21 листопада 2025 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 752/15573/25
номер провадження: 33/824/5394/2025
Суддя Київського апеляційного суду Верланов С.М., за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Романка Вадима Васильовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві клопотання адвоката Романка Вадима Васильовича, поданого в інтересах ОСОБА_1 , про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Голосіївського районного суду міста Києва від 30 вересня 2025 року,
Постановою судді Голосіївського районного суду міста Києва від 30 вересня 2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 грн 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки, без оплатного вилучення транспортного засобу.
Цією ж постановою стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у дохід держави в сумі 605 грн 60 коп.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, 13 жовтня 2025 року адвокат Романко В.В. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить поновити строк на подання апеляційної скарги, скасувати постанову судді Голосіївського районного суду міста Києва від 30 вересня 2025 року та провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.2 ст.130 КУпАП закрити за відсутністю у його діях складу даного адміністративного правопорушення з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження мотивоване тим, що повний текст постанови судді було складено та вручено захиснику 03 жовтня 2025 року, що підтверджується відповідною відміткою на копії постанови. З огляду на те, що саме з цього моменту адвокат Романко В.В. отримав можливість ознайомитися зі змістом оскаржуваної постанови та сформулювати доводи скарги, тому вважає, що строк на подання апеляційної скарги пропущений ним з поважних причин.
В судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з'явився. В той же час його захисник - адвокат Романко В.В. вважав за можливе проводити розгляд даного клопотання за відсутності ОСОБА_1 .
Заслухавши пояснення захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Романка В.В., який підтримав доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Голосіївського районного суду міста Києва від 30 вересня 2025 року та просив його задовольнити, перевіривши обґрунтованість доводів клопотання, вважаю, що підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 відсутні, з огляду на таке.
З матеріалів справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 вбачається, що постанова судді Голосіївського районного суду міста Києва за результатами розгляду вказаної справи була винесена 30 вересня 2025 року (а.с.92-94).
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Романко В.В. брав безпосередню участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 та був обізнаний про суть прийнятого щодо нього судового рішення і про строки його оскарження.
Відповідно до ст.59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Таким чином ОСОБА_1 взяв на себе ризики вчинення, неналежного вчинення чи не вчинення його захисником процесуальних дій у даній справі.
Відповідно до п.8 ч.2 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Процедура реалізації вказаної конституційної норми в даному випадку знаходить свій вираз у ч.2 ст.294 КУпАП, відповідно до якої постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст.7 та ч.1 ст.287 цього Кодексу.
Тобто дана норма чітко пов'язує вирахування строку на апеляційне оскарження саме з дня винесення постанови, а не з дня отримання її копії.
Тому, з урахуванням положень ст.294 КУпАП, останній строк подачі адвокатом Романком В.В. апеляційної скарги було 09 жовтня 2025 року.
Незважаючи на наведені вище вимоги закону та обставини, захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Романко В.В. подав апеляційну скаргу на постанову судді Голосіївського районного суду міста Києва від 30 вересня 2025 року лише 13 жовтня 2025 року (а.с.96-107), тобто після закінчення строку на таке оскарження, передбаченого законом.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.
Заборона зловживання правом знайшла своє закріплення у ст.17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається зазначати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
У рішенні ЄСПЛ від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» зазначено, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.
При вирішенні питання поновлення строку оскарження суди мають забезпечувати дотримання балансу суспільного та приватного інтересів, оскільки держава в особі судових органів повинна забезпечити заінтересованим особам право на використання наявних засобів правового захисту, заінтересовані особи повинні розраховувати на те, що процесуальні норми судочинства будуть застосовані, а неналежне використання своїх прав однією із сторін у судовому процесі не стане перешкодою для іншої сторони в реалізації її права на виконання судового рішення.
Виходячи з прецедентної практики ЄСПЛ, принцип правової визначеності передбачає дотримання принципу «res judicata», тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.
Вказаною вище практикою ЄСПЛ, яка є преюдиційною, встановлено, що, якщо заявники у визначений законом термін не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи та своєчасно не звертались до суду за інформацією щодо стану розгляду їх справи їх права на доступ до правосуддя не є порушеними.
Як установлено вище, захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Романко В.В. брав безпосередню участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 та був обізнаний про суть прийнятого щодо ОСОБА_1 судового рішення і про строки його оскарження.
Тому, з урахування вимог чинного законодавства та прецедентної практики ЄСПЛ, адвокат Романко В.В. був зобов'язаний проявляти належну зацікавленість у оскарженні постанови судді про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст.130 КУпАП.
У відповідності до ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. При цьому такі обставини належить підтвердити доказами. Поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови судді має довести апелянт, який заявив таке клопотання.
Однак адвокат Романко В.В. у клопотанні таких поважних причин не навів.
Посилання захисника в клопотанні на те, що оскаржувана постанова судді отримана ним 03 жовтня 2025 року і саме з цього часу повинен рахуватися строк на оскарження, є безпідставними, оскільки як вказано вище зазначений строк обчислюється виключно з дня винесення постанови, а не з дня отримання її копії.
При цьому апеляційний суд враховує те, що, отримавши 03 жовтня 2025 року копію оскаржуваної постанови від 30 вересня 2025 року, тобто в межах строку, встановленого ч.2 ст.294 КУпАП, адвокат Романко В.В. правом на її оскарження у строки передбачені цим законом не скористався.
Що стосується посилання адвоката Романка В.В. на його зайнятість по роботі та необхідність тривалого написання апеляційної скарги і вивчення судової практики, то вказані обставини не є поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки, по-перше, захисником не надано доказів на підтвердження його надмірної зайнятості по роботі, а по-друге, вивчення судової практики та написання апеляційної скарги є прямим обов'язком захисника та не може розцінюватись як обставина, яка є об'єктивно непереборною.
Таким чином клопотання захисника не містить жодних доказів на підтвердження існування обставин, які були чи об'єктивно є непереборними, і які не залежали від його волевиявлення, чи які перешкоджали, створювали труднощі, або унеможливлювали своєчасно подати апеляційну скаргу чи будь-яким способом заявити про свою незгоду з винесеним судом рішенням, або вчинити будь-які інші дії, які можна було б розцінювати як спробу для оскарження постанови судді першої інстанції, і таких суду не надано.
Інших обставин, які б могли свідчити про те, що адвокат Романко В.В. з об'єктивних причин дійсно не мав можливості подати апеляційну скаргу на постанову судді Голосіївського районного суду міста Києва від 30 вересня 2025 року у встановлений законом строк, судом апеляційної інстанції не встановлено.
З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для поновлення строку на оскарження постанови судді у справі про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_1 , оскільки в клопотанні не наведено обставин, які б дозволяли зробити висновок про те, що цей строк було пропущено з поважних причин.
У зв'язку з цим, оскільки суд апеляційної інстанції не знайшов підстав для задоволення клопотання захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Романка В.В. про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Голосіївського районного суду міста Києва від 30 вересня 2025 року щодо ОСОБА_1 , то подана апеляційна скарга на зазначене судове рішення відповідно до положень ч.2 ст.294 КУпАП підлягає поверненню особі, яка її подала, а матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 - до Голосіївського районного суду міста Києва.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, суддя апеляційного суду,
У задоволенні клопотання адвоката Романка Вадима Васильовича, поданого в інтересах ОСОБА_1 , про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Голосіївського районного суду міста Києва від 30 вересня 2025 року щодо ОСОБА_1 за ч.2 ст.130 КУпАП - відмовити, повернувши апеляційну скаргу особі, яка її подала.
Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Київського
апеляційного суду С.М.Верланов