Провадження 33/824/4836/2025 Категорія: ст. 124 КУпАП
ЄУН: 755/14137/25 Суддя у І інстанції: Сазонова М.Г.
24 жовтня 2025 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду Васильєва М.А.
за участю:
захисника адвоката Семенчук Ю.М.
особи, яка притягається до
адміністративної відповідальності, ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника Семенчук Юлії Миколаївни в інтересах ОСОБА_1 на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 14 серпня 2025 року, якою
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік,
Постановою суду ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що 18липня 2025 року о 09.00 год. в м. Києві, по Броварському проспекту, 29-В, керуючи транспортним засобом марки «Volkswagen» державний номерний знак НОМЕР_1 не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував технічний стан транспортного засобу, не зміг постійно контролювати його рух та безпечно ним керувати, в результаті чого здійснив послідовний наїзд на припарковані транспортні засоби, а саме: здійснив зіткнення з транспортним засобом марки «Audi»державний номерний знак НОМЕР_2 , з транспортним засобом марки «Volkswagen» державний номерний знак НОМЕР_3 , та з транспортним засобом марки «Daewoo» державний номерний знак НОМЕР_4 , який в свою чергу здійснив некерований рух в припаркований транспортний засіб марки «Hyundai»державний номерний знак НОМЕР_5 , який в свою чергу здійснив некерований рух в припаркований транспортний засіб марки «Volkswagen» державний номерний знак НОМЕР_6 . В результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 12.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Не погоджуючи з прийнятим рішенням суду першої інстанції, захисник Семенчук Ю.М. в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову змінити в частині накладеного адміністративного стягнення та застосувати стягнення у виді штрафу у межах санкції статті 124 КУпАП.
Одночасно захисником Семенчук Ю.М. заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови від 14 серпня 2025 року, яке обґрунтоване тим, що лише 5 вересня 2025 року засобами поштового зв'язку АТ «УКРПОШТА» (номер трекінгу відправлення: 0610275824758) ОСОБА_1 було отримано постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 14 серпня 2025 року, при тому що про дату і час розгляду справи ОСОБА_1 повідомлений не був ні шляхом надіслання письмової повістки за адресою його проживання, ні шляхом надіслання повістки у вигляді СМС- повідомлення.
Враховуючи що інший спосіб повідомлення особи про дату і час розгляду справи нині діючим КУпАП не передбачено, апелянт вважає, що ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про дату розгляду справи, внаслідок чого не мав можливості подати свої доводи та заперечення.
В обґрунтування апеляційних вимог захисник, посилаючись на положення ст. 7 КУпАП, ст. 2 Конституції України, ст. 19 Закону України від 29 червня 2004 року № 1906-ІV «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», сталу практику Європейського суду з прав людини, вважає, що судом першої інстанції не було належним чином досліджено докази у справі, не надано повної та об'єктивної правової оцінки встановленим обставинам, розгляд справи відбувся формально, без з'ясування істотних фактів, на підставі яких можливо було б достеменно встановити подію та склад адміністративного правопорушення, що, у свою чергу, призвело до призначення надто суворого покарання.
Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги обставини зіткнення транспортних засобів в конкретній дорожній ситуації та механічні пошкодження, виявлені і зафіксовані на схемі місця дорожньо-транспортної пригоди і фототаблицях.Зокрема, поза увагою суду залишились обставини, на які ОСОБА_1 не міг вплинути, а саме: раптове виникнення технічної несправності транспортного засобу під час руху, що безпосередньо стало причиною подальшого зіткнення з іншими транспортними засобами.
Щодо фактичних обставин справи, то захисник звертає увагу, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Volkswagen» державний номерний знак НОМЕР_1 рухався по Броварському проспекту, 29, в межах допустимої швидкості, відповідно до вимог Правил дорожнього руху України. У процесі руху потоку автомобілів автомобіль під керуванням ОСОБА_1 , потрапив у вибоїну, що спричинило раптову технічну несправність, а саме: пошкодження диска R17 (праве колесо), шини Continental R17, ШРУСа «граната» (внутрішнього та зовнішнього), гальмівного супорта, тяги/стійки стабілізатора, привідного вала (напівосі). У момент наїзду на вибоїну транспортний засіб зазнав сильного поштовху, який спричинив різкий удар водія головою об кермо, що стало причиною короткочасної втрати свідомості водієм. Через втрату свідомості водій не мав фізичної і технічної можливості зреагувати та вжити будь-яких дій для запобігання зіткненню з іншими транспортними засобами. Фактично, подальший рух автомобіля відбувався некеровано,що зумовило послідовне зіткнення з транспортними засобами, припаркованими вздовж проїжджої частини.
Таким чином, як зазначає сторона захисту, дана дорожньо-транспортна пригода мала ланцюговий характер та сталася внаслідок раптової технічної несправності транспортного засобу, яку ОСОБА_1 не мав можливості ані передбачити, ані усунути до її виникнення.
Окрім того, захисник зауважує, що ОСОБА_1 не мав реальної можливості уникнути зіткнення з іншими транспортними засобами, оскільки перебував без свідомості внаслідок первинного удару. Таким чином, дорожньо-транспортна пригода відбулася не з вини водія, а внаслідок сукупності об'єктивних та незалежних від нього факторів, зокрема: наявності вибоїни на проїжджій частині дороги, яка спричинила раптову технічну несправність транспортного засобу, а також втрати свідомості водієм у результаті удару головою об кермо. За таких обставин він був позбавлений можливості контролювати подальший рух автомобіля та впливати на розвиток подій, що об'єктивно виключає наявність його вини в настанні дорожньо-транспортної пригоди.
На переконання захисника, аналіз зібраних у справі доказів, а саме: протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕАП1 № 395134 від 18 липня 2025 року, схеми місця дорожньо-транспортної пригоди від 18 липня 2025 року, а також письмових пояснень учасників ДТП, не містить даних, які свідчили б про перевищення ОСОБА_1 встановленої швидкості руху. Вважає недоведеним факт вчинення водієм ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, внаслідок його дій або бездіяльності, оскільки єдиним фактором, що призвів до ДТП, є наявність вибоїни на дорозі, яку водій не помітив. Проте, останній не міг передбачити причинно-наслідковий зв'язок між вибоїною та ДТП.
Апелянт наголошує, що ОСОБА_1 повністю компенсував усім учасникам дорожньо-транспортної пригоди завдані матеріальні збитки, пов'язані з пошкодженням їхніх транспортних засобів, що підтверджується розписками від 29 серпня 2025 року від ОСОБА_2 , від 24 серпня 2025 року - від ОСОБА_3 та від 14 серпня 2025 року - від ОСОБА_4 . Що стосується автомобіля марки «Volkswagen» державний номерний знак НОМЕР_6 , то останній практично не мав пошкоджень. Тобто, ОСОБА_1 добровільно усунув заподіяну шкоду, що прямо передбачено як обставина, що пом'якшує відповідальність, відповідно до пункту 2 частини першої статті 34 КУпАП. Окрім того, у діях ОСОБА_1 наявне щире розкаяння, що також прямо зазначено у п. 1 цієї ж статті, як пом'якшувальна обставина.
Захисник просить врахувати також соціально-економічне становище ОСОБА_1 , який працює на посаді НR-менеджера, що передбачає регулярні співбесіди з потенційними працівниками по всьому місту, і наявність у нього посвідчення водія є необхідною умовою для виконання службових обов'язків, а отже для забезпечення свого основного джерела доходу.ОСОБА_1 проживає разом із бабусею, яка є особою похилого віку та потребує постійної допомоги, зокрема у питаннях своєчасного медичного обслуговування, що включає необхідність супроводження її до лікарні.
Вислухавши доповідь судді, пояснення захисника та ОСОБА_1 на підтримку доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та додатково надані під час апеляційного розгляду, перевіривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, слід дійти такого висновку.
Що стосується клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду, то відповідно до положень ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
З наявних матеріалів справи встановлено, що 29 липня 2025 року до Дніпровського районного суду м. Києва надійшли матеріали у справі про адмінправопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП.
У матеріалах справи міститься копія судової повістки про виклик ОСОБА_1 в суд на 14 серпня 2025 року на 10 год., проте, матеріали справи не містять жодних даних про направлення або вручення повістки ОСОБА_1
14 серпня 2025 року за відсутності ОСОБА_1 постановлена оскаржувана постанова.
З урахуванням вимог ст. 294 КУпАП останній день строку на апеляційне оскарження постанови суду від 14 серпня 2025 року - 24 серпня 2025 року - вихідний день (неділя). Враховуючи, що неділя вихідний день, останнім днем строку подачі апеляційної скарги вважається наступний за ним робочий день - 25 серпня 2025 року (понеділок).
Згідно з даними зворотнього повідомлення, копія постанови отримана ОСОБА_1 отримана 5 вересня 2025 року (ас. 31).
Відомості, коли копія оскаржуваної постанови отримана ОСОБА_1 або захисником, матеріали справи не містять, а, відтак, доводи апеляційної скарги в частині поновлення строку матеріалами справи не спростовані.
Апеляційна скарга на постанову суду подана через систему «Електронний суд» 15 вересня 2025 року.
За таких обставин слід дійти висновку, що строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин та підлягає поновленню.
Що ж стосується інших доводів апеляційної скарги, то слід дійти такого висновку.
Так зі змісту оскаржуваної постанови встановлено, що, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, що також доводиться зібраними у справі доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 395134 від 18 липня 2025 року; схемою місця дорожньо-транспортної пригоди від 18 липня 2025 року; письмовими поясненнями ОСОБА_5 від 18 липня 2025 року, письмовими поясненнями ОСОБА_3 від 18 липня 2025 року, письмовими поясненнями ОСОБА_4 від 18 липня 2025 року, письмовими поясненнями ОСОБА_6 від 18 липня 2025 року та письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 18 липня 2025 року.
Таким чином, враховуючи викладене, суддя визнав доведеною винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, за встановлених судом першої інстанції обставин не оспорюються ні захисником, ні ОСОБА_1 , а тому перевірці апеляційним судом не підлягають.
Разом з тим, що стосується виду та розміру стягнення за вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, то доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості висновку судді місцевого суду в цій частині є такими, що заслуговують на увагу.
Як вбачається зі змісту судового рішення, суддя місцевого суду при призначенні адміністративного стягнення врахував, що вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП, за своїм характером (порушень ПДР) є грубим суспільно небезпечним проступком у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та створює підвищену небезпеку для інших учасників дорожнього руху і може призвести до тяжких непоправних наслідків.
Оскільки, ОСОБА_1 скоїв правопорушення, що відрізняється підвищеною суспільною небезпекою, не обравши безпечної швидкості руху, не врахувавши технічний стан транспортного засобу, у зв'язку з чим не міг постійно контролювати його рух та безпечно ним керувати, внаслідок чого п'ять транспортних засобів отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, суддя дійшов висновку за доцільне призначити йому адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами в межах санкції статті, яке вважав необхідною і достатньою мірою з урахуванням обставин вчинення правопорушення, з метою запобігання вчиненню нових правопорушень.
Однак, апеляційний суд не погоджується з таким рішенням суду першої інстанції.
Так, вказане правопорушення відноситься до категорії необережних.
ОСОБА_1 вину визнав та щиро розкаявся у вчиненому.
З матеріалів справи слідує, що порушення ОСОБА_1 вимог Правил дорожнього руху України не є грубим, сталось внаслідок технічного пошкодження транспортного засобу під час його руху, що призвело до втрати керування ОСОБА_1 транспортним засобом і подальшим зіткненням з іншими транспортними засобами, що залишилось поза увагою суду; не потягло за собою тяжких, в розумінні адміністративної відповідальності, наслідків; матеріальні збитки, заподіяні внаслідок ДТП власникам інших транспортних засобів, відшкодовані, що підтверджуються відповідними розписками, в яких зазначено про те, що матеріальна та моральна шкода відшкодована у повному обсязі, за виключенням потерпілої ОСОБА_2 , якій відшкодована більша частина заподіяної шкоди та укладений договір зі ОСОБА_1 про відшкодування збитків.
У справі відсутні відомості про притягнення ОСОБА_1 раніше до адміністративної відповідальності, тобто, про повторне або систематичне порушення Правил дорожнього руху, як і відомості про обставини, які б обтяжували його відповідальність.
Разом із цим, з додатково наданих документів убачається, що ОСОБА_1 виховувався та проживає з бабусею, яка до його повноліття була опікуном і на даний час страждає на ряд тяжких захворювань; те, що ОСОБА_1 працює.
При альтернативній санкції статті закону, за порушення якої ОСОБА_1 притягується до відповідальності, піддавши його найбільш суворому виду стягнення, суддя місцевого суду у своїх висновках в цій частині достатньо не мотивував та залишив поза увагою положення ст. 30 КУпАП, відповідно до яких позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові, зокрема, права керування транспортними засобами, застосовується за грубе, повторне або систематичне порушення порядку користування цим правом.
Отже, за встановлених судом апеляційної інстанції обставин, які залишились поза увагою суду першої інстанції, з урахуванням характеру вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, конкретних обставин справи, особи порушника, обставин, які пом'якшують його відповідальність, відсутність будь-яких претензій майнового характеру до ОСОБА_1 , слід дійти до висновку про необхідність зміни виду накладеного на ОСОБА_1 адміністративного стягнення з позбавлення права керування транспортними засобами на штраф в межах санкції ст. 124 КУпАП.
Таким чином, апеляційна скарга захисника підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 247, 294 КУпАП, суддя апеляційного суду,
Апеляційну скаргу захисника Семенчук Юлії Миколаївни задовольнити.
Постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 14 серпня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік - змінити.
Пом'якшити вид стягнення, накладений на ОСОБА_1 , та накласти на нього стягнення за ст. 124 КУпАП у виді штрафу в розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
В іншій частині постанову суду залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду М.А. Васильєва