Суддя Попова В. О.
Справа № 644/7860/25
Провадження № 2/644/4278/25
25.11.2025
Іменем України
25 листопада 2025 року м. Харків
Індустріальний районний суд м. Харкова в складі:
головуючого судді - Попової В.О.,
за участю секретаря судового засідання - Плаксій К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Індустріального районного суду м. Харкова цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2
про стягнення аліментів на утримання дитини
29 серпня 2025 року позивачка в особі представника - адвоката Борейко Н.О., яка діє на підставі ордера на надання правничої допомоги серії АЕ № 1419493 від 28.08.2025, звернулась через підсистему «Електронний суд» до Індустріального районного суду м.Харкова з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частки з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття.
На обґрунтування позовних вимог сторона позивачки зазначила, що 25 серпня 2012 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб. Від спільного шлюбу сторони мають неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У зв'язку із війським станом на території України, позивач разом із дитиною виїхали до Іспанії, де проживають по теперішній час. При цьому, питання щодо утримання спільної неповнолітньої дитини з відповідачем не було вирішено. Тому позивач вимушена звернутись до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини. Зазначає, що відповідач має можливість надавати грошові кошти на утримання дитини, він перебуває в працездатному віці, не є інвалідом, інших утриманців не має, являючись батьком дитини зобов'язаний утримувати її до повноліття.
Сторони в судове засідання не з'явились, про дату час та місце судового розгляду повідомлені належним чином та своєчасно.
19 вересня 2025 року через канцелярію суду засобами поштового зв'язку надійшла від відповідача ОСОБА_2 заява, в якій він просить розгляд справи проводити у його відсутність. Зазначає, що з позовними вимогами ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини ознайомлений та проти їх задоволення не заперечує (а.с. 36).
29 вересня 2025 року через підсистему «Електронний суд» від представника позивачки - адвоката Борейко Н.О. надійшла заява, згідно якої просить розгляд справи проводити у її відсутність та відсутність позивачки. Позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять задовольнити (а.с. 40-41).
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутністю учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, заяви сторін, письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно із ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Як роз'яснив Пленум Верхового Суду України у п. 24 постанови від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову.
Судом встановлено що позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 25 серпня 2012 року уклали шлюб, який зареєстрований Московським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 667, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 25.08.2012 (а.с. 20).
Від шлюбних стосунків сторони мають неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 07.05.2016, видане Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, актовий запис № 1652 (а.с. 21).
В свідоцтві про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками записані: батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_1 .
Дитина проживає з позивачкою, що не оспорюється відповідачем.
Відповідно до положень ст.ст. 1-3 Конвенції ООН «Про права дитини», в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.
Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов'язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
У статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
При цьому, Сімейний кодекс України виходить з принципу рівності прав та обов'язків батьків. Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (частина друга статті 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180 СК України, на батьків покладено обов'язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.
Відповідно до вимог ч.1, 2ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно зі ст. ст. 7, 155 Сімейного кодексу України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, які встановлені Конституцією України та Конвенцією про права дитини, а батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Статтею 181 СК України визначено способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину. Відповідно до вимог ч. 3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов'язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.
В даному випадку, із позовом про стягнення аліментів звернулась позивачка, саме з нею проживає неповнолітня дитина, а тому вона має право обирати спосіб стягнення аліментів. Позивачка визначила необхідність стягнення аліментів саме у частці від доходу відповідача.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до вимогст.182 СК України визначено обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. При цьому, цей розмір має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини та не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Зі змісту ст.183 СК України випливає, що за загальним правилом аліменти визначаються судом у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини. При визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальний стан сторін, стан здоров'я дітей, наявність на утриманні у платника аліментів інших неповнолітніх дітей та інших непрацездатних членів сім'ї.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст.13 ЦПК України).
Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Основним завданням (обов'язком) суду у даній категорії справ є забезпечення і охорона прав дитини.
Враховуючи надані стороною позивачки докази, а також визнання позовних вимог відповідачем, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог, які підлягають задоволенню в повному обсязі.
При цьому, відповідно до вимог ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ч.1 ст.191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову. Позовна заява подана представником позивачки через підсистему «Електронний суд» 28 серпня 2025 року.
Згідно з ч.1 статті 430 Цивільного процесуального кодексу України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Відповідно до п. з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивачка звільнена від сплати судового збору за вимогу про стягнення аліментів.
Таким чином, відповідно ст. 141 ЦПК України, п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» суд покладає на відповідача судові витрати зі сплати судового збору.
Керуючись ст.ст.10, 12, 81, 95, 141, 259, 263-265, 430 ЦПК України, суд
Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісяця, починаючи з 28 серпня 2025 року та до досягнення дитиною повноліття.
Рішення суду в межах суми стягнення аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення складено 25.11.2025.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 );
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя В.О. Попова