Коростенський міськрайонний суд Житомирської області
Справа № 279/4145/25
Провадження № 2/279/1885/25
25 листопада 2025 року м.Коростень
Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі судді Івашкевич О.Г., з секретарем Маковською Д.О., розглянувши в приміщенні суду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, цивільну справу №279/4145/25 за позовом ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Полонська Людмила Миколаївна, до ОСОБА_2 про відшкодування коштів в порядку регресу,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача в якому зазначив, що він одноособово виконав спільне боргове зобов'язання сторін перед ОСОБА_3 на загальну суму 334560,00 грн, у зв'язку з чим ОСОБА_1 бажає скористатись своїм правом на зворотну вимогу (регрес) до іншого солідарного боржника - відповідача ОСОБА_2 з вимогою про відшкодування 1/2 частки виконаного ним одноособово зобов'язання, оскільки право позивача на зворотну вимогу відповідачем заперечується та у добровільному порядку остання не бажає виконувати зобов'язання.
В обґрунтування позову зазначає, що з 15.11.2003 року по 06.05.2021 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Обставина встановлена рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 01.04.2021 року у справі №279/319/21, яке набрало законної сили 06.05.2021 року. Також сторона позивача має у своєму розпорядженні копію свідоцтва про одруження, копія якого додається.
09.10.2016 року, тобто в період шлюбу, позивач взяв в борг у ОСОБА_3 за борговою розпискою 12000 доларів США в інтересах сім'ї, вказана обставина була встановлена рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 26.05.2021 року в справі №279/1616/21, яке набрало законної сили і додається до позову, та відповідно копією вказаної розписки.
У березні 2021 року кредитор ОСОБА_3 звернулась до ОСОБА_1 з позовом про стягнення суми боргу 12000,00 доларів США в гривневому еквіваленті - 334560,00 грн. Ухвалою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 30.03.2021 року в справі №279/1616/21 вказаний позов було забезпечено шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 . Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 26.05.2021 року в справі №279/1616/21 позов ОСОБА_3 задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 334560,00 грн. за договором позики. Вказане рішення суду набрало законної сили 11.10.2023 року. На підтвердження вказаних обставин надано відповідні копії судових рішень з ЄДРСР та таблиця з ресурсу «Судова влада» для ідентифікації сторін та справи.
12.10.2021 року ОСОБА_3 звернулась до Коростенського міськрайонного суду Житомирської області за видачою виконавчого листа в справі №279/1616/21.
За результатами примусового виконання в межах виконавчого провадження №73240385 заборгованість за договором позики в сумі 334560,00 грн. була стягнута з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 , про що свідчить постанова про закінчення виконавчого провадження №73240385 від 24.10.2024 року. Одночасно цією постановою припинено арешт майна боржника.
Також сторони здійснили поділ спільного сумісного майна подружжя, а саме квартири АДРЕСА_1 в судовому порядку в межах справи №279/439/21. Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 08.05.2024 року №279/439/21 набрало законної сили 26.06.2024 року та виконано сторонами, шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав, копія інформаційної довідки додається. Вказаним судовим рішенням, з поміж іншого, встановлено, що джерелом походження коштів на придбання спільної квартири сторін є кошти, отримані ОСОБА_1 від ОСОБА_3 за договором позики у формі боргової розписки від 09.10.2016 року. Одночасно вказаним судовим рішенням у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання квартири особистою приватною власністю з підстав придбання її за особисті кошти, які були отримані в борг на придбання квартири для ведення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 за борговою розпискою - відмовлено. У вказаному судовому рішенні суд виснував, що твердження ОСОБА_1 про те, що отримані в борг від ОСОБА_3 за борговою розпискою від 09.10.2016 року кошти є його особистою приватною власністю є помилковим, та встановив, що вказаний договір позики у формі боргової розписки укладено в інтересах сім'ї. Вказана обставина встановлена вищевказаним судовим рішенням, яке набрало законної сили, що звільняє позивача від доказування цієї обставини в силу ч.4 ст.82 ЦПК України.
Окрім цього, у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання договору позики у формі боргової розписки недійсним відмовлено Постановою Верховного Суду від 03.04.2024 року в справі №279/3812/21, а рішення суду першої та апеляційної інстанції в даній справі про задоволення вказаного позову ОСОБА_2 - скасовано.
Отже, позивач, на якого у період шлюбу було оформлено спільне боргове зобов'язання, виконав його в повному обсязі одноосібно після розірвання шлюбу; відповідач проігнорувала вимогу позивача від 02.07.2025 року щодо відшкодування 1/2 частки виконаного зобов'язання, а тому позивач змушений звернутись до суду з даним позовом про стягнення 1/2 частини виконаного зобов'язання в порядку регресу.
Просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) в порядку регресу 1/2 частку виконаного одноосібно ОСОБА_1 боргового зобов'язання в розмірі 167280,00 грн. Одночасно просить вирішити питання судових витрат.
Ухвалою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 11.07.2025 року відкрито провадження у цивільній справі. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов, подання письмових та електронних доказів щодо заперечення проти позову.
Відповідач належним чином повідомлялась про розгляд справи, шляхом направлення копії ухвали про відкриття провадження у справі за місцем реєстрації, яку отримано згідно поштового повідомлення про вручення рекомендованого відправлення 17.07.2025 року.
У встановлений строк відповідач ОСОБА_2 направила відзив на позовну заяву про відшкодування коштів в порядку регресу в якому зазначила, що позов не визнає та просить відмовити у його задоволенні, за безпідставністю позовних вимог.
05.08.2025 року позивач ОСОБА_1 направив свою відповідь на відзив у якій зазначає, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.
Одночасно подав заяву, датовану 21.07.2025 року, про компенсацію витрат, пов'язаних з розглядом справи - витрат на правничу допомогу у справі №279/4145/25 в загальному розмірі 6000,00 грн., які просив стягнути з відповідача. Також надав договір про надання правничої допомоги від 17.06.2025 року, акт виконаних робіт від 21.07.2025 року та платіжні інструкції про сплату послуг за правову допомогу на суму 2500,00 грн. та 3500,00 грн.
12.08.2025 року від відповідача ОСОБА_2 до суду надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву про відшкодування коштів в порядку регресу. Одночасно ОСОБА_4 направила суду заяву про компенсацію витрат, пов'язаних з розглядом справи - витрат на правничу допомогу у справі №279/4145/25 в загальному розмірі 10000,00 грн., яка датована 09.08.2025 року. Одночасно надала суду договір про надання правової допомоги від 17.07.2025 року, акт виконаних робіт - надання послуг від 09.08.2025 року, квитанцію до прибуткового касового ордеру; ордер, копію свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю та квитанцію про направлення копії заяви з додатками позивачу.
Заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.
Відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у відповідності із ч. 5,8 ст. 279 ЦПК України за наявними у справі матеріалами.
Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини про відшкодування шкоди в порядку регресу, які регулюються нормами глави 8 «Право спільної сумісної власності подружжя» Сімейного кодексу України, ст.368-372 Цивільного кодексу України та ст.544 ЦК України.
Відповідно до ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Статтею 63 СК України визначено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Згідно з ч.1 ст.69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ч.1 ст.70 СК України).
У силу ч.2 ст.65 Сімейного кодексу України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя, ч.4 ст.65 цього кодексу договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Судом встановлено, що 15.11.2003року відділом реєстрації актів громадянського стану Коростенського міського управління юстиції в Житомирській області був зареєстрований шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та у книзі реєстрації актів про одруження зроблений запис № 506, видано свідоцтво про одруження № НОМЕР_3 (а.с.14).
09.10.2016 року ОСОБА_1 на підставі розписки отримав грошову позику від гр. ОСОБА_3 у розмірі 12 тис. доларів США на придбання квартири АДРЕСА_1 для здійснення підприємницької діяльності (а.с.22,23).
Згідно з рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 26.05.2021 року у справі № 279/1616/21 ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 334560,00 грн боргу за договором позики та 3800,00 грн судових витрат (а.с.19-21). 18.10.2021 року судом виданий виконавчий лист у справі № 279/1616/21 від 26.05.2021 року про стягнення з ОСОБА_1 334560,00 грн заборгованості та 3800,00 грн судових витрат (а.с.25).
01.04.2021 року згідно з рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області у справі № 279/319/21 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був розірваний (а.с. 15,16).
Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 08.05.2024 року у справі № 279/439/21 за результатами розгляду позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, та зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особистою приватною власністю квартири АДРЕСА_1 визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 у рівних частках, у задоволенні зустрічного позову відмовлено. (а.с.27-41). Постановою Житомирського апеляційного суду від 26.06.2024 року рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 08.05.2024 року залишено без змін (а.с.42-44).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 18.06.2025 року підтверджується спільна часткова власність у рівних долях по 1/2 на квартиру АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.47-48).
Постановою Верховного Суду від 03.04.2024 року у справі № 279/3812/21 скасовано рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 12.04.2023 та постанову Житомирського апеляційного суду від 12.09.2023 року про визнання договору позики недійсним та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору позики у формі боргової розписки недійсним (а.с.49-60).
Згідно з постановою головного державного виконавця Коростенського відділу ДВС у Коростенському районі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 24.10.2024 року по ВП № 73240385 виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 334560 грн боргу та 3800 грн судових витрат закінчено у зв'язку з погашенням боргу у повному обсязі (а.с.26).
З досліджених у судовому засіданні доказів, зокрема рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 08.05.2024 року, залишеного без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 26.06.2024 року у справі № 279/439/21 підтверджується, що у період перебування сторін у шлюбі ОСОБА_1 був укладений договір позики в інтересах сім'ї, а саме для придбання квартири АДРЕСА_1 , що створює обов'язки для другого з подружжя, оскільки майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Обставини, які встановлені у судових рішеннях, що набрали законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, оскільки у силу ч.4 ст.82 ЦПК України мають преюдиційне значення.
З цих підстав, а також з огляду на положення ст.65 Сімейного кодексу України, суд відхиляє доводи відповідача про те, що кошти, які були запозичені за договором позики у формі розписки, використовувалися позивачем виключно на бізнес та підприємницьку діяльність, а також різницю між вартістю квартири на дату її придбання та суми стягнення за рішенням суду, оскільки відповідачем в судовому порядку не спростовано презумпцію її згоди на укладення договору позики та спільне розпорядження майном (коштами) на праві спільної сумісної власності подружжя.
Верховний Суд складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01 вересня 2022 року у справі № 245/9244/17 (провадження № 61-5729св22) дійшов висновків, що виходячи зі змісту статей 60, 65 СК України, при поділі майна подружжя враховуються також борги подружжя за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то цивільні права та обов'язки за цим договором виникають в обох із подружжя, а тому якщо боргові зобов'язання підтверджуються наявними у справі доказами, такі боргові зобов'язання повинні ураховуватися при поділі майна подружжя.
Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року в справі № 638/18231/15-ц (провадження № 14-712цс19).
Виконання кредитних зобов'язань, які виникли у обох з подружжя, за рахунок особистих коштів одного з них (у тому числі і частково) може бути підставою для вимог до іншого з подружжя, в тому числі і за правилами статті 544 ЦК України.
Зазначена компенсація може бути стягнута лише у разі погашення за особисті кошти кредитної заборгованості, що узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 07 вересня 2016 року в справі № 6-801цс16, постанові Верховного Суду від 06 червня 2018 року в справі № 712/6574/16-ц (провадження № 61-17824св18), а також постанові Верховного Суду від 12.06.2023 у справі № 712/8602/19 (провадження № 61-14809сво21).
Судом встановлено, що позивач після розірвання шлюбу одноосібно за рахунок особистих коштів виконав рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 26.05.2021 року у справі № 279/1616/21 про стягнення боргу за договором позики, використаних в інтересах сім'ї, отже у відповідача як іншого з колишнього подружжя виникає солідарний обов'язок з повернення заборгованості в розмірі 1/2 частки.
Згідно зі ст.544 ЦК України боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних божників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.
Згідно зі ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Поняття зобов'язання та підстави його виникнення визначені ст.509 ЦК України, зокрема, частиною третьою вказаної норми передбачено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Суд відхиляє доводи відповідача про застосування строків позовної давності, оскільки у силу ч.6 ст.261 ЦК України за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.
Датою виконання основного зобов'язання є 24.10.2024 року, що підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження № 73240385 (а.с.26). Отже, строк позовної давності не сплив.
Крім того, п.19 Перехідних положень ЦК України ( у дії до 14.05.2025 року) передбачалося, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов є обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.
Розподіл судових витрат у справі підлягає вирішенню в порядку ст.141 ЦПК України з покладенням на відповідача витрат, пов'язаних з розглядом справи, які підтверджуються квитанцією про сплату судового збору в розмірі 1672,80 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн згідно з договором від 17.06.2025 року, актом наданих послуг (виконаних робіт) у справі № 279/4145/25 від 21.07.2025 року, платіжними інструкціями про сплату послуг за правову допомогу на суму 2500,00 грн. та 3500,00 грн.
Керуючись ст.4, 12, 19, 141, 258, 259, 265, 273, 274, 279, 354, 355 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування коштів у порядку регресу задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в порядку регресу 1/2 частку виконаного одноосібно ОСОБА_1 боргового зобов'язання згідно з рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 26.05.2021 року (справа № 279/1616/21), що становить 167280,00 грн, а також судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1672,80 грн та 6000 грн витрат на професійну правничу допомогу, а всього 174952 (сто сімдесят чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят дві) гривні 80 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів апеляційної скарги.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня його вручення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони та учасники:
Позивач - ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Представник позивача - адвокат Полонська Людмила Миколаївна, адреса для листування: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю №594 видане 05.09.2011 року на підставі рішення Житомирської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 11.08.2011 року №22.
Відповідач - ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 , РНОКППНОМЕР_1 .
Представник відповідача - адвокат Пашинська Антоніна Петрівна, адреса для листування: АДРЕСА_5 , свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю №001007 видане 11.12.2018 року Радою адвокатів Житомирської області.
Суддя: Оксана ІВАШКЕВИЧ