25 листопада 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_4
розглянув в судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Інгульського районного суду м. Миколаєва від 13.11.2025 року, якою стосовно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Щасливе (Чапаєвка) Миколаївського (Березанського) району Миколаївської області, громадянина України, із неповною середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 10 січня 2026 року включно, з можливістю внесення застави.
встановив:
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу суду, в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, постановити нову, якою обрати ОСОБА_6 інший запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою.
Короткий зміст ухвали.
Ухвалою суду продовжено запобіжний захід ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою до 10.01.2026 року включно, з можливістю внесення до цієї дати застави на умовах та в розмірі передбачених ухвалою слідчого судді Інгульського районного суду м. Миколаєва від 03.11.25 (справа 489/7453/25, провадження 1-кс/489/2565/25), в разі внесення якої покласти ті самі процесуальні обов'язки строком до зміни запобіжного заходу.
Узагальнені доводи апеляційної скарги.
Апелянт вважає, що оскаржувана ухвала суду є незаконною та підлягає скасуванню. Зазначає, що обвинувачений свою вину у скоєному визнає, щиро кається, активно сприяє розкриттю злочину, а тому не має на меті ухилятися від суду та впливати на свідків. Вказує, що поза увагою суду залишився факт необґрунтованості ризиків, на які міститься послання у клопотанні про застосування запобіжного заходу.
Обставини встановлені судом першої інстанції.
У провадженні Інгульського районного суду м. Миколаєва перебуває кримінальне провадження № 12025152040000551 від 20.05.2025р. за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч.4 ст. 185 КК України.
Прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження відносно ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Клопотання мотивоване тим, ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховуватись від суду, а також вчинення інших кримінальних правопорушень, не зменшились та не відпали.
Задовольняючи клопотання прокурора, суд дійшов висновку, що продовжують існувати всі ризики, визначені ч. 1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 , обвинувачення стосується тяжкого злочину, офіційних соціальних зв'язків (родинних, пов'язаних з працею, з житлом) в м. Миколаєві обвинувачений не вказав, притягається до кримінальної відповідальності ще по двом кримінальним провадженням на стадії судового розгляду, тому наразі запобігти вказаним ризикам інакше, ніж шляхом тримання обвинуваченої під вартою не видається за можливе, оскільки судовий розгляд продовжується.
Обставини встановлені судом апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідача, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, апеляційний суд дійшов наступного.
Згідно ч.3 ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до матеріалів судового провадження в провадженні Інгульського районного суду м. Миколаєва перебуває кримінальне провадження № 12025152040000551 від 20.05.2025р. за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч.4 ст. 185 КК України.
Прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 . Обґрунтовуючи клопотання, прокурор посилається на існування ризиків, передбачених п.п. 1,5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Приймаючи рішення про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 суд, пославшись на відомості, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що заявлені раніше ризики не зменшилися, а тому запобігти вказаним ризикам інакше, ніж шляхом тримання обвинуваченого під вартою, наразі не видається за можливе.
З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років, а отже з огляду на тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у інкримінованому злочині, обвинувачений може переховуватись від суду.
Слід зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».
Колегія суддів вважає вірним зазначене судом першої інстанції, що наявними є ризики того, що ОСОБА_6 може переховуватися від суду, оскільки не працює, не має стабільного джерела доходів, не має міцних соціальних зв'язків, за місцем реєстрації не проживає, постійного місця проживання в м. Миколаєві не має.
Окрім того, враховуючі, що ОСОБА_6 раніше неодноразово судимий, в тому числі за вчинення корисливих злочинів, наразі знову обвинувачується у вчиненні тяжкого корисливого злочину, тому є підстави стверджувати, що існує ризик вчинення інших кримінальних правопорушень.
Вищенаведене вказує на існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а саме наявність ризиків переховування обвинуваченого від суду, вчинення інших кримінальних правопорушень.
Тому не є слушними доводи захисника, щодо необґрунтованості на теперішній час ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Беручи до уваги доведеність ризиків, передбачених п.п.1,5 ч.1 статті 177 КПК України, а також серйозність висунутого ОСОБА_6 обвинувачення та тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винним у вчиненні інкримінованого злочину, апеляційний суд не знаходить підстав для зміни обраного запобіжного заходу на більш м'який запобіжний захід, як того просить апелянт.
Апеляційним судом не встановлено істотних порушень положень КПК України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою, які б були безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції, а відтак, і для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 418, 419, 422-1, 424, 532 КПК України,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу Інгульського районного суду м. Миколаєва від 13.11.2025 року, якою обвинуваченому ОСОБА_6 , продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: