Справа № 445/505/25 Головуючий у 1 інстанції: Бакаїм М.В.
Провадження № 22-ц/811/1831/25 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.
26 листопада 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий - суддя Цяцяк Р.П.,
судді Ванівський О.М. та Шеремета Н.О.,
за участю: секретаря Підлужного В.І.;
Гриніва Т.В. - представника ТзОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Єлісєєва Дмитра Олексійовича, представника ОСОБА_1 , на рішення Золочівського районного суду Львівської області від 30 квітня 2025 року,
У березні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (в подальшому - «ТзОВ», «позивач») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення зі згаданого відповідача на користь позивача заборгованості за кредитними договорами у загальному розмірі 73 330 грн. 59 коп., а також понесених судових витрат.
Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що 13.07.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено Договір № 75647353, згідно якого згадане ТОВ зобов'язувалося надати відповідачу в кредит 15 000 грн. під 1,99 % в день.
Крім цього, 13.07.2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 також в електронній формі було укладено Договір № 3298146, згідно якого ТОВ «МІЛОАН» зобов'язувалося надати відповідачу в кредит 9 000 грн. під 1,7 % в день від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
26.01.2022 року було укладено договір № 26-01/2022-83 відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «Вердикт капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі - і за договором № 3298146.
22.02.2022 року було укладено Договір №22/02/2022, відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі - і за договором №75647353.
10.01.2023 року було укладено договір №10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі - і за договорами № 3298146 та № 75647353. Таким чином, ТОВ «Коллект центр» наділено правом вимоги до відповідача за договорами № 3298146 та №75647353.
Загальний розмір по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом, що підлягає стягненню з позичальника (відповідача) станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить:
-за Договором № 3298146 від 13.07.2021 року - 26 908 грн. 08 коп., з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 6 413 грн. 00 коп., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 18 785 грн. 08 коп., заборгованість за комісіями - 1 710 грн. 00 коп.;
-за Договором № 75647353 від 13.07.2021 року - 46 422 грн. 51 коп., з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 15 000 грн. 00 коп., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 31 420 грн. 05 коп., нараховані 3 % річних - 2 грн. 46 коп.
Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за вищевказаними Договорами, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 73 330 грн. 59 коп., з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 21 413 грн. 00 коп.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 50 205 грн. 13 коп., заборгованість за комісіями - 1 710 грн., нараховані 3% річних - 2 грн. 46 коп.
Крім цього, позивач просив стягнути сплачений судовий збір у розмірі 2 422 грн. 40 коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 16 000,00 грн. (а.с. 2-7).
Оскаржуваним рішенням позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за Договорами № 3298146 від 13.07.2021 року та № 75647353 від 13.07.2021 року у розмірі 73 330 грн. 59 коп., а також 2 422 грн. 40 коп. сплаченого судового збору та 3 000 грн. витрат на правову допомогу (а.с. 117-125).
Дане рішення оскаржив представник відповідача.
Апелянт просить «визнати нечинним (на підставі п.3 ч.1 ст374 ЦПК України) рішення Золочівського районного суду Львівської області Бакаїм М.В. у цивільній справі №443/394/25 за позовом ТзОВ «КОЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості і закрити провадження у справі», покликаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та на порушення норм матеріального і процесуального права.
Вважає, що судом не дано належної оцінки порушенню позивачем «правил об'єднання позовних вимог».
Вважає, що «позивачем не доведено набуття ним права вимоги до відповідача за кредитними договорами».
Вважає неправомірним стягнення з відповідача 1 710 грн. комісії.
Вважає, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню Закон України «Про захист прав споживачів».
Вважає, що «позивачем не доведено здійснення витрат на правову допомогу», а тому «підстави для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу - відсутні» (а.с. 129-133).
Від представника відповідача (апелянта) до суду поступила Заява про перенесення судового засідання, призначеного на 17.11.2025 року, з посиланням на те, що згаданий представник в цей час приймає участь в іншому судовому засіданні - без долучення до цієї заяви доказів про наведене у ній.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина 1), досліджуючи при цьому докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частина 2).
А частиною 2 статті 372 цього Кодексу встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
У відповідача та його представника була можливість для наведення суду наявних у них доводів у поданих до суду Відзиві на позовну заяву (а.с. 55-69) та у самій апеляційній скарзі (а.с. 129-133).
Представник позивача в судовому засіданні заперечив можливість відкладення апеляційного розгляду справи, вважаючи заяву про перенесення судового засідання спрямованою на штучне затягування розгляду справи.
За наведених вище обставин колегія суддів вважає можливим апеляційний розгляд справи за відсутності апелянта і його представника - на підставі наявних у справі даних та доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, заперечення доводів апеляційної скарги зі сторони представника позивача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
ЦПК України встановлено, що:
- цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (статті 12 і 81);
- суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13);
- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76);
- належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 77);
- обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82).
Судами встановлено, стверджує матеріалами справи та визнається всіма учасниками справи (в тому числі - і відповідачем/апелянтом) те, що 13.07.2021 року між відповідачем ОСОБА_1 (як позичальником) та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» і ТОВ «МІЛОАН» в електронній формі було укладено кредитні договори, згідно яких ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» надало ОСОБА_1 в кредит 15 000 грн. під 1,99 % в день, а ТОВ «МІЛОАН» надало ОСОБА_1 в кредит 9 000 грн. під 1,7 % в день від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, а відтак ці обставини доказуванню не підлягають.
Статтею 188 ЦПК України встановлено, що в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Матеріалами справи стверджується, що позивачу належать права вимоги до відповідача за кредитними договорами, які були укладеними саме з ним в електронній формі, а відтак позовні вимоги за цими договорами пов'язані, як відповідачем (позичальником/боржником), так і підставами виникнення.
За наведеного доводи апеляційної скарги про неможливість «повноцінного розгляду справи» - з посиланням на те, що предмет позовних вимог випливає з двох різних кредитних договорів - не можуть прийматися до уваги.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а у відповідності до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Матеріалами справи стверджується те, що 26.01.2022 року було укладено Договір факторингу №26-01/2022-83, відповідно до якого ТзОВ "МІЛОАН" відступило на користь ТзОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі - і за договором № 3298146, і відповідно до цього Договору факторингу Клієнт сплатив Фактору грошові кошти, що свідчить про перехід прав вимоги до позивача.
22.02.2022 року було укладено договір № 22/02/2022 відповідно до якого ТзОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" відступило на користь ТзОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі - і за договором №75647353, і відповідно до цього Договору факторингу Клієнт сплатив Фактору грошові кошти, що свідчить про перехід прав вимоги до позивача.
У свою чергу, 10.01.2023 року було укладено договір № 10-01/2023, відповідно до якого ТзОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТзОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за вищевказаними кредитними договорами.
Відповідно до п. 5.2 договорів про відступлення прав вимоги права вимоги вважаються відступленими первісним кредитором та набутими новим кредитором в день належного підписання сторонами акту приймання-передачі реєстру боржників в друкованому вигляді.
Пунктом 7.2 Договору встановлено, що ціна договору сплачується новим кредитором кредитору протягом 1065 календарних днів з дати підписання сторонами цього договору.
Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується перехід від первісних кредиторів до ТОВ «Вердикт Капітал» та, в свою чергу, від ТОВ «Вердикт Капітал» до позивача прав вимоги за кредитними договорами, які були укладеними з відповідачем. Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом грошової вимоги до відповідача, а тому доводи апеляційної скарги стосовно того, що «позивачем не доведено набуття ним права вимоги до відповідача за кредитними договорами», до уваги прийматися не можуть.
Відповідач позову про визнання вищезгаданих електронних кредитних договорів недійсними до суду не подавав, ці електронні договори в судовому порядку недійсними не визнавалися (доводи і докази про протилежне у матеріалах справи відсутні), а відтак такі (відповідно до статті 204 ЦК України) є правомірними, а тому підлягають до виконання.
Свого розрахунку заборгованості за відсотками, який би спростовував заборгованість за відсотками (у розмірі, відповідно, 18 785 грн. 08 коп. та 31 420 грн. 05 коп.), яка є предметом позовних вимог, відповідач (апелянт) до суду не подав, а за висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 11.07.2018 року у справі № 753/7883/15 (рішення у ЄДРСР № 75498350), доводи сторони про необґрунтованість розрахунку кредитної заборгованості є безпідставними, якщо на його спростування сторона не надала власного розрахунку.
Відтак, доводи апеляційної скарги про те, що «суми заборгованості за відсотками … є несправедливими у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до уваги також прийматися не можуть.
Однією з позовних вимог до відповідача є вимога про стягнення з останнього 1 710 грн. «заборгованості за комісіями».
Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 16 листопада 2016 року у справі N 6-1746цс16, положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" з подальшими змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.
Дії по «наданню кредиту» є діями, які Кредитодавець здійснює на власну користь (ведення кредитної справи, оформлення договору, облік заборгованості споживача тощо). В свою чергу, наявність Кредитного договору та процесу кредитування передбачає і дії, які споживач (позичальник) здійснює на користь Кредитодавця (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє Кредитодавець або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).
Оформлення та обслуговування кредиту є супутніми послугами. Відтак, умови Кредитного договору, якими передбачена винагорода «за надання кредиту», є нікчемними згідно статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та частини другої статті 215 ЦК України.
Позивачем у поданій ним до суду позовній заяві також не обґрунтовано законності вимоги про стягнення комісії «за надання кредиту».
На наведені вище обставини міститься посилання у Відзиві відповідача на позовну заяву, однак суд першої інстанції не дав доводам відповідача в цій частині належної оцінки, а тому колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржуване рішення в частині стягнення з відповідача 1 710 грн. «заборгованості за комісіями» за Договором № 3298146 від 13.07.2021 року підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нової постанови - про відмову у задоволенні згаданої позовної вимоги.
Частиною 1 ст. 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а підпунктом «в» пункту 4 частини 1 ст. 382 ЦПК України - що в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
За підсумками апеляційного розгляду справи колегія суддів прийшла до висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення лише частково, а саме: у розмірі 71 620 грн. 59 коп. (73 330 грн. 59 коп. - 1 710 грн. «заборгованості за комісіями»), що становить 97,67 % від заявлених позовних вимог у розмірі 73 330 грн. 59 коп.
Позивач за подачу позовної заяви сплатив 2 422 грн. 40 коп. судового збору (а.с. 1).
Відповідач за подачу апеляційної скарги сплатив 3 633 грн. 60 коп. судового збору (а.с. 149).
97,67 % від 2 422 грн. 40 коп. = 2 365 грн. 91 коп., які і підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача.
2,33 % (100 % - 97,67 %) від 3 633 грн. 60 коп. = 84 грн. 66 коп., які і підлягають до стягнення з позивача на користь відповідача.
Частиною 10 статті 141 ЦПК України встановлено, що при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Різниця між судовими витратами, які слід стягнути з відповідачки на користь позивача і навпаки, складає 2 281 грн. 25 коп. (2 365 грн. 91 коп. - 84 грн. 66 коп.).
ЦПК України встановлено, що:
- судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, і що витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи (частини 1 та 3 статті 133);
- витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (частина 4 статті 137).
Пунктом 9 частини 3 статті 175 ЦПК України встановлено, що позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
У позовній заяві зазначено, що позивач очікує понести 16 000 грн. витрат на правничу допомогу і до неї долучено Договір про надання правової допомоги з прайс-листом послуг, які надаються адвокатським об'єднанням (а.с. 14-18).
Відтак, відповідачу з часу пред'явлення позову до нього було відомо те, що позивач претендує на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, які він сплатив або зобов'язаний сплатити за умовами згаданого вище Договору про надання правової допомоги, а також про розмір цих витрат.
З урахуванням наведеного вище, доводи апеляційної скарги про те, що «позивачем не доведено здійснення витрат на правову допомогу», а тому «підстави для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу - відсутні», також до уваги прийматися не можуть.
Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України встановлено, що судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, касаційному оскарженню не підлягають.
Згідно з частиною дев'ятою наведеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено у 2025 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2025 року - 3 028 грн. 00 коп.
Предметом позову у цій справі є майнові вимоги про стягнення з відповідача 73 330 грн. 59 коп. заборгованості за кредитними договорами.
Відтак, ціна позову у цій справі складає 73 330 грн. 59 коп., що станом на 01 січня 2025 року не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028 грн. 00 коп. х 250 = 757 000, 00 грн).
Урахувавши, що ціна позову у цій справі становить 73 330 грн. 59 коп., судові рішення, ухвалені у такій справі, не підлягають касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.2, 376 ч.1 п.4, 381, 382, 383, 384, 389 частина 3 пункт 2 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , представника ОСОБА_1 , задовольнити частково.
Рішення Золочівського районного суду Львівської області від 30 квітня 2025 року змінити, зменшивши:
-розмір заборгованості за Договорами № 3298146 від 13.07.2021 року та № 75647353 від 13.07.2021 року, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», з 73 330 грн. 59 коп. до 71 620 (сімдесят однієї тисячі шістсот двадцять) грн. 59 коп.;
-розмір сплаченого судового збору, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», з 2 422 грн. 40 коп. до 2 281 (дві тисячі двісті вісімдесят однієї) грн. 25 коп.
В решті рішення Золочівського районного суду Львівської області від 30 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду касаційному оскарженню не підлягає.
Повну постанову складено 26 листопада 2025 року.
Головуючий: Цяцяк Р.П.
Судді: Ванівський О.М.
Шеремета Н.О.