Справа № 463/10186/24 Головуючий у 1 інстанції: Головатий Р.Я.
Провадження № 22-ц/811/921/25 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.
24 листопада 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:
головуючої: Н.П. Крайник
суддів: Я.А. Левика, М.М. Шандри
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 11 лютого 2025 року за позовом Львівського комунального підприємства «Господар» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -
29 жовтня 2025 року Львівське комунальне підприємство «Господар» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на користь ЛКП «Господар» заборгованість за утримання будинку АДРЕСА_1 та прибудинкової території в розмірі 12473 грн 26 коп.
В обґрунтування позову покликалось на те, що рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №365 від 08.06.2007 року «Про визначення виконавця житлово-комунальних послуг у м. Львові», Львівські комунальні підприємства визначено виконавцями житлово-комунальних послуг у м. Львові. ЛКП «Господар», яке створено відповідно до ухвали Львівської міської ради, основним видом діяльності якого визначено утримання, обслуговування та ремонт житлових будівель, надає послуги з управління будинку АДРЕСА_1 . 01.04.2021 року з позивачем укладено договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, проте такий визнано недійсним згідно рішення Личаківського районного суду від 18.01.2024 року. Вважає, що відсутність письмових договірних відносин не є підставою для звільнення від оплати житлово-комунальних послуг. Вказує, що оскільки відповідач не сплачував у повному обсязі витрати за утримання будинку та прибудинкової території, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 12473 грн 26 коп., яку просить стягнути з відповідача.
Оскаржуваним рішенням позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ЛКП «Господар» заборгованість за утримання будинку АДРЕСА_1 та прибудинкової території за період з 01.11.2021 по 30.09.2024 в розмірі 12473 грн 26 коп. (дванадцять тисяч чотириста сімдесят три гривні двадцять шість копійок).
Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 .
Вважає рішення незаконним та таким, що підлягає скасуванню, у зв'язку з порушенням норм процесуального та матеріального права. Зазначає, що будинок в якому знаходиться його квартира не перебуває на обслуговуванні позивача, оскільки відповідний договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком визнано недійсним рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 18.01.2024 (справа №463/4772/24), яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного суду. Відповідно між позивачем та відповідачем не існувало договірних відносин з моменту укладення спірного договору, тому не було обов'язку споживати послуги позивача проти волі апелянта. Свого обов?язку оплачувати вартість комунальних послуг апелянт не заперечує, однак вважає, що надання послуг, які зазначені в матеріалах справи жодним чином документально не підтверджені, жодних доказів надання таких послуг позивачем не представлено і такі апелянту не надаються, що також підтверджується відсутністю актів списання матеріалів та актів виконаних робіт.
Також апелянт звертає увагу на те, що він є учасником бойових дій, тому згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до вимог даного закону йому надано пільги на оплату житлово-комунальних послуг, вважає, що повинен був оплатити заборгованість 25 відсотків вартості житлово-комунальних послуг, відповідно розмір такої складає 3083,64 грн. Таким чином, вважає, що надана позивачем відомість про нарахування та оплату житлово-комунальних послуг складана неправильно.
Крім цього, позивачем не надано жодних доказів, які свідчать про прибирання прибудинкової території будинку двірником комунального підприємства. Вказує, що позивач повинен здійснювати таке прибирання за свій рахунок, а не перекладати плату на жителів будинку. З договору від 04.04.2018 року про надання послуг, де виконавцем зазначено ТОВ «Грінера Україна» вбачається те, що замовником і споживачем за даним договором є позивач.
Таким чином, даний договір не є належним доказом для визначення заборгованості апелянта. Розрахунок вартості тарифу з надання послуг управління багатоквартирним будинком за адресою: АДРЕСА_2 не може свідчити про наявність заборгованості апелянта, оскільки він складений без його участі і йому про це нічого не відомо, а про односторонність складення цього доказу свідчить відсутність підпису апелянта на ньому.
Також у звітах по використанню матеріалів на виконання ремонтних робіт відсутні підписи виконавця. Надані позивачем суду письмові докази не є належними та свідчать про їх фіктивність, оскільки вони неналежно оформлені. Акти претензії ним не складались, адже акт претензія складається тільки за наявності надання неякісних житлово-комунальних послуг, а надавати акти претензії на не існуючі послуги і не будучи обізнаним про їх планове або позапланове проведення - не було необхідності. Щодо долученої позивачем довідки по використання електроенергії щодо місць загального користування, то апелянт зазначає, то така не може бути письмовим доказом, адже даний документ не передбачений жодною інструкцією або правилами, які встановлюють порядок видачі такої довідки у встановленому законом порядку. Така довідка не підтверджує факту надання послуг.
Просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд справи судом апеляційної інстанції проведено без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з наступних мотивів.
Відповідно до вимог ст.ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Між сторонами по справі склались правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач житлово-комунальних послуг індивідуальний або колективний споживач.
Згідно п. 12 ч. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб'єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору.
Управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб, що передбачено п. 14 ч.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до ст. 67 ЖК України, плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Згідно ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Відповідно до вимог ст.ст. 11, 526 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частинами 1, 2 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач).
Згідно п.5 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача) від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов'язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем.
Відповідно до ч.1 ст. 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладається згідно з типовим договором.
Таким чином, згідно з зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги.
Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг, які вони отримують та користуються ними (постанова Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13).
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на комунальні послуги відповідно до закону.
Отже, у спорі, пов'язаному із стягненням заборгованості по оплаті за спожиті житлово-комунальні послуги підлягають встановленню обставини щодо підстав, кількості, якості надання комунальних послуг, а також щодо розміру фактичної заборгованості споживача.
Судом встановлено, що відповідач зареєстрований у квартирі АДРЕСА_3 та є власником даної квартири, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою.
На підтвердження позовних вимог щодо надання житлово комунальних послуг мешканцям даного будинку, в тому числі і відповідачу, позивач надав суду копію договору про надання послуг з вивезення побутових відходів від 04.04.2018, додаткову угоду з відповідними додатками, договір на виконання робіт з ліквідації аварій та пошкоджень на внутрішньобудинкових інженерних мережах від 01.03.2018 з додатковими угодами, договори про надання послуг від 01.01.2021 та від 02.01.2023, звіт про використання матеріалів на виконання ремонтних робіт. Крім того, на підтвердження наданих послуг позивач надав довідку про використання електроенергії МЗК по АДРЕСА_1 та численні акти про надання послуг з вивезення та захоронення твердих побутових відходів, акти здачі-приймання ремонтно-аварійних робіт на внутрішньобудинкових інженерних мережах, акти приймання передачі наданих послуг з дератизації.
Матеріалами справи також встановлено, що рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 18.01.2024 року, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного суду від 12.08.2024 року, визнано недійсним рішення зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , яке оформлене Протоколом №130 зборів співвласників багатоквартирного будинку за місцем знаходження АДРЕСА_1 від 01.04.2021 року, визнано недійсним Договір №141 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 01.04.2021 року з моменту його вчинення.
Задовольняючи позов, районний виходив з того, що оскільки відповідач, будучи зареєстрованим у квартирі та будучи власником квартири АДРЕСА_3 є споживачем житлово комунальних послуг, які йому надаються позивачем, зобов'язаний оплачувати такі. Однак, вказаного обов'язку він належним чином не виконує. Згідно відомостей про нарахування та оплату послуг з утримання будинку та прибудинкової території, відповідачем частково вносилась плата за послуги з утримання будинку АДРЕСА_1 , внаслідок чого за період з 01.11.2021 по 30.09.2024 виникла заборгованість у розмірі 12473 грн. 26 коп. Доказів того, що відповідач звертався до позивача з приводу ненадання, надання не в повному обсязі чи неналежної якості комунальних послуг, матеріали справи не містять. У матеріалах справи також відсутні акти-претензії,складені на підставі його звернень.
Крім того, суд першої інстанції зазначив, що згідно копії посвідчення, виданого Адміністрацією Державної прикордонної служби України 12 жовтня 2011 року, відповідач є учасником бойових дій, та згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має пільги з оплати житлово-комунальних послуг. Однак, оскільки відповідач не надав позивачу зазначеної інформації для застосування пільг згідно Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї, затвердженого Постановою КМУ №389 від 04.06.2015, нарахування плати за житлово комунальні послуги позивачем проведено без врахування таких пільг.
З таким висновком суду колегія суддів частково погоджується, виходячи з наступного.
Згідно Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Крім того, факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі, оскільки згідно ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відмова споживача від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов'язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем.
Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.07.2020 року у справі № 712/8916/17, згідно яких відсутність договірних відносин не звільняє споживача від обов'язку оплачувати житлово-комунальні послуги за наявності доказів надання таких споживачеві, колегія суддів вважає доведеним надання відповідачу силами позивача послуг з обслуговування будинку та прибудинкової території.
Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне врахувати при розгляді справи судом апеляційної інстанції пільги, які відповідач має згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки такий категорично заперечуючи надання йому таких послуг, та за відсутності договору, укладеного з позивачем, не надавав позивачу доказів на їх застосування.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій надаються такі пільги: 75-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання.
З наведених мотивів, рішення суду слід змінити, стягнути з ОСОБА_1 в користь ЛКП «Господар» заборгованість за утримання будинку АДРЕСА_1 та прибудинкової території за період з 01.11.2021 по 30.09.2024 в розмірі 3 118 грн 32 коп.(12473 грн 26 коп. - 75-процентна знижка = 3 118 грн 32 коп.).
Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 24 листопада 2025 року.
Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити частково.
Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 11 лютого 2025 року змінити, стягнувши з ОСОБА_1 в користь ЛКП «Господар» заборгованість за утримання будинку АДРЕСА_1 та прибудинкової території за період з 01.11.2021 по 30.09.2024 в розмірі 3 118 грн 32 коп.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 24 листопада 2025 року.
Головуючий: Н.П. Крайник
Судді: Я.А. Левик
М.М. Шандра