26 листопада 2025 року м. Харків Справа № 922/3282/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Медуниця О.Є., суддя Тарасова І.В.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства "ГЛАЗГО-08" (вх.2163Х/3) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 06.10.2025 про повернення зустрічної позовної заяви
у справі №922/3282/25 (суддя Добреля Н.С., ухвалу підписано 06.10.2025)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЙМІС", м. Харків
до Приватного підприємства "ГЛАЗГО-08", м. Харків
про стягнення коштів
ТОВ "ТАЙМІС" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ПП "ГЛАЗГО-08", в якій просило суд стягнути з відповідача на користь позивача 151.113,00 грн - основну заборгованість за Договором на транспортне експедирування від 16.05.2022 №Є16/05/22; 39.866,41 грн - пеню за несвоєчасну оплату наданих за Договором на транспортне експедирування від 16.05.2022 №Є16/05/22 послуг; 4.160,93 грн - 3% річних та 22.894,38 грн - інфляційні втрати, а також судові витрати.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.09.2025 з урахуванням малозначності справи №922/3282/25 відкрито спрощене позовне провадження, призначено розгляд справи без повідомлення сторін та встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.
01.10.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" ПП "ГЛАЗГО-08" звернулося до Господарського суду Харківської області з зустрічним позовом до ТОВ "ТАЙМІС" (вх.22743/25), в якому просило суд стягнути з останнього грошові кошти в розмірі 270.865,77 грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.10.2025 зустрічний позов ПП "ГЛАЗГО-08" та додані до нього документи повернуто заявнику.
ПП "ГЛАЗГО-08" з вказаною ухвалою місцевого господарського суду не погодилося, звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 06.10.2025 по справі №922/3282/25 та передати справу №922/3282/25 до Господарського суду Харківської області для продовження розгляду зі стадії вирішення питання щодо прийняття/повернення зустрічного позову. Розгляд апеляційної скарги проводити за участі представника Відповідача - адвоката Коваля О.Ю.
Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:
- cуд першої інстанції неправильно застосував ч.2 ст.180 ГПК України, оскільки, на думку апелянта, первісний та зустрічний позови є взаємопов'язаними, виникають з одного договору транспортно-експедиційного обслуговування та мають однорідний майновий характер, що дозволяє їх зарахування;
- обидва позови випливають з одних і тих самих правовідносин, а заперечення відповідача проти первісного позову й вимоги за зустрічним позовом ґрунтуються на однакових фактичних обставинах і тих самих доказах, які все одно підлягають дослідженню судом у межах розгляду первісного позову;
- спільний розгляд є доцільним, оскільки, за твердженням апелянта, встановлення підстав для задоволення зустрічного позову автоматично свідчитиме про відсутність підстав для задоволення первісного позову;
- окремий розгляд справи порушує принцип процесуальної економії, створює ризик існування паралельних проваджень, множинності судових рішень та подвійних виконавчих проваджень, що суперечить узагальненим висновкам Верховного Суду щодо об'єднання взаємопов'язаних вимог;
- суд першої інстанції не врахував правові позиції Верховного Суду, викладені у низці постанов (зокрема, №916/3245/17, №910/2987/18, №908/1688/20 та ін.), де підкреслюється необхідність спільного розгляду вимог, що можуть бути зараховані, або впливають на існування матеріально-правової підстави первісного позову;
- повернення зустрічного позову є проявом надмірного формалізму, що обмежує право відповідача на доступ до суду, всупереч практиці ЄСПЛ та висновкам Верховного Суду щодо недопустимості процесуальних бар'єрів, не передбачених законом;
- апелянт вважає, що ухвала постановлена передчасно та з порушенням норм процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню з направленням матеріалів до суду першої інстанції для продовження розгляду питання про прийняття зустрічного позову.
Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.10.2025 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Стойка О.В., суддя Медуниця О.Є.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.10.2025 витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/3282/25. Відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги ПП “ГЛАЗГО-08» на ухвалу Господарського суду Харківської області від 06.10.2025 у справі №922/3282/25 до надходження матеріалів справи.
28.10.2025 з Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/3282/25 надійшли до Східного апеляційного господарського суду.
Відповідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.10.2025, у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Стойки О.В., сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Медуниця О.Є., суддя Тарасова І.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 31.10.2025 поновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження та відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПП “ГЛАЗГО-08». Розгляд апеляційної скарги визначено здійснювати у порядку письмового провадження без виклику учасників справи. Сторонам встановлено строк в 15 днів з дня вручення даної ухвали, протягом якого він має право подати відзиви на апеляційну скаргу, який повинні відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, а також докази надсилання (надання) копії відзиву та доданих до нього документів апелянтові.
11.11.2025 через підсистему “Електронний суд» на адресу Східного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЙМІС" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити повністю. Аргументуючи свій відзив на апеляційну скаргу, позивач зазначає, що доводи скаржника є необґрунтованими, оскільки первісний та зустрічний позови виникли з різних фактичних обставин і стосуються різних заявок на перевезення. За твердженням позивача, вимоги за первісним позовом заявлені щодо заборгованості за Заявками №ВА26/09/24_03, №ВА27/09/24_01 та №ВА27/09/24_04, тоді як заявлені скаржником зустрічні вимоги стосуються іншої заявки - №ВА27/09/24_03, послуги за якою були повністю оплачені та прийняті без зауважень. Позивач вказує, що навіть у разі задоволення зустрічного позову це не може вплинути на наявність заборгованості за іншими заявками та не виключає матеріально-правової підстави первісних вимог.
Крім того, позивач наголошує на різному предметі та різних масивах доказів, необхідних для доведення вимог за первісним та зустрічним позовами, що підтверджує відсутність взаємопов'язаності та недоцільність їх спільного розгляду у розумінні ч.2 ст.180 ГПК України. Позивач також зазначає, що дії скаржника свідчать про зловживання процесуальними правами з метою затягування розгляду справи, зокрема подання зустрічного позову через тривалий час після прийняття послуг та клопотань, не передбачених порядком розгляду ухвали про повернення позовної заяви в апеляційній інстанції. Також позивач посилається на практику Верховного Суду, відповідно до якої право на подання зустрічного позову не є абсолютним, а взаємопов'язаність сама по собі не є достатньою підставою для спільного розгляду без встановлення доцільності. Окремо позивач звертає увагу, що повернення зустрічного позову не позбавляє скаржника права звернутися з окремим позовом на загальних підставах, а тому не порушує його право на доступ до суду.
В свою чергу 12.11.2025 від апелянта надійшла відповідь на відзив, в яких ПП “ГЛАЗГО-08» зазначає, що викладені позивачем заперечення не спростовують доводів апеляційної скарги та ґрунтуються на формальному підході до застосування ч.2 ст.180 ГПК України. На думку апелянта, первісний та зустрічний позови випливають з одного договору транспортно-експедиційного обслуговування, тому правовідносини, з яких виникли обидві вимоги, є єдиними, а характер заявлених вимог (стягнення грошових коштів) дозволяє їх зарахування відповідно до ст.601 ЦК України. Апелянт вважає, що посилання позивача на те, що спірні вимоги виникли за різними заявками, не впливає на оцінку взаємопов'язаності позовів, оскільки й у первісному, й у зустрічному позові сторони звертаються до виконання одного рамкового договору та тих самих загальних договірних зобов'язань. Крім того, апелянт стверджує, що суд першої інстанції неправильно застосував ст.180 ГПК України, оскільки фактично здійснив оцінку доказів та встановлював обставини, які мають досліджуватися лише в межах розгляду справи по суті. На підтвердження цього апелянт посилається на правові висновки Верховного Суду, зокрема постанови у справах №910/1977/24, №910/2987/18, №908/1688/20, №920/814/24, відповідно до яких взаємна пов'язаність може виражатися у можливості заліку або у тому, що докази, надані для обґрунтування зустрічного позову, підлягатимуть дослідженню і при розгляді первісного позову. Апелянт також вказує, що суд першої інстанції безпідставно вважав можливе збільшення обсягу доказування самостійною підставою для повернення зустрічної позовної заяви. Водночас апелянт заперечує твердження позивача про зловживання процесуальними правами, зазначаючи, що реалізація права на подання зустрічного позову є процесуально гарантованою і не може розцінюватися як недобросовісна поведінка. Посилання позивача на можливість подання окремого позову апелянт називає оціночним твердженням, яке не обмежує його права на подання зустрічного позову у рамках цієї справи.
Згідно з частиною 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
За приписами частини другої 2 статті 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
У даному випадку предметом апеляційного оскарження є ухвала місцевого господарського суду від 06.10.2025 у справі №922/3282/25, що приписами ст. 271 ГПК розглядається без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), якщо інше прямо не встановлено кодексом або не визначено судом з урахуванням обставин.
У прохальній частині апеляційної скарги ПП “ГЛАЗГО-08» просить розглянути апеляційну скаргу в судовому засіданні за участі представника відповідача.
В свою чергу, назване клопотання не обґрунтоване, апелянтом не зазначено жодних обставин справи у контексті приписів ч.2 ст.271 ГПК України для розгляду апеляційної скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, а судова колегія з власної ініціативи не вбачає необхідності розгляду означеної апеляційної скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.
В ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до приписів пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України.
Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
ТОВ "ТАЙМІС" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ПП "ГЛАЗГО-08", в якій просило суд стягнути з відповідача на користь позивача 151.113,00 грн - основну заборгованість за Договором на транспортне експедирування від 16.05.2022 №Є16/05/22; 39.866,41 грн - пеню за несвоєчасну оплату наданих за Договором на транспортне експедирування від 16.05.2022 №Є16/05/22 послуг; 4.160,93 грн - 3% річних та 22.894,38 грн - інфляційні втрати, а також судові витрати.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.09.2025 з урахуванням малозначності справи №922/3282/25 відкрито спрощене позовне провадження, призначено розгляд справи без повідомлення сторін та встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.
01.10.2025 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» ПП «ГЛАЗГО-08» звернулося до Господарського суду Харківської області із зустрічним позовом до ТОВ «ТАЙМІС» (вх№22743/25), у якому просило стягнути з позивача грошові кошти у розмірі 270.865,77 грн. Підставою заявлених зустрічних вимог, як зазначалося скаржником, є завдання ПП «ГЛАЗГО-08» майнової шкоди у зв'язку з пошкодженням вантажу під час виконання ТОВ «ТАЙМІС» зобов'язань за договором транспортно-експедиторського обслуговування від 16.05.2022 №Є16/05/22, що, на думку відповідача, свідчить про неналежне виконання позивачем своїх договірних обов'язків та наявність підстав для відшкодування збитків.
Обґрунтовуючи необхідність подання зустрічного позову саме у межах цієї справи, ПП «ГЛАЗГО-08» зазначало, що обидві вимоги, як первісна так і зустрічна, випливають з одного і того ж договору транспортно-експедиторського обслуговування, мають грошовий характер та, на переконання відповідача, можуть бути враховані шляхом зарахування відповідно до ст. 601 ЦК України. Відповідач вказував, що спільний розгляд дозволив би суду оцінити взаємні розрахунки сторін в межах єдиних договірних правовідносин та уникнути можливості ухвалення суперечливих судових рішень. Також відповідач підкреслював, що докази, подані ним на підтвердження зустрічних вимог, за його позицією, у будь-якому разі підлягали б дослідженню судом під час розгляду первісного позову, оскільки ними він обґрунтовував заперечення проти заявлених позивачем вимог.
Господарський суд, повертаючи зустрічну позовну заяву, мотивував своє рішення тим, що заявлені ПП «ГЛАЗГО-08» зустрічні вимоги не відповідають критеріям, установленим частиною другою статті 180 ГПК України. Суд фактично виходив з того, що первісний позов спрямований на стягнення заборгованості за договором транспортно-експедиторського обслуговування, тоді як предмет зустрічного позову стосується відшкодування збитків у зв'язку з пошкодженням товару, що зумовлює різні підстави та предмети доказування. За висновком суду, такі вимоги не є взаємопов'язаними та їх спільний розгляд не є доцільним, оскільки не впливає на можливість задоволення первісного позову, не виключає його частково чи повністю та лише розширює предмет доказування. За цих обставин суд дійшов висновку про необхідність повернення зустрічного позову як поданого без дотримання вимог ч.2 ст.180 ГПК України.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для повернення зустрічної позовної заяви враховуючи нижче викладене.
Згідно з ч.2 ст.46 ГПК України одним із спеціальних прав відповідача є право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
Зустрічний позов - це позов, який подає відповідач до позивача у тому самому судовому процесі для захисту проти первісних позовних вимог.
Метою пред'явлення зустрічного позову є спільний розгляд позовів в інтересах процесуальної економії, а в ряді випадків - уникнення постановлення суперечливих судових рішень.
Процесуальний порядок сумісного розгляду в межах однієї справи первісного та зустрічного позовів регулюється нормами ст.180 ГПК України, за змістом ч.ч.1, 2 якої відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву; зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
З аналізу означених норм убачається, що зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом за наявністю одночасно двох умов: 1) обидва позови взаємопов'язані; 2) спільний їх розгляд є доцільним.
Повертаючи зустрічну позову заяву, суд першої інстанції зазначив, що зустрічний позов не взаємопов'язаний із первісним позовом, задоволення зустрічного позову не виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову; прийняття та вирішення такого зустрічного позову не доведе відсутності у позивача матеріально-правової підстави для задоволення первісного позову, оскільки задоволення зустрічного позову не потягне за собою відмову у первісному позові повністю або частково. Відтак, Господарський суд Харківської області дійшов висновку, що зустрічні позовні вимоги мають розглядатися в окремому провадженні.
Суд апеляційної інстанції погоджується із наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
У постанові від 13.03.2019 у справі №916/3245/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ознаками зустрічного позову є його взаємопов'язаність із первісним позовом і доцільність його спільного розгляду з первісним позовом, зокрема коли позови виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом можуть різнитися з вимогами первісного позову, але вони об'єднуються в одне провадження з первісним позовом ухвалою суду.
Взаємна пов'язаність зустрічного та первісного позовів може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах, вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись. Водночас, подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним позовом.
У постанові Верховного Суду від 27.01.2021 у справі №908/1688/20 містяться наступні висновки. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним. Взаємна пов'язаність зустрічного та первісного позовів може виявлятись у такому: обидва позови взаємно пов'язані і їх спільний розгляд сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору; взаємна пов'язаність первісного і зустрічного позову може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах; вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись; задоволення зустрічного позову виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову; подання такого зустрічного позову має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним позовом.
У постанові від 20.03.2019 у справі №910/2987/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право відповідача подати до позивача зустрічний позов для його спільного розгляду з первісним позовом не є абсолютним. Таке право може бути реалізовано за умови дотримання загальних правил подання позовів, а також правил пред'явлення зустрічних позовів, установлених процесуальним законодавством. Зважаючи на положення ч.2 ст.180 ГПК України, зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом за умови не лише їх взаємопов'язаності, а й доцільності їх спільного розгляду.
Згідно з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 17.05.2021 у справі №910/18778/20 та від 22.04.2019 у справі №914/2236/18, конструкція ч.2 ст.180 ГПК України вказує на її імперативність, тобто суд позбавлений широкого розсуду щодо доцільності прийняття зустрічного позову; умовою цього є посилання у зустрічному позові на обставини, за якими задоволення зустрічного позову матиме наслідком повну або часткову відмову у задоволенні первісного позову, та виникнення позовів з одних правовідносин.
У розглядуваній справі №922/3282/25 предметом первісного позову ТОВ «ТАЙМІС» є стягнення з ПП «ГЛАЗГО-08» заборгованості за договором транспортно-експедиторського обслуговування №Є16/05/22 від 16.05.2022 у зв'язку з неоплатою наданих послуг за Заявками №ВА26/09/24_03, №ВА27/09/24_01 та №ВА27/09/24_04.
Предметом зустрічного позову ПП «ГЛАЗГО-08» є стягнення з ТОВ «ТАЙМІС» грошових коштів у розмірі 270.865,77 грн, які, на думку відповідача, становлять збитки, завдані пошкодженням вантажу при виконанні іншої заявки, а саме - №ВА27/09/24_03. Зі змісту зустрічного позову та доданих до нього матеріалів вбачається, що відповідач пов'язує заявлені вимоги виключно з подією транспортування за цією окремою заявкою, яка була прийнята ПП «ГЛАЗГО-08» до оплати та оплачена в листопаді-грудні 2024 року із підписанням відповідного акту без зауважень.
Скаржник наполягає, що позови випливають з одного договору експедиційних послуг №Є16/05/22, є взаємопов'язаними, можуть бути предметом зарахування відповідно до ст. 601 ЦК України і що їх спільний розгляд є доцільним. На обґрунтування такої позиції він посилається на постанови Верховного Суду, в яких аналізується питання допустимості заліку у разі однотипних грошових вимог.
Колегія суддів зазначає, що хоча обидві сторони дійсно посилаються на укладення одного рамкового договору транспортно-експедиторського обслуговування №Є16/05/22 від 16.05.2022, проте позови у даній справі стосуються різних фактичних обставин, які мають місце у межах різних заявок, виконаних у різний час і за різними умовами. Первісний позов спрямований на стягнення заборгованості за трьома окремими заявками, які відповідач не оплатив, тоді як зустрічний позов стосується іншої заявки, щодо якої послуги були не лише виконані та прийняті без зауважень, але й оплачені самим скаржником у 2024 році. Таким чином, зустрічна вимога ґрунтується на іншому фактичному складі, стосується іншого епізоду господарських відносин та не перебуває у прямому взаємозв'язку з предметом первісного позову.
Судова колегія вважає помилковими доводи скаржника про те, що задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Первісний позов стосується стягнення заборгованості за трьома конкретними заявками, факт надання послуг за якими не заперечується, тоді як зустрічний позов - це вимога про відшкодування нібито завданої шкоди у процесі виконання іншої заявки. Навіть гіпотетичне задоволення зустрічної вимоги не впливає на існування та обсяг заборгованості за тими заявками, щодо яких заявлено первісний позов, і не може позбавити ТОВ «ТАЙМІС» права вимагати оплати за інші виконані перевезення.
При цьому питання наявності або відсутності шкоди за Заявкою №ВА27/09/24_03, причинно-наслідкового зв'язку, способу поводження з вантажем, дослідження фото- та відео-матеріалів, встановлення розміру шкоди та інших складових деліктно-договірної відповідальності не мають жодного відношення до предмета первісного позову, який стосується підтвердження факту надання та неоплати конкретних транспортно-експедиторських послуг.
Додатково колегія суддів звертає увагу, що послуги за Заявкою №ВА27/09/24_03, на підставі якої відповідач обґрунтовує зустрічні вимоги, були прийняті ПП «ГЛАЗГО-08» без будь-яких зауважень шляхом підписання відповідного акту виконаних робіт та оплачені у повному обсязі в листопаді-грудні 2024 року. Вказана обставина додатково підтверджує відсутність фактичного зв'язку між предметом зустрічного позову та заборгованістю, заявленою у межах первісного позову, оскільки подія виконання іншої заявки не впливає на обсяг та характер невиконаних грошових зобов'язань відповідача.
Отже, у межах первісного позову дослідженню підлягають обставини виконання трьох заявок та наявності обов'язку відповідача здійснити оплату за надані послуги. Натомість у межах зустрічного позову підлягають доведенню обставини пошкодження вантажу саме під час виконання іншої, окремої заявки. Ці обставини не перетинаються, стосуються різних прав та обов'язків сторін у різних епізодах господарських відносин, регулюються різними нормами законодавства та передбачають різні предмети доказування.
Також слід зауважити, що об'єднання у межах однієї справи вимог, які виникли з різних заявок та ґрунтуються на різних фактичних обставинах, призвело б до штучного розширення предмета доказування у спрощеному позовному провадженні. Такий підхід суперечив би принципам оперативності й концентрації доказів, закріпленим у ст.ст. 13, 74 та 81 ГПК України, та фактично унеможливив би розгляд справи у межах первісно визначеного предмета спору.
Суд апеляційної інстанції вважає вірними висновки суду першої інстанції про те, що прийняття та розгляд зустрічного позову не доведе відсутності у позивача матеріально-правової підстави для задоволення первісного позову, оскільки задоволення зустрічного позову не потягне за собою відмову у первісному позові ні повністю, ні частково. Доводи апелянта про можливість зарахування вимог також не можуть бути прийняті до уваги, оскільки заявлені суми не є зустрічними однорідними вимогами в межах одного і того ж зобов'язання, а стосуються різних підстав та різних заявок, що виключає можливість їх автоматичного взаємозаліку.
Таким чином, зустрічні позовні вимоги виходять за межі предмета первісного позову, не є з ним взаємопов'язаними у розумінні ч.2 ст.180 ГПК України, не впливають на існування права позивача за первісним позовом та не потребують спільного розгляду. У зв'язку з цим висновки Господарського суду Харківської області про повернення зустрічного позову є законними та обґрунтованими.
Отже за висновками судової колегії, спільний розгляд первісного та зустрічного позовів у цій справі не є доцільним, їх спільний розгляд не сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору за кожним з них, об'єднання відповідних позовних вимог матиме наслідком суттєве утруднення вирішення спору та можливе порушення визначених ГПК України строків розгляду справи, вимоги за позовами не можуть зараховуватись, а задоволення зустрічного позову не впливатиме на результат вирішення первісного позову.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України". Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У цій справі апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків Господарського суду Харківської області.
У зв'язку з цим колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржувану ухвалу прийнято з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв'язку з чим апеляційна скарга ПП “ГЛАЗГО-08» не підлягає задоволенню з підстав викладених вище, а оскаржувана ухвала Господарського суду Харківської області від 06.10.2025 у справі №922/3282/25 має бути залишена без змін.
Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 13, 74, 76-79, 126, 129, 269, п.1 ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,
Апеляційну скаргу Приватного підприємства "ГЛАЗГО-08" залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 06.10.2025 у справі №922/3282/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 286-289 ГПК України
Повна постанова складена 26.11.2025.
Головуючий суддя О.А. Істоміна
Суддя О.Є. Медуниця
Суддя І.В. Тарасова