Справа № 164/1287/25
п/с 1-кп/164/217/2025
25 листопада 2025 року Маневицький районний суд Волинської області
в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання від 25 листопада 2025 року прокурора Волинської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 про продовження строку тримання під вартою на додатковий термін у 60 днів та клопотання від 25 листопада 2025 року захисника ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12025030000000030 від 13 січня 2025 року, відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ужгород Закарпатської області, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, неодруженого, молодшого сержанта військової частини НОМЕР_1 , раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, заслухавши думку учасників кримінального провадження - прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , -
В провадженні Маневицького районного суду Волинської області знаходиться кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12025030000000030 від 13 січня 2025 року, про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
13 січня 2025 року ОСОБА_4 було затримано згідно ст. 208 КПК України по підозрі у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
14 січня 2025 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
14 січня 2025 року ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області відносно підозрюваного ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на термін 60 днів до 12 березня 2025 року включнобез визначення розміру застави.
7 березня 2025 року постановою керівника Волинської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіонубуло продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12025030000000030 від 13 січня 2025 року до трьох місяців, до 14 квітня 2025 року включно.
11 березня 2025 року ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області відносно підозрюваного ОСОБА_4 було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на термін до 14 квітня 2025 року включнобез визначення розміру застави.
11 квітня 2025 року ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області було продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12025030000000030 від 13 січня 2025 року відносно ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, до п?яти місяців, тобто до 14 червня 2025 року включно.
11 квітня 2025 року ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області відносно підозрюваного ОСОБА_4 було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на термін 60 днів до 9 червня 2025 року включнобез визначення розміру застави.
6 червня 2025 року ухвалою Маневицького районного суду Волинської області відносно обвинуваченого ОСОБА_4 було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на термін 60 днів до 4 серпня 2025 року включнобез визначення розміру застави.
4 серпня 2025 року ухвалою Маневицького районного суду Волинської області відносно обвинуваченого ОСОБА_4 було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на термін 60 днів до 2 жовтня 2025 року включнобез визначення розміру застави.
1 жовтня 2025 року ухвалою Маневицького районного суду Волинської області відносно обвинуваченого ОСОБА_4 було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на термін 60 днів до 29 листопада 2025 року включнобез визначення розміру застави.
Клопотання про продовження строку тримання під вартою відповідає вимогам ст.ст. 183, 184, 199 КПК України.
Клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов?язання відповідає вимогам ст.ст. 179, 201 КПК України.
Дія попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою закінчується 29 листопада 2025 року.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку тримання під вартою підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у поданому до суду клопотанні, та просив його задовольнити, а в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу ОСОБА_4 з тримання під вартою на особисте зобов?язання, яке вважає необґрунтованим, відмовити.
Обвинувачений ОСОБА_4 ,захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечили відносно задоволення клопотання прокурора про продовження ОСОБА_4 строку тримання під вартою, вважають, що для цього на час розгляду клопотання прокурора відсутні визначені законом підстави, а клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу ОСОБА_4 з тримання під вартою на особисте зобов?язання підтримали у повному обсязі з підстав, викладених у поданому до суду клопотанні, та просили його задовольнити. Стверджують, що прокурором при зверненні з вказаним клопотанням до суду та в судовому засіданні не доведено недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання вказаним у клопотанні ризикам. Викладені прокурором у клопотанні про продовження строку тримання під вартою обставини не доведені будь-якими належними доказами, ґрунтуються лише на припущеннях та тяжкості обвинувачення. ОСОБА_4 на даний час в зв?язку з погіршенням стану його здоров?я не може отримати належне лікування в умовах медичної частини слідчого ізолятора, потребує подальшого відновного лікування та реабілітації в умовах спеціалізованого лікувального закладу.
Під час розгляду клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження ОСОБА_4 строку тримання під вартою та клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну ОСОБА_4 запобіжного заходу оцінено в сукупності наступні обставини:
1) ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, який відноситься до умисного особливо тяжкого злочину, санкцією статті якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років;
2) вік та стан здоров'я обвинуваченого дозволяють застосувати до нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою;
3) ОСОБА_4 на території Волинської області постійного місця проживання не має, являється молодшим сержантом військової частини НОМЕР_1 ,вперше притягується до кримінальної відповідальності, не одружений, має постійне місце проживання в с. Галоч Ужгородського району Закарпатської області, проживає в АДРЕСА_1 разом з матір?ю ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка являється інвалідом ІІ групи, внаслідок наявного захворювання потребує постійного стороннього догляду.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 довів:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні матеріалами кримінального провадження, які представлені прокурором;
2) наявність обставин, які свідчать про існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема, можливості переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, а також те, що на час розгляду вказаного клопотання ці ризики не зменшилися, що виправдовує тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання даним ризикам, оскільки саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою унеможливлює на даній стадії судового розгляду можливості обвинуваченого ОСОБА_4 переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні;
4) необхідність продовження строку тримання під вартою щодо ОСОБА_4 на додатковий термін у 60 днів.
Враховуючи вказані обставини, на думку суду, доводи прокурора про наявність вищезазначених ризиків та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання даним ризикам є достатньо обґрунтованими.
Заперечення захисника ОСОБА_5 в судовому засіданні проти клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою не спростовують доведених прокурором обставин у підтвердження того, що більш м'які запобіжні заходи, зазначені в ст. 176 КПК України, не зможуть забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігти спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні.
Суд вважає, що з моменту обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та до моменту вирішення вказаного клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою не змінилися обставини, які стали підставою для обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити і більш м'який запобіжний захід.
Суд не бере до уваги доводи захисника ОСОБА_5 в тій частині, що ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на даний час втратили свою актуальність, оскільки, на думку суду, такі ризики на час вирішення вказаного клопотання не змінилися.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Метою і підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК Українистрок дії ухвали суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги обставини вчинення обвинуваченим злочину, його ступінь тяжкості та покарання, що йому загрожує у випадку визнання винуватим у його вчиненні, враховуючидані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , які викладені вище, суд вважає, що клопотання прокурора необхідно задовольнити частково і продовжити строк тримання під вартою на додатковий термін у 60 днів,оскільки більш м'які запобіжні заходи, зазначені в ст. 176 КПК України, не зможуть забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігти спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, а тому в такому разі не буде забезпечено виконання завдань кримінального судочинства.
Згідно з ч. 3, 4 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177, 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування, щодо злочину, який спричинив загибель людини, щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України, щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Відповідно до ч. 4, 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього. Розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 є обґрунтованим, оскільки застосування щодо нього більш м'яких запобіжних заходів є недостатнім для запобігання вказаним ризикам. Вказані обставини підтверджуються матеріалами кримінального провадження.
Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Доводи захисника ОСОБА_5 в поданому до суду клопотанні про зміну запобіжного заходу та в судовому засіданні, які обґрунтовуються тим, що ОСОБА_4 вперше притягується до кримінальної відповідальності, не одружений, має постійне місце проживання в с. Галоч Ужгородського району Закарпатської області, проживає в АДРЕСА_1 разом з матір?ю ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка являється інвалідом ІІ групи, внаслідок наявного захворювання потребує постійного стороннього догляду, на даний час в зв?язку з погіршенням стану здоров?я ОСОБА_4 не може отримати належне лікування в умовах медичної частини слідчого ізолятора, потребує подальшого відновного лікування та реабілітації в умовах спеціалізованого лікувального закладу, що не підтверджено в судовому засіданні належними та допустимими доказами, не спростовують доведених прокурором обставин у підтвердження того, що більш м'які запобіжні заходи, зазначені в ст. 176 КПК України, не зможуть забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігти спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні. Додане захисником ОСОБА_5 в обґрунтування клопотання про зміну запобіжного заходу повідомлення філії державної установи «Центр охорони здоров?я Державної кримінально-виконавчої служби України» у Волинській та Рівненській областях № 375-ВН-25 від 21 листопада 2025 року не спростовує заперечень прокурора та не підтверджує, що обвинувачений ОСОБА_4 потребує подальшого відновного лікування та реабілітації в умовах спеціалізованого лікувального закладу, яке є неможливим в умовах його перебування в слідчому ізоляторі, оскільки, як встановлено з вказаного повідомлення, на даний час стан хворого є стабільний, йому лише рекомендовано подальше відновне лікування та реабілітація в умовах спеціалізованого лікувального закладу.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов?язання слід відмовити.
ЄСПЛ у своєму рішенні «Харченко проти України» вказав, що ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод покладає на державу обов?язки забезпечувати охорону здоров?я осіб, які позбавлені волі. Суд визнає, що надання медичної допомоги в тюремних лікарнях не обов?язково має відповідати рівню найкращих медичних установ, що обслуговують населення. Тим не менш, держава також повинна, з урахуванням практичних вимог ув?язнення, окрім інших речей, належним чином надавати затриманим необхідну медичну допомогу. Той факт, що ув?язнений був оглянутий лікарем та йому прописано певне лікування не свідчать про те, медична допомога була належною. Влада також повинна гарантувати облік і збереження інформації щодо стану здоров?я ув?язнених та їх лікування під час перебування під вартою і що там, де це обумовлено особливостями лікування умова регулярного і систематичного нагляду за хворим включає в себе вироблення певної терапевтичної стратегії, спрямованої на лікування хвороби затриманого та перешкоджання її загострення, а не лікування на основі лише певних симптомів захворювання.
Крім того, ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава повинна забезпечити умови утримання осіб під вартою, які сумісні з повагою до людської гідності, щоб форми і методи реалізації цього запобіжного заходу не призводили би до страждань або виникнення труднощів, інтенсивність яких перевищувала би неминучий рівень таких страждань, які властиві умовам законного тримання під вартою, і що, з урахуванням практичних вимог до режиму позбавлення волі, мають бути забезпечені гарантії здоров?я і безпека осіб, що утримуються під вартою (рішення «Калашников проти Росії» № 47095/99).
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо. На цьому наголосив Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду при розгляді справи № 155/1064/18.
Відповідно до п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.
Беручи до уваги вищевикладене, а також те, що прокурором як у поданому до суду клопотанні, так і в судовому засіданні не доведено чому, на його думку, запобіжний захід, передбачений ст. 182 КПК України, не може бути застосований до обвинуваченого ОСОБА_4 , враховуючи обставини, встановлені в ході судового розгляду клопотання пропродовження строку тримання під вартою, суд вважає за доцільне відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов?язків, передбачених КПК України.
При визначенні розміру застави судом враховується тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , його майновий стан, обставини вчинення кримінального правопорушення.
Виходячи з наведеного, заставу слід визначити у розмірі 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 454200 гривень, яка буде достатньою для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України.
На підставі викладеного, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов?язків та запобігання ризикам, визначеним ч. 1 ст. 177 КПК України, керуючись ст.ст. 110, 131-132, 176-178, 182, 183-184, 186-187, 193-194, 196-197, 199, 369, 372, 395 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора Волинської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 задовольнити частково.
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Ужгород Закарпатської області, зареєстрованому та жителю АДРЕСА_1 ,на 60 (шістдесят) днів до 23 січня 2026 року включно.
Визначити заставу в розмірі 150 (сто п?ятдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 454200 (чотириста п?ятдесят чотири тисячі двісті) гривень.
Обвинувачений ОСОБА_4 , інші особи як заставодавці, мають право внести заставу у вказаному розмірі у будь-який момент протягом строку дії цієї ухвали.
У разі внесення застави у вказаному розмірі покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- прибувати до суду за першою вимогою;
- не відлучатися з АДРЕСА_1 без дозволу прокурора або суду;
- утриматися від спілкування зі свідками по даному кримінальному провадженню;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України;
- повідомляти прокурора, суд про зміну місця проживання.
Ці зобов'язання застосовуються до ОСОБА_4 на строк до 23 січня 2026 року включно.
Попередити обвинуваченого ОСОБА_4 , що після внесення застави у разі невиконання покладених на нього обов'язків, застава може бути звернута в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 цього Кодексу. Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов?язання відмовити.
Копію даної ухвали негайно вручити обвинуваченому ОСОБА_4 .
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Контроль за виконанням даної ухвали покласти на прокурора Волинської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 .
Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду протягом п?яти днів з дня її оголошення.
Суддя районного суду ОСОБА_1