№ 536/1623/25
25 листопада 2025 року м. Кременчук
Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі :
Головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці матеріали клопотання прокурора Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області - ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження № 12015170220000090 від 29.01.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 189, ч.2 ст.187 КК України, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності,
В обґрунтування клопотання прокурором зазначено, що у провадженні СВ відділення поліції № 2 Кременчуцького районного управління поліції ГУНП в Полтавській області перебувають матеріали досудового розслідування № 12015170220000090 від 29.01.2015 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 189, ч. 2 ст. 187 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 28.01.1015 близько 23:45 години, по АДРЕСА_1 , поблизу ІНФОРМАЦІЯ_1 , невідомі особи спричинили тілесні ушкодження ОСОБА_5 та із застосуванням насильства і проти волі останнього посадили його до автомобіля «Hyundai» д.н.з. НОМЕР_1 . У подальшому силоміць, утримуючи потерпілого в автомобілі, вимагали грошові кошти, не даючи його залишити. Після чого, прибувши до лісового масиву поблизу с. Кривуші Кременчуцького району, вказані особи витягли потерпілого з автомобіля та почали знову спричиняти тілесні ушкодження. Надалі, посадивши ОСОБА_5 до автомобіля, приїхали до дачного будинку останнього у с. Гуньки
Кременчуцького району, де із застосуванням насильства продовжували вимагати гроші. Після чого невідомі особи залишили місце пригоди, попередньо заволодівши коштами потерпілого у сумі 50 000 грн та майном потерпілого.
Факт вчинення кримінальних правопорушень підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: рапортами про вчинення кримінального правопорушення від 29.01.2015, заявою потерпілого ОСОБА_5 про вчинення стосовно нього кримінального правопорушення від 25.01.2015, протоколом огляду місця події від 29.01.2015, протоколом огляду автомобіля «Hyundai» Veracruz, днз НОМЕР_1 , розписками ОСОБА_5 про отримання автомобіля та речей, що знаходились в автомобілі, протоколом допиту потерпілого ОСОБА_5 від 29.01.2015, протоколом додаткового допиту потерпілого ОСОБА_5 від 25.02.2015, протоколом огляду місця події від 30.01.2015, протоколом допиту свідка ОСОБА_6 від 30.01.2015, протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 30.01.2015, протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 03.02.2015, протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 05.02.2015, постановою про приєднання речових доказів до кримінального провадження від 30.01.2015, висновком експерта № 212 від 06.03.2015, висновком експерта № 205 від 01.04.2015, висновком експерта № 207 від 08.04.2015, висновком експерта № 208 від 08.04.2015, висновком експерта № 209 від 09.04.2015, висновком експерта № 206 від 08.04.2015, висновком експерта № 175 від 04.034.2015, висновком експерта № 177 від 10.03.2015, висновком експерта № 179 від 05.03.2015, висновком експерта № 176 від 05.03.2015, висновком експерта № 37 від 25.03.2015
В той же час, під час досудового розслідування, встановити осіб, які вчинили вказані злочини, не представилося можливим.
Оскільки досудовим розслідуванням кримінального провадження № 12015170220000090 від 29.01.2015 року, встановити особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, не представилося за можливе, в той час строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочину закінчився, тому прокурор просив суд закрити вказане кримінальне провадження на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав клопотання та просив його задовольнити з вищезазначених підстав.
Захисник потерпілого ОСОБА_10 в судовому засіданні заперечував проти закриття кримінального провадження з огляду на те, що на цей час, особи, що скоїли кримінальні правопорушення відносно ОСОБА_5 , не встановлені. Сторона потерпілого зверталась до органу слідства з клопотаннями, у т.ч. про зміну кваліфікації злочинів, зверталась до вищестоячих органів поліції зі скаргами на бездіяльність, працівників поліції. ОСОБА_5 та його рідні змушені були звертатись також до народних депутатів України, аби активізувати слідство у справі. Але, орган слідства роками не вживав дієвих оперативно-розшукових та слідчих дій задля розкриття цього резонансного особливо тяжкого злочину. В матеріалах слідчої справи перебувають матеріали СМЕ потерпілого, протоколи допитів потерпілого та осіб з кола потерпілого, а також протоколи допиту жителів села Гуньки, які один в один повторюються за змістом.
Вважає, що підстави для ухвалення про закриття кримінального провадження на даний час відсутні, що підтверджується наступним.
Як убачається з клопотання прокурора про закриття кримінального провадження, його слід закрити, на думку прокурора, у зв'язку з тим, що строк досудового розслідування закінчився, та не встановлено винних осіб, однак жодним чином не підтверджено про виконання вимоги закону щодо того, що досудовим слідством вжито всіх необхідних та можливих заходів для встановлення осіб, які скоїли злочини відносно потерпілого ОСОБА_5 . Слід зазначити, що прокурор жодним чином не мотивував свого рішення про закриття кримінального провадження.
Вважає, що слідством не лише проігноровано вимоги закону щодо вжиття всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила, всебічного, повного й об'єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки слідчим усіх зібраних і перевірених доказів, а залишилось невиконаними навіть вказівки прокурора щодо проведення необхідних слідчих дій.
Так, залишились невиконаними письмові вказівки прокурора у справі від 12.02.2015 року №86-376 вих.5, та від 17.05.2024 року №210-15 про встановлення наявності у сейфі потерпілого в його офісі коштів в сумі 200000 гривень, ключами та кодом сигналізації від якого заволоділи злочинці, про допит в якості свідків громадян Гальченка, Цанько, ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_12 , Ситника, охоронців охоронних фірм « ІНФОРМАЦІЯ_2 », « ІНФОРМАЦІЯ_3 », охоронців АТ « ІНФОРМАЦІЯ_4 », тощо.
Плани оперативно-розшукових заходів, які складалися щорічно, носять формальний характер, залишились невиконаними.
У справі проводилася радіорозвідка місцевості за адресами та шляхами, де злочинці возили та утримували потерпілого, рапорти про ці оперативні дії знаходяться в т.2 (від 31.01.2015 та від 19.02.2015 року). Через 2 місяці, 16.03.2015 року, орган слідства вирішив провести перевірку цих рапортів.
У справі є рапорти оперативних співробітників (рапорти від 31.05.2015, від 02.02.2015 року) про необхідність перевірки дружини потерпілого на причетність до організації злочину; на її причетність також вказують свідки в протоколах допиту, як на організатора злочину. За даними слідства, злодії телефонували ранком 29 січня 2015 року дружині потерпілого ОСОБА_13 , спілкувались з нею, хоча потерпілий їм телефону дружини не давав, і від нього вони його взнати не могли. Також, під час тортур, злодії дорікали потерпілому, що він неправильно поводиться з дружиною, вимагали, серед іншого, щоб він віддав їй цінності.
З висловлювань злочинців, які вони допускали під час спілкування, потерпілий зрозумів, що їм відомо про обставини його взаємовідносин з ОСОБА_14 , так само, як і йому.
Отже, мали місце обґрунтовані підозри відносно дружини потерпілого. Також, в той же час було виявлено оперативними службами десятки номерів мобільних телефонів невідомих осіб, які знаходились в місцевостях, де було скоєно злочини відносно ОСОБА_15 . Але, орган слідства не звертався з клопотанням до слідчого судді про дозвіл на проведення негласної (розшукової) дії, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж відносно дружини потерпілого.
Натомість, орган слідства отримав тимчасовий доступ до документів операторів мобільного зв'язку за ухвалами слідчих суддів Автозаводського райсуду міста Кременчука від 26.02.15, 05.03.15, 11.03.15, 11.03.15, 27.02.15, 25.03.15, 03.02.15, 03.02.15, 03.02.15, 04.02.15, 04.02.15, 04.02.15, 27.03.15, 25.03.15, 14.02.15, 14.02.15 - всього 16 (!) ухвал слідчих суддів, якими було надано (дозволено слідству) доступ на протязі двох місяців до великих масивів інформації операторів мобільного зв'язку.
Але, у матеріалах провадження не має навіть даних про отримання слідством доступу до цього масиву інформації на виконання ухвал слідчих суддів, не кажучи вже про власне проведення аналізу та криміналістичного дослідження цієї інформації, встановлення номерів телефонів злочинців на підставі дослідження, для їх подальшої ідентифікації, шляхом відбору з масиву мобільних номерів різних телекомунікативних мереж тих, які були в місцях скоєння злочину, та притягнення осіб до відповідальності.
Потерпілий заявив, будучи допитаним, що може впізнати злочинців, які були в масках при нападі на нього, по голосам, статурі, адже він з вечора до ранку перебував з ними. За час досудового слідства жодного разу потерпілого не запрошували на впізнання.
Окрім того, дії осіб, які напали на потерпілого, слідчим кваліфіковані невірно, на що сторона потерпілого неодноразово вказувала у своїх клопотаннях про перекваліфікацію дій нападників. Злочинці забрали у ОСОБА_5 50000 гривень, які були при ньому, ключі від сейфа та приміщення, де було його майно на суму 200000 гривень та шляхом катувань добилися від нього код сигналізації цього приміщення. Окрім того, незважаючи на його супротив, вони проникли до його дачного будинку в селі Гуньки Кременчуцького району, де катуванням, припіканням праскою та побоями, вимагали 30 кг золота в ювелірних виробах. ОСОБА_5 в будинок злочинців не впускав, не запрошував. Він навіть дорогу туди не показував, його везли в машині з мішком на голові; злочинці знали, де знаходиться заміський будинок родини ОСОБА_5 в селі Гуньки Кременчуцького району; на подвір'ї будинку була кавказька вівчарка, але злодії завели ОСОБА_15 в хату через задню хвіртку, де собака не доставав, тобто їм було відомо і щодо собаки.
З огляду на викладене, в діях злодіїв є наступні кваліфікуючі ознаки розбою: проникнення в житло (ч.3 статті 187 КК); їх дії були спрямовані на заволодіння майном у особливо великих розмірах - під час нападу заволоділи доступом до цінностей в офісі потерпілого, домагалися до схованки з золотом вагою близько 30 кг (ч.4 статті 187 КК). Розбій визнається спрямованим на заволодіння майном у особливо великих розмірах, якщо метою його вчинення було заволодіння майном на суму, яка в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний розмір доходів громадян (п. п. 3 і 4 примітки до ст. 185 КК України). При цьому для наявності таких ознак факту реального заволодіння майном на зазначену суму не потрібно.
Також, є підстави вважати, що злочин вчинено не просто групою осіб, а організованою групою, в якій проглядається розподіл обов'язків між членами групи - проведення злочинцями розвідки, отримання інформації про потерпілого, про його майно та цінності, про наявність заміського будинку в с.Гуньки, про місце проживання ОСОБА_5 , обізнаність про адреси його родичів, місця роботи, майновий стан, кількість золота, що вилучив ОСОБА_5 з магазинів та кіосків для переоцінки, сімейні стосунки з дружиною, тощо; безпосередні виконавці злочину, які займались викраденням потерпілого, його катуванням, тощо. Їх діями керував організатор. Якби було викрито членів угрупування, які здійснили напад на ОСОБА_5 , слідство безперечно знайшло би докази саме організованої групи.
Тому вважаю, що злочин вчинено з проникнення у житло, а такі дії кваліфікуються за ч.3 ст.187 КК, де покарання визначено більше 10 років позбавлення волі, та був спрямований на заволодіння майном у особливо великих розмірах. Кваліфікація такого розбою, вчиненого відносно ОСОБА_5 повинна бути за ч.4 статті 187 КК, за якою покарання визначено до 15 років позбавлення волі. За статтею 12 КК, злочин, скоєний відносно ОСОБА_5 , слід вважати особливо тяжким (ч.6 ст.12 КК) У відповідності до п.5 ч.1 статті 49 КК, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули п'ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.
Таким чином, проведене досудове розслідування неможливо вважати ефективним, повним, всебічним, а рішення про закриття кримінального провадження на даний час є передчасним.
Під час досудового розслідування не було вжито всіх передбачених законом заходів для встановлення осіб, причетних до вчинення кримінального правопорушення.
Вислухавши позицію прокурора, захисника потерпілого, дослідивши матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання прокурора про закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності з наступних підстав.
Як зазначено у клопотанні прокурора, під час досудового розслідування проведено комплекс слідчих (розшукових) заходів, спрямованих на встановлення особи правопорушника, можливих свідків та очевидців вчинення цього кримінального правопорушення, однак за результатами отриманих даних і доказів особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, до теперішнього часу встановити не виявилося можливим. Тому у вказаному кримінальному провадженні жодній особі не було повідомлено про підозру. При цьому прокурор у своєму клопотанні зазначав, що одночасно з указаними вище обставинами в цьому кримінальному провадженні закінчився строк давності притягнення особи до кримінальної відповідальності, а тому просив його закрити на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Слідчий суддя не може погодитися з такими доводами прокурора, оскільки вони повністю спростовуються позицією потерпілого, висловленою в судовому засіданні, стосовно неповноти досудового розслідування та його запереченнями щодо закриття кримінального провадження із запропонованої прокурором підстави.
Прокурор звертаючись до суду з клопотанням про закриття кримінального провадження на підставі п.3-1 ч.1 ст. 284 КПК України, не надав належної оцінки доводам потерпілого ОСОБА_5 та його захисника про вчинення кримінального правопорушення стосовно нього конкретними особами, про недотримання органом досудового розслідування вимог кримінального процесуального закону щодо всебічного, повного й неупередженого дослідження усіх обставин кримінального провадження та фактично жодним чином не мотивував клопотання про закриття кримінального провадження.
Крім того, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що потерпілий детально описував обставини кримінальної події, але їм не було надано належної правової оцінки, оскільки орган досудового розслідування не провів належного обсягу слідчих та інших процесуальних дій у кримінальному провадженні. Прокурором не проаналізовано, зважаючи на позицію потерпілого, які конкретні слідчі або інші процесуальні дії провів орган досудового розслідування з метою виконання завдань кримінального провадження після кожного процесуального рішення слідчого судді направлених на з'ясування всіх можливих обставин у передбачений законом спосіб.
У цьому аспекті неспроможними є посилання прокурора в клопотанні про те, що під час досудового розслідування було вжито всіх передбачених законом заходів для встановлення осіб, причетних до вчинення кримінального правопорушення.
Так, залишились невиконаними письмові вказівки прокурора у справі від 12.02.2015 року №86-376 вих.5, та від 17.05.2024 року №210-15 про встановлення наявності у сейфі потерпілого в його офісі коштів в сумі 200000 гривень, ключами та кодом сигналізації від якого заволоділи злочинці, про допит в якості свідків громадян Гальченка, Цанько, ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , Поздєєвої, Ситника, охоронців охоронних фірм « ІНФОРМАЦІЯ_2 », « ІНФОРМАЦІЯ_3 », охоронців АТ « ІНФОРМАЦІЯ_4 », тощо.
У справі є рапорти оперативних співробітників (рапорти від 31.05.2015, від 02.02.2015 року) про необхідність перевірки дружини потерпілого на причетність до організації злочину; на її причетність також вказують свідки в протоколах допиту, як на організатора злочину. За даними слідства, злодії телефонували ранком 29 січня 2015 року дружині потерпілого ОСОБА_13 , спілкувались з нею, хоча потерпілий їм телефону дружини не давав, і від нього вони його взнати не могли. Також, під час тортур, злодії дорікали потерпілому, що він неправильно поводиться з дружиною, вимагали, серед іншого, щоб він віддав їй цінності.
З висловлювань злочинців, які вони допускали під час спілкування, потерпілий зрозумів, що їм відомо про обставини його взаємовідносин з ОСОБА_14 , так само, як і йому.
Отже, мали місце обґрунтовані підозри відносно дружини потерпілого, але не зважаючи на це, досудовим розслідуванням не було проведено належних слідчих (розшукових) дій з метою перевірки показів потерпілого ОСОБА_5 про можливу причетність зазначеної останнім особи до вчинення кримінального правопорушення.
Також, в той же час було виявлено оперативними службами десятки номерів мобільних телефонів невідомих осіб, які знаходились в місцевостях, де було скоєно злочини відносно ОСОБА_15 . Але, орган слідства не звертався з клопотанням до слідчого судді про дозвіл на проведення негласної (розшукової) дії, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж відносно дружини потерпілого.
Натомість, орган слідства отримав тимчасовий доступ до документів операторів мобільного зв'язку за ухвалами слідчих суддів Автозаводського райсуду міста Кременчука від 26.02.15, 05.03.15, 11.03.15, 11.03.15, 27.02.15, 25.03.15, 03.02.15, 03.02.15, 03.02.15, 04.02.15, 04.02.15, 04.02.15, 27.03.15, 25.03.15, 14.02.15, 14.02.15 - всього 16 (!) ухвал слідчих суддів, якими було надано (дозволено слідству) доступ на протязі двох місяців до великих масивів інформації операторів мобільного зв'язку.
Але, у матеріалах провадження не має даних про отримання слідством доступу до цього масиву інформації на виконання ухвал слідчих суддів, не кажучи вже про власне проведення аналізу та криміналістичного дослідження цієї інформації, встановлення номерів телефонів злочинців на підставі дослідження, для їх подальшої ідентифікації, шляхом відбору з масиву мобільних номерів різних телекомунікативних мереж тих, які були в місцях скоєння злочину, та притягнення осіб до відповідальності.
Враховуючи вищезазначене, слідчий суддя вважає, що в цьому кримінальному провадженні не вжито всіх передбачених законом заходів для встановлення осіб, причетних до вчинення кримінального правопорушення, а тому закінчення строків давності, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, не звільняє орган досудового розслідування від обов'язку проведення всебічного, повного й неупередженого дослідження усіх обставин кримінального провадження, що є необхідною умовою належного вирішення завдань кримінального провадження (ст. 2 КПК України). Інше суперечило б завданням та загальним засадам кримінального процесуального закону.
Отже слідчий суддя, за встановлених вище обставин, не знаходить підстав для закриття кримінального провадження на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, оскільки не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, у зв'язку з чим в задоволенні клопотання прокурора необхідно відмовити.
Керуючись п.3-1 ч.1 ст.284, ст.ст.314, 369, 370 372, 376 КПК України, суд,
У задоволенні клопотання матеріали клопотання прокурора Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області - ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження № 12015170220000090 від 29.01.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 189, ч.2 ст.187 КК України, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Кременчуцький районний суд Полтавської області протягом семи днів з дня її оголошення.
СуддяОСОБА_1