вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"04" листопада 2025 р. м.Київ Справа№ 910/14863/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Станіка С.Р.
суддів: Остапенка О.М.
Сотнікова С.В.
за участю секретаря судового засідання Яценко І.В.
за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 04.11.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРХЕЙ-ВІТ" (ORHEI-VIT S.R.L.)
на ухвалу господарського суду м.Києва від 26.08.2025
за заявою ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED) про ухвалення додаткового рішення
у справі №910/14863/22 (суддя Котков О.В.)
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРХЕЙ-ВІТ" (ORHEI-VIT S.R.L.)
до 1.ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED)
2.Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дистреко"
про визнання недійсним свідоцтва на знак для товарів і послуг, зобов'язання вчинити дії
у справі за позовом ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED)
до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРХЕЙ-ВІТ" (ORHEI-VIT S.R.L.)
2.Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дистреко"
про визнання недійсною міжнародної реєстрації торговельної марки та зобов'язання вчинити дії
Рух справи
ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРХЕЙ-ВІТ" (ORHEI-VIT S.R.L.) та Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій", в якій викладені позовні вимоги, щоб в судовому порядку:
- визнати недійсною міжнародну реєстрацію торговельної марки НОМЕР_1 від 05.01.2007 року, права на яку належать Товариство з обмеженою відповідальністю "ОРХЕЙ-ВІТ" (ORHEI-VIT S.R.L.) повністю;
- зобов'язати Державну організацію "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" здійснити публікацію в офіційному бюлетені "Промислова власність" про визнання недійсною міжнародної реєстрації торговельної марки НОМЕР_1 від 05.01.2007 року на території України повністю, та повідомити Міжнародне бюро Всесвітньої організації інтелектуальної власності про визнання недійсною міжнародної реєстрації торговельної марки НОМЕР_1 від 05.01.2007 року на території України повністю.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 у справі №910/14863/22 в задоволенні первісного позову відмовлено повністю; зустрічний позов задоволено повністю; визнано недійсним Свідоцтво України НОМЕР_2 від 25.11.2008 року на знак для товарів і послуг Natura, що належить ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED); зобов'язано Державну організацію "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на торгівельні марки, ведення якого здійснюється в електронній формі, стосовно визнання недійсним повністю Свідоцтва України НОМЕР_2 від 25.11.2008 року та здійснити публікацію в офіційному електронному бюлетені Промислова власність; скасовано заходи забезпечення позову; стягнуто з ДЕСОККО ЛІМІТЕД судові витрати у справі.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 року рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 року у справі № 910/14863/22 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 12.11.2024 року касаційну скаргу ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED) задоволено частково; рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 року в частині вирішення спору за зустрічним позовом та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 року у справі № 910/14863/22 в частині вирішення спору за зустрічним позовом скасовано; справу № 910/14863/22 у скасованій частині передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва; рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 року щодо первісного позову та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 року щодо первісного позову у
Короткий зміст заяви ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED) про ухвалення додаткового рішення
10.06.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла заява ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED) про ухвалення додаткового рішення, в якій заявник просить стягнути з позивача за зустрічним позовом витрати на професійну правничу допомогу в сумі 599 421,60 грн., понесені ним під час розгляду даної справи, з посиланням на приписи ст. ст. 123-129 ГПК України.
Короткий зміст заперечення проти заяви ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED)
14.07.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРХЕЙ-ВІТ" надійшли заперечення на заяву про розподіл судових витрат, у яких Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРХЕЙ-ВІТ" вважало, що підстав для стягнення витрат на правничу допомогу немає, оскільки відповідачем не надано належних доказів, що свідчать про необгрунтованість дій позивача щодо подачі зустрічного позову, який був залишений судом без розгляду. У цих же запереченнях просив покласти на ДЕСОККО ЛІМІТЕД відшкодування судових витрат, пов'язаних з розглядом його заяви про ухвалення додаткового рішення.
22.07.2025 від ДЕСОККО ЛІМІТЕД, а 08.08.2025 від ТОВ "ОРХЕЙ-ВІТ" надійшли додаткові пояснення по суті заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу, у якій сторони наполягали на своїй позиції по суті заяви.
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її постановлення
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2025 заяву ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED) про ухвалення додаткового рішення задоволено шляхом постановлення ухвали про розподіл судових витрат. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРХЕЙ-ВІТ" (ORHEI-VIT S.R.L.) (Республіка Молдова, м. Кишинів, вул. Індустріальна, 40, MD-2037) на користь ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED) (Фемістоклі Дерві 48, Сентеніал Білдінг, офіс 303, м. Нікосія, 1066, Республіка Кіпр) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 383 417 (триста вісімдесят три тисячі чотириста сімнадцять) грн. 10 коп. У решті вимог заяви - відмовлено. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРХЕЙ-ВІТ" про стягнення витрат на правничу допомогу понесених ним під час розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення - залишено без розгляду.
Ухвала суду першої інстанції мотивована наступним.
Судом враховано, що відповідач-1 у зв'язку із подачею даного позову до суду був змушений звертатись до адвокатського об'єднання для отримання професійної правничої допомоги для представництва його прав та інтересів у суді у справі за зустрічним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ОРХЕЙ-ВІТ" та поніс витрати.
Тобто, отримавши звернений до себе зустрічний позов, відповідач-1 цілком логічно з метою ефективного захисту своїх прав був змушений звертатися за професійною правничою допомогою адвоката, яка є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Суд першої інстанції зазначав, що подання заяви про залишення зустрічного позову без розгляду є виключно свідомим волевиявленням позивача, яке відповідач-1 не міг передбачити і вчинення позивачем цієї дії не нівелює наслідків отримання відповідачем правової допомоги адвоката, яка потребує оплати. При цьому самим фактом звернення до суду із такою заявою позивач фактично визнав необгрунтованість вчинення ним відповідної процесуальної дії, вже після направлення справи на новий розгляд в частині розгляду зустрічного позову.
З огляду на те, що відповідач-1 довів обґрунтовані підстави для стягнення компенсації витрат на правничу допомогу, а також враховуючи надану судом оцінку діям позивача, які призвели до залишення позову без розгляду, на предмет їх обґрунтованості або необґрунтованості в розумінні приписів, що містяться у частинах п'ятій та шостій статті 130 Господарського процесуального кодексу України, місцевий господарський суд дійшов висновку, що наявні підстави для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Суд прийняв до уваги наявність заперечень позивача за зустрічним позовом щодо стягнення з нього витрат на правничу допомогу, а також позицію Верховного Суду, викладену у додатковій постанові від 28.11.2024 у даній справі.
Тому, з метою дотримання критерію розумності, співмірності між обсягом роботи, проведеної адвокатським об'єднанням та заявленими витратами, здійсненими на оплату адвокатських послуг, суд вважає за доцільне встановити розмір судових витрат на правничу допомогу по справі №910/14863/22 у сумі 117 451,80 грн. (за розгляд зустрічної позовної заяви у суді першої інстанції), 110 972,70 грн. (за перегляд рішення господарського суду за зустрічним позовом у суді апеляційної інстанції), та 154 992,60 грн. (за перегляд рішень судів першої та апеляційної інстанції Верховним Судом), які покладає на позивача за зустрічним позовом, із чим Товариство з обмеженою відповідальністю "ОРХЕЙ-ВІТ" (ORHEI-VIT S.R.L.) не погоджується в повному обсязі і просить відмовити у задоволенні зазначених вимог.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з постановленою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "ОРХЕЙ-ВІТ" (ORHEI-VIT S.R.L.) подало апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.08.2025 у справі №910/14863/22 - повністю; ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви ДЕСОККО ЛІМІТЕД про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат від 09.06.2025 - відмовити. Вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Орхей-ВІТ" про стягнення витрат на правничу допомогу, понесених ним під час розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення - задовольнити повністю. Покласти на ДЕСОККО ЛІМІТЕД відшкодування судових витрат, повязаних із переглдяом ухвали Господарського суду міста Києва по розподіл судових витрат від 26.08.2025 у справі №910/14863/22.
Апеляційна скарга обґрунтована, зокрема, тим, що суд першої інстанції не встановив, а відповідач 1 за зустрічним позовом не довів, які саме необґрунтовані дії позивача за зустрічним позовом були вчинені під час розгляду справи та в чому вони проявлялися, тобто, не встановили обставин щодо того, які саме дії позивача за зустрічним позовом під час розгляду цієї справи були необгрунтовані, що в силу частини п?ятої статті 130 Господарського процесуального кодексу України с однією з обов?язкових умов для стягнення з позивача за зустрічним позовом компенсації здійснених відповідачем витрат, пов?язаних з розглядом справи.
Також апеляційна скарга містить посилання на те, що суд не з?ясував обставину того, що відповідачем 1 за зустрічним позовом не було завчасно зазначено про судові витрати, понесені у судах першої та апеляційної інстанції.
Проте, судом, виключно на підставі доводів ДЕСОККО ЛІМІТЕД та без ретельного аналізу наданих доказів та обставин справи було встановлено розмір судових витрат у суді першої інстанції у розмірі 234 903, 60 грн (саме за курсом 41,40). Таким чином, зменшена відповідно до принципів співмірності сума мала б бути не 117 451, 80 грн, а 100 090 грн. При цьому, з урахуванням факту відсутності необґрунтованих дій позивача за зустрічним позовом, відповідна сума стягненню не підлягала.
Відмова суду у задоволенні вимог позивача за зустрічним позовом щодо стягнення судових витрат, пов?язаних із розглядом заяви відповідача-1 за зустрічним позовом про ухвалення додаткового рішення ґрунтується на тому, що нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено порядку розподілу судових витрат, понесених позивачем під час розгляду заяви відповідача про компенсацію здійснених ним витрат, пов?язаних розглядом справи у разі залишення позову без розгляду.
Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу
17.10.2025 через підсистему «Електронний суд» від ДЕСОККО ЛІМІТЕД надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому заявник просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.08.2025 у справі №910/14863/22- залишити без змін.
Заявник у відзиві наголошував, що у апеляційній скарзі було вказано, що рішення Господарського суду міста Києва було прийнято 30.01.2024, та ДЕСОККО ЛІМІТЕД до 04.02.2024 не було подано докази на підтвердження понесених правових витрат, зазначене скаржником не відповідає дійсності, адже в заяві про прийняття додаткового рішення було чітко вказано, що 19.12.2023 до Господарського суду міста Києва було подано ДЕСОККО ЛІМІТЕД клопотання від 18.12.2023 №39781 про відшкодування судових витрат, до якого додано докази понесених правових витрат.
Не вірним є твердження скаржника про те, що зустрічний позов був поданий лише за захистом своїх прав при поданні первісного позову. В такому б разі, суд касаційної інстанції надав би цьому оцінку та відмовив автоматично і в зустрічному коли залишав без змін рішення про відмову в первісному позові. Якщо задоволення зустрічного позову не буде мати автоматичну відмову (часткову) в первісному позові, це буде суперечить правовій природі та завданню інституту зустрічного позову.
Тобто докази з обґрунтуванням понесених правових витрат було подано ще до прийняття рішення по суті у суді першої інстанції. В заяві про прийняття додаткового та рішення було лише виокремлено в частині зустрічних вимог та наведено обґрунтування, з посиланням на наявність цих доказів вже в матеріалах справи. При цьому, коли рішення прийнято не на користь сторони, вона не зобов?язана подавати докази протягом п?яти днів після прийняття рішення.
Щодо доводів про стягнення з відповідача за зустрічним позовом 1200 євро за наслідком зловживання своїм процесуальним правом при поданні заяви про прийняття додатково рішення, то ДЕСОККО ЛІМІТЕД звертав увагу суду на суперечливу поведінку позивача, який вже скористався правом подання заяви в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.09.2025, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРХЕЙ-ВІТ" (ORHEI-VIT S.R.L.) на ухвалу господарського суду м.Києва від 26.08.2025р у справі №910/14863/22 за заявою ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED) про ухвалення додаткового рішення за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРХЕЙ-ВІТ" (ORHEI-VIT S.R.L.) до 1.ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED), 2.Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дистреко" про визнання недійсним свідоцтва на знак для товарів і послуг, зобов'язання вчинити дії у справі за позовом ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED) до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРХЕЙ-ВІТ" (ORHEI-VIT S.R.L.), 2.Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дистреко" про визнання недійсною міжнародної реєстрації торговельної марки та зобов'язання вчинити дії передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді: Пантелієнка В.О., суддів: Доманської М.Л., Козир Т.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2025 заяву суддів Північного апеляційного господарського суду Пантелієнка В.О. та Доманської М.Л. про самовідвід у справі №910/14863/22 задоволено. Матеріали справи №910/14863/22 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою у відповідності до положень п.п.17.4 п.17 ч.1 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.10.2025, справу № 910/14863/22 за апеляційною скаргою Товариства обмеженою відповідальністю «ОРХЕЙ-ВІТ» передано колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р., судді - Остапенко О.М., Сотніков С.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2025 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/14863/22 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРХЕЙ-ВІТ» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.08.2025, вирішено судове засідання призначити на 04.11.2025 о 14 год 30 хв.
Відповідно до статті 64 Конституції України, права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.
Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав в умовах існуючого воєнного стану, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3, 64 Конституції України та ст. 2, 11 Господарського процесуального кодексу України.
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
У судове засідання 04.11.2025 з'явилися представник скаржника - Сопільняк В.Ю., представник відповідача 1 - Дзяткевич А.В., представник третьої особи - ТОВ «Дистреко» - Коваль А.М.
У судовому засідання 04.11.2025 представник скаржника Сопільняк В.Ю. просив задовольнити апеляційну скаргу, ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.08.2025 у справі №910/14863/22 скасувати, та ухвалити нове рішення яким у задоволенні заяви ДЕСОККО ЛІМІТЕД про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат від 09.06.2025 - відмовити. Вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Орхей-ВІТ" про стягнення витрат на правничудопомогу, понесених ним під час розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення - задовольнити повністю.
Представник відповідача 1 - Дзяткевич А.В., просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.08.2025 у справі №910/14863/22- без змін.
Представник третьої особи -ТОВ «Дистреко» Коваль А.М. підтримав вимоги апеляційної скарги та надав відповідні пояснення.
Інші учасники справи в судове засідання 04.11.2025 своїх представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Також, 21.10.2025 через підсистему «Електронний суд» від Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» надійшла заява, в якій заявник просить розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Орхей-Віт» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.08.2025 у справі №910/14863/22 здійснювати без участі представника. УКРНОІВІ.
У відповідності до вимог ч. 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники учасників справи, що не з'явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов'язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.
Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка представників учасників справи у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги - відсутні.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 10.06.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла заява ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED) про ухвалення додаткового рішення, в якій заявник просить стягнути з позивача за зустрічним позовом витрати на професійну правничу допомогу в сумі 599 421,60 грн., понесені ним під час розгляду даної справи.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в сумі 5 674,00 дол. США, що еквівалентно курсу НБУ 41,40 грн. 234 903,60 грн. (за розгляд зустрічної позовної заяви у суді першої інстанції), 5 061,00 дол. США, що еквівалентно курсу НБУ 41,40 грн. 209 525,40 грн. (за перегляд рішення господарського суду за зустрічним позовом у суді апеляційної інстанції), та 154 992,60 грн. (за перегляд рішень судів першої та апеляційної інстанції Верховним Судом), що разом становить 599 421,60 грн. ДЕСОККО ЛІМІТЕД долучив до своєї заяви копії: свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС №6958/10 від 05.09.2018, виданого Дзяткевич А.В.; договору про надання правничої (правової) допомоги №АА000195/UA від 13.12.2022, додаткові угоди № 7 від 11.10.2023, №8 від 14.11.2023, № 10 від 18.04.2024, № 11 від 15.07.2024, №12 від 13.08.2024, укладені між АО «Апістайл» та ДЕСОККО ЛІМІТЕД, ордерів серії АІ № 1701939 від 13.09.2024, АІ №1801875 від 24.01.2025, звіту № 1 від 14.11.2024, інвойси №АІ000872/UA, №АІ000888/UA, №АІ000963/UA, АІ000932/UA, АІ000978/UA, акту №1 від 15.11.2024, платіжних доручень №1210735801, №0112592001, платіжної інструкції від 25.07.24, банківської виписки від 02.09.2024.
Також судом враховано, що Верховним Судом у додатковій постанові від 28.11.2024 у даній справі було зазначено, що ДЕСОККО ЛІМІТЕД заяву та докази, що підтверджують розмір судових витрат, подано у порядку та в межах, які визначені чинним законодавством, зокрема частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України та дотримано статтю 80 Господарського процесуального кодексу України.
Проте, Верховний Суд також зазначив, що, оскільки з поданих ДЕСОККО ЛІМІТЕД доказів, що підтверджують понесення витрат на професійну правничу допомогу, неможливо виокремити витрати, які понесені даною Компанією у зв'язку з касаційним розглядом цієї справи в частині зустрічного позову, то суд касаційної інстанції поділив витрати понесені Компанією у зв'язку з касаційним розглядом справи порівну (50 % від суми 309 985,20 грн.), та вважав обгрунтованою сумою витрат правничої допомоги ДЕСОККО ЛІМІТЕД за розгляд Верховним Судом справи в частині зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРХЕЙ-ВІТ" у сумі 154 992,60 грн.
Суд першої інстанції дійшов висновку про ухвалення додаткового рішення шляхом постановлення ухвали про розподіл судових витрат, якою стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРХЕЙ-ВІТ" (ORHEI-VIT S.R.L.) (Республіка Молдова, м. Кишинів, вул. Індустріальна, 40, MD-2037) на користь ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED) (Фемістоклі Дерві 48, Сентеніал Білдінг, офіс 303, м. Нікосія, 1066, Республіка Кіпр) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 383 417 (триста вісімдесят три тисячі чотириста сімнадцять) грн. 10 коп. У решті вимог заяви - відмовлено. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРХЕЙ-ВІТ" про стягнення витрат на правничу допомогу понесених ним під час розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення - залишено без розгляду.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Згідно з положеннями частини першої статті 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Суд, здійснюючи правосуддя, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави (підпункт 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі про призначення судом більш м'якого покарання від 2 листопада 2004 року N 15-рп/2004). Тому в контексті статті 55 Конституції України органи судової влади здійснюють функцію захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних або юридичних осіб у сфері цивільних і господарських правовідносин.
За змістом рішення Конституційний Суд України від 01.12.2004 року у справі №1-10/2004 року щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний інтерес), поняття "право" та "охоронюваний законом інтерес" особи, що вживаються в законах, знаходяться у логічно- смисловому зв'язку та означають прагнення до користування матеріальним та/або нематеріальним благом, легітимний дозвіл, що є об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних потреб особи, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально- правовим засадам.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з ч. 5 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Тобто процедура розгляду заяви про розподіл судових витрат у випадку залишення позовної заяви без розгляду має здійснюватися з урахуванням особливостей, визначених статтею 130 Господарського процесуального кодексу України, та з урахуванням загальної чи спрощеної процедури позовного провадження, яка застосовувалася щодо розгляду позовної заяви в конкретній справі. У такому випадку процесуальним законом відповідачу надається право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, яким він може скористатись або не скористатись.
Задоволення заяви про компенсацію здійснених витрат відповідача відповідно до статті 130 Господарського процесуального кодексу України не є усуненням судом неповноти судового рішення, а залежить виключно від волевиявлення самого відповідача, така процедура не передбачає дискреційних повноважень та власної ініціативи суду щодо розгляду вказаного питання, на противагу приписам статті 244 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, з урахуванням наведеної правової позиції Великої Палати Верховного Суду, питання щодо компенсації здійсненних відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, при залишенні позову без розгляду вирішується судом виключно на підставі відповідної заяви відповідача у порядку, передбаченому частинами 3, 6 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, тобто шляхом постановлення ухвали про розподіл судових витрат, а не ухвалення додаткового рішення.
Частиною шостою даної статті передбачено, що у випадках, встановлених частинами третьою-п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 ГПК України, зокрема, якщо судом не буде встановлено зловживання стороною чи її представником або виникнення спору внаслідок неправильних дій сторони.
До судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України). Отже відповідач може заявити вимогу про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги за рахунок позивача, який ініціював судовий спір.
При компенсації правничих витрат відповідача у справі за рахунок позивача із застосуванням частини п'ятої статті 130 Господарського процесуального кодексу України має бути встановлена необґрунтованість дій позивача, пов'язаних з розглядом справи, та необхідність понесення витрат відповідачем з надання правничої допомоги в порушеній позивачем справі (необхідність ознайомлення адвокатом з матеріалами справи, подання відзиву відповідачем у справі, участь адвоката в судових засіданнях, вчинення дій щодо збирання доказів та інше).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 123 стаття 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Суд першої інстанції вірно встановив, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, що на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в сумі 5 674,00 дол. США, що еквівалентно курсу НБУ 41,40 грн. 234 903,60 грн. (за розгляд зустрічної позовної заяви у суді першої інстанції), 5 061,00 дол. США, що еквівалентно курсу НБУ 41,40 грн. 209 525,40 грн. (за перегляд рішення господарського суду за зустрічним позовом у суді апеляційної інстанції), та 154 992,60 грн. (за перегляд рішень судів першої та апеляційної інстанції Верховним Судом), що разом становить 599 421,60 грн. ДЕСОККО ЛІМІТЕД долучив до своєї заяви копії: свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС №6958/10 від 05.09.2018, виданого Дзяткевич А.В.; договору про надання правничої (правової) допомоги №АА000195/UA від 13.12.2022, додаткові угоди №7 від 11.10.2023, №8 від 14.11.2023, №10 від 18.04.2024, №11 від 15.07.2024, №12 від 13.08.2024, укладені між АО «Апістайл» та ДЕСОККО ЛІМІТЕД, ордерів серії АІ №1701939 від 13.09.2024, АІ №1801875 від 24.01.2025, звіту № 1 від 14.11.2024, інвойси №АІ000872/UA, №АІ000888/UA, №АІ000963/UA, АІ000932/UA, АІ000978/UA, акту №1 від 15.11.2024, платіжних доручень №1210735801, №0112592001, платіжної інструкції від 25.07.24, банківської виписки від 02.09.2024.
Також судом першої інстанції правомірно враховано, позицію Верховного Суду у додатковій постанові від 28.11.2024 у даній справі а саме, що ДЕСОККО ЛІМІТЕД заяву та докази, що підтверджують розмір судових витрат, подано у порядку та в межах, які визначені чинним законодавством, зокрема частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України та дотримано статтю 80 Господарського процесуального кодексу України.
Апеляційна скарга містить заперечення стосовно того, що суд першої інстанції не встановив, а відповідач-1 за зустрічним позовом не довів, які саме необґрунтовані дії позивача за зустрічним позовом були вчинені під час розгляду справи та в чому вони проявлялися, тобто, не встановили обставин щодо того, які саме дії позивача за зустрічним позовом під час розгляду цієї справи були необгрунтовані, що в силу частини п?ятої статті 130 статтю 80 Господарського процесуального кодексу України є однією з обов?язкових умов для стягнення з позивача за зустрічним позовом компенсації здійснених відповідачем витрат, пов?язаних з розглядом справи.
Суд апеляційної інстанції відхиляє зазначені доводи з огляду на наступне.
При компенсації правничих витрат відповідача у справі за рахунок позивача із застосуванням частини п'ятої статті 130 Господарського процесуального кодексу України має бути встановлена необґрунтованість дій позивача, пов'язаних з розглядом справи, та необхідність понесення витрат відповідачем з надання правничої допомоги в порушеній позивачем справі (необхідність ознайомлення адвокатом з матеріалами справи, подання відзиву відповідачем у справі, участь адвоката в судових засіданнях, вчинення дій щодо збирання доказів та інше).
Таким чином, компенсація витрат позивачем за надану правничу допомогу відповідачу у випадку, зокрема, залишення позову без розгляду здійснюється з дотриманням загальних процесуальних гарантій щодо розподілу судових витрат за наслідком розгляду спору по суті, з дотриманням вимог, передбачених частиною п'ятою статті 126, частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21.
Верховний Суд у своїх постановах вже звертав увагу, що Господарського процесуального кодексу України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак очевидно, що під такими діями можна розуміти реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду (правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.02.2021 зі справи №905/121/19, від 13.05.2021 зі справи №910/16777/20, від 15.09.2021 зі справи №902/136/21, від 18.01.2022 зі справи №922/2017/17, від 08.02.2022 у справі №910/14007/20, від 01.12.2022 у справі №922/2017/17)
Поняття "необґрунтованість дій позивача" не є тотожнім таким поняттям як "зловживання правом", "неправомірність дій" або ж "встановлення того, що спір виник внаслідок необґрунтованих дій позивача».
Суд апеляційної інстанції враховує, що відповідач-1 у зв'язку із подачею даного позову до суду був змушений звертатись до адвокатського об'єднання для отримання професійної правничої допомоги для представництва його прав та інтересів у суді у справі за зустрічним позовом ТОВ "ОРХЕЙ-ВІТ" та поніс відповідні витрати.
Тобто, отримавши звернений до себе зустрічний позов, відповідач-1 цілком логічно з метою ефективного захисту своїх прав був змушений звертатися за професійною правничою допомогою адвоката, яка є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Водночас, подання заяви про залишення зустрічного позову без розгляду є виключно свідомим волевиявленням позивача, яке відповідач-1 не міг передбачити і вчинення позивачем цієї дії не нівелює наслідків отримання відповідачем правової допомоги адвоката, яка потребує оплати. При цьому самим фактом звернення до суду із такою заявою позивач фактично визнав необгрунтованість вчинення ним відповідної процесуальної дії, вже після направлення справи на новий розгляд в частині розгляду зустрічного позову. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, і що
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що подача позивачем заяви про залишення позову без розгляду, за відсутності будь-яких обґрунтованих мотивів та підстав для її подання вже є необґрунтованою дією позивача, наслідком якої стало залишення позову без розгляду. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.
Також, судом апеляційної інстанції враховано довод зазначений у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема, що судом касаційної інстанції не надано оцінку зустрічному позову та залишено без змін рішення про відмову в первісному позові. При задоволенні зустрічного позов відсутня автоматична відмова в первісному позові, що суперечить правовій природі та завданню інституту зустрічного позову.
Крім того, апеляційна скарга містить посилання скаржника на те, що суд не з?ясував обставину того, що відповідачем-1 за зустрічним позовом не було завчасно зазначено про судові витрати, понесені у судах першої та апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
19.12.2023 до Господарського суду міста Києва було подано ДЕСОККО ЛІМІТЕД клопотання від 18.12.2023 №39781 про відшкодування судових витрат, до якого додано докази понесених правових витрат.
Докази з обґрунтуванням понесених правових витрат було подано ще до прийняття рішення по суті у суді першої інстанції. В заяві про прийняття додаткового та рішення було лише виокремлено в частині зустрічних вимог та наведено обґрунтування з посиланням на наявність цих доказів вже в матеріалах справи. При цьому, коли рішення прийнято не на користь сторони, вона не зобов?язана подавати докази протягом п?яти днів після прийняття рішення.
Також, як зазначено скаржником, судом першої інстанції, виключно на підставі доводів ДЕСОККО ЛІМІТЕД та без ретельного аналізу наданих доказів та обставин справи було встановлено розмір судових витрат у суді першої інстанції у розмірі 234 903, 60 грн (саме за курсом 41,40 грн.). Таким чином, зменшена відповідно до принципів співмірності сума мала б бути не 117 451, 80 грн, а 100 090 грн. При цьому, з урахуванням факту відсутності необґрунтованих дій позивача за зустрічним позовом, відповідна сума стягненню не підлягала.
Суд апеляційної інстанції відхиляє довод скаржника з огляду на наступне.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Велика Палата Верховного Суду у справі №755/9215/15-ц, Верховний Суд у справі №905/1795/18, у справі №922/2685/19, зазначала, що нормами процесуального законодавства передбачено основні критерії визначення та розподілу судових витрат такі, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Суд першої інстанції правомірно врахував наступні критерії визначення розміру витрат на правову допомогу: складність справи; її розгляд у загальному позовному провадженні з викликом учасників справи, характер спірних відносин та значення справи для сторін, кількість наданих суду пояснень та доказів представниками відповідача-1, обсяг виконаної адвокатом відповідача-1 роботи під час розгляду зустрічного позову; формування та викладення позиції представником відповідача-1 на доводи та заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРХЕЙ-ВІТ", кількість судових засідань та присутність у кожному з них адвоката ДЕСОККО ЛІМІТЕД.
Водночас господарським судом міста Києва обгрнутовано прийнято до уваги наявність заперечень позивача за зустрічним позовом щодо стягнення з нього витрат на правничу допомогу, а також позицію Верховного Суду, викладену у додатковій постанові від 28.11.2024 у даній справі, із чим суд апеляційної інстанції погоджується.
З метою дотримання критерію розумності, співмірності між обсягом роботи, проведеної адвокатським об'єднанням та заявленими витратами, здійсненими на оплату адвокатських послуг, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції про встановлення розміру судових витрат на правничу допомогу по справі №910/14863/22 у сумі 117 451,80 грн. (за розгляд зустрічної позовної заяви у суді першої інстанції), 110 972,70 грн. (за перегляд рішення господарського суду за зустрічним позовом у суді апеляційної інстанції), та 154 992,60 грн. (за перегляд рішень судів першої та апеляційної інстанції Верховним Судом), які покладено на позивача за зустрічним позовом, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.
Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, на момент звернення до суду із відповідною заявою, саме 10.06.2025 курс відповідної валюти становив 41,49 грн., як вірно розраховано при зверненні відповідачем-1.
Водночас, скаржник заперечував щодо висновків суду першої інстанції стосовно витрат Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРХЕЙ-ВІТ", пов'язаних із розглядом заяви ДЕСОККО ЛІМІТЕД про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат у сумі 57 988,56 грн. Суд апеляційної інстанції відхиляє зазначений довод з огляду на його необгрунтованість.
Зміст ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України визначає порядок розподілу судових витрат, які понесені сторонами саме під час розгляду справи (спору по суті) за наслідками якого прийняте відповідне судове рішення.
За наслідками розгляду зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРХЕЙ-ВІТ" прийнято ухвалу про залишення позову без розгляду, нормами господарського процесуального закону передбачено саме право відповідача заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи (зустрічного позову).
Проте, нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено порядку розподілу судових витрат, понесених позивачем під час розгляду заяви відповідача про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи у разі залишення позову без розгляду, у разі необгрунтованих дій позивача.
Отже, враховуючи що Господарського процесуального кодексу України встановлює порядок розподілу судових витрат, які понесені сторонами саме під час вирішення справи по суті, а порядку розподілу судових витрат понесених позивачем під час розгляду заяви відповідача про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи у разі залишення позову без розгляду нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено, то відповідно підстави для прийняття до розгляду заяви позивача про стягнення витрат на правничу допомогу у даному випадку у суду відсутні. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.
Отже, вищенаведені та усі інші доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при апеляційному розгляді, доводи скаржника є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи стосовно підстав для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у оскаржуваній ухвалі.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваній ухвалі, оскаржувана ухвала постановлена з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваної ухвали Господарського суду міста Києва від 26.08.2025 у справі №910/14863/22, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.
Розподіл судових витрат
Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України та покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 240, 255, 269, 270, 273, 275, 276, 280-284, Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРХЕЙ-ВІТ» (ORHEI-VIT S.R.L.) на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.08.2025 у справі №910/14863/22 - залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.08.2025 у справі № 910/14863/22 - залишити без змін.
3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за скаржником.
4. Матеріали справи №910/14863/22 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено та підписано: 25.11.2025.
Головуючий суддя С.Р. Станік
Судді О.М. Остапенко
С.В. Сотніков