Справа № 462/3935/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/722/25 Доповідач: ОСОБА_2
04 листопада 2025 року м. Львів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові, в режимі відеоконференції, кримінальне провадження №12025141390000452 за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_6 на вирок Залізничного районного суду м. Львова від 01.07.2025 року, стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ужгорода, ромської національності, громадянина України, з базовою середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , без постійного місця проживання, раніше судимого 24.02.2025 Залізничним районним судом м. Львова за ст.ст. 186 ч. 4, 75 та 104 КК України до 4 років позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік 6 місяців,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України,
за участю:
прокурора - ОСОБА_8 ,
захисника - адвоката ОСОБА_6 ,
представника неповнолітнього обвинуваченого - ОСОБА_9 ,
представник сектору ювенальної превенції м. Львова - ОСОБА_10 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
встановила:
Захисник подала апеляційну скаргу на вирок Залізничного районного суду м. Львова від 01.07.2025, яким ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України та призначено йому покарання, із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України, у виді 4 років 1 місяця позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України частково приєднано невідбуте покарання за вироком Залізничного районного суду м. Львова від 24.02.2025 та за сукупністю вироків визначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді 4 років 2 місяців позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_7 , у вигляді тримання під вартою, залишено без змін та вважається продовженим до набрання вироком законної сили.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 рахується з 10.04.2025.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави судові витрати в розмірі 8545 гривень 14 коп.
Вирішено питання з речовими доказами в порядку ст. 100 КПК України.
В апеляційній скарзі захисник - адвокат ОСОБА_6 просить вирок суду першої інстанції змінити та призначити більш м'яке покарання обвинуваченому через невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі обвинуваченого.
Апелянт покликається на наявність обставин, які пом'якшують покарання: щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, а також визнання вини та вчинення злочину неповнолітнім. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого відсутні. Згідно з висновком органу пробації ризик вчинення нового кримінального правопорушення, особиста небезпека обвинуваченого для суспільства та окремих осіб оцінюються як середні.
Апелянт зазначає, що покарання має бути призначене з врахуванням вимог ст. 50 КК України і на підставі ч. 1 ст. 69 КК України, якою передбачено, що за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного, суд, умотивувавши своє рішення, може, призначити більш м'яке покарання.
Судом першої інстанції встановлено, що 07 квітня 2025 року, приблизно о 20 год. 30 хв., ОСОБА_7 , маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), діючи повторно, з корисливих мотивів, перебуваючи на зупинці громадського транспорту за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 300, підійшов до потерпілого ОСОБА_11 , наніс йому удар кулаком в обличчя, внаслідок чого потерпілий впав на землю, після чого ОСОБА_7 наніс ще декілька ударів по тулубу та голові потерпілого ногами та руками, тим самим спричинивши йому легкі тілесні ушкодження у вигляді 1 садна на носі, 1 садна на правій кисті, 1 крововилив на слизовій оболонці верхньої губи справа, травми 2-х зубів у вигляді краєвих переломів ріжучого краю коронових їх частин, після чого з внутрішньої кишені потерпілого дістав гаманець, з якого повторно, в умовах воєнного стану, відкрито викрав 9000,00 гривень та 100 доларів США (що в перерахунку на українські гривні станом на 07 квітня 2025 року становило 4119,00 гривень), всього грошових коштів на суму 13 119,00 гривень, а також, банківську картку потерпілого № НОМЕР_1 , яка відкрита у АТ «Ощадбанк» та майнової цінності не становить, після чого викинув поруч із потерпілим гаманець, втік з місця злочину та у подальшому розпорядився грошима на власний розсуд.
Заслухавши доповідача, думку захисника - адвоката ОСОБА_6 , яка просила задовольнити апеляційну скаргу, думку обвинуваченого ОСОБА_7 , який просив задовольнити апеляційну скаргу та пом'якшити йому покарання, міркування представника неповнолітнього обвинуваченого - ОСОБА_9 та представника сектору ювенальної превенції м. Львова ОСОБА_10 , які кожен окремо, просили задовольнити апеляційну скаргу захисника, думку прокурора ОСОБА_8 , який просив залишити без задоволення апеляційні вимоги сторони захисту та залишити вирок суду першої інстанції без змін, вивчивши матеріали кримінального провадження, переглянувши судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні зазначеного у вироку суду кримінального правопорушення відповідає фактичним обставинам справи та є обґрунтованим.
Суд першої інстанції вірно кваліфікував дії обвинуваченого ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 186 КК України, як вчинення відкритого викрадення чужого майна (грабіж) поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинений повторно та в умовах воєнного стану.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації це покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, що його пом'якшують та обтяжують.
При цьому, відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами; покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Відповідно до положень ст. 65 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», - особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів; більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів; у кожному конкретному випадку суди зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Крім того слід звернути увагу на висновки з приводу пропорційності покарання тяжкості правопорушення, висловлені ЄСПЛ в своїх рішеннях, зокрема, у рішеннях по справах Souring v. UK, Shvydka v. Ukraine, Tammer v. Estonia, - за змістом яких захід, що застосовується до порушника має бути пропорційним переслідуваній меті, засудження та покарання порушника не мають бути непропорційними законній меті і підстави, якими керуються національні суди, мають були відповідними і достатніми для виправдання такого втручання.
У суді апеляційної інстанції встановлено, що судом першої інстанції були належним чином досліджені обставини справи, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження.
Апеляційні вимоги захисника обвинуваченого щодо пом'якшення покарання за вчинення злочину, передбаченого ч.4 ст.186 КК України є необгрунтованими та безпідставними так як суд першої інстанції дав належну оцінку діям та показам обвинуваченого, який повністю визнав свою вину у скоєному.
При цьому судом першої інстанції було враховано характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином, конкретні обставини кримінального провадження, його ставлення до скоєного - вину визнав повністю, щиро кається у скоєному, дані про його особу, а саме: його молодий вік, на спеціальних обліках не перебуває, посередню характеристику за місцем навчання.
Згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає пом'якшуючими обставинами щире каяття обвинуваченого, визнання вини та вчинення злочину неповнолітнім.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Крім того враховано висновок органу пробації, де зазначено, що ризик вчинення нового кримінального правопорушення, особиста небезпека обвинуваченого для суспільства та окремих осіб оцінюються як середні, а тому ОСОБА_7 може перевиховатися без ізоляції від суспільства.
При призначенні міри покарання обвинуваченому суд першої інстанції врахував позицію прокурора, яка попросила у судових дебатах при призначенні покарання застосувати положення ст. 69 КПК України, а тому суд дійшов висновку, що зазначені обставини у своїй сукупності вказують на формування в обвинуваченого позитивних установок та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення та дають підстави для застосування статті 69 КК України з призначенням покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 4 ст. 186 КК України, що буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, оскільки його перевиховання можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.
При цьому суд першої інстанції врахував невідбуту засудженим ОСОБА_7 частину покарання за вироком Залізничного районного суду м. Львова від 24.02.2025, ап тому на підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків призначив остаточне покарання у виді позбавлення волі.
Відтак судом першої інстанції, при призначенні покарання обвинуваченому були враховані всі можливі підстави для пом'якшення покарання, відповідно апеляційні вимоги сторони захисту не знайшли підтвердження в суді апеляційної інстанції та не спростовують правильність вироку суду першої інстанції..
З врахуванням вказаного вище колегії суддів вважає, що призначене неповнолітньому обвинуваченому ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі, із застосуванням вимог ст. 69 КК України, відповідає вимогам ст.65 КК України, підстав для його пом'якшення суд апеляційної інстанції не вбачає.
Будь яких істотних порушень вимог кримінального процесуального законодавства при розгляді даного кримінального провадження в суді першої інстанції, які б вплинули на правильність прийнятого судового рішення, колегією суддів не встановлено.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419, 424 КПК України, колегія суддів,
постановила :
Апеляційну скаргузахисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Вирок Залізничного районного суду м. Львова від 01.07.2025 року, яким засуджено неповнолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з моменту її проголошення, а засудженим, який утримується під вартою в той же строк з моменту отримання копії рішення.
Головуючий:
Судді: