ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
18 листопада 2025 року м. ОдесаСправа № 916/2694/22
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Ярош А.І.,
суддів: Аленіна О.Ю., Принцевської Н.М.
секретар судового засідання: Кияшко Р.О.
від прокуратури: Капустін М.В.,
від Одеської міської ради: Асташенкова О.І.,
від Товариства з обмеженою відповідальністю “Геродот»: Соколовська А.В.,
від Головного управління Держгеокадастру в Одеській області: Попкова Ю.П.,
від Одеської обласної ради: Соснін О.С.,
від Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі
апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури
на рішення Господарського суду Одеської області від 26.06.2025 року, суддя в І інстанції Петренко Н.Д., повний текст якого складено 07.07.2025, в м. Одесі
у справі: №916/2694/22
за позовом: заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави
до відповідачів:
1.Одеської міської ради;
2.Товариства з обмеженою відповідальністю “Геродот»;
3.Головного управління Держгеокадастру в Одеській області
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Одеської обласної ради
про визнання незаконною та скасування проведеної державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки, визнання незаконним та скасування рішення сесії Одеської міської ради, визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію права оренди
У жовтні 2022 року заступник керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Одеської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю “Геродот», Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, в якій з урахуванням заяви про зміну предмета позову просив суд:
- визнати незаконною та скасувати проведену 10.07.2015 Управлінням Держземагентства у м. Одесі державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 5110157500:47:004:0010 на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) Одеській обласній раді для будівництва та експлуатації будинків за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85, з одночасним закриттям Поземельної книги відносно цієї земельної ділянки та припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки та закриттям розділу (реєстраційним номер 1974301151101) Державного реєстру прав та реєстраційної справи;
- визнати незаконним та скасувати рішення сесії Одеської міської ради від 11.12.2019 № 5593-VII “Про зміну виду використання земельної ділянки площею 1,9664 га за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85, та надання її в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю “Геродот»;
- визнати недійсним договір оренди землі, укладений 09.06.2021 між Одеською міською радою та ТОВ “Геродот», який зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 42401231 від 09.06.2021;
- скасувати рішення приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Кот Д.Г. (індексний номер рішення 58637380 від 09.06.2021) про державну реєстрацію права оренди за ТОВ “Геродот» (код ЄДРПОУ 39843161) на об'єкт нерухомого майна: земельну ділянку площею 1,9664 га з кадастровим номером 5110137500:47:004:0010, з реєстраційним номером 1974301151101.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги прокурор зазначив, що реєстрація в Державному земельному кадастрі земельної ділянки як земель рекреаційного призначення та ухвалення рішення про зміну виду використання земельної ділянки здійснено незаконно та з порушенням вимог ст. 53, 54 Земельного кодексу України та ст. 34 “Про охорону культурної спадщини», адже земельна ділянка в силу імперативності положень Закону відноситься до земель історико-культурного призначення у зв'язку з розташуванням на ній пам'ятки архітектури та містобудування місцевого значення.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 26.06.2025 у справі №916/2694/22 у задоволенні позовних вимог заступника керівника Одеської обласної прокуратури - відмовлено в повному обсязі. Судові витрати покладено на прокурора.
Суд установив, що на момент виготовлення технічної документації із землеустрою від 19.05.2015 для встановлення меж земельної ділянки за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85, діяла редакція ст. 55 Закону України «Про землеустрій», яка не передбачала необхідності отримання дозволу на розробку такої документації для землекористувачів, що мали право постійного користування. Одеська обласна рада на той час володіла земельною ділянкою на підставі Державного акту ІІ-ОД №003326 та мала у комунальній власності розташовані на ній будівлі, тому технічна документація відповідала вимогам законодавства. Отже, посилання прокурора на те, що документація виготовлена без дозволу власника земель - Одеської міської ради, є безпідставним, адже вимога отримання такого дозволу законом на той момент не передбачалась. Цільове призначення земельної ділянки як землі рекреаційного призначення було встановлено ще у 1999 році на підставі рішення виконкому Одеської міської ради №859 від 31.08.1998 та не змінювалось.
Судом відзначено, що згідно з Планом зонування території м. Одеси, затвердженим рішенням ОМР №1316-VII від 19.10.2016, спірна ділянка розташована в межах рекреаційної зони Р-3. Прокурором не надано доказів прийняття уповноваженим органом рішень про віднесення цієї ділянки до земель історико-культурного призначення чи про зміну її цільового призначення. Наявність на ділянці пам'ятки архітектури місцевого значення не змінює її категорії, а лише покладає обов'язок охорони відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини».
Судом також зазначено, що ТОВ «Геродот» володіє частиною пам'ятки культурної спадщини на підставі охоронного договору, визнаного судовим рішенням від 22.12.2015 у справі №916/4080/15. Прокурор не довів, у чому саме полягає порушення інтересів держави внаслідок передачі цієї ділянки в оренду без зміни її цільового призначення.
Суд звернув увагу, що рішенням Господарського суду Одеської області від 12.03.2018 у справі №916/3186/17 припинено право постійного користування Одеської обласної ради на спірну земельну ділянку. Станом на 11.12.2019, коли Одеська міська рада прийняла рішення №5593-VII про зміну виду використання та надання ділянки в оренду ТОВ «Геродот», категорія земель залишалася «землі рекреаційного призначення», тому проект землеустрою не вимагався.
Отже, суд дійшов висновку, що Одеська міська рада діяла в межах своїх повноважень та відповідно до вимог земельного законодавства, а тому вимоги прокурора про скасування рішення ради, визнання недійсним договору оренди від 09.06.2021 і пов'язаних реєстраційних дій не підлягають задоволенню.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга заступника керівника Одеської обласної прокуратури, в якій останній просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 26.06.2025 у справі №916/2694/22 та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.
Скаржник зазначає, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про належність спірної земельної ділянки до земель рекреаційного призначення, оскільки на момент її передачі у постійне користування Одеській обласній раді у 1999 році, вона входила до території земель санаторію імені Чкалова МОЗ України, які відносилися до земель оздоровчого призначення відповідно до ст. 73 Земельного кодексу України 1990 року. Таким чином, виходячи з даних Публічної кадастрової карти та положень чинного на той час законодавства, суд першої інстанції помилково не врахував, що земельна ділянка площею 1,9662 га не могла бути рекреаційною, а мала статус земель оздоровчого призначення. Також суд не надав належної оцінки змісту Державного акта ІІ-ОД №003326, у якому відсутні будь-які вказівки на рекреаційне цільове призначення ділянки.
Апелянт наголошує, що суд першої інстанції неправильно застосував норми ст.ст. 53, 54 Земельного кодексу України та ст. 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини». Факт наявності на ділянці пам'ятки архітектури місцевого значення (Особняк сер. XIX ст.) є безспірним і само по собі визначає її належність до земель історико-культурного призначення. Таким чином, правовий режим цієї земельної ділянки не залежить від наявності чи відсутності рішення міської ради про зміну цільового призначення, а визначається законом - за фактом розміщення на ній об'єкта культурної спадщини.
Крім того, апелянт зазначає, що посилання суду на розташування ділянки в межах зони Р-3 (рекреаційної) не має правового значення, оскільки зонінг є містобудівним документом, який не змінює категорії земель. Наявність пам'ятки архітектури в межах цієї ділянки формує особливий режим її використання, пов'язаний із охороною культурної спадщини, що виключає можливість її віднесення до земель рекреаційного призначення.
Від Одеської обласної ради надійшли письмові пояснення, в яких остання погоджується з доводами, викладеними у апеляційній скарзі та просить її задовольнити у повному обсязі.
Від Одеської міської ради надійшов відзив, в якому остання просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Зокрема, міська рада зазначає, що передані у власність Одеської обласної ради корпуси №16 та №16а санаторію ім. Чкалова є дачними корпусами, призначеними для відпочинку, що підтверджується рішенням виконкому Одеської обласної ради від 27.12.1991 №580. Після передачі цих будівель на баланс обласної ради було розроблено проєкт відведення земельної ділянки під будинки представництва та спецпляж, тобто з рекреаційною метою. Ще на момент видачі державного акта на право постійного користування землею від 28.05.1999 цільове призначення ділянки було визначено як землі рекреаційного призначення і донині не змінювалося. При цьому прокурор не довів, що компетентним органом коли-небудь приймалося рішення про віднесення цієї ділянки до іншої категорії земель або про зміну її цільового призначення.
Також міська рада наголошує, що виготовлення технічної документації із землеустрою Одеською обласною радою та ПП «Одесгеосервіс» не потребувало спеціального дозволу міської ради та відповідало вимогам законодавства, чинного на момент її створення. Крім того, закон не забороняє господарську діяльність на землях, де розташовані об'єкти культурної спадщини, а лише встановлює обов'язок їх охорони. Прокурор, на думку ради, не довів, у чому полягає порушення інтересів держави при передачі в оренду ділянки ТОВ «Геродот», який є власником будівлі - пам'ятки архітектури, та має охоронний договір на її збереження.
Одеська міська рада підкреслює, що рішення від 11.12.2019 №5593-VII не змінювало категорії земель, а лише вид їх використання в межах тієї ж рекреаційної категорії, що відповідає ч. 5 ст. 20 Земельного кодексу України. Відтак, суд першої інстанції обґрунтовано визнав, що міська рада діяла в межах наданих повноважень та відповідно до земельного законодавства.
Від Головного управління Держгеокадастру в Одеській області надійшов відзив, в якому управління просить у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити в повному обсязі.
Управління зазначає, що реєстрація в Державному земельному кадастрі земельної ділянки кадастровий номер 5110137500:47:004:0010, як земель рекреаційного призначення здійснена законно та без порушення вимог статті 53 ЗК України, що відповідає її категорії.
Наголошує, що відповідно до Генерального плану м. Одеса, затвердженого рішенням Одеської міської ради № 6489-УІ від 25 березня 2015 року спірна земельна ділянка не входить до земель історико-культурного призначення.
Від Товариства з обмеженою відповідальністю “Геродот» надійшов відзив, в якому останнє просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
На думку відповідача, доводи прокурора є необґрунтованими, оскільки нежитлова будівля літ. «В» площею 480,3 кв. м, розташована за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85, не входить до комплексу дач, прийнятого під охорону держави як пам'ятка архітектури місцевого значення на підставі рішення виконкому Одеської обласної ради №580 від 27.12.1991. Відтак, твердження прокурора про розташування в межах орендованої земельної ділянки пам'ятки архітектури є помилковим.
Відповідач зазначає, що у Господарському суді Одеської області розглядається справа №916/949/24 за позовом Управління обласної ради з майнових відносин до ТОВ «Геродот» про розірвання договору купівлі-продажу майна. У цій справі призначено будівельно-технічну експертизу, за результатами якої експертним висновком від 05.08.2025 встановлено, що будівля літ. «В» не входить до комплексу пам'яток, розташованих на Французькому бульварі, 85, і не позначена як об'єкт культурної спадщини на жодній із графічних матеріалів містобудівної документації, починаючи з 2008 року. Також експерт підтвердив, що спірна будівля не відображена на Історико-архітектурному опорному плані м. Одеси, про що свідчить «Перелік пам'яток культурної спадщини, що не відображені на історико-архітектурному опорному плані міста Одеси», затверджений наказом Міністерства культури і туризму України від 20.06.2008 №728/0/16-08. До Державного реєстру пам'яток місцевого значення Особняк сер. XIX ст. не внесений, а зона його охорони не встановлювалася.
На підставі наведеного ТОВ «Геродот» вважає, що прокурор не має правових підстав посилатися на наявність у межах спірної ділянки пам'ятки культурної спадщини. Земельна ділянка площею 1,9664 га (кадастровий номер 5110137500:47:004:0010) належала й належить до земель рекреаційного призначення (цільове призначення - 07.01, зона Р-3), і її правовий статус не змінювався.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.08.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 26.06.2025 у справі №916/2694/22 та в подальшому ухвалою від 08.09.2025 призначено дану справу до розгляду на 18.11.2025 об 11:30.
В судовому засіданні 18.11.2025 брав участь прокурор, а також представники Одеської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю “Геродот», Головного управління Держгеокадастру в Одеській області та Одеської обласної ради.
Від Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації участі не брали, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України, оскільки неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути вказану апеляційну скаргу за відсутності представника Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації за наявними матеріалами справи, яких достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається наступне.
Рішенням виконавчого комітету Одеської обласної ради народних депутатів № 580 від 27.12.1991 “Про затвердження списку об'єктів, які підлягають взяттю під охорону як пам'ятники містобудування та архітектури місцевого значення» вирішено затвердити список об'єктів, які підлягають взяттю під охорону як пам'ятники архітектури та містобудування місцевого значення. До вказаного переліку включено за № 489 - дачні корпуси конструкції XIX століття, що знаходяться в м. Одеса, провулок Санаторний/Фонтан/ № 1,2,3,4,5.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 304-р від 23.04.1996 вирішено передати у власність Одеської обласної ради загальнодержавне майно у вигляді корпусів № 16 та № 16а санаторію імені Чкалова МОЗ (м. Одеса, Французький бульвар, 85).
Розпорядженням Одеської обласної державної адміністрації № 509/А-96 від 08.08.1996 “Про утворення єдиного майнового комплексу - Будинку представництв обласної ради народних депутатів» вирішено передати на баланс обласної ради народних депутатів корпуси № 16 (балансова вартість 86930335800 карб./ та 16-а балансова вартість - 17939885700 карб./ санаторію імені Чкалова м. Одеса, Французький бульвар, 85), їх обладнання та майно, вартістю 3 млрд. 250 млн. карб., віднесене до власності Одеської обласної ради народних депутатів.
З метою оформлення прав на земельну ділянку для обслуговування та експлуатації будинків Представництва облради по Французькому бульвару, 85, МПП “Алідада» на замовлення Одеської обласної державної адміністрації, згідно договору № 62 від 29.08.1997, підготовлено проект передачі земельної ділянки в постійне користування Одеській обласній раді для створення будинків представництва в м. Одеса, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.04.1996 № 304-р (додаток № 10) в зв'язку з передачею корпусів № 16 та № 16а санаторію ім. Чкалова МОЗ та спецпляжу, в Приморському районі м. Одеса, Французький бульвар, 85.
Відповідно до експлікації наданих земель, що додається до проекту МПП “Алідада», земельна ділянка площею 1,9696 га, що надається Одеській обласній раді за рахунок земель санаторію ім. Чкалова, за категорію угідь відноситься до забудовані землі, житлові забудови.
Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради № 859 від 31.08.1998 “Про надання Одеській обласній раді земельної ділянки, площею 1,9664 га, по Французькому бульвару, 85, для експлуатації будинків Представництва облради у м. Одеса та земельної ділянки, площею 1,6150 га, для реконструкції та експлуатації спецпляжу» вирішено вилучити із користування санаторію ім. Чкалова земельні ділянки, загальною площею 3,5814 га, згідно згоди санаторію та надано Одеській обласній раді земельні ділянки загальною площею 3,5814 га, у числі: земельну ділянку, площею 1,9664 га, у постійне користування, для будівництва та експлуатації будинків Представництва обради, по Французькому бульвару, 85.
На підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради № 859 від 31.08.1998 Одеській обласній раді видано Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ОД № 003326, який зареєстровано в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 59 від 26.05.1999. Згідно вказаного акту у постійне користування Одеській обласній раді надано земельну ділянку площею 3,5814 га для будівництва та експлуатації будинків Представництва облради і реконструкції та експлуатації спецпляжу в м. Одесі.
У подальшому Одеською обласною радою оформлено право комунальної власності на нежитлові будівлі та споруди за адресою м. Одеса, вул. Французький бульвар, 85, загальною площею 1283,8 кв.м., що складаються з основних приміщень: літ. “А» площею 203,8 кв.м; літ “В» площею 480,3 кв.м; літ “Г» площею 268,5 кв.м.; літ “И» площею 331,2 кв.м.; літ “Д», “Е», “Ж» - караульні; літ “З» - альтанка; літ “Л» - газова котельна; літ “М» - душова; огорожі №1-6; мостіння І; які відображено у технічному паспорті від 05.05.2006 з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САА № 273203.
Рішенням Одеської обласної ради від 29.05.2015 № 1383-VI нежитлові будівлі та споруди, які розташовані за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85, внесені до Переліку об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, що підлягають приватизації, шляхом продажу на аукціоні.
За результатами проведеного аукціону з переможцем ТОВ “Геродот» укладено 11.08.2015 договір купівлі-продажу майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ та міст області /далі - договір/.
Відповідно до п. 1.1 договору купівлі-продажу майна від 11.08.2015, продавець зобов'язується передати у власність покупцю нежитлові будівлі та споруди, які розташовані за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85, загальною площею: 1283,8 кв.м. та в цілому складаються з основних приміщень: літ. “А» площею 203,8 кв.м; літ “В» площею 480,3 кв.м; літ “Г» площею 268,5 кв.м.; літ “И» площею 331,2 кв.м.; літ “Д», “Е», “Ж» - караульні; літ “З» - альтанка; літ “Л» - газова котельна; літ “М» - душова; огорожі №1-6; мостіння І (надалі - Об'єкт приватизації), а покупець зобов'язується прийняти об'єкт приватизації, сплатити ціну його продажу і виконати визначені в договорі умови.
Відповідно до п.1.2. договору купівлі-продажу нерухомого майна об'єкт приватизації розташований на земельній ділянці площею 1,9664 га, кадастровий номер якої 5110137500:47:004:0010.
У пункті 1.2 договору зазначено, що вказаний об'єкт приватизації належить територіальним громадам сіл, селищ, міст області в особі Одеської обласної ради на праві комунальної власності на підставі свідоцтва про право власності, виданого 27.07.2012 р.
Крім того, у цьому ж пункті договору зазначено, що об'єкт приватизації розташований на земельній ділянці площею 1,9664га, кадастровий номер 5110137500:47:004:0010.
Підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки площею 1,9664 га та присвоєння останній кадастрового номеру 5110137500:47:004:0010 та відповідного цільового призначення є технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) Одеській обласній раді для будівництва та експлуатації будинків за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85, що складена ПП “Одесгеосервіс» на замовлення управління обласної ради з майнових відносин.
Відповідно до технічного завдання підставою для виконання робіт ПП “Одесгеосервіс» є державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ОД № 003326, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею № 59 від 26.05.1999 та договір на виконання робіт від 15.05.2015.
З листа Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради № 01-19/1184 від 27.09.2022 вбачається, що до Одеської міської ради не надходили клопотання щодо надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 1,9664 га, за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85, відповідно міською радою рішення про надання дозволу не приймалось. Розроблена та погоджена у встановленому чинним законодавством порядку зазначена документація на розгляд Департаменту не надходила та Одеською міською радою не затверджувалась.
Відповідно до пояснювальної записки до технічної документації із землеустрою ПП “Одесгеосервіс» від 30.05.2015, виконаною інженером землевпорядником Остромогильською К.В. вбачається, що категорія земель за основним цільовим призначення відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України - землі рекреаційного призначення.
Відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель земельна ділянка загальною площею 1,9664 га, відноситься до розділу: секція Е, підрозділ 07.01 - для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення. Аналогічні відомості зазначено у експлікації земельних угідь, що наявна у складі технічної документації із землеустрою.
Відомості до Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки площею 1,9664 га, кадастровий номер якої 5110137500:47:004:0010 внесені 10.07.2015 управлінням Держземагенства у м. Одесі. Категорія земель - землі рекреаційного призначення.
У подальшому, рішенням Одеської міської ради від 11.12.2019 № 5593-VII “Про зміну виду використання земельної ділянки площею 1,9664 га за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85, та надання її в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю “Геродот»» змінено вид використання земельної ділянки (кадастровий номер 5110137500:47:004:0010), площею 1,9664 га (землі рекреаційного призначення) на “експлуатації та обслуговування нежитлових будівель і споруд адміністративного типу та благоустрою прилеглої території для повсякденного відпочинку населення».
Пунктом 2 вказаного рішення сесії надано вказану земельну ділянку ТОВ “Геродот» в оренду строком на 5 років, до початку реалізації планувальних рішень території, цільове призначення - Е.07.01 для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення, вид використання - для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель і споруд адміністративного типу та благоустрою прилеглої території для повсякденного відпочинку населення.
На виконання вищевказаного рішення сесії між Одеською міською радою та ТОВ “Геродот» 09.06.2021 укладено договір оренди землі.
Відповідно до п.1.1. договору оренди землі орендодавець на підставі Закону України “Про оренду землі» та рішення Одеської міської ради № 5593- VII від 11.12.2019 р. передає, а орендар приймає у строкове, платне володіння, користування земельну ділянку площею 1,9664 га, місце розташування: Одеська область, місто Одеса, Французький бульвар, 85 (вісімдесят п'ять).
Згідно п.1.2. договору оренди землі зазначена земельна ділянка сформована із земель комунальної власності Територіальної громади міста Одеса. Орган, який зареєстрував земельну ділянку - Управління Держземагентства у м. Одеса, дата державної реєстрації земельної ділянки - 10.07.2015, кадастровий номер 5110157500:47:004:0010.
Земельна ділянка належить Територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради, на підставі Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» державна реєстрація права власності на яку проведена в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, дата державної реєстрації: 28.11.2019 року, номер запису про право власності: 34396232, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1974301151101.
Відповідно до п.2.1. договору оренди землі в оренду передається земельна ділянка площею 1,9664 га, у тому числі по угіддях: капітальна одноповерхова - 0,0630 га; капітальна трьох і більше поверхова - 0,0175 га; тимчасова - 0,0049 га; під спорудами - 0,0053 га; під проїздами, проходами та площадками - 0,5167 га; під зеленими насадженнями - 1,3590 га.
Вказаний договір оренди земельної ділянки площею 1,9664 га (кадастровий номер 5110157500:47:004:0010), посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Котом Д.Г. та зареєстровано в реєстрі за № 657.
Відповідно до копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 260660898 від 09.06.2021, право оренди ТОВ “Геродот» на земельну ділянку зареєстровано до Реєстру за № 42401231 від 09.06.2021. Підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 58637380 від 09.06.2021, приватний нотаріус Кот Дмитро Геннадійович.
Прокурор у позові зазначив, що в межах земельної ділянки комунальної власності 1,9664 га (кадастровий номер 5110157500:47:004:0010), знаходиться пам'ятка культурної спадщини - “Особняк» сер. XIX ст. за адресою: пров. Санаторний, 1 (адреса реєстрації - Французький бульвар, 85).
Відповідно до інформації Управління з питань охорони об'єктів культурної спадщини Одеської міської ради № 01-21/442вих від 18.08.2022, “Особняк» сер. XIX ст. за адресою: пров. Санаторний, 1 (адреса реєстрації - Французький бульвар, 85), належить до об'єктів, що охороняються державою як пам'ятки культурної спадщини. Рішенням Одеського облвиконкому від 27.12.1991 № 580 зазначений об'єкт прийнятий під охорону держави як пам'ятка архітектури та містобудування місцевого значення.
Факт знаходження в межах земельної ділянки комунальної власності 1,9664 га (кадастровий номер 5110157500:47:004:0010), що надано Одеською міською радою в оренду ТОВ “Геродот», згідно договору оренди землі від 09.06.2021, пам'ятки архітектури та містобудування місцевого значення, підтверджується інформацією Управління з питань охорони об'єктів культурної спадщини Одеської міської ради та охоронним договором на пам'ятку культурної спадщини, що визнаний укладеним між Управлінням охорони об'єктів культурної спадщини Одеської ОДА та ТОВ “Геродот», згідно рішення господарського суду Одеської області від 22.12.2015 у справі № 916/4080/15.
Листом від 18.08.2022 року №01-12/442 вих. управління з питань охорони об'єктів культурною спадщини ОМР повідомило Одеську обласну прокуратуру, що пам'ятка архітектури помилково не була відображена на Історико-архітектурному опорному плані, про що вказано у “Перелік пам'яток культурної спадщини, що не відображені на Історико-архітектурному опорному плані м. Одеси, затвердженого наказом Міністерства культури і туризму України від 20.06.2008р. №728/0/16-08», який надано Управлінням національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, для доповнення ним текстової та графічної частин проекту містобудівної документації - “План зонування території міста Одеса». Вказана помилка буде виправлена під час коригування Історико-архітектурного опорного плану м. Одеси. Станом на зараз до Державного реєстру пам'яток місцевого значення Особняк сер. XIX ст. не заносився.
Вищенаведені обставини стали підставою для звернення до суду з відповідним позовом.
Предметом апеляційного перегляду даної справи є немайнові вимоги прокурора в інтересах держави, в якому останній просить визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки з одночасним закриттям Поземельної книги відносно спірної земельної ділянки, визнати незаконним та скасувати рішення про зміну виду використання земельної ділянки та надання її в оренду, визнати недійсним договору оренди землі та як наслідок скасувати рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію права оренди за ТОВ “Геродот».
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.
Як вбачається зі змісту позовної заяви та пояснень прокурора в суді апеляційної інстанції, підставою для задоволення заявлених позовних вимог прокурором визначено, що реєстрація в Державному земельному кадастрі земельної ділянки як земель рекреаційного призначення та ухвалення рішення про зміну виду використання земельної ділянки здійснено незаконно та з порушенням вимог ст. 53, 54 Земельного кодексу України та ст. 34 “Про охорону культурної спадщини», адже земельна ділянка в силу імперативності положень Закону відноситься до земель історико-культурного призначення у зв'язку з розташуванням на ній пам'ятки архітектури та містобудування місцевого значення.
На думку прокурора, належним та ефективним способом захисту в такому випадку є вимоги про визнання незаконним та скасування в цілому державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки з одночасним закриттям Поземельної книги відносно спірної земельної ділянки, визнання незаконним та скасування рішення про зміну виду використання земельної ділянки та надання її в оренду, визнання в цілому недійсним договору оренди землі та як наслідок скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію права оренди за ТОВ “Геродот».
Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор вважає, що, саме припинення існування земельної ділянки як об'єкта цивільних прав разом із припиненням реєстрації прав щодо неї, надає можливість створити та зареєструвати земельну ділянку як об'єкт права власності з належними характеристиками, в тому числі з відображенням категорії земель історико-культурного призначення.
Тобто, прокурор не оспорює самого факту законності права на оренду земельної ділянки, а лише не погоджується з визначеним цільовим призначенням земельної ділянки.
Судова колегія наголошує, що заявлені прокурором позовні вимоги у даній справи не є належним способом захисту прав держави, з огляду на наступне.
Статтею 15 ЦК України унормовано право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Наведена норма визначає об'єктом захисту саме порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц, від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц).
Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18).
Спосіб захисту права або інтересу повинен бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц). При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 у справі №209/3085/20 зазначила, що судове рішення не повинне породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту.
Отже, спосіб захисту повинен відповідати змісту порушеного права та природі спірних правовідносин.
Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 02.02.2021 у справі №925/642/19, від 22.06.2021 у справі №200/606/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.
Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів. Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення загального («суспільного», «публічного») інтересу, яким може бути, зокрема, інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Крім того, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства може становити суспільний (загальний) інтерес (рішення від 02.11.2004 у справі «Tregubenko v. Ukraine», заява № 61333/00, пункт 54).
Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо добросовісна особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». При цьому з питань оцінки пропорційності ЄСПЛ, як і з питань наявності суспільного, публічного інтересу, визнає за державою досить широку сферу розсуду, за винятком випадків, коли такий розсуд не ґрунтується на розумних підставах.
Визначення земельної ділянки як об'єкта права власності наведене у частині першій статті 79 ЗК України: земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Це визначення не пов'язує право власності на земельну ділянку ані з її формуванням, ані з присвоєнням кадастрового номеру.
Відтак статтю 79-1 ЗК України треба тлумачити не у відриві, а разом з частиною першою статті 79 ЗК України. Тому стаття 79-1 ЗК України, яка має назву «Земельна ділянка як об'єкт цивільних прав», визначає умови включення земельної ділянки як об'єкта права власності за частиною першою статті 79 ЗК України у цивільний оборот. Саме з цією метою здійснюється формування земельної ділянки, присвоєння кадастрового номеру та державна реєстрація права власності в Державному реєстрі прав на нерухоме майно. Вчинення таких дій зумовлює можливість як подальшого відчуження земельної ділянки, так і розпорядження нею в інший спосіб, зокрема встановлення на земельну ділянку речових прав інших осіб, у тому числі права оренди як речового права. Відповідно частина тринадцята статті 79-1 ЗК України встановлює випадки, коли у зв'язку зі скасуванням державної реєстрації земельної ділянки вона вибуває з цивільного обороту як окремий об'єкт, але таке скасування не є підставою припинення права власності на земельну ділянку у відповідності до статті 140 ЗК України.
Відповідно до пункту в) статті 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною. Виходячи з наведеної вище мети формування земельної ділянки з присвоєнням кадастрового номеру, це законодавче положення слід розуміти так, що воно застосовується лише за умови, що земельна ділянка ще не включена у цивільний оборот. Якщо ж таке включення відбулося, зокрема певні особи набули речові права на земельну ділянку, то скасування державної реєстрації такої ділянки не допускається, оскільки це призведе до позбавлення таких осіб володіння земельною ділянкою щодо їхніх прав всупереч главі 22 ЗК України.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Тому право власності належить чи не належить суб'єкту права незалежно від того, чи правильно визначена категорія цільового призначення, чи ні. Цільове ж призначення земельної ділянки визначає її правовий режим, тобто правила, відповідно до яких здійснюються права на земельну ділянку.
Неправильне визначення цільового призначення саме по собі може свідчити про неправильне визначення правового режиму земельної ділянки, а не про відсутність права власності на неї. Отже, вираз «право власності на земельну ділянку з відповідним цільовим призначенням» позбавлений змісту через еклектичне поєднання різнорідних правових явищ, що призводить до їх змішування: з одного боку, належність особі права власності не залежить від її цільового призначення, а з іншого боку, цільове призначення земельної ділянки визначає її правовий режим незалежно від того, хто саме є власником такої ділянки.
Тож у цій справі колегія суддів зосереджується передусім на тому, якою мірою порушення, про яке стверджує прокурор, виправдовує втручання у право комунальної власності та право оренди на спірну земельну ділянку, аж до припинення цих прав, хто вчинив стверджуване порушення, а також на тому, чи доможеться прокурор за наслідком задоволення поданого позову очікуваного ним результату у вигляді відображення належного цільового призначення земельної ділянки комунальної власності, на якій розташована пам'ятка архітектури місцевого значення.
З матеріалів справи вбачається, що Одеською обласною радою за власною ініціативою рішенням від 29.05.2015 № 1383-VI нежитлові будівлі та споруди, які розташовані за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85, внесено до Переліку об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, що підлягають приватизації, шляхом продажу на аукціоні.
За результатами проведеного аукціону з переможцем ТОВ “Геродот» укладено 11.08.2015 договір купівлі-продажу майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ та міст області відповідно до п.1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю нежитлові будівлі та споруди, які розташовані за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85, загальною площею: 1283,8 кв.м. та в цілому складаються з основних приміщень: літ. “А» площею 203,8 кв.м; літ “В» площею 480,3 кв.м; літ “Г» площею 268,5 кв.м.; літ “И» площею 331,2 кв.м.; літ “Д», “Е», “Ж» - караульні; літ “З» - альтанка; літ “Л» - газова котельна; літ “М» - душова; огорожі №1-6; мостіння І (надалі - Об'єкт приватизації), а покупець зобов'язується прийняти об'єкт приватизації, сплатити ціну його продажу і виконати визначені в договорі умови. Відповідно до п.1.2. договору купівлі-продажу нерухомого майна об'єкт приватизації розташований на земельній ділянці площею 1,9664 га, кадастровий номер якої 5110137500:47:004:0010.
У пункті 1.2 договору зазначено, що вказаний об'єкт приватизації належить територіальним громадам сіл, селищ, міст області в особі Одеської обласної ради на праві комунальної власності на підставі свідоцтва про право власності, виданого 27.07.2012 р.
Вказаний договір купівлі-продажу наразі є чинним.
В подальшому, як свідчать матеріали справи, між Одеською міською радою та ТОВ “Геродот» 09.06.2021 укладено договір оренди землі, відповідно до п.1.1. якого орендодавець на підставі Закону України “Про оренду землі» та рішення Одеської міської ради № 5593 - VII від 11.12.2019 р. передає, а орендар приймає у строкове, платне володіння, користування земельну ділянку площею 1,9664 га, місце розташування: Одеська область, місто Одеса, Французький бульвар, 85 (вісімдесят п'ять). Відповідно до п.2.1. договору оренди землі в оренду передається земельна ділянка площею 1,9664 га, у тому числі по угіддях: капітальна одноповерхова - 0,0630 га; капітальна трьох і більше поверхова - 0,0175 га; тимчасова - 0,0049 га; під спорудами - 0,0053 га; під проїздами, проходами та площадками - 0,5167 га; під зеленими насадженнями - 1,3590 га.
Прокурор у позові зазначив, що в межах спірної земельної ділянки комунальної власності 1,9664 га (кадастровий номер 5110157500:47:004:0010), що надано Одеською міською радою в оренду ТОВ “Геродот», згідно договору оренди землі від 09.06.2021 - знаходиться пам'ятка культурної спадщини - “Особняк» сер. XIX ст. за адресою: пров. Санаторний, 1 (адреса реєстрації - Французький бульвар, 85).
Вказане, на переконання прокурора, підтверджується тим, що відповідно до інформації Управління з питань охорони об'єктів культурної спадщини Одеської міської ради № 01-21/442вих від 18.08.2022, “Особняк» сер. XIX ст. за адресою: пров. Санаторний, 1 (адреса реєстрації - Французький бульвар, 85), належить до об'єктів, що охороняються державою як пам'ятки культурної спадщини. Рішенням Одеського облвиконкому від 27.12.1991 № 580 зазначений об'єкт прийнятий під охорону держави як пам'ятка архітектури та містобудування місцевого значення. Підтверджується також інформацією Управління з питань охорони об'єктів культурної спадщини Одеської міської ради та охороним договором на пам'ятку культурної спадщини, що визнаний укладеним між Управлінням охорони об'єктів культурної спадщини Одеської ОДА та ТОВ “Геродот», згідно рішення господарського суду Одеської області від 22.12.2015 у справі №916/4080/15.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на важливість принципу superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за нею).
Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди хоч безпосередньо і не закріплений у такому вигляді в законі, але знаходить вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.
Згідно з указаним принципом особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття. З урахуванням наведених приписів у разі наявності в особи права власності на об'єкт нерухомості недопустимим є створення перешкод для реалізації такою особою права користування земельною ділянкою, необхідною для обслуговування її об'єкта, а також для оформлення відповідних договірних відносин щодо цієї ділянки (див. зокрема постанову Великої Палати Верховного Суду від 06.03.2024 у справі №902/1207/22 (провадження № 12-80гс23, пункт 8.45) та інші).
При цьому, відсутність оформленого договору оренди земельної ділянки не припиняє права власника користуватися належними йому об'єктами нерухомого майна, а таке користування є неможливим без одночасного користування земельною ділянкою під цими об'єктами. Такі висновки сформульовані у постановах Верховного Суду від 13.09.2023 у справі № 918/1132/22 (пункт 6.20), від 20.11.2024 у cправі № 917/1938/23 (пункт 4.23).
Отже, з огляду на перебування на спірній земельній ділянці об'єктів нерухомості, які належать ТОВ «Геродот» на праві власності, останнє мало право на оформлення користування земельною ділянкою шляхом укладення договору оренди спірної земельної ділянки з її власником - територіальною громадою (в особі Одеської міської ради).
Слід зазначити, що за загальним правилом статті 20 ЗК України встановлення та зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється рішенням відповідного органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування або власника земельної ділянки приватної власності.
Відповідно до частини п'ятої статті 20 Земельного кодексу України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.
Отже, зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель (за виключенням земель сільськогосподарського призначення та земель оборони), здійснюється її власником самостійно з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.
Крім того, встановлення цільового призначення земельної ділянки може здійснюватися безпосередньо законом (наприклад, як зазначив прокурор, відповідно до частини першої статті 34 Закону України “Про охорону культурної спадщини» землі, на яких розташовані пам'ятки, історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, належать до земель історико-культурного призначення в силу імперативної вказівки закону).
Водночас закон не передбачає можливості встановлення чи зміни цільового призначення земельних ділянок договором, зокрема договором оренди землі.
Тому категорія цільового призначення земельної ділянки взагалі не є умовою договору оренди землі, що залежить від домовленості сторін договору та визначається нею.
Отже, оскільки сторони не вправі встановлювати чи змінювати категорію цільового призначення земельної ділянки договором, зокрема договором оренди землі, то умови договору оренди землі, укладеного ТОВ “Геродот» з Одеською міською радою, у яких йдеться про встановлення такої категорії, не створюють правових наслідків (є нікчемними), причому незалежно від того, чи правильно сторони визначили категорію цільового призначення земельної ділянки, чи ні.
При цьому, у разі визнання недійсним спірного договору оренди, тобто відсутність оформленого договору оренди земельної ділянки не припиняє права власника користуватися належними йому об'єктами нерухомого майна, а таке користування є неможливим без одночасного користування земельною ділянкою під цими об'єктами.
Такі висновки сформульовані у постановах Верховного Суду від 13.09.2023 у справі №918/1132/22 (пункт 6.20), від 20.11.2024 у cправі №917/1938/23 (пункт 4.23).
Проаналізувавши вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що неправильне, на думку прокурора, визначення у договорі оренди цільового призначення земельної ділянки не впливає на дійсність зазначеного договору в цілому (в решті його положень) в силу статті 217 ЦК України, відповідно до якої недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Оскільки на спірній земельній ділянці розміщено об'єкти нерухомого майна, які належать ТОВ “Геродот» на праві приватної власності, то така ділянка не може бути передана її власником у користування будь-кому, окрім її власника, в той же час як прокурор не заперечує щодо правомірності вказаного договору оренди, окрім визначення у ньому цільового призначення.
Тому позовна вимога про визнання незаконним і скасування рішення в цілому, яким було встановлено вид використання спірної земельної ділянки та надано ТОВ «Геродот» її в оренду, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки в цілому, скасування державної реєстрації права оренди та реєстрації щодо встановлення меж у даному спорі призведе до позбавлення права відповідача користування відповідною земельною ділянкою, яке він має в силу положень законодавства.
Задоволення заявлених позовних вимог не призведе до відновлення порушених прав чи захисту інтересів держави, а з урахуванням обставин цієї справи, не є об'єктивно виправданими та адекватними встановленим обставинам справи, оскільки спричинить порушення/обмеження законних прав та інтересів власника об'єкта нерухомості, що знаходиться на спірній земельній ділянці та користувача земельної ділянки.
На переконання судової колегії, задоволення позовних вимог прокурора в цілому вимагатиме від сторін оформлення користування земельною ділянкою в порядку, встановленому земельним законодавством, що фактично призведе до скасування правової підстави користування такою земельною ділянкою і призведе до ситуації, у якій будуть користуватися землею без належної правової підстави, а також поставить у невигідне становище, оскільки у разі скасування рішення та визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним, отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається (частина четверта статті 21 Закону України "Про оренду землі").
В такий спосіб позовні вимоги Прокурора, з урахуванням обставин цієї справи, не є об'єктивно виправданими та адекватними встановленим у цій справі обставинам, оскільки спричинить порушення/обмеження законних прав та інтересів власника об'єкта, що знаходиться на спірній земельній ділянці.
У випадку задоволення позовних вимог заступника керівника Одеської обласної прокуратури та скасування рішення Одеської міської ради від 11 грудня 2019 року № 5593-VII, спірна земельна ділянка не перейде до категорії земель історико-культурного призначення.
Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду. Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію.
Таким чином, заявлені прокурором вимоги задоволенню не підлягають з огляду на неналежність способу захисту прав.
Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 02.02.2021 у справі №925/642/19, від 22.06.2021 у справі №200/606/18, від 01.03.2023 у справі №522/22473/15-ц).
Відмовляючи у позові через неналежний спосіб захисту суд має утриматися від встановлення фактів та надання правових оцінок, які створять преюдицію для сторін конфлікту у разі звернення з іншим позовом (постанови Верховного Суду від 11.09.2025 у справі №916/4532/24, від 13.06.2024 у справі №924/620/23 та від 07.02.2024 у справі №925/1368/22).
Враховуючи викладене у сукупності, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення заявлених прокурором позовних вимог.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням того, що наведені в апеляційній скарзі порушення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 26.06.2025 у справі №916/2694/22 - залишити без задоволення..
За таких обставин, апеляційна скарга на рішення Господарського суду Одеської області від 26.06.2025 у справі №916/2694/22 задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі залишається без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 253, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 26.06.2025 у справі №916/2694/22 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 26.06.2025 у справі №916/2694/22 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі статтями 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 25.11.2025.
Головуючий суддя А.І. Ярош
Судді О.Ю. Аленін
Н.М. Принцевська