справа № 753/5610/25 головуючий у суді І інстанції Заставенко М.О.
провадження № 22-ц/824/15465/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
Іменем України
24 листопада 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Фінагеєва В.О. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 10 липня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Заставенко М.О. у м. Києві, повний текст рішення складено 10 липня 2025 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення суми страхового відшкодування, -
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом та просила суд стягнути з відповідача на свою користь різницю між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування у розмірі 53 309,06 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14 серпня 2024 року о 15-40 год. в м. Світловодськ по вул. Приморській 70 сталася ДТП за участю автомобіля «Audi Q5», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , та автомобіля «Toyota Camry», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 . Відповідно до постанови Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 09 вересня 2024 року у справі № 401/2362/24 винним у вчиненні вказаного ДТП визнано ОСОБА_3 . На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована у ПАТ НАСК «Оранта», поліс № 218848672, ліміт відповідальності 160 000,00 грн. Відповідно до звіту № 1106 про оцінку вартості збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, ринкова вартість автомобіля «Toyota Camry», державний номерний знак НОМЕР_2 , на момент ДТП складає 396 129, 11 грн., вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнта фізичного зносу на запасні частини складає 161 856,21 грн. 16 вересня 2024 року ОСОБА_5 звернулася до ПАТ НАСК «Оранта» із заявою про виплату страхового відшкодування. 04 жовтня 2024 року позивач отримала страхове відшкодування від відповідача у розмірі 89 318,36 грн. 28 листопада 2024 року позивачем була направлена досудова вимога про здійснення страхової виплати у розмірі 161 856,21 грн. 16 січня 2025 року на рахунок позивача надійшли грошові кошти від страхової компанії у розмірі 17 372,58 грн. Таким чином фактичний розмір завданої шкоди складає 161 856,21 грн., що на 1 856,21 грн. перевищує ліміт відповідальності страховика, тому різниця між фактичним розміром завданої шкоди в межах ліміту відповідальності 160 000,00 грн. та сумою вже виплаченого страхового відшкодування 106 690,94 грн. складає 53 309,06 грн., які підлягають стягненню з відповідача.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 10 липня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції через неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, недоведеності обставин що мають значення для прави, які суд визнав встановленими та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на аналогічні обставини викладені в позовній заяві.
У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ НАСК «Оранта» зазначає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, не мають законодавчого обґрунтування, через що скарга не може бути задоволена, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права. Наданий позивачем звіт № 1106 від 23 листопада 2024 року не є належним та допустимим доказом, так як складений з порушенням вимог чинного законодавства, із врахуванням ціни станом на дату оцінки - 23 листопада 2024 року, тоді як ДТП сталося 14 серпня 2024 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що 14 серпня 2024 року о 15-40 год. в м. Світловодськ по вул. Приморській, 70 сталася ДТП за участю автомобіля «Audi Q5», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , та автомобіля «Toyota Camry», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 .
Постановою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 09 вересня 2024 року у справі № 401/2362/24, яка набула чинності, ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КпАП України.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
ПАТ «НАСК «Оранта» у відповідності до Законів України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 20 серпня 2024 року проведено огляд транспортного засобу, під час якого була присутня ОСОБА_1 , здійснено розрахунок страхового відшкодування власникові автомобіля «Toyota Camry», державний номерний знак НОМЕР_2 , з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, яким визначено вартість матеріального збитку в сумі 106 690,94 грн. без ПДВ на запасні частини та матеріали, і вказана сума відшкодування була виплачена позивачу як потерпілому в цілому, що визнається позивачем.
Відповідно до звіту № 1106 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, складеного суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_6 , від 23 листопада 2024 року, на замовлення позивача, ринкова вартість автомобіля «Toyota Camry», державний номерний знак НОМЕР_2 , на момент ДТП складає 396 129,11 гривень; вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Toyota Camry», державний номерний знак НОМЕР_2 , визначається такою, що майже дорівнює вартості автомобіля та складає 364 816,69 гривень; вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнта фізичного зносу на запасні частини складає 161 856,21 гривень.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач просить стягнути розмір збитків відповідно до реальної вартості втраченого майна, однак не підтверджуючи дані збитки належними та допустимими доказами.
Апеляційний суд по суті погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується у повному обсязі на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).
Статтею 1 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (Закон № 1961-ІV) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У зв'язку із пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані із відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки (стаття 29 Закону № 1961-ІV).
Пунктами 36.1, 36.2, 36.4 статті 36 Закону № 1961-ІV встановлено, що страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування із особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування, зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплатити) та виплатити його.
Виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатити страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом «а» пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків. Виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється шляхом безготівкового розрахунку.
Відповідно до п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 988 ЦК України у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. При цьому, страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору, і не може перевищувати розміру реальних збитків (втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права). Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Згідно зі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягає відшкодуванню, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на час розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до п. 32 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 р. № 1440 у разі виникнення необхідності у визначенні розміру ймовірного страхового відшкодування оцінка застрахованого майна проводиться з урахуванням умов страхування та дотриманням принципів корисності і заміщення.
Для застрахованого майна, подібного до майна, що продається (купується) на ринку, оцінка розміру ймовірного страхового відшкодування проводиться виходячи з характеристики майна на дату заподіяння збитків до настання страхового випадку шляхом розрахунку прямих збитків.
Судом встановлено, що 14 серпня 2024 року внаслідок ДТП, яка сталась з вини водія автомобіля «Audi Q5», державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , було пошкоджено автомобіль «Toyota Camry», державний номерний знак НОМЕР_2 , чим позивачу завдано збитки, як власнику цього автомобіля.
ПАТ «НАСК «Оранта» було замовлено Звіт №25-D/16/76 віл 16 грудня 2024 року про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу «Toyota Camry», державний номерний знак НОМЕР_2 , яким встановлено, що вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу (без ПДВ) становить 106 690,94 грн.
ПАТ «НАСК «Оранта»здійснила виплату страхового відшкодування у сумі 106 690,94 грн. відповідно до Звіту №25-D/16/76 від 16 грудня 2024 року, що підтверджується платіжними дорученнями № 54229 від 04 жовтня 2024 року та № 3494 від 16 січня 2025 року, що не заперечується позивачем.
Відповідно до п. 34. 2 ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Згідно із п. 34. 3 ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди.
Виходячи з наведених положень Закону, потерпілий має право на самостійне обрання аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди лише у тому випадку, якщо представник страховика не з'явився у визначений пунктом 34.3 статті 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» строк для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Не погодившись із розміром визначеного страхового відшкодування ОСОБА_1 уклала з ФОП ОСОБА_6 договір про проведення експертної оцінки матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля «Toyota Camry», державний номерний знак НОМЕР_2 , на виконання якого надано звіт № 1106 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, складений 23 листопада 2024 року, яким визначено вартість відновлювального ремонту на усунення пошкоджень, на момент ДТП складає 396 129,11 гривень; вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Toyota Camry», державний номерний знак НОМЕР_2 , визначається такою, що майже дорівнює вартості автомобіля та складає 364 816,69 гривень; вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнта фізичного зносу на запасні частини складає 161 856,21 гривень.
Разом з тим, у ремонтній калькуляції до Звіту № 1106 від 23 листопада 2024 року, взяті ціни на запасні частини станом на 22 жовтня 2024 року, що суперечить нормам пункту 32 «Про затвердження Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав».
Нормами діючого законодавства передбачено визначення розміру збитків на час розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (ст. 1192 ЦК) або на час настання страхового випадку, однак у звіті експерта вартість відновлювального ремонту та розмір матеріального збитку визначено станом на 22 жовтня 2024 року, тоді як дорожньо-транспортна пригода, в якій пошкоджено автомобіль позивача сталася 14 серпня 2024 року. У зв'язку із зазначеним визначений звітом експерта розмір заподіяної шкоди є значно більшим, ніж визначено страховиком.
При цьому, висновок оцінювача та ремонтні калькуляції, складені страховиком, не містять суттєвих розбіжностей щодо обсягу робіт, достатніх для того щоб визначений розмір збитків був значно більшим, ніж визначено страховиком.
Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч.1 ст. 78 ЦПК України обставини які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» у випадку завдання збитку проведення незалежної оцінки є обов'язковим.
Для визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження колісного транспортного засобу, визначення вартості відновлювального ремонту колісного транспортного засобу застосовується Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затверджена наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року.
Відповідно до п.2.4 зазначеної Методики вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
У п.4.3. Методики визначено, що за результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку колісного транспортного засобу (КТЗ). За результатом оцінки, виконаної суб'єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно, складається акт оцінки КТЗ. У разі проведення судової автотоварознавчої експертизи за результатами здійснення відповідних досліджень експерт складає висновок експерта. У разі виконання судовим експертом відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судову експертизу» оцінки на договірних засадах з питань, що становлять інтерес для юридичних і фізичних осіб, він складає висновок експертного дослідження з урахуванням особливостей його оформлення згідно із законодавством.
Пунктом 4.4. Методики визначено перелік інформації, яка зазначається у звіті (акті) або висновку експерта (експертного дослідження) про оцінку КТЗ.
За встановлених обставин, всупереч вимогам ч. 3 ст. 12, ст. 81 ЦПК України позивачем не доведено, що розмір матеріальної шкоди завданої їй пошкодженням автомобіля внаслідок ДПТ перевищує розмір страхового відшкодування виплаченого страховиком ПАТ «НАСК «Оранта». З метою усунення розбіжностей при визначенні розміру шкоди позивач не скористалася своїм правом та не заявляла клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи.
Звертаючись до суду з позовом про стягнення відшкодування за спричинену шкоду у розмірі, визначеному у звіті, що був виготовлений на її замовлення, позивач не навела суду жодного обґрунтування необґрунтованості звіту про оцінку, що був виготовлений на замовлення страхової компанії, а також доводів в частині, що звіт складений на її замовлення є більш обґрунтований, а тому звіт страхової компанії не підлягає до застосування.
Доводи апеляційної скарги дублюють доводи позовної заяви, зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанцій стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції, який їх обґрунтовано спростував, та не можуть бути підставами для скасування ухваленого у справі судового рішення.
Судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх».
Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на наявних у справі доказах, судом повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що у відповідності до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 10 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Судді Фінагеєв В.О.
Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.