Справа № 466/10179/25
Провадження № 3/466/3351/25
25 листопада 2025 року м. Львів
Суддя Шевченківського районного суду м. Львова Ковальчук О.І., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції у Львівській області ДПП про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення
гр. ОСОБА_1 26.10.2025 року о 01.46год. на вул. Шевченка, 313 у м. Львові, керував транспортним засобом марки «Daсіа Lanos», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився на місці зупинки у встановленому законом порядку із застосуванням приладу «Драгер», результат позитивний, 1,46%, порушивши вимоги п. 2.9а ПДР України, чим скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
При розгляді матеріалів справи в суді ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП заперечив, підтримавши письмові пояснення, долучені до матеріалів справи. Наголосив суду на те, що огляд на стан сп'яніння було проведено з порушенням норм законодавства, оскільки перед проходження такого, йому не були представлені дозвільні документи на прилад Alcotest Drager, свідоцтво про його повірку/калібрування тощо, а тому докази, що наявні в матеріалах справи, здобуті поліцейськими не у відповідності до чинного законодавства, що тягне за собою їх недійсність. Враховуючи наведене, просив закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З'ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, вважаю, що в діях ОСОБА_1 відсутні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП з наступних підстав.
У відповідності до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення відповідний орган чи посадова особа зобов'язані з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом ст. 279 КУпАП ці обставини встановлюються в ході дослідження доказів під час розгляду справи.
Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, а також іншими документами.
Положеннями ч.1 ст. 130 цього Кодексу передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Процедура та порядок огляду на стан сп'яніння регламентуються ст. 266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що процедуру та порядок огляду водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння працівниками поліції не було дотримано в повному обсязі.
З метою повного з'ясування усіх обставин справи, в судовому засіданні було детально оглянуто та проаналізовано протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №494252 від 26 жовтня 2025 року та додані до нього матеріали.
Згідно п. 6 розділу I Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09 листопада 2015 року № 1452/735 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858 (надалі - Інструкції) огляд на стан сп'яніння проводиться: -поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); -лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Як вбачається із роздрукованого чеку тестування, огляд на стан сп'яніння ОСОБА_1 проводився поліцейським за допомогою спеціального приладу Drager Alcotest 7510.
Водночас з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не було надано для ознайомлення документи, що свідчили б про повірку та сертифікацію відповідного засобу вимірювальної техніки.
Так, Законом України Про метрологію та метрологічну діяльність, який набрав чинності 01 січня 2016 року, засоби вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології, є законодавчо регульованими засобами вимірювальної техніки. До таких засобів вимірювальної техніки відносяться і вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається.
Статтею 17 Закону України Про метрологію та метрологічну діяльність встановлено, що законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту. Перелік категорій законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що підлягають періодичній повірці, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Міжповірочні інтервали законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки за категоріями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері метрології та метрологічної діяльності. Порядок встановлення міжповірочних інтервалів визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до листа заступника директора Українського медичного центру сертифікації МОЗ України №45 від 18 січня 2018 року (який є публічно доступним) на запит Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, використання медичних виробів "Газоаналізатори Alcotest Drager, які були завезені та введені в експлуатацію користувачем протягом терміну дії Свідоцтва та знаходження його у реєстрі медичної техніки та виробів медичного призначення у період з 10 лютого 2010 року по 10 лютого 2015 року, є можливим, за умов додержання вимог щодо повірки (калібрування), що підтверджує вірність результатів вимірювання.
Таким чином, газоаналізатори Drager Alcotest, який використовується патрульною поліцією та вже перебуває в експлуатації, може експлуатуватися за умови своєчасного проведення їх періодичної повірки та повірки після ремонту.
Відомості про те, що газоаналізатор Alcotest Drager 7510, за допомогою якого було проведено огляд на стан сп'яніння на місці зупинки, своєчасно пройшов калібрування, взагалі відсутні.
Так, до матеріалів справи працівниками поліції взагалі не долучено ані Свідоцтва про повірку, а ні самого Сертифікату, що ставить під сумнів той факт, що технічний засіб, за допомогою якого проводився ОСОБА_1 огляд на стан алкогольного сп'яніння відповідав усім встановленим для його застосування вимогам та був придатний для застосування.
Враховуючи викладене, суд приходить до переконання, що огляд ОСОБА_1 за допомогою приладу Alcotest Drager 7510, проведений із порушенням вимог Інструкції №1452/735 та положень ст. 266 КУпАП, у зв'язку із чим, результати проведеного огляду не можуть бути використані судом, як беззаперечний доказ вини водія у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Окрім того, з наданих відеозаписів з нагрудних камер поліцейських вбачається, що поліцейські проводили відеофіксацію короткочасними фрагментами. Згідно матеріалів справи поліцейські не залучали свідків під час проведення огляду водія на стан сп'яніння, однак при цьому не забезпечили повну відеофіксацію огляду водія на стан сп'яніння за правилами ст. 266 КУпАП.
Також, на переглянутому відеозаписі не зафіксовано перевірку трубки приладу Alcotest Drager на чистоту, а також результат тесту на стан алкогольного сп'яніння на екрані приладу Alcotest Drager 7510.
При вирішенні даної справи суд вважає, що під час огляду гр. ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння в неповній мірі були дотримані вимоги Інструкції з експлуатації газоаналізатора Alcotest Drager.
Зокрема, мундштук повинен зберігатись в герметичному очищеному середовищі, а вийматись з нього повинен безпосередньо перед використанням.
Наявними у матеріалах справи відеозаписами не в повному обсязі зафіксовано те, яким чином поліцейський налагоджує прилад Drager Alcotest для проведення огляду на стан сп'яніння: не зафіксовано чи пакування мундштука було цілісне, тобто чи був він захищений від впливу зовнішніх факторів, які могли б у подальшому вплинути на результат огляду. Також на відеозаписі намає фрагменту як поліцейський відкриває дану упаковку та чи дотримується зазначених вимог вказаної вище Інструкції.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи огляд ОСОБА_1 на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я не проводився.
Щодо протоколу про адміністративне правопорушення, то суд вважає, що протокол не є беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом", оскільки не випливає зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Щодо наявного рапорту, який знаходиться в матеріалах справи, то суд приходить до висновку, що такий рапорт не слід брати до уваги, оскільки рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, так як у розумінні ст. 251КУпАП зазначений рапорт не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Більше того, вказаний рапорт працівника поліції також не слід брати до уваги і по тій причині, що працівник поліції є зацікавленою особою при розгляді справи, а тому вказане ставить під сумнів дотримання ним вимог щодо об'єктивності з'ясування обставин (постанова Верховного Суду від 28 травня 2020 року у справі № 524/4668/17).
Беручи до уваги досліджені судом докази, суд не вбачає в діях водія ОСОБА_1 порушення Правил дорожнього руху, оскільки будь-яких доказів на підтвердження того, що гр. ОСОБА_1 26.10.2025 року о 01.46год. на вул. Шевченка, 313 у м. Львові, керував транспортним засобом марки «Daсіа Lanos», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, як це зазначено у протоколі серії ЕПР1 №494252 про адміністративне правопорушення матеріали справи не містять.
В свою чергу протокол про адміністративне правопорушення, без його належного правового аналізу, не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні ст.251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладенні в ньому повинні бути перевіренні за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніву у суду.
Будь-які інші належні, допустимі та достовірні докази, зокрема пояснення свідків, які б з достатністю вказували на наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у справі відсутні.
Разом з тим, суд приймає до уваги і те, що на долучених відеоматеріалах зовнішній вигляд та поведінка особи, що притягається до адміністративної відповідальності не вказували на наявність в такої особи ознак алкогольного сп'яніння.
Протягом всього часу координація рухів та мови в ОСОБА_1 не порушені, пальці його рук не тремтять, жодних фактів порушень мови не спостерігається, поведінка адекватна (мова зрозуміла, чітка, нормальне формулювання своїх думок, рухи тіла теж адекватні, зовсім не схоже, як у людей, які вживають алкогольні напої), почервоніння шкірного покриву обличчя в ОСОБА_1 також відсутнє.
Відповідно до ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи, тлумачяться на її користь.
В своєму рішенні Маліга проти Франції від 23 вересня 1998 року, ЄСПЛ визнав кримінально-правовий зміст адміністративного правопорушення, за яке передбачена санкція у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом.
ЄСПЛ підкреслив, що обов'язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.1998, п. 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
У справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v.Russia», рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v.Russia», заява №926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом). Отже, в такому разі справа про адміністративне правопорушення має бути закрита у зв'язку з відсутністю складу правопорушення.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Відтак, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України.
У відповідності до ч. 1 п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. ст. 247, 283, 284 КУпАП
провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
На постанову може бути подано апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Львова.
Суддя О. І. Ковальчук