Справа № 462/9102/25
провадження 2/462/3375/25
25 листопада 2025 року, суддя Залізничного районного суду міста Львова Ліуш А.І., вивчивши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди завданої злочином,-
ОСОБА_3 , звернувся до суду від імені ФОП ОСОБА_1 , з позовом до ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної шкоди завданої злочином. Як підтвердження повноважень представника суду було надано довіреність, згідно якої ФОП ОСОБА_1 , уповноважив ОСОБА_3 , бути представником ФОП перед усіма фізичними та юридичними особами з зазначеного питання.
Відповідно до частини першої статті 58 Цивільного процесуального кодексу України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Згідно ч. 7 ст. 177 Цивільного процесуального кодексу України, до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України представником у суді може бути адвокат або законний представник. Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.
Згідно із ч. 1, 4 ст.62 Цивільного процесуального кодексу України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: 1) довіреністю фізичної або юридичної особи; 2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна. Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Відповідно до ч.2 ст.15 ЦПК України представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Так, з наданих матеріалів справи вбачається, що із позовом до суду звернулася фізична особа ОСОБА_1 , як громадянин, а не як суб'єкт підприємницької діяльності. В той же час, подана до суду довіреність, на підставі якої діє представник ОСОБА_3 , видана іншою особою - ФОП ОСОБА_1 , тобто юридично відмінним суб'єктом цивільних правовідносин, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи. Таким чином, довіреність, видана саме від імені ФОП, не може вважатися належним доказом підтвердження повноважень представника у спорі, який ініційований не ФОП, а фізичною особою. Суд не може ототожнювати цивільний статус фізичної особи та статус фізичної особи-підприємця, оскільки це два окремі правові стани, кожен із яких породжує різні обсяги прав та обов'язків. Відтак, правочин у виді довіреності, укладений ФОП ОСОБА_1 , не уповноважує представника діяти від імені іншого суб'єкта - громадянина ОСОБА_1 , і не може бути прийнятий судом як належне підтвердження представництва у даній справі.
Крім того, суд звертає увагу на те, що з наданої довіреності неможливо встановити ані конкретний обсяг повноважень ОСОБА_3 , ані те, чи уповноважував його ФОП ОСОБА_1 , саме на звернення до суду з позовною заявою. У тексті довіреності вказано, що представник може діяти «з зазначеного питання», однак у самій довіреності відсутнє будь-яке визначення того, яке саме питання мається на увазі, який характер правовідносин воно охоплює та чи включає воно право подання позову, підписання процесуальних документів, представництво інтересів у судових засіданнях та вчинення інших процесуальних дій. В силу принципу диспозитивності та ч.1,4 ст.62 ЦПК України, суд може визнати представництво належним лише за умови чіткого й однозначного підтвердження обсягу повноважень. Невизначеність формулювання у довіреності позбавляє суд можливості встановити, чи дійсно ФОП ОСОБА_1 , надав ОСОБА_3 право на судове представництво, чи така довіреність стосується інших правовідносин, не пов'язаних із зверненням до суду. Враховуючи вищевикладене, подана довіреність не може вважатися належним доказом підтвердження повноважень представника на подання позову та участь у розгляді справи.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України заява повертається, коли заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
За вказаних вище обставин позовна заява підлягає поверненню заявнику (позивачу).
Керуючись ст. 13, 60, 175, 185, 260, 353, 354 ЦПК України, -
матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди завданої злочином, - повернути позивачу разом з доданими до неї документами.
Роз'яснити, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із позовною заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення позовної заяви.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з часу отримання її копії.
Суддя: А.І. Ліуш