Справа № 450/1829/25 Провадження № 2/450/1539/25
"07" листопада 2025 р. Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого - судді Мельничук І. І.
секретаря судового засідання Дикої О. Ю.
за участю позивача ОСОБА_1
представника позивача Зеленіна С. С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Зеленін Сергій Сергійович до Пустомитівської міської ради Львівського району Львівської області про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини, -
в провадженні Пустомитівського районного суду Львівського області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Зеленін Сергій Сергійович до Пустомитівської міської ради Львівського району Львівської області про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини, в якому представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить суд визначити позивачу додатковий строк у три місяці для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування заявленого позову покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 12.02.2016 року. Спадкодавець до дня смерті проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Інших членів сім'ї - чоловіка та сина - вона не мала, оскільки вони померли раніше, та проживала самотньо останні близько п'ятнадцяти років. Позивачка та її мати, ОСОБА_3 , багато років підтримували зі спадкодавицею добросусідські відносини, надавали їй постійну допомогу по господарству та догляд, особливо в останні роки життя. Позивачка не знала і не могла знати про те, що ОСОБА_2 за життя склала заповіт від 17.12.2014 року № 3478, яким усе належне їй майно заповіла саме Позивачці. Заповіт був посвідчений приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Олефіром Р.В. Про існування цього заповіту Позивачка дізналася випадково лише у березні 2025 року, коли разом із матір'ю перебирала старі документи. Мати позивачки зберігала заповіт, однак через тривалий емоційний стрес, пов'язаний із початком АТО, пандемією COVID-19 та початком повномасштабної війни, забула повідомити доньку про його існування. Дізнавшись про заповіт, позивачка негайно, 26 березня 2025 року, звернулася до приватного нотаріуса Львівського районного нотаріального округу Моісєєвої О.Я. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, у зв'язку з чим була заведена спадкова справа № 22/2025. Листом від 18 квітня 2025 року № 38/02-14 нотаріус підтвердив право Позивачки на спадкування за заповітом, однак зазначив про пропуск строку на прийняття спадщини, який може бути поновлений лише в судовому порядку відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України. На підставі наведеного, просить позовні вимоги задоволити.
В судове засідання позивач з'явилась, просила позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила позов задовольнити, зазначивши, що строк для прийняття спадщини був пропущений з поважних причин, оскільки про існування заповіту від 17.12.2014 року № 3478 вона не знала та об'єктивно не могла знати. Позивачка пояснила, що заповіт був випадково виявлений лише у березні 2025 року серед документів її матері, яка через сильне емоційне навантаження, пов'язане з подіями останніх років, забула повідомити про його існування.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Зеленін С. С. в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав, з мотивів викладених у позові, додатково вказав, що пропуск строку для прийняття спадщини був спричинений об'єктивними, незалежними від позивачки обставинами. Він наголосив, що позивачка не була обізнана про існування заповіту від 17.12.2014 року № 3478, який є єдиною підставою спадкування, та не могла дізнатися про нього раніше, оскільки документ зберігався у її матері, яка через тривалий емоційний стрес, пов'язаний із суспільними подіями останніх років, забула повідомити про нього. Представник підкреслив, що одразу після того, як вона дізналася про заповіт, вона без зволікань звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак отримала відмову у зв'язку з пропуском строку відповідно до ст. 1270 ЦК України. Тому звернення до суду є єдиним законним способом реалізації спадкових прав позивача. У зв'язку з цим представник позивача просив суд визнати причини пропуску строку поважними та визначити позивачу додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_2 .
Уповноважений представник Пустомитівської міської ради Львівського району Львівської області в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Право на справедливий суд та доступ до правосуддя визначено також у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 04.XI.50).
Відповідно до ст. ст. 124, 129 Конституції України і ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 , про що Семенівською сільською радою Пустомитівського району Львівської області складено відповідний актовий запис за № 5, що вбачається із копії Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 12.02.2016 року.
Із виписки з погосподарської книги № 101 від 26.03.2025 року, виданої Семенівським старостинським округом № 2 Пустомитівської міської ради Львівського району Львівської області вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до дня своєї смерті, а саме 08.02.201броку була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , разом з нею ніхто не був зареєстрований.
Записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності (Інформаційний лист ВСС України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування»).
За життя спадкодавиця ОСОБА_2 своїм майном розпорядилась, склавши заповіт, копія якого долучена представником позивача до матеріалів справи, із якого вбачається, що такий складений 17.12.2014 року, який посвідчений приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Олефіром Р. В., зареєстрований в реєстрі за № 3478, відповідно до змісту якого ОСОБА_2 спадкоємцем усього її майна, рухомого та нерухомого, де б воно не знаходилося і з чого б не складалося, і взагалі усього того, що буде їй належати на день її смерті і на що вона за законом матиме право та що може бути успадкованим, у повному обсязі та без будь-яких винятків, призначає ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків № НОМЕР_3 (позивача).
Вищезгаданий заповіт є чинний, що підтверджується Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 80607943 від 26.03.2025 року.
На виконання вимог ухвали Пустомитівського районного суду Львівської області від 08.08.2025 року, на адресу суду 13.10.2025 року надійшла копія спадкової справи № 22/2025 після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та документи на підставі яких вона заведена, від приватного нотаріуса Львівського районного нотаріального округу Львівської області Моісєєвої О. Я.
Із матеріалів вказаної спадкової справи вбачається, що 26.03.2025 року позивачем приватному нотаріусу Львівського районного нотаріального округу Львівської області Моісєєвій О. Я. із якого вбачається, що померла ОСОБА_2 , яка постійно проживала у АДРЕСА_1 , на день її смерті таке залишилося спадкове майно, на яке померла залишила заповіт, посвідчений Олефіром Р.В., приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області, 17 грудня 2014 року, зареєстрованого в реєстрі за № 3478, на моє ім?я: житловий будинок АДРЕСА_2 . Другого з подружжя немає.
Однак, згідно відповідді № 38/02-14 від 18.04.2025 року, приватного нотаріуса Львівського районного нотаріального округу Львівської області Моісєєвої О. Я., вбачається, що 26.03.2025 року надійшла заява ОСОБА_1 про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на житловий будинок АДРЕСА_1 , приватним нотаріусом 26.03.2025 року заведено спадкову справу № 22/2025 після смерті ОСОБА_2 , однак повідомлено, що для видачі свідоцтва про право на спадщину необхідно подати належним чином оформлений документ, який підтверджує право власності померлого на спадкове майно та документ, який підтверджує прийняття спадщини, оскільки в матеріалах спадкової справи відсутні належним чином оформлені такі документи, рекомендовано можете звернутися до суду за оформленням своїх спадкових прав.
В судовому засіданні 30.10.2025 року судом у якості свідка було допитано ОСОБА_1 , яка пояснила, що проживала разом зі своєю матір'ю у с. Семенівка та фактично доглядала за ОСОБА_2 протягом багатьох років до моменту її смерті. Вона зазначила, що ОСОБА_2 проживала самотньо, не мала родичів, а тому потребувала постійної допомоги, яку їй надавали свідок та її мати. Вони допомагали по господарству, підтримували побутові потреби, відвідували та опікувалися нею як сусіди, з якими остання підтримувала близькі добросусідські стосунки. Свідок також пояснила, що була переконана, що у разі складання заповіту ОСОБА_2 могла заповісти своє майно саме її матері. Однак вона не знала про зміст заповіту та факт його існування. Лише у березні 2025 року, під час проведення ремонтних робіт у будинку, мати ОСОБА_1 випадково знайшла серед старих документів заповіт від 17.12.2014 року № 3478, яким спадкодавиця заповіла усе своє майно позивачу. Після виявлення заповіту вона без зволікання звернулася до нотаріуса із заявою, однак отримала відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину через пропуск шестимісячного строку, про існування якого вона не могла знати до моменту знаходження заповіту. Саме тому, як пояснила свідок, і була змушена звернутися до суду для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до вимог ст. 1272 ЦК України.
В судовому засіданні 30.10.2025 року судом у якості свідка було допитано ОСОБА_3 , яка вказала, що являється матір'ю позивача, проживає в АДРЕСА_3 , повідомила, що ОСОБА_2 до своєї смерті у 2016 році проживала одна, вже багато років була самотньою, оскільки її найближчі родичі - померли значно раніше. Через це ОСОБА_2 , просилА свідка допомагати та доглядати за спадкодавицею, що вона разом зі своєю дочкою (позивачкою) постійно і робила: приносили їжу, допомагали по господарству, підтримували в побуті. Свідок пояснила, що про існування заповіту ОСОБА_2 , складеного у 2014 році, вона знала, однак після смерті спадкодавиці, на похороні якої вони були присутні, не передала інформацію про заповіт та сам документ через сукупність обставин. За її словами, у той період дочка захворіла та потребувала лікування і догляду, а з часом - у вирі життєвих подій, пов'язаних із початком АТО, пандемією COVID-19 та подальшими воєнними подіями, - просто забула про наявність заповіту серед власних документів. Лише у березні 2025 року, під час прибирання та впорядковування старих паперів у зв'язку з ремонтними роботами в будинку, свідок випадково знайшла заповіт ОСОБА_2 та одразу повідомила про це дочку. Після цього позивач негайно звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, однак отримала відмову у видачі свідоцтва через пропуск шестимісячного строку.
Судом встановлено, що після смерті спадкодавця позивач ОСОБА_1 у шестимісячний строк, встановлений ст. 1270 ЦК України, не встигла звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, з причин необізнаності про існування заповіту, яким спадкодавиця ОСОБА_2 усе майно заповіла саме їй, а також що підтверджується вищенаведеними матеріалами справи, а також показами свідків.
Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини вважаються причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій для прийняття спадщини.
Правова позиція Верховного суду України при розгляді справи № 6-1486цс15 передбачає, що відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом вищезазначеної статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Отже, правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
Відповідно до ст. 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Виходячи з засад диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Окрім того, згідно положень ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
З огляду на встановлені обставини, позивач ОСОБА_1 є спадкоємицею за заповітом майна померлої ОСОБА_2 , разом з померлою не проживала та не перебуває з нею у жодних родинних зв'язках, інших спадкоємців за законом, чи прийняття ними спадщини судом не встановлено, таким чином, відповідно до наведених вище положень ЦК України для набуття прав щодо вступу в спадщину, на спадкоємницю покладалася вимога подати відповідну заяву про прийняття спадщини у шестимісячний строк.
Оцінюючи поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, суд вважає їх такими, що об'єктивно вплинули на можливість вираження позивачем, як спадкоємицею волі та волевиявленню щодо прийняття спадщини.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що зазначені позивачем обставини, у зв'язку з якими вона пропустила строк для прийняття спадщини, є об'єктивними, непереборними, створили для неї істотні труднощі для вчинення дій, пов'язаних із прийняттям спадщини, у зв'язку з чим позовні вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини підлягають задоволенню.
На підставі ст. 1220, 1233, 1266, 1268, 1270, ч.3 ст.1272 ЦК України, керуючись ст.ст. 12-13, 76, 141, 258-265, ЦПК України, суд-
позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Зеленін Сергій Сергійович до Пустомитівської міської ради Львівського району Львівської області про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини- задоволити.
Встановити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_3 ) додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 і до дня смерті була зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , тривалістю 3 (три) календарні місяці з моменту набрання рішенням суду законної сили.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст судового рішення складено 07.11.2025 року.
СуддяІ. І. Мельничук