490/6683/25 24.11.2025
нп 1-кп/490/1524/2025
Центральний районний суд міста Миколаєва
Справа № 490/6683/25
про продовження запобіжного заходу
24 листопада 2025 року місто Миколаїв
Центральний районний суд міста Миколаєва у складі судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні №22025150000000059 стосовно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець ФРН, громадянин України, має інвалідність 2 групи, раніше не судимий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 Кримінального кодексу України,
за участю прокурора ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_3 ,
встановив:
У провадженні Центрального районного суду м. Миколаєва перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України.
Прокурор звернувся із клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів, застосованого ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 03.03.2025. Прокурор зазначив, що підставою для продовження строку запобіжного заходу є наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, встановлених під час застосування запобіжного заходу, і які наразі не зменшились; застосування більш м'якого запобіжного заходу не зможе запобігти вказаним ризикам; крім того, прокурор посилався на приписи ч. 6 ст. 176 КК України.
Прокурор клопотання підтримав в повному обсязі.
Обвинувачений та його захисник заперечували проти задоволення клопотання; обвинувачений зазначив, що клопотання необґрунтоване, існування ризиків не доведено, послався на незадовільний стан здоров'я; просив у задоволенні клопотання прокурора відмовити; захисник підтримав позицію обвинуваченого.
Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи в межах клопотання, суд прийшов до таких висновків.
Згідно з ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до обвинувального акта ОСОБА_3 обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України, а саме: поширення інформації про розташування Збройних Сил України, за можливості їх ідентифікації на місцевості, якщо така інформація не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами, вчинене в умовах воєнного стану.
Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 03.03.2025 ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 28.04.2025 включно без визначення розміру застави. Застосування до обвинуваченого такого виду запобіжного заходу було обґрунтовано наявністю ризиків, передбачених п. п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
У подальшому ухвалами слідчого судді від 28.04.2025, 24.06.2025, 21.08.2025 строк тримання під вартою було продовжено до 26.06.2025, 24.06.2025, 19.10.2025 відповідно без визначення розміру застави.
Ухвалою суду від 15.10.2025 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 13.12.2025 без визначення розміру застави.
Наразі, такі ризики як переховування від суду, вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому особа обвинувачується не перестали існувати та не зменшились.
Зазначені ризики підтверджено тим, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України, а саме поширення інформації про розташування Збройних Сил України, за можливості їх ідентифікації на місцевості, якщо така інформація не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами, вчинене в умовах воєнного стану, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років; усвідомлюючи тяжкість інкримінованого йому злочину, будучи обізнаним про покарання, яке загрожує йому у разі визнання винуватим за вироком суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності може вчинити дії щодо переховування від суду; крім того, характер вчинення, зокрема із використанням мережі Інтернет, інкримінованого правопорушення, направленого проти основ національної безпеки, свідчить про наявність ймовірних очікувань вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень або продовження кримінального правопорушення, у якому обвинувачується.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого, на які посилається прокурор, суд констатує, що ризиком є дія, яка може вчинятися з високим ступенем ймовірності.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі "Ілійков проти Болгарії" №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
ЄСПЛ наголосив, що п. 3 ст. 5 Конвенції гарантовані загальні принципи щодо права на судовий розгляд протягом розумного строку або звільнення під час провадження. У рішеннях «Кудла проти Польщі» та «МакКей проти Сполученого Королівства» ЄСПЛ констатував, що основною метою ст. 5 Конвенції, якою гарантовані загальні принципи щодо права на судовий розгляд протягом розумного строку або звільнення під час провадження, є запобігання свавільному або необґрунтованому позбавленню свободи. Безперервне тримання під вартою є виправданим лише за умови, якщо у справі наявний значний суспільний інтерес, який переважає принцип поваги до особистої свободи.
Конвенцією покладається обов'язок вжити заходи до забезпечення прав людини, яка тримається під вартою.
Відповідно до правової позиції, сформованої ЄСПЛ, для продовження строку тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку. Суд вказав, що сторона обвинувачення зобов'язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи, в іншому випадку суд може змінити запобіжний захід на більш м'який.
Як зазначив ЄСПЛ у справі «Летельє проти Франції», особлива тяжкість деяких злочинів викликає таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення принаймні протягом певного часу. За виняткових обставинах, цей момент може бути врахований у світлі Конвенції, у всякому разі в тій мірі, в якій внутрішнє право визнає поняття порушення публічного порядку внаслідок скоєння злочину. Однак цей фактор можна вважати виправданим і необхідним, тільки, якщо є підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок, або якщо цей порядок дійсно перебуває під загрозою. Попереднє затримання не має передбачати покаранню у вигляді позбавлення свободи, не може бути «формою очікування» обвинувального вироку.
Рішення про застосування одного з видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу (визначеним у КПК України конкретним підставам і меті), що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
За сукупності таких обставин, зокрема наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає за необхідне продовжити стосовно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою; підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ст. 194 КПК України, не встановлено.
Крім того, суд ураховує приписи ч. 6 ст. 176 КПК України, якими визначено, що під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті - тримання під вартою.
Під час розгляду клопотання судом не встановлено обставин, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування запобіжного заходу не вплине на належне виконання обвинуваченим обов'язків, визначених кримінальним процесуальним законом.
Доводи сторони захисту щодо необґрунтованості ризиків та недоцільності тримання обвинуваченого під вартою не є переконливими та такими, що спростовують наведені висновки суду; доказів неможливості утримувати обвинуваченого через стан здоров'я в умовах слідчого ізолятору суду не надано.
Ураховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора; продовження на шістдесят днів строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 .
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, оскільки ОСОБА_3 обвинувачено у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України, що є злочином проти основ національної безпеки України, суд не вбачає підстав для визначення розміру застави.
Керуючись ст. ст. 176, 177, 178, 182, 183, 314-316, 372 КПК України, суд
постановив:
- клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_3 задовольнити;
- продовжити строк тримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою на шістдесят днів - до 22.01.2026 включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня оголошення ухвали, а обвинуваченим - протягом п'яти днів з моменту вручення копії ухвали.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Суддя ОСОБА_1