ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/25304/25
провадження № 2-з/753/232/25
"25" листопада 2025 р. суддя Дарницького районного суд міста Києва Шаповалова К.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позову до суду,
24 листопада 2025 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про забезпечення позову до Дарницького районного суду м. Києва.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 листопада 2025 року матеріали заяви передано в провадження судді Шаповаловій К.В.
Відповідно до частин першої, третьої статті 153 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Згідно відомостей з електронного реєстру територіальної громади ГІОЦ/КМДА в м. Києві від 24 листопада 2025 року майбутній відповідач зареєстрована за адерсою: АДРЕСА_1 .
Вивчивши доводи заяви та матеріали долучені до неї, суд вважає заяву такою, що підлягає частковому задоволенню, враховуючи таке.
Звертаючись із заявою про забезпечення позову заявник зазначає, що між ним та ОСОБА_2 6 лютого 2024 року укладено договір позики, який був нотаріально посвідчений ПН КМНО Кондрою Л.В. Відповідно до договору позики ОСОБА_2 взяла в борг у ОСОБА_1 кошти в сумі 10139688 грн, що було еквівалентно 270000 доларів США на строк до 31 грудня 2024 року. Оскільки кошти ОСОБА_2 у визначений строк не повернула, ОСОБА_1 має намір подати позов про стягнення з неї вказаної заборгованості, а враховуючи, щи ним надіслано ОСОБА_2 досудову вимогу про повернення коштів, є ризик того, що вона може вжити заходи зі своїм майном, які призведуть до неможливості виконання майбутнього рішення суду чи утруднить його виконання.
Відповідно до положень статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутись до суду.
Отже, умовою застосування забезпечення позову як сукупності процесуальних дій є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Види забезпечення позову визначені частиною першою статті 150 ЦПК України. Зокрема, згідно з пунктом 1 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Частиною третьою статті 150 ЦПК України передбачено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Як вбачається із заяви про забезпечення позову предметом майбутнього позову є стягнення заборгованості по договору позики у загальному розмірі 10139688 грн.
Відповідно до довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 на праві власності зареєстроване наступне майно:
-земельна ділянка площею, - 01 га, кадастровий номер 8000000000:72:212:0212;
-земельна ділянка площею - 0,0648 га, кадастровий номер 3220888001:01:003:0026 за адресою: Київська обл, Бориспільський район, с. Щасливе;
-земельна ділянка площею - 0,0968 га, кадастровий номер 3221887801:03:117:0306 за адресою: Київська обл, Вишгородський р-н, с. Старі Петрівці, урочище «Букаєвиця»;
-земельна ділянка площею - 0,12 га, кадастровий номер 3220888001:01:009:0090 за адресою: Київська обл, Бориспільський район, с. Щасливе;
-квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 100,20 кв.м.
За змістом норм процесуального законодавства забезпечення позову має на меті запобігти ускладненню чи неможливості виконання рішення суду або ефективного захисту, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Співмірність заходів забезпечення позову передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. [...] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. [...] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
В кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17).
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II).
Із урахуванням цього, будь-яке можливе забезпечення позову, у випадку найменшої загрози його невиконання, є виправданим, якщо занижує поріг легітимного сподівання особи на захист свого порушеного права, і є законним, необхідним та збалансованим із правами усіх спору.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
Крім цього, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Те, що особа ще не вчинила дії, які б могли би підтвердити намір відчужити це майно, не спростовує того, що у відповідача як в одноосібного власника наявна можливість вільно розпорядитись спірним нерухомим майно, якщо не вжити заходи забезпечення позову. Зокрема, таких висновків дійшла велика Палата Верховного Суду, ухвалюючи постанову від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17.
Отже, беручи до уваги наведені норми процесуального законодавства, оцінивши відповідно до вимог статті 89 ЦПК України обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням вказаних вище критеріїв, враховуючи те, що предметом майбутнього спору є грошові кошти в загальному розмірі 10139688 грн, суд зазначає про наявність достатніх та обґрунтованих підстав вважати, що не вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, може в майбутньому суттєво ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду або призведе до подання нових позовів для відновлення порушеного права позивача, у випадку задоволення позовних вимог.
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, та враховуючи можливий негативний вплив і наслідки на відновлення порушеного права позивача в разі встановлення неправомірних дій відповідача.
Для дотримання принципу співмірності враховуючи, що суду не надано достовірних даних про реальну вартість квартири та транспортного засобу станом на час вирішення заяви позивача про забезпечення позову, суд доходить висновку, що заява про забезпечення позову підлягає до часткового задоволення шляхом накладення арешту саме на належну відповідачу квартиру.
При цьому, обраний позивачем вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки обтяжене майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
На підставі викладеного та беручи до уваги те, що обраний заявником спосіб забезпечення позову не спричинить не відновлюваної шкоди майбутньому відповідачу, а також відсутність обставин визначених частиною третьою статті 154 ЦПК України, суд доходить висновку про те, що відсутні підстави для зустрічного забезпечення.
Також суд не вбачає підстав у забезпеченні позову шляхом заборони суб'єктам державної реєстрації, державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не виключно: державну реєстрацію права власності та інших речових прав, реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачу у володіння та користування третім особам, передачі в іпотеку, заставу, будь-якого іншого обтяження стосовно нерухомого майна, що належить на праві власності ОСОБА_2 , оскільки накладення арешту на нерухоме майно передбачає неможливість вчинення всіх вище зазначених реєстраційних дій щодо такого майна.
Керуючись статтями 149, 150, 153, 260 ЦПК України, суддя, -
заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позову до суду - задовольнити частково.
Накласти арешт на нерухоме майно:
-земельну ділянку площею, - 01 га, кадастровий номер 8000000000:72:212:0212, реєстраційний номер об'єкта 2046798480000;
-земельну ділянку площею - 0,0648 га, кадастровий номер 3220888001:01:003:0026 за адресою: Київська обл, Бориспільський район, с. Щасливе, реєстраційний номер об'єкта 1193190532208;
-земельну ділянку площею - 0,0968 га, кадастровий номер 3221887801:03:117:0306 за адресою: Київська обл, Вишгородський р-н, с. Старі Петрівці, урочище «Букаєвиця», реєстраційний номер об'єкта 881629132218;
-земельну ділянку площею - 0,12 га, кадастровий номер 3220888001:01:009:0090 за адресою: Київська обл, Бориспільський район, с. Щасливе, реєстраційний номер об'єкта 675968732208;
-квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 100,20 кв.м., реєстраційний номер об'єкта 31673062.
В іншій частині вимог - відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк пред'явлення до виконання ухвали - три роки.
Стягувач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3
Боржник: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1
Суддя: Шаповалова К.В.