Справа № 466/10455/25
Провадження № 1-кс/466/3238/25
25 листопада 2025 року м. Львів
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 , за участі секретаря ОСОБА_2 , прокурора Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши клопотання слідчого СВ ВП №1 ЛРУП №1 ГУ НП України у Львівській області ОСОБА_4 , яке погоджено прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Вовче, Турківського району, Львівської області, українця, громадянина України, неодруженого, раніше не судимого, який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 призваного по мобілізації, у військовому званні «солдат», за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025140120000633 від 16 квітня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України
встановив:
25 листопада 2025 року слідчий СВ ВП №1 ЛРУП №1 ГУ НП України у Львівській області ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням, яке погоджено прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обгрунтування клопотання зіслався на те, що в провадженні слідчого відділення відділу поліції №1 Львівського районного управління поліції №1 ГУ НП у Львівській області перебуває кримінальне провадження зареєстроване у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №62025140120000633 від 16 квітня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 №33 (по стройовій частині) від 11 лютого 2025 року солдата ОСОБА_5 , від 11 лютого 2025 року зараховано на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період до списків особового складу частини НОМЕР_1 та призначено на посаду механіка відділення технічного обслуговування автомобільної техніки технічної роти батальйону аеродромно - технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 .
Будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , призваним на військову службу за мобілізацією в умовах воєнного стану солдат ОСОБА_5 , відповідно до вимог ст.ст.11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст.1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний неухильно додержуватись Конституції та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Згідно ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався нормативно-правовими актами та триває до теперішнього часу.
Згідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. 2 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі за текстом - Статут) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Статті 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, а також необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків, зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місця служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
У порушення вказаних вимог нормативно-правових актів, солдат ОСОБА_5 , залишив військову частину тривалістю понад три доби, в умовах воєнного стану, при наступних обставинах.
Так, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_5 , діючи умисно, бажаючи тимчасово ухилитися від проходження військової служби та проводити час на власний розсуд, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, в умовах воєнного стану, не отримавши дозволу відповідного командира, у точно не встановлений досудовим розслідуванням час, однак не пізніше 12 години 30 хвилин 12 лютого 2025 року самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 , що знаходиться у що знаходиться у АДРЕСА_2 , тривалістю понад три доби та перебував поза її межами до моменту його з'явлення «25» листопада 2025 року у ВП №1 ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області, що за адресою: місто Львів, вулиця Академіка Кучера, будинок №5.
Відтак, у період з 12 лютого 2025 року по «25» листопада 2025 року солдат ОСОБА_5 , проводив час на власний розсуд, обов'язки військової служби не виконував, свою належність до Збройних Сил України, а також той факт, що він незаконно перебуває за межами місця служби приховував.
Під час незаконного перебування за межами військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_5 до органів місцевої влади та військового управління з питань подальшого проходження військової служби не звертався, хоча об'єктивно мав можливість це вчинити.
Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у самовільному залишенні військової частини військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
«25» листопада 2025 року слідчим слідчого відділення відділу поліції №1 Львівського РУП №1 Головного управління Національної поліції у Львівській області лейтенантом поліції ОСОБА_4 , за погодженням із прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України ОСОБА_5 .
Обгрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчинені вказаного кримінального правопорушення підтверджується доказами, зібраними під час досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, а саме: повідомленнями про вчинене кримінальне правопорушення, актами та матеріалами службового розслідування, протокол допиту свідка ОСОБА_8 та іншими матеріалами кримінального провадження.
Таким чином, зібрані в ході досудового розслідування докази у їх сукупності дають підстави вважати підозру ОСОБА_5 обґрунтованою.
Оцінюючи особу підозрюваного ОСОБА_5 та вчиненого ним кримінального правопорушення, досудове слідство приходить до переконання в наявності передбачених ст. 177 КПК України ризиків невиконанням останнім процесуальних обов'язків, а саме:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та суду;
2) незаконно впливати на свідків кримінальному провадженні;
3) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Оцінюючи особу підозрюваного та кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється та враховуючи те, що у разі визнання винним у вчиненні інкримінованого злочину підозрюваному ОСОБА_5 загрожує покарання у виді позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років, а також те, що на даний час органом досудового розслідування ще не проведено всіх необхідних слідчих (розшукових) та процесуальних дій, сторона обвинувачення приходить до висновку в наявності передбачених ст. 177 КПК України підстав для застосування запобіжного заходу, з огляду на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення та ризиків, які дають підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 з метою уникнення кримінальної відповідальності та призначення вищевказаного покарання може:
- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки у разі визнання винуватим, підозрюваному ОСОБА_5 загрожує покарання у виді позбавленням на строк до п'яти років, а тому страх та невідворотність в майбутньому покарання за вчинене ним діяння, може спонукати останнього перебуваючи на волі ухилитися (змінити місце проживання, можливість підозрюваного залишити територію України, оскільки незважаючи на введення воєнного стану, така можливість залишається доступною для багатьох категорій громадян) від органів досудового розслідування, суду з метою уникнення покарання.
Підозрюваний ОСОБА_5 з метою уникнення від кримінальної відповідальності, у випадку доведення його вини судом може незаконно впливати на свідків ОСОБА_9 та інших осіб у даному кримінальному провадженні, шляхом їх переконання та залякування, та схилити їх до зміни даних ними показань чи до дачі неправдивих показань, які б виправдовували останнього, що підтверджується, зокрема, характером і способом вчинення кримінального правопорушення, що інкримінується підозрюваному; - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема може негативно впливати на хід досудового розслідування, перешкоджати проведенню слідчих дій, узгоджувати свої показання з показаннями інших осіб, які визнані потерпілим та свідками, давати цим особам поради з врахуванням відомих йому обставин справи, схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показань в ході досудового розслідування, з метою створення собі алібі щодо його непричетності до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, тим самим перешкоджати кримінальному провадженню, оскільки на даний час не проведено всіх слідчих (процесуальних) дій та ще триває проведення експертиз.
З урахуванням викладених ризиків та особи підозрюваного, обставин вчинення та суспільної небезпеки кримінального правопорушення, у скоєнні якого підозрюється ОСОБА_5 сторона обвинувачення приходить до висновку про необхідність застосувати щодо підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки більш м'які запобіжні заходи не в силі запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
З урахуванням викладених ризиків та особи підозрюваного, обставин вчинення та суспільної небезпеки кримінального правопорушення, у скоєнні якого підозрюється ОСОБА_5 , сторона обвинувачення приходить до висновку про необхідність застосувати щодо підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки більш м'які запобіжні заходи не в силі запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
На думку сторони обвинувачення, саме такий вид запобіжного заходу забезпечить виконання підозрюваним ОСОБА_5 , обов'язків, передбачених КПК України, та зможе запобігти спробам останнього ухилитися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Беручи до уваги вищенаведене, наявність обґрунтованої підозри та ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_5 може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, може незаконно впливати на свідків, вчинити інші кримінальні правопорушення, з метою забезпечення участі підозрюваного у досудовому розслідуванні та судовому розгляді, виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, а також недопущення вчинення ним нових кримінальних правопорушень, знищення речових доказів та враховуючи, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, просить клопотання задовольнити.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання підтримала, пояснила, що необхідність взяття під варту підозрюваного є обґрунтованою та підтверджується матеріалами клопотання, менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам.
Захисник ОСОБА_6 проти клопотання заперечив та просив з врахуванням стану здоров'я підозрюваного, застосувати цілодобовий домашній арешт або визначити мінімальну заставу.
Підозрюваний ОСОБА_5 заперечив щодо обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підтримавши думку захисника.
Заслухавши пояснення прокурора, підозрюваного, його захисника, оглянувши та перевіривши надані матеріали клопотання та кримінального провадження, слідчий суддя прийшов до наступних висновків.
З матеріалів клопотання вбачається, що провадженні слідчого відділення відділу поліції №1 ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області перебувають матеріали кримінального провадження за №62025140120000633 від 16 квітня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Так, ОСОБА_5 підозрюється у самовільному залишенні військової частини тривалістю понад три доби, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
«25» листопада 2025 року слідчим слідчого відділення відділу поліції №1 Львівського РУП №1 Головного управління Національної поліції у Львівській області лейтенантом поліції ОСОБА_4 , за погодженням із прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України ОСОБА_5 .
У відповідності до положень ч.1 ст.194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема: c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Як вбачається, однією з підстав правомірного обмеження права на свободу й особисту недоторканність у кримінальному провадженні є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово тлумачив термін «обґрунтована підозра» і робив висновки про наявність чи відсутність такої у конкретних справах. Так, у справі «К.-Ф. проти Німеччини» 27.11.1997 року (заява №144/1996/765/962) ЄСПЛ знову наголошував, що обґрунтованість підозри, наявність якої має служити підставою для арешту, є невід'ємним елементом запобіжної гарантії проти свавільного арешту й затримання й що це передбачено п. «с» ч.1 ст.5 Конвенції. Наявність «обґрунтованої підозри» означає, що вже існують факти або інформація, які спроможні переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа ймовірно вчинила правопорушення.
При розгляді даного клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя вважає, що слідчий та прокурор довів обґрунтованість підозри висунутої підозрюваному ОСОБА_5 . Така стверджується долученими до матеріалів клопотання доказами, зокрема: повідомленнями про вчинене кримінальне правопорушення, актами та матеріалами службового розслідування, протокол допиту свідка ОСОБА_8 та іншими матеріалами кримінального провадження.
Тому слідчий суддя вважає, що є достатньо доказів, які доводять обґрунтованість підозри, яка висунута ОСОБА_5 . Доведеність його вини у скоєнні інкримінованого злочину на цій стадії не перевіряється.
Відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті - тримання під вартою.
Згідно положень ст.177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до п. 3 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.
Так, при обранні запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_5 слідчий суддя погоджується із доводами слідчого та прокурора про те, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України.
Зокрема, обґрунтованими є доводи слідчого та прокурора про те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчинені тяжкого злочину, санкція статті якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, у зв'язку із наявністю ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_5 , будучи особою, яка обізнана із можливою мірою покарання у разі визнання його винним у вчиненні злочину, в якому він підозрюється, з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене ним кримінальне правопорушення, може переховуватись від органу досудового розслідування та суду; крім цього, підозрюваний може незаконно впливати на свідків; знищити, сховати, або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення, чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється.
Тому, з метою виконання підозрюваним процесуальних обов"язків, визначених ст.177 КПК України, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування або суду, знищити речі і документи, які у подальшому можуть бути визнані речовими доказами, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчиняти інші кримінальні правопорушення, слід обрати підозрюваному запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Так, слідчим суддею оцінено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, наявність достатності доказів, що свідчать про обґрунтованість пред'явленої підозри ОСОБА_5 , і за наслідками розгляду клопотання про обрання стосовно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою встановлено, що інший, більш м'який запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного та виконання ним обов"язків, передбачених ч. 5 ст.194 КПК України.
При цьому, судом досліджено можливість застосування альтернативних триманню під вартою запобіжних заходів, та дійшов висновку щодо відсутності підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Згідно положень ч.3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов"язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов"язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч.4 п. 2 ст.183 КПК України зазначено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; щодо злочину, який спричинив загибель людини; щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України; щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Згідно ч.4, 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього. Розмір застави визначається у таких межах: зокрема щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В даному кримінальному провадженні, на переконання слідчого судді, підозрюваному ОСОБА_5 слід визначити заставу у розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Слідчим суддею, при цьому також враховуються документи, що характеризують підозрюваного, сімейний стан, відомості про стан здоров'я та майнове становище підозрюваного.
Відтак, з врахуванням положень ст. ст. 182, 183 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному ОСОБА_5 заставу у розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 58400,00 грн.
Керуючись ст. ст. 177, 182, 183, 193,194,196, 309 КПК України, слідчий суддя
постановив:
клопотання слідчого СВ ВП №1 ЛРУП №1 ГУ НП України у Львівській області ОСОБА_4 , яке погоджено прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів з утриманням у Державній установі «Львівська установа виконання покарання (№19)».
Дія ухвали закінчується 23 січня 2026 року включно.
У відповідності до положень ст. ст. 182, 183 КПК України визначити підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 заставу у розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 58400,00 грн.(п'ятдесят вісім тисяч чотириста) гривень.
У разі внесення застави у вищевказаному розмірі покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наступні обов'язки:
1) прибувати за кожною вимогою до слідчого СВ ВП №1 ЛРУП №1 ГУ НП у Львівській області, прокурора, слідчого судді та в подальшому до суду;
2) не відлучатися за межі м. Львова, без дозволу слідчого СВ ВП №1 ЛРУП №1 ГУ НП у Львівській області, прокурора або суду в залежності від стадії кримінального провадження;
3) повідомляти слідчого СВ ВП №1 ЛРУП №1 ГУ НП у Львівській області, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) утримуватися від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні;
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
6) не вчиняти інших кримінальних правопорушень, передбачених КК України.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі невиконання даних обов'язків, а також якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, застава звертається в дохід держави.
Виконання ухвали доручити слідчому СВ ВП №1 ЛРУП №1 ГУ НП України у Львівській області ОСОБА_4 .
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 .
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали оголошено 26 листопада 2025 року о 14.00год. в приміщенні Шевченківського районного суду м. Львова (м. Львів, вул. Січових Стрільців, 12).
Слідчий суддя ОСОБА_1