ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
(додаткова)
24 листопада 2025 року м. ОдесаСправа № 502/1977/19
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Ярош А.І.,
суддів: Діброви Г.І., Савицького Я.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1
про ухвалення додаткового рішення
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “АКМАНГІТ»
на рішення Господарського суду Одеської області від 05.08.2025 (повний текст рішення складено 15.08.2025) та на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 14.08.2025, суддя в першій інстанції Рога Н.В., м. Одеса
у справі №502/1977/19
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “АКМАНГІТ»
до Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області
за участю третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:
- ОСОБА_2 ;
- ОСОБА_3 ;
- ОСОБА_1 ;
про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування
Рішенням Господарського суду Одеської області від 05.08.2025 у справі №502/1977/19 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 14.08.2025 у справі №502/1977/19 заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №502/1977/19 - задоволено; ухвалено додаткове рішення у справі №502/1977/19; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “АКМАНГІТ» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.
Постановами Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.11.2025 апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “АКМАНГІТ» залишено без задоволення; рішення Господарського суду Одеської області від 05.08.2025 та додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 14.08.2025 у справі №502/1977/19 залишено без змін.
06.11.2025 від представника ОСОБА_1 надійшла заява, в якій остання просить ухвалити додаткове рішення у справі №502/1977/19 в частині вирішення питання щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи в апеляційній інстанції. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “АКМАНГІТ» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правову (правничу) допомогу у розмірі 8 000, 00 грн.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення за результатами розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “АКМАНГІТ» на рішення Господарського суду Одеської області від 05.08.2025 та додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 14.08.2025 у справі №502/1977/19. Розгляд заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення вирішено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Запропоновано учасникам справи в строк до 17.11.2025 надати свої міркування або заперечення щодо заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення.
Станом на 25.11.2025 від сторін не надійшли заяви чи заперечення щодо заяви про ухвалення додаткового рішення.
Розглянувши доводи та вимоги заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткової постанови, судова колегія вважає, що вказана заява підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Приписами ст. 244 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частинами 3, 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Разом з тим, ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).
Таким чином, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів, або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
При цьому, перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.
Разом з першою заявою по суті, у відзиві на апеляційну скаргу представник третьої особи заяви про понесені витрати - витрати на правову допомогу. Орієнтовний розмір судових витрат - 10000 грн.
04.11.2025 у заяві про розгляд справи без участі представника ОСОБА_1 остання повідомила, що протягом 5 днів з дня ухвалення постанови нею будуть подані докази про судові витрати третьої особи та заява про ухвалення додатково рішення.
04.11.2025 Південно-західний апеляційний господарський суд відмовив у задоволенні апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю “АКМАНГІТ», рішення Господарського суду Одеської області від 05.08.2025 та додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 14.08.2025 у справі №502/1977/19 залишено без змін.
06.11.2025 від представника ОСОБА_1 надійшла заява, в якій остання просить ухвалити додаткове рішення у справі №502/1977/19 в частині вирішення питання щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи в апеляційній інстанції. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “АКМАНГІТ» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правову (правничу) допомогу у розмірі 8 000, 00 грн.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що представник ОСОБА_1 дотрималась вимог щодо строків та порядку звернення із заявою про ухвалення додаткового рішення та розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу і подання відповідних доказів на виконання частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу третя особа надала до суду копію Угоди №15 про надання правової допомоги, укладеної 08.10.2025 адвокатом Строковою Антоніною Григорівною та Толоконніковою Наталією Володимирівною (Клієнт), відповідно до п.2 якої Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов'язання в якості правової допомоги здійснювати представницькі повноваження у Південно-західному апеляційному господарському суді у справі №502/1977/19.
Згідно розділу 4 Угоди оплата послуг адвоката за надання правової допомоги сплачується за фіксованою ставкою: за складання та подання відзиву на апеляційну скаргу - 8 000 грн.
Третьою особою подано до суду Акт приймання-передачі наданих послуг №1 до Угоди про надання правової допомоги від 21.09.2020р. №8, складений 16.10.2025., згідно якого Адвокат надав, а Клієнт прийняв наступні послуги: складення та подання до Південно-західного апеляційного господарського суду відзиву справі №502/1977/19.
Вартість послуг за цим атом складає 8 000 грн.
З матеріалів справи вбачається, що представником третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору у справі №502/1977/19 - ОСОБА_1 була Строкова Антоніна Григорівна на підставі ордеру серії ВН №1589463 від 08.10.2025., оформленого на підставі договору №15 від 08.10.2025.
Отже, наявними в матеріалах справи доказами підтверджуються обставини надання відповідачу адвокатом Строковою Антоніною Григорівною професійної правничої допомоги, у зв'язку з чим, зазначені витрати є витратами на послуги адвоката та відповідно є судовими витратами в розумінні ст. 123 ГПК України.
Проаналізувавши надані третьою особою докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, судова колегія вважає, що відображена інформація в цих документах щодо характеру та обсягу фактично виконаної адвокатами робіт (наданих послуг) відповідає документам та інформації, що містяться у матеріалах судової справи, отже, ОСОБА_1 доведено факт понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Водночас апеляційний суд наголошує, що надані заявником докази на підтвердження витрат на правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
За наслідками здійсненої оцінки розміру витрат, понесених відповідачем на правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, через призму критеріїв, встановлених частиною четвертою статті 126 та частиною п'ятою статті 129 ГПК України, та враховуючи обсяг виконаних адвокатами робіт, судова колегія доходить висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на наступне.
За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України").
Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача відповідно до положень ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічна правова позиція щодо застосування норми права викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.
Суд апеляційної інстанції при зменшенні витрат на правову допомогу також враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі №910/20852/20.
Суд зауважує увагу на тому, що заявник хоча і посилається на погодження фіксованої суми винагороди адвоката за надані послуги, втім, на переконання колегії суддів, наданий стороною перелік виконаних робіт представником третьої особи підлягає оцінці на предмет дотримання критеріїв їх співмірності та обґрунтованості.
Проаналізувавши опис наданих відповідачу адвокатом послуг, а також подані документи, колегія суддів вважає, що відображена у цих доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) в судах на суму 8000 грн не відповідає критерію розумності та є не співмірною з обсягом наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатами на виконання відповідних робіт.
Як вбачається із матеріалів справи, Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 14.08.2025 у справі №502/1977/19, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.11.2025, заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №502/1977/19 - задоволено; ухвалено додаткове рішення у справі №502/1977/19; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “АКМАНГІТ» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.
Правова позиція третьої особи була сталою і не зазнавала змін протягом розгляду спору двома судовими інстанціями.
Судова колегія зазначає, що із заяв по суті в суді апеляційної інстанції було подано відзив на апеляційну скаргу.
При цьому, зміст відзиву на апеляційну скаргу є подібний із змістом із поясненнями, наданим третьою особою в суді першої інстанції, тобто доводи третьої особи не зумовили збільшення джерел правого регулювання спірних правовідносин, збільшення доказової бази та обставин, які входять до предмету доказування.
З матеріалів справи вбачається, що адвокат Строкова Антоніна Григорівна в якості представника третьої особи брала участь у розгляді даної справи місцевим господарським судом, відтак обізнаність адвоката щодо предмета спору, специфіки спірних правовідносин, судової практики у подібних правовідносинах, сталої правової позиції та ходу розгляду справи презюмується, у зв'язку з чим підготовка та подання відзиву не вимагали великого обсягу аналітичної та технічної роботи.
Правова позиція позивача також залишилась незмінною, у зв'язку з чим, з огляду на наявність вже готових напрацювань, була відсутня потреба у докладанні значних зусиль з витратою великих обсягів часу на повторне викладення вказаної інформації у вищенаведеному документі, тим більше, що кваліфікація спірних правовідносин та джерела їх правового регулювання вже були зазначені безпосередньо у рішенні місцевого господарського суду.
На переконання судової колегії, сума витрат на правничу допомогу, понесених третьою особою в суді апеляційної інстанції, становить 5 000 грн, як такі, що відповідають критерію реальності адвокатських витрат та критерію розумності їх розміру.
При цьому, судова колегія зазначає, що сам по собі акт наданий послуг та наведений в ньому детальний опис робіт не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони. Суд виходить з того, що розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
У договорі про надання правничої допомоги клієнт та адвокат вправі визначити розмір винагороди адвоката за надання клієнту юридичних послуг на власний розсуд. Проте, ці витрати не повинні бути непомірним тягарем для іншого учасника справи, який не є стороною цього договору.
Колегія суддів зауважує, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.
Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає заяву ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу такою, що потребує часткового задоволення з відмовою в іншій частині.
Керуючись статтями 126, 129, 244 ГПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №502/1977/19 - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “АКМАНГІТ» (68300, Одеська обл., м. Кілія, вул. Іванова, буд.44- А, код ЄДРПОУ - 33010597) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 5 000 (п'ять тисяч гривень) грн.
В решті заяви відмовити.
Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі статтями 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя А.І. Ярош
Судді: Г.І. Діброва
Я.Ф. Савицький