. 12) здійснено попередню оплату товару на суму у загальному розмірі 99 900,00 грн у тому числі ПДВ 6 535,51 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №3064 (#1120054340709) від 23.11.2022 (а.с. 12 на звороті).
3. Неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо повної та своєчасної поставки товару.
Відповідач згідно з умовами договору на підставі видаткової накладної №0025/0000241 від 24.11.2022 (а.с 13) та специфікації №0025/0000241-С від 24.11.2022 (а.с. 13 на звороті) поставив на адресу позивача довірчі документи на отримання товару.
Так, відповідачем поставлено на адресу позивача скретч-картки на бензин А-95 номіналом по 15 літрів у кількості 106 штуки, а саме:
- 303109129114, 303109129115, 303109129116, 303109129117, 303109129118, 303109129119, 303109129150, 303109129151, 303109129152, 303109129153, 303109129154, 303109129155, 303109129156, 303109129157, 303109129158, 303109129159, 303109129160, 303109129161, 303109129162, 303109129163, 303109129164, 303109129165, 303109129166, 303109129167, 303109129168, 303109129169, 303109129170, 303109129170, 303109129171, 303109129172, 303109129173, 303109129174, 303109129175, 303109129176, 303109129177, 303109129178, 303109129179, 303109129180, 303109129181, 303109129182, 303109129183, 303109129184, 303109129185, 303109129186, 303109129187, 303109129188, 303109129189, 303109129190, 303109129191, 303109129192, 303109129193, 303109129194, 303109129195, 303109129196, 303109129197, 303109129198, 303109129199, 303109129200, 303109129201, 303109129202, 303109129203, 303109129204, 303109129205, 303109129206, 303109129207, 303109129208, 303109129209, 303109129210, 303109129211, 303109129212, 303109129213, 303109129214, 303109129215, 303109129216, 303109129217, 303109129218, 303109129219, 303109129220, 303109129221, 303109129222, 303109129223, 303109129224, 303109129225, 303109129226, 303109129227, 303109129228, 303109129229, 303109129230, 303109129231, 303109129232, 303109129233, 303109129234, 303109129235, 303109129236, 303109129237, 303109129238, 303109129239, 303109129240, 303109129241, 303109129242, 303109129243, 303109129244, 303109129245, 303109129246, 303109129247, 303109129248, 303109129249.
Крім того відповідачем поставлено на адресу позивача скретч-картки на бензин А-95 номіналом по 20 літрів у кількості 10 штук, а саме:
- 303610228840, 303610228841, 303610228842, 303610228843, 303610228844, 303610228845, 303610228846, 303610228847, 303610228848, 303610228849.
Також відповідачем поставлено на адресу позивача скретч-картки на дизельне пальне Energy номіналом по 20 літрів у кількості 10 штук, а саме:
- 304620554770, 304620554771, 304620554772, 304620554773, 304620554774, 304620554775, 304620554776, 304620554777, 304620554778, 304620554779.
При цьому, відповідач в порушення умов договору не забезпечив повної реалізації вказаних скретч-карток, а саме з боку позивача залишилися невикористаними скретч-картки на дизпаливо номіналом по 20 літрів у кількості 8 штук.
Зокрема з боку позивача залишилися невикористаними наступні скретч-картки на дизельне пальне Energy номіналом по 20 літрів:
- 304620554772, 304620554773, 304620554774, 304620554775, 304620554776, 304620554777, 304620554778, 304620554779.
Таким чином загальна кількість недоотриманого позивачем товару становить 160 літрів дизельного пального Energy на суму 8 320,00 грн.
4. Правомірність нарахування пені.
Розділом 7 договору, укладеного між сторонами, зокрема, визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність передбачену законодавством України та цим договором.
У випадку порушень строків поставки товару постачальник сплачує пеню у розмірі 0,1% вартості не отриманого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
Позивач на підставі викладеного, у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, нарахував 183,04 грн - пені у розмірі 0,1% вартості не отриманого товару за кожен день прострочення, що підтверджується наведеним в позовній заяві розрахунком (а.с. 3).
ІV. МОТИВИ СУДУ
1. Норми права, які застосував суд. Позиції Верховного Суду щодо застосування норм права, які підлягають врахуванню
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно із статтею 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов'язання, є нікчемним.
Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до приписів статті 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Згідно з частиною 1 та 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначених норм права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання варіанта правової поведінки є виключно правом покупця, а не продавця.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 15.10.2013 року по справі №5011-42/13539-2012/3-30гс13, від 08.02.2019 у справі №909/524/18.
При цьому, оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 28.11.2011 у справі № 3-127гс11, а також Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року по справі №918/631/19.
Посилання на наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов'язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання. Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання/неналежне договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин (як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання). Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору (постанови Верховного Суду від 5.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17, від 30.11.2021 у справі №913/785/17 та від 07.06.2023 у справі №906/540/22).
Верховний Суд у постанові від 07.06.2023 у справі №906/540/22 наголосив на тому, що посилання на форс-мажор як на обставину, що звільняє від відповідальності за порушення договірних зобов'язань, є правом сторони, яка допустила таке порушення. Контрагент (кредитор) не повинен доводити існування форс-мажору у іншої сторони, якщо вона на це не посилалася. Контрагент (кредитор) має доводити факт порушення самого договірного зобов'язання боржником, а не причини, внаслідок яких це відбулося (форс-мажорні обставини).
2. Оцінка судом доказів та позицій сторін
17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 №132-IX, яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України і змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Таким чином, обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановляння законного й обґрунтованого рішення.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що між Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" укладено договір поставки №СК25/123/239 від 23.11.2022 (а.с. 10-11).
Позивачем на виконання умов договору поставки №СК25/123/239 від 23.11.2022, згідно рахунку-фактури №0025/0000272 від 23.11.2022 (а.с. 12) здійснено попередню оплату товару на суму у загальному розмірі 99 900,00 грн у тому числі ПДВ 6 535,51 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №3064 (#1120054340709) від 23.11.2022 (а.с. 12 на звороті).
Відповідач згідно з умовами договору на підставі видаткової накладної №0025/0000241 від 24.11.2022 (а.с 13) та специфікації №0025/0000241-С від 24.11.2022 (а.с. 13 на звороті) поставив на адресу позивача довірчі документи на отримання товару.
Так, відповідачем поставлено на адресу позивача скретч-картки:
- на бензин А-95 номіналом по 15 літрів у кількості 106 штуки, а саме:
303109129114, 303109129115, 303109129116, 303109129117, 303109129118, 303109129119, 303109129150, 303109129151, 303109129152, 303109129153, 303109129154, 303109129155, 303109129156, 303109129157, 303109129158, 303109129159, 303109129160, 303109129161, 303109129162, 303109129163, 303109129164, 303109129165, 303109129166, 303109129167, 303109129168, 303109129169, 303109129170, 303109129171, 303109129172, 303109129173, 303109129174, 303109129175, 303109129176, 303109129177, 303109129178, 303109129179, 303109129180, 303109129181, 303109129182, 303109129183, 303109129184, 303109129185, 303109129186, 303109129187, 303109129188, 303109129189, 303109129190, 303109129191, 303109129192, 303109129193, 303109129194, 303109129195, 303109129196, 303109129197, 303109129198, 303109129199, 303109129200, 303109129201, 303109129202, 303109129203, 303109129204, 303109129205, 303109129206, 303109129207, 303109129208, 303109129209, 303109129210, 303109129211, 303109129212, 303109129213, 303109129214, 303109129215, 303109129216, 303109129217, 303109129218, 303109129219, 303109129220, 303109129221, 303109129222, 303109129223, 303109129224, 303109129225, 303109129226, 303109129227, 303109129228, 303109129229, 303109129230, 303109129231, 303109129232, 303109129233, 303109129234, 303109129235, 303109129236, 303109129237, 303109129238, 303109129239, 303109129240, 303109129241, 303109129242, 303109129243, 303109129244, 303109129245, 303109129246, 303109129247, 303109129248, 303109129249.
- на бензин А-95 номіналом по 20 літрів у кількості 10 штук, а саме:
303610228840, 303610228841, 303610228842, 303610228843, 303610228844, 303610228845, 303610228846, 303610228847, 303610228848, 303610228849.
- на дизельне пальне Energy номіналом по 20 літрів у кількості 10 штук, а саме:
304620554770, 304620554771, 304620554772, 304620554773, 304620554774, 304620554775, 304620554776, 304620554777, 304620554778, 304620554779.
При цьому, відповідач в порушення умов договору не забезпечив повної реалізації вказаних скретч-карток - з боку позивача залишилися невикористаними скретч-картки на дизпаливо номіналом по 20 літрів у кількості 8 штук.
Зокрема з боку позивача залишилися невикористаними наступні скретч-картки на дизельне пальне Energy номіналом по 20 літрів:
- 304620554772, 304620554773, 304620554774, 304620554775, 304620554776, 304620554777, 304620554778, 304620554779.
Таким чином загальна кількість недоотриманого позивачем товару становить 160 літрів дизельного пального Energy на суму 8 320,00 грн.
Відсутність пального на автозаправних станціях постачальника та припинення їхньої роботи підтверджується змістом позовної заяви від 26.09.2025 (а.с. 1-4) та претензії №0800-0805-8/83232 від 22.08.2025 (а.с. 15-17).
Суд бере до уваги, що згідно з наданими позивачем доказами та обґрунтуваннями, автозаправні станції відповідача припинили свою діяльність. Відповідач не повідомив позивача про тимчасовість чи постійність такого припинення, не запропонував альтернативного механізму реалізації карток, не забезпечив перенаправлення на інші АЗС чи видачі нового виду довірчих документів.
22.08.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області звернулося до відповідача із претензією №0800-0805-8/83232 від 22.08.2025 на суму 8 320,00 грн, з метою реалізації наданих позивачем довірчих документів та отримання палива, або суми попередньої оплати за непоставлене пальне (а.с. 15-17), однак вказана претензія залишилася без відповіді зі сторони відповідача.
Відповідно до умов шостого розділу договору постачальник зобов'язаний: забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором; забезпечити поставку товарів, якість яких відповідає умовам, установленим розділом 2 цього договору.
Тобто наявність працюючої інфраструктури постачальника є ключовою умовою виконання зобов'язання. Пасивна поведінка відповідача, який не відповідав на претензії, не інформував покупця і не запропонував заміни скретч-карток або повернення коштів, свідчить про неналежне виконання договірних зобов'язань.
Таким чином, припинення роботи АЗС без належного інформування позивача, за відсутності пропозицій альтернативної поставки або повернення коштів, дає підстави суду вважати зобов'язання невиконаним, що є підставою для повернення попередньої оплати у повному обсязі.
Суд також бере до уваги, що відповідач не заявляв про наявність обставин непереборної сили (форс-мажору), які могли б вплинути на належне виконання зобов'язань за договором поставки.
Суд також зауважує, що відповідно до частини першої статті 614 Цивільного кодексу України, боржник звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо доведе, що таке порушення сталося не з його вини. Водночас обов'язок доведення відсутності вини покладається саме на боржника.
У цій справі відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що порушення умов договору сталося з причин, що не залежать від його волі. Зокрема, відповідач не навів обставин, які б свідчили про вжиття ним усіх можливих заходів для належного виконання зобов'язань або мінімізації шкоди у разі неможливості виконання, як це передбачено частиною третьою статті 614 Цивільного кодексу України.
Натомість матеріали справи свідчать про відсутність будь-яких активних дій з боку відповідача щодо інформування позивача, забезпечення альтернативного способу отримання товару або повернення коштів, що унеможливлює визнання його дій сумлінними. Відтак, підстави для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання відсутні.
З огляду на вказані обставини з боку позивача залишилися невикористаними скретч-картки дизельне пальне Energy номіналом по 20 літрів у кількості 8 штук.
Таким чином загальна кількість недоотриманого позивачем товару становить 160 літрів дизельного палива Energy на суму 8 320,00 грн.
Судом взято до уваги, що у зв'язку із невиконанням з боку відповідача умов договору щодо поставки товару за довірчими документами, позивачем на адресу відповідача направлялася претензія №0800-0805-8/83232 від 22.08.2025 на суму 8 320,00 грн, з метою реалізації позивачем довірчих документів та отримання палива, або суми попередньої оплати за непоставлене пальне (а.с. 15-17).
Незважаючи на вжиті позивачем заходи досудового врегулювання, відповідач належним чином на них не відреагував.
Так, постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997 Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами (далі-правила), згідно яких торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів (надалі - АЗС) (абзац 2 пункту 3 правил).
Згідно з пункту 9 правил, розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
Тож, для отримання товару (заправки пальним транспортного засобу на АЗС) водій пред'являє оператору АЗС скретч-картку на пальне. В свою чергу, Оператор АЗС здійснює відповідну ідентифікацію скретч-картки на пальне, на підставі цього, здійснює відпуск товару відповідної марки та кількості, при цьому, при відпуску товару скретч-картка на пальне залишається у оператора, який видає чек, що є підтвердженням факту отримання позивачем товару відповідного асортименту та кількості.
Суд зазначає, що підписана сторонами видаткова накладна №0025/0000241 від 24.11.2022 (а.с. 13) та специфікація №0025/0000241-С від 24.11.2022 (а.с. 13 на звороті) є підтвердженням отримання позивачем від відповідача скретч-карток (довірчих документів) відповідного номіналу на дизельне пальне Energy, проте, лише після отоварювання вказаних скретч-карток на АЗС з позивач вважається таким, що отримав фактично товар.
Таким чином, невиконання відповідачем обов'язку щодо належного надання доступу до товару у передбачений договором спосіб позбавило позивача можливості реалізувати своє право власності на товар (пальне), за яке вже сплачено грошові кошти, а отже, створило правову підставу для стягнення суми попередньої оплати у розмірі 8 320,00 грн.
Невиконання відповідачем обов'язку із забезпечення отримання товару через надані скретч-картки свідчить про порушення зобов'язання поставити товар у повному обсязі, що прямо суперечить суті договору та його цілям. За змістом договору, передача карток не є самодостатньою поставкою, а лише формою реалізації товару, яка має завершитись фактичним отриманням пального. Таким чином, невиконання зобов'язання щодо реалізації карток рівнозначне непоставці товару.
Суд відзначає, що відповідачем не спростовано, як переліку невикористаних позивачем довірчих документів (скретч-карток), так і не надано власного розрахунку суми грошових коштів, що підлягає компенсації, відтак перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд погоджується із загальною вартістю товару, який фактично не може бути отриманий та підлягає сплаті позивачу, вважає його вірним та арифметично правильним.
Суд констатує також, що на момент розгляду справи відповідачем не надано суду доказів передачі покупцеві товару у розмірі 160 літрів на суму 8 320,00 грн або повернення йому попередньої оплати на вказану суму.
Суд зазначає, що практика Європейського суду з прав людини виробила конструкцію "legitimate expectations" (українською - "правомірні очікування"). Пояснюючи сутність конструкції, Європейський суду з прав людини зазначає про необхідність більш широкого розуміння терміну майна (possessions), зазначеного у статті 1 Першого Протоколу Конвенції, згідно з яким до майна входить як наявне майно, так і активи, включаючи вимоги, щодо яких заявник може стверджувати про наявність у нього щонайменше "правомірного очікування" ефективного отримання майнового права. Таким чином, Європейський суд з прав людини зазначає, що "правомірне очікування" отримання майна може розраховувати на захист за Першим Протоколом Конвенції. Якщо сутністю вимоги особи є її майновий інтерес, то особа може вважатися такою, що має "правомірне очікування", якщо в національному праві є достатні підстави для існування такого інтересу. Зокрема, якщо існує судова практика національних судів щодо підтвердження його існування.
Суд наголосив, що концепція майна, до якого входить "правомірні очікування", має автономне значення, незалежне від класифікації та критеріїв майна в національному праві, а також що "правомірне очікування" має містити вимогу, що є більш істотною та конкретною, ніж просто сподівання, або таку, що залежить від майбутніх непевних обставин. Вимога вважається майном лише тоді, коли є належне визнання, що вона може отримати примусовий захист.
У даній справі суд вважає, що позивач мав правомірне очікування отримання товару пального, за яке ним було здійснено повну попередню оплату. Така вимога має безпосередній майновий інтерес, закріплений у договорі, підтверджений платіжними документами, специфікаціями, видатковими накладними, а також не заперечується відповідачем по суті. За змістом національного законодавства та практики Верховного Суду, така вимога підлягає примусовому захисту. Відтак, вона відповідає критерію "майна" у розумінні статті 1 Першого Протоколу до Конвенції.
Також суд вказує, що статтею 26 Віденської конвенції "Про право міжнародних договорів"1969 року (ратифікована Україною 14 травня 1986 року) закріплено, що "кожен чинний договір є обов'язковим для його учасників і повинен добросовісно виконуватись".
Вказане відображає принцип pacta sunt servanda, що діє як правова презумпція, що будь-який належно укладений договір: набуває сили закону для його сторін; підлягає виконанню в повному обсязі; повинен виконуватися добросовісно та вчасно. Тобто після укладення договору сторони юридично "зв'язані" його умовами.
З огляду на викладене, невиконання відповідачем зобов'язання щодо забезпечення можливості реалізації скретч-карток на пальне, відсутність альтернативного способу отримання товару або повернення коштів, а також пасивна поведінка відповідача, яка свідчить про повне ігнорування вимог позивача, - порушує правомірні очікування позивача на отримання оплаченого товару та є втручанням у його майнові права. Така поведінка становить втрату легітимного очікування реалізації права власності, а тому вимагає ефективного судового захисту шляхом стягнення відповідної суми попередньої оплати.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу (попередньої оплати) є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Також позивач у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, керуючись положеннями сьомого розділу договору поставки №СК25/123/239 від 23.11.2022, нарахував до стягнення з відповідача пеню у розмірі 183,04 грн.
Господарський суд здійснивши власний перерахунок штрафних санкцій заявлених позивачем, за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості штрафних санкцій "Ліга. Закон" (https://ips.ligazakon.net/calculator/ff) дійшов висновку про те, що вони є вірними.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Правовий аналіз зазначених норм свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.
Зі змісту вказаних норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов'язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.
Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України).
З наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку.
За змістом статей 546, 549 Цивільного кодексу України, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки є, в першу чергу, захист інтересів кредитора, а не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Разом з цим, згідно з частиною 1 статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України, щодо зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін у справі, з урахуванням встановлених обставин справи, та не допускати фактичного звільнення відповідача від їх сплати без належних на те правових підстав.
З урахуванням викладеного, враховуючи обставини справи, суд дійшов висновку, що 183,04 грн - пені зменшенню не підлягають.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає, що вимоги позивача щодо 8 320,00 грн - основного боргу та 183,04 грн - пені є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв'язку із чим підлягають задоволенню у повному обсязі.
З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
V. Висновки Суду
Суди зобов'язані належно мотивувати свої рішення для забезпечення права сторін на справедливий розгляд та суспільного контролю за правосуддям. При цьому не вимагається відповідати на кожен аргумент сторін: достатньо викласти мотиви у межах конкретних обставин справи, з урахуванням характеру рішення.
На підставі встановлених судом фактичних обставин та досліджених доказів, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
Позивач обрав належний спосіб захисту свого порушеного права відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України.
З викладеного, з огляду на наявні в матеріалах докази, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог повністю та стягнення з відповідача на користь позивача 8 320,00 грн - основного боргу та 183,04 грн - пені.
VІ. Судові витрати
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Головного управління пенсійного фонду України в Запорізькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" про стягнення заборгованості за договором поставки №СК25/123/239 від 23.11.2022 у загальному розмірі 8 503,04 грн - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" (69035, Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Діагональна, будинок 8, кімната 21; ідентифікаційний код 39821153) на користь Головного управління пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, Запорізька область, місто Запоріжжя, проспект Соборний, будинок 158-Б; ідентифікаційний код 20490012) 8 320,00 грн (вісім тисяч триста двадцять гривень 00 копійок) - основного боргу, 183,04 грн (сто вісімдесят три гривні нуль чотири копійки) - пені та 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) - судових витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 25.11.2025
Суддя Т.В. Іванова