26.11.25
33/812/471/25
Справа № 473/4058/25
Провадження № 33/812/471/25
Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП
Іменем України
26 листопада 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Базовкіної Т.М.,
із секретарем судового засідання Повертайленко Ю.В.,
за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Ліпатова С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвоката Ліпатова Сергія Володимировича, на постанову, яку ухвалив суддя Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області Усікова С.В. у приміщенні цього ж суду 13 жовтня 2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №409745 від 02 серпня 2025 р. ОСОБА_1 02 серпня 2025 р. о 02 год. 02 хв. у м. Вознесенськ, вулиця Київська, 244, керував транспортним засобом ВАЗ 21011, державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. На місці зупинки транспортного засобу пройшов медичний огляд на стан алкогольного сп'яніння із застосуванням приладу Алкофор507, результат якого встановив 1,41 проміле. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9-А Правил дорожнього руху.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані працівником поліції за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Вказаний протокол разом з іншими документами був скерований органами поліції на розгляд до Миколаївського районного суду Миколаївської області.
В судове засідання суду першої інстанції захисник Ліпатов С.В. заявив клопотання про закриття провадження по справі відносно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування клопотання зазначив, що з відеозапису вбачається, що працівники поліції під'їжджають до автомобіля ВАЗ 21011, всередині якого сидить ОСОБА_1 . При цьому відеозапис взагалі не містить факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, то тобто відсутній належний допустимий доказ того, хто саме керував вказаним автомобілем. На відео видно, що в автомобілі знаходиться лише ОСОБА_1 , при цьому він просто сидить, транспортним засобом не керує.
Постановою судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 жовтня 2025 р. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Також стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави в розмірі 605 грн. 60 коп.
Не погоджуючись із постановою суду, захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвокат Ліпатов С.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Апеляційна скарга мотивована тим, що протокол серії ЕПР1 №409745 від 02 серпня 2025 р. про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 , не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки не містить даних, які характеризують об'єктивну сторону складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме - не зазначено явні ознаки якого алкогольного сп'яніння, виявлені у ОСОБА_1 , а лише вказано, що він керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння. Також ОСОБА_2 вказує, що поліцейським було порушено порядок огляду на стан сп'яніння. Крім того, захисник звертає увагу суду, що в матеріалах справи взагалі відсутні докази того, що ОСОБА_1 здійснював саме керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння та у зв'язку із пройшов медичний огляд на місці, а також що він порушив правила дорожнього руху, які б відповідно до статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» давали право працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу під керуванням останнього. Захисник Ліпатов С.В. зауважує, що протокол серії ЕПР1 №409745 від 02 серпня 2025 р. про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 , не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в самому протоколі, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликати сумніви у суду. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов'язковими елементами якого є: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення. Враховуючи визначальну роль протоколу як доказу підтвердження винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, з урахуванням наявних порушень, в такому випадку суд позбавлений можливості всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, у відповідності до вимог статей 245, 280 КУпАП та прийняти рішення щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. До того ж, адвокат вказує, що водія не відстороняли від керування та матеріали справи не містять доказів такого, як і передачі керування іншій уповноваженій особі, що викликають сумнів у законності дій поліцейського при оформленні матеріалів, їхні дії не узгоджуються з формулюванням правопорушення, викладеним у протоколі, що у своїй сукупності з іншими доказами свідчить про невідповідність дій поліцейського з процедурою оформлення матеріалів за ст. 130 КУпАП.
Справа призначалася до розгляду в апеляційному суді на 17 листопада 2025 року та на 26 листопада 2025 року.
В суд апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та його захисник адвокат Ліпатов С.В. не з'явилися вдруге. Про час та місце судового засідання учасники провадження були повідомлені апеляційним судом: ОСОБА_1 - шляхом направлення судових повісток засобами поштового зв'язку на адресу, зазначену у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 409745 як його місце проживання та в апеляційній скарзі, а захисник - на вказану ним у справі справи адресу електронної пошти та через підсистему Електронний суд. За такого ОСОБА_1 та його захисника повідомлено про судове засідання належним чином, відповідно до вимог статті 277-2, частини 5 статті 294 КУпАП, 17 листопада 2025 року за клопотанням адвоката Ліпатова С.В. апеляційний суд розгляд справи відклав, вважав наведеними ним у клопотанні причини неявки поважними; про причини неявки до судового засідання 26 листопада 2025 року учасники провадження не повідомили.
Згідно із положеннями частин 4 та 6 статті 294 КУпАП апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.
Неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
З урахуванням положень частини 1 статті 268, частини 6 статті 294 КУпАП, належного повідомлення ОСОБА_1 та його захисника про судове засідання, відсутності відомостей про причини їхньої неявки апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу у відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та його захисника.
Вивчивши та дослідивши матеріали адміністративної справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.
Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважає, що він ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин адміністративної справи, а також вимогах закону.
Відповідно до пункту «б» частини 2 статті 16 Закону України «Про дорожній рух» водій транспортного засобу зобов'язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Згідно пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 № 1306 (далі - Правила), водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Невиконання вказаних вимог утворюють склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Так згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративним правопорушенням є, зокрема, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (частини 1-3 ст. 7 КУпАП).
Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Підстави та порядок виявлення у водіїв транспортних засобів, в тому числі алкогольного сп'яніння, передбачені статтею 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008року N1103 (далі Порядок), Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом МВС України, МОЗ України від 9 листопада 2015 року № 1452/735 (далі Інструкція №1452).
Згідно частин 1 статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Відповідно до пунктів 2, 4 Розділу І Інструкції № 1452/735 огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці
Отже, наявність у водія хоча б однієї вищевказаної ознаки сп'яніння є підставою для проведення огляду водія на стан алкогольного сп'яніння.
Висновок суду першої інстанції щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме - керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, підтверджений сукупністю проаналізованих судом першої інстанції зібраних органом поліції доказів, які є взаємопов'язаними та узгоджуються між собою:
- змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №409745 від 02 серпня 2025 р., в якому зазначено, що водій ОСОБА_1 02 серпня 2025 р. о 02 год. 02 хв. у м. Вознесенськ, вулиця Київська 244 керував транспортним засобом ВАЗ 21011, державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. На місці зупинки транспортного засобу пройшов медичний огляд на стан алкогольного сп'яніння із застосуванням приладу Алкофор507, результат якого встановив 1,41 проміле. Протокол підписаний ОСОБА_1 без зауважень та застережень. В графі пояснення зазначено «вході розгляду справи»;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, в якому зазначені ознаки алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів ОСОБА_1 , де також зафіксовані ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, й результат огляду, що становив 1,41‰, де в графі «з результатами згоден» міститься особистий підпис ОСОБА_1 ;
- роздруківкою результату проходження ОСОБА_1 алкотеста на місці зупинки транспортного засобу, який проведений поліцейським, від 02 серпня 2025 р. за допомогою газоаналізатору Алкофор 507, який показав 1,41‰, який також підписаний ОСОБА_1 ;
- змістом відеозапису, долученого до протоколу про адміністративне правопорушення, яким зафіксовано обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. На відеозапису поліцейські роз'яснюють водію причину зупинки, а саме - порушення водієм комендантської години та порушення правил дорожнього руху. Водієм виявився ОСОБА_1 . Далі в ході спілкування поліцейський запитав у водія, чи вживав він алкогольні напої, на що той пояснив, що вживав, оскільки посварився з дівчиною. Також пояснив, що баичв поліцейських, коли їхав, на запитання поліцейського, чи багато він випив та коли саме, відповів: «пару бокалів пива» годину-дві тому, а також пояснив, що їде додому, в ОСОБА_3 . Поліцейський пропонує водію пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою технічного приладу, на що той спочатку відмовлявся, телефонував комусь, а потім погодився та пройшов огляд, результат якого становив 1,41 проміле алкоголю. З результатами огляду водій спочатку не погодився, після чого поліцейський запропонував проїхати до медичного закладу для огляду на стан алкогольного сп'яніння, на що водій довго вагаючись, відмовився, погодившись з результатом огляду на місці, підписав результат огляду та акт. Після чого поліцейський роз'яснює водію його прав та обов'язки та складають адміністративні матеріали.
Підстав для сумнівів у достовірності зазначених доказів судом не встановлено.
Істотних порушень вимог закону в діях поліцейських, що можуть мати наслідком недопустимість зібраних доказів, судом також не встановлено.
Під час проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейськими застосовано технічні засоби відеозапису, що відповідає вимогам частини 2 ст. 266 КУпАП.
Як протокол про адміністративне правопорушення від 02 серпня 2025 року, так і роздруківка огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння з використанням газоаналізатору Алкофор 507, а також акт огляду водія на стан сп'яніння підписані ним, що свідчить про згоду із результатами проведеного поліцейським огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Таким чином проаналізованими та належним чином оціненими в їх сукупності та взаємозв'язку судом першої інстанції доказами підтверджено, що ОСОБА_1 порушив п. 2.9 «а» Правил, тобто скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Усі докази, покладені судом в обґрунтування винуватості ОСОБА_1 , визнаються апеляційним судом належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного, а також, поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винність останнього у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення та узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21 липня 2011 року).
Доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не встановлено їх і при апеляційному перегляді.
Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги як безпідставні.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 транспортним засобом не керував, то вони спростовуються змістом дослідженого судами долученого до протоколу про адміністративне правопорушення відеозапису, з якого вбачається, що на вимогу поліцейських, щоб автомобіль не заважав, ОСОБА_1 , який перебував в автомобілі на місці водія заводить транспортний засіб та переїжджає, при цьому не заперечує, що саме він є водієм (PSS-20250802-020003UTC+0300 (1 хв. 09 сек.). В подальшому при спілкуванні з поліцейськими ОСОБА_1 розповів їм, що після сварки із дівчиною він поїхав з місця проживання (с. Олександрівка) та бачив, де стояли поліцейські.
Як роз'яснено у постанові Пленуму Верховного Суду України №14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», з наступними змінами, керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Апеляційний суд зауважує, що відеозйомка факту керування транспортним засобом особою безпосередньо перед зупинкою та вимогою працівника поліції пройти огляд на стан сп'яніння не є обов'язковим, а доведеність цих обставин встановлюється на підставі аналізу всіх доказів у їх сукупності.
Отже, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про доведеність наявними у справі доказами факту керування ОСОБА_1 транспортного засобу (ВАЗ 21011, державний номерний знак НОМЕР_1 ) 02 серпня 2025 року за обставин, зазначених у протоколі серії ЕПР1 №409745.
Посилання у скарзі на те, що ОСОБА_1 транспортним засобом не керував, спростовується вищеназваними доказами, а тому є непереконливим, і сприймається судом як намагання уникнути відповідальність.
Посилання апелянта на порушення поліцейським порядку проведення огляду водія ОСОБА_1 мають узагальнений характер та не містять посилань на конкретні факти недотримання поліцейським вимог ст. 266 КУпАП, положень Порядку та Інструкції № 1452/735, тоді як наявними у справі доказами підтверджено, що огляд на стан алкогольного сп'яніння водія ОСОБА_1 був проведений поліцейським за згодою цієї особи на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Алкофор507» в повній відповідності з вимогами нормативних актів, що регулюють такий огляд.
Хибним є довід апелянта про невідповідність протоколу про адміністративне правопорушення, складеного відносно ОСОБА_1 , вимогам ст. 256 КУпАП через відсутність даних, які характеризують об'єктивну сторону складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме - не зазначення ознак алкогольного сп'яніння, що виявлені у ОСОБА_1 .
Так, відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне єправопорушення зазначаються, серед іншого суть адміністративного правопорушення.
Пунктом 9 розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року № 1395, передбачено, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення в ньому зазначаються, зокрема: у графі «дата, час, місце вчинення і суть учиненого адміністративного правопорушення» - суть адміністративного правопорушення (повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол).
Згідно частини 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного є правопорушенням.
Тому викладення у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №409745 суті вчиненого ОСОБА_1 правопорушення як керування транспортним засобом ВАЗ 21011, державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння повністю відповідає складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 130 КУпАП. Зазначення ознак алкогольного сп'яніння при складанні протоколу про адміністративне правопорушення за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння не обов'язкове, але виявлена у ОСОБА_1 ознака алкогольного сп'яніння вказана поліцейським в акті огляду, що відповідає його формі.
Також апеляційним судом не приймаються посилання на те, що водія не було відсторонено від керування транспортним засобом, тому що на відеозаписах зафіксовано, що поліцейські неодноразово попередили ОСОБА_1 про його відсторонення від керування транспортним засобом, а до справи долучено зобов'язання ОСОБА_1 не керувати транспортним засобом до повного витверезіння.
Хибними є аргументи захисника про відсутність законних підстав для зупинки поліцейськими автомобілю під керуванням ОСОБА_1 та відсутність у справі доказів порушенням останнім Правил дорожнього руху, оскільки причина зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 (як зазначили поліцейські, пересування під час комендантської години), законність дій поліцейських не є предметом доказування у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, і не спростовують факт вчинення такого правопорушення.
Суперечать змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 409745 твердження апелянта про не зазначення доказів, які долучені до протоколу, оскільки розділі 11 протоколу вказаний перелік додатків до протоколу.
Відповідно до частини 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
У справі, яка переглядається, не встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржуваної постанови.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що у рішенні по справі «О'Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Апеляційний суд наголошує, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов'язки, які пов'язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів і таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.
Тобто у справі, яка переглядається, належними та допустимими доказами доведено, що ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння під час керування транспортним засобом за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №409745 від 02 серпня 2025 р.
Апеляційний суд вважає, що судом дотримано стандарт доведення висунутого ОСОБА_1 обвинувачення у скоєнні передбаченого ч. 1 статті 130 КУпАП правопорушення поза розумним сумнівом. В цьому разі стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, які є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було учинено і особа, яка притягнута до адміністративної відповідальності, або відносно якої закрито адміністративне провадження з нереабілітуючих підстав, є винною у вчиненні цього правопорушення.Так, належними та допустимими доказами доведено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, який підтверджений правомірно проведеним оглядом на стан сп'яніння, а доказів протилежного матеріали справи не містять.
Порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б могли вплинути на правильність прийнятого судом першої інстанції рішення, апеляційним судом не встановлено.
З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції дійшов законного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підстав для скасування постанови суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції не знаходить, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
При цьому, апеляційний суд також враховує, що адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, є небезпечним як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху.
Керуючись статтями 283, 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвоката Ліпатова Сергія Володимировича залишити без задоволення, постанову судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 жовтня 2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік, залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Миколаївського апеляційного суду Т.М. Базовкіна