Справа № 496/1007/25
Провадження № 2/496/1730/25
14 жовтня 2025 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Буран В.М.,
за участю: секретаря - Агаджанян Ж.Х.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільний позов ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат, -
25.02.2025 року ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» в особі представника, звернулося з позовом до ОСОБА_1 з вимогами про стягнення суми заборгованості у розмірі 62425,00 гривень, а також витрат на правову допомогу та сплачений судовий збір.
Свої вимоги мотивує тим, що 03.03.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 4440770 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Строк кредиту 360 днів: з 03.03.2024 року по 26.02.2025 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 10 днів.
На підставі погоджених умов, ТОВ «Лінеура Україна» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківських рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу № НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто під час укладання Договору. ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов'язання перед відповідачем виконало та надало йому кредит в сумі 5000,00 гривень шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 .
У період з 03.03.2024 року по 25.10.2024 року відповідачем не здійснено жодної плати на рахунок первісного кредитора, які спрямовувалися б на оплату тіла кредиту та оплату процентів за користування грошовими коштами.
25.10.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна», та ТОВ «ФК «Фінтраст капітал», було укладено Договір факторингу № 25/10/2024, згідно з умовами якого Клієнт відступив Фактору права грошової вимоги за Кредитним договором. Враховуючи те, що на момент укладання Договору факторингу № 25/10/2024 від 25.10.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна», як клієнтом, та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», як фактором, строк Договору № 4440770 про надання споживчого кредиту від 03.03.2024 року не сплив, позивачем було здійснено нарахування процентів за користування грошовими коштами за 104 календарних днів з 26.10.2024 року по 06.02.2025 року, що складають 7000,00 гривень * 2,5 % = 175,00 грн*104 календарних днів = 18200,00). Таким чином, відповідач має заборгованість перед позивачем за Договором № 4440770 від 03.03.2024 року загальною сумою 62425,00 гривень, яка складається з суми заборгованості з тіла кредит - 7000,00 гривень, нарахованих процентів первісним кредитором - 37225,00 гривня, нарахованих процентів позивачем за 104 календарних днів - 18200,00 гривень. У зв'язку з вищевикладеним у позивача виникло право на звернення до суду з відповідним позовом.
Ухвалою суду від 04 березня 2025 року було відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання (а.с.23-24).
Представник позивача в судове засідання не з'явився, але в прохальній частині позову просив розгляд справи проводити без участі представника позивача, не заперечує проти заочного розгляду справи (а.с.14).
Відповідач з'явися у судове засідання на 23 червня 2025 р. подав до суду заяву про відкладення розгляду справи, з метою врегулювання питання щодо розміру заборгованості з кредитором. Наступне судове засідання було призначене на 14 жовтня 2025 року, у урахуванням навантаження складу суду. Відповідач розписався особисто про дату, час та місце судового засідання, але в судове засідання не з'явився, ніяких заяв від нього до суду не надходило. (а.с.37).
В установлений ч. 7 ст. 178 ЦПК України строки, відповідач не подав до суду відзив на позовну заяву.
Згідно із ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України - неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
В судовому засіданні встановлено, що 03.03.2024 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Лінеура Україна» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Інформаційне повідомлення та Договір № 4440770 про надання коштів на умовах споживчого кредиту електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 16031.
Відповідно до умов Договору товариство зобов'язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені Договором. Тип кредиту - кредит. Сума кредиту - 5000,00 гривень. Строк кредиту - 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 10 днів. Стандартна процентна ставка становить 2,50 % за кожен день користування кредитом. Денна процентна ставка - 2,50%.
Сторони узгодили Графік платежів, що є Додаток №1 до Договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4440770 від 03.03.2024 року, який підписаний відповідачкою 03.03.2024 року електронним підписом одноразовим ідентифікатором 16031.
На виконання переддоговірних обов'язків 03.03.2024 року позичальника було ознайомлено з Паспортом споживчого кредиту, інформація в якому зберігає чинність та є актуальною до 09.03.2024 року, який підписаний відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором 13408.
12.03.2019 року між ТОВ «Універсальні платіжні рішення» та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» був укладений Договір № РК-П-19/03-01 про переказ коштів.
Листом №1632-0111 від 01.11.2024 року ТОВ «Універсальні платіжні рішення» повідомило ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», що згідно Договору про переказ коштів № ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019 року, було успішно перераховано кошти на платіжні картки клієнтів від ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА»: 08.03.2024 12:45:25 на суму 2000,00 грн., маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua - 353927727, призначення платежу: Зарахування 2000 грн на карту НОМЕР_1 .
З розрахунку заборгованості за Договором № 4440770 від 03.03.2024 року станом на 25.10.2024 року, зробленого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАIНА», ОСОБА_1 , має заборгованість, яка не погашена, та складає заборгованість за тілом кредиту - 7000,00 гривень та заборгованості за відсотками- 37225,00 гривень, штраф - 3500,00 гривень, всього 47725,00 гривень.
25.10.2024 року між ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» (Фактор) та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (Клієнт) укладено Договір факторингу № 25/10/2024, відповідно до умов якого Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за відсотковою ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.
25.10.2024 року між ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» складений Акт прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 25/10/2024 від 25.10.2024 року.
Згідно з копією Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 25/10/2024 від 25.10.2024 року, від 25.10.2024 року до ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на загальну суму 47725,00 гривень, яка складається з заборгованості за основною сумою боргу - 7000,00 гривень, заборгованості за відсотками - 37 225,00 гривень, заборгованості за пенею, штрафами - 3 500,00 гривень.
Факт укладення Договору факторингу № 25/10/2024 від 25.10.2024 року підтверджується копією платіжної інструкції № 3475 від 01.11.2024 року.
28.10.2024 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» в електронному кабінеті позичальника розмістило повідомлення про відступлення прав вимоги.
З розрахунку заборгованості за Договором № 4440770 від 03.03.2024 року за період з 26.10.2024 року - 06.02.2025 року (104 календарних днів), зробленого ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», ОСОБА_1 , має заборгованість, яка не погашена, та складає з розрахунку заборгованості загальною сумою - 62425,00 грн. за тілом кредиту - 7000,00 гривень, нараховані проценти первісного кредитора - 37225,00 гривень, нараховані проценти ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» за 104 календарних дні - 18200,00 грн.
Рішенням № 251124/1 єдиного учасника ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» від 25.11.2024 року змінено найменування товариства з ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» на ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ».
При укладенні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, а ч. 2 вказаної статті передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно положень ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, а в ст. 530 ЦК України вказується, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно полягає виконанню у цей строк (термін). Цивільно-правове зобов'язання - це правовідношення, в якому одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші та ін.) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. З цього визначення випливає, що цивільно-правове зобов'язання - це таке правовідношення, в якому управомочна особа діє як кредитор, а зобов'язана особа - як боржник.
36. Відповідно до ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним чином боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Стаття 525 ЦК України забороняє односторонню відмову від зобов'язання або односторонню зміну його умов.
У ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно ч. 2 ст. 612 ЦК України, боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Відповідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з положеннями п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зі змісту Договору № 4440770 про надання споживчого кредиту від 03.03.2024 року, укладеного між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 , та таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком № 1 до нього, вбачається що вказаний договір укладено на 360 днів з кінцевою датою платежу - 26.07.2024 року. Договір факторингу № 25/10/2024 укладений між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» 25.10.2024 року, тобто до спливу 360 днів на які був укладений Договір №4440770 про надання споживчого кредиту. Отже позивач правомірно нарахував відсотки за користування кредитними коштами за 104 календарних днів.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 11.09.2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18), договір факторингу є правочином, який характеризується тим, що: а) йому притаманний специфічний суб'єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватись у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Обґрунтовуючи право на стягнення заборгованості, позивач надав суду копію Договору № 4440770 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 03.03.2024 року, копію листа платіжного провайдера ТОВ «Універсальні платіжні рішення», лист АТ «Державний ощадний банк України», копію Договору факторингу № 25/10/2024 від 25.10.2024 року та розрахунки заборгованості.
З наданих позивачем документів вбачається, що первісний кредитор свої зобов'язання виконав в повному обсязі. Натомість, в порушення вимог Закону, відповідач в односторонньому порядку відмовився від виконання договірних зобов'язань, в установлені строки заборговані суми не повернув. Протилежного відповідачем суду не доведено.
Враховуючи наведене, Суд вважає, що позовні вимоги до відповідача є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Також, відповідно до ч .ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.
Частинам 10, 11 ст. 265 ЦПК України кореспондують норми ч. ч. 11, 12 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження», які конкретизують порядок виконавчих дій виконавця щодо нарахування пені, відсотків до моменту виконання рішення суду за алгоритмом (формулою), визначеним у рішенні суду. Зокрема врегульовано, що якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі; до закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.
Правила ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України встановили виняток із зазначеного загального правила, надавши суду повноваження за результатами з'ясування характеру та правової природи матеріальних відносин між сторонами у справах про стягнення боргу, на який нараховують відсотки або пеню, продовжити нарахування відсотків або пені на період після ухвалення такого судового рішення. Правова мета приписів ч. ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України передовсім полягає у наданні суду повноважень поширити дію постановленого ним рішення і продовжити нарахування пені або відсотків на майбутнє поза часовими межами, в яких суд розглянув і вирішив спір по суті заявлених позовних вимог про стягнення відповідних пені або відсотків, що має на меті позбавити кредитора потреби звертатися до суду з позовом про стягнення пені або відсотків за наступні періоди невиконання зобов'язання після того, як було ухвалено судове рішення. Формулювання вказаних норми процесуального права визначають право, а не обов'язок суду зазначити в рішенні про таке нарахування, відповідно суд на власний розсуд з урахуванням обставин, що мають істотне значення, як-от: майнового стану відповідача, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності, вирішує питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великою Палати Верховного Суду від 05.06.2024 року у справі № 910/14524/22.
Позивач у зв'язку із захистом своїх прав поніс судові витрати які складаються із наступного: судового збору при поданні позовної заяви у розмірі 2422,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд керується наступним.
Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ст.133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно договору №10/12-2024 про надання правової допомоги від 10.12.2024 року, рахунку на оплату від 06.02.2025 року, акту №6645 від 06.02.2025 року, розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката становить - 10000,00 грн.
За відсутності клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на правничу допомогу в суду відсутні правові підстави для зменшення належно підтвердженого розміру таких витрат з власної ініціативи (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.12.2020 року у справі №676/5537/19).
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 10000 грн, оскільки дані витрати підтверджені відповідними доказами.
Окрім того, згідно положень ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 2422,40 грн. судового збору.
Керуючись ст. ст.11, 15, 16, 509, 510, 525, 526, 611, 625, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 19, 89, 141, 259, 263-265, 284 ЦПК України,-
Позов ТОВ «Фінансова компанія ФК «Фінтраст капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та судових витрат- задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ТОВ «Фінансова компанія ФК «Фінтраст капітал» (код ЄДРПОУ 44559822, місце знаходження: 03150, м. Київ, вул. Загородня, 15 офіс 118/2) заборгованість в розмірі 62425,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ТОВ «Фінансова компанія ФК «Фінтраст капітал» (код ЄДРПОУ 44559822, місце знаходження: 03150, м. Київ, вул. Загородня, 15 офіс 118/2) судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ТОВ «Фінансова компанія ФК «Фінтраст капітал» (код ЄДРПОУ 44559822, місце знаходження: 03150, м. Київ, вул. Загородня, 15 офіс 118/2) витрати за надання професійної правничої допомоги у розмірі 10000,00 грн.
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 24 листопада 2025 року, з урахуванням навантаження на склад суду, яке пов'язано з тим, що від штатної кількості - 11 суддів, зараз здійснюють правосуддя тільки - 6, недостатня кількість суддів, щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ, введенням воєнного стану, обумовлює збільшення строку виготовлення повного тексту рішення суду, оскільки показники навантаження перевищують нормативні у 5 разів, передачі справ 2-х інших суддів, лікарняного у листопаді 2025 р., суд першої інстанції позбавлений можливості дотримання строків, передбачених національним законодавством.
З урахуванням рекомендованих Вищою радою правосуддя показників, ДСА України зробила розрахунок необхідної кількості суддів для здійснення ефективного правосуддя, яка суттєво перевищує кількість суддів визначену рішенням ВРП від 24 серпня 2023 р. 852/0/15/ - 23. Згідно розрахунків ДСА України, чисельність суддів Біляївського районного суду, з урахуванням рівня навантаження, має складати 47 осіб. Зараз штатна кількість - 11 суддів, фактично здійснюють правосуддя тільки - 6 суддів.
Суддя: Буран В.М.