Справа № 759/15671/18
№ апеляційного провадження: 22-з/824/1258/2025
20 листопада 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Слюсар Т.А.,
суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження заяву адвоката Грекової Лариси Володимирівни в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інновація» про ухвалення додаткового рішення,
у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інновація» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення коштів,-
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся у суд із заявою про визнання виконавчого листа від 06 серпня 2021 року по справі №759/15671/18 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Інновація» 347 843 грн 25 коп інфляційних втрат та 3% річних, у сумі 84 950 грн 36 коп, стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , з кожного, на користь ТОВ «Фінансова компанія «Інновація» судові витрати, в сумі по 3244 грн. 87 коп. таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 17 березня 2025 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Визнано виконавчий лист від 06 серпня 2021 року по справі №759/15671/18 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Інновація» 347 843 грн 25 коп інфляційних втрат та 3% річних, у сумі 84 950 грн 36 коп, стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , з кожного, на користь ТОВ «Фінансова компанія «Інновація» судові витрати, в сумі по 3 244 грн 87 коп таким, що не підлягає виконанню..
Не погодившись з указаною ухвалою ТОВ «Фінансова компанія «ІННОВАЦІЯ» подало апеляційну скаргу.
Постановою Київського апеляційного суду від 17 вересня 2025 року апеляційну скаргу ТОВ «Фінансова компанія «ІННОВАЦІЯ» задоволено частково. Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 17 березня 2025 року скасовано, ухвалено по справі нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «ІННОВАЦІЯ» судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3 028 грн.
22 вересня 2025 року через підсистему «Електронний суд» на адресу Київського апеляційного суду адвокатом Грековою Л.В. в інтересах ТОВ «Фінансова компанія «Інновація» подано заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій вона просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Інновація» судові витрати на правничу допомогу у розмірі 15 000 грн.
Заява обґрунтована тим, що в апеляційній скарзі позивач зазначав, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу заявником очікувалося понести у зв'язку з апеляційним розглядом справи у сумі 15 000 грн детальний розрахунок яких буде подано протягом 5 днів з дня ухвалення рішення у відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
Посилається на те, що 02 вересня 2024 року між АО «ГРЕКОВА, ГОЛОВЧЕНКО І ПАРТНЕРИ» з однієї сторони, та ТОВ «Фінансова компанія «Інновація», укладено Договір про надання правничої допомоги № 2024/09-02/01.
Вказує, що відповідно до розділу 4 Договору про надання правничої допомоги від 02 вересня 2024 року сторони передбачили, що:
- правничу допомогу, що надається АО клієнт оплачує в гривнях згідно виставленого рахунку не пізніше 10-го числа місяця наступного за звітним місяцем (в якому надавалась відповідна правова допомога, за яку виставлено рахунок) із розрахунку тарифу АО - 2 000 грн/год роботи;
- при розрахунку вартості правничої допомоги, вказаної в п. 2.1. даного договору, враховується час, витрачений адвокатами АО, його партнерами та співробітниками на визначену у п. 2.1. правничу допомогу.
Звертає увагу, що адвокатом Грековою Л.В. було витрачено 7,5 годин на надання правничої допомоги клієнту по справі № 759/15671/18.
На підтвердження заявлених вимог до заяви додано копії договору про надання правничої допомоги № 2024/09-02/01 від 02 вересня 2024 року, акт про наданні послуги № 1 від 17 вересня 2025 року, рахунку фактури № 1 від 17 вересня 2025 року.
У запереченнях на заяву про ухвалення додаткового рішення адвокат Самчук М.В. в інтересах ОСОБА_1 просить відмовити у задоволенні заяви про стягнення судових витрат на надання правничої допомоги у розмірі 15 000 грн.
Зазначає, що з наданих представником позивача документів неможливо встановити реальність обсягу наданих робіт та їх співмірність. Крім того, до заяви не надані докази про фактичне понесення таких витрат.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Разом з тим, питання про ухвалення додаткового рішення підлягає вирішенню без виклику сторін.
Питання про відшкодування відповідачу витрат, пов'язаних з правничою допомогою, не було вирішено колегією суддів при прийнятті постанови від 17 вересня 2025 року за результатом розгляду апеляційної скарги.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.
За положеннями частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу представницею позивача було подано до Київського апеляційного суду 22 вересня 2025 року, водночас, такі вимоги були заявлені ще в апеляційній скарзі, отже останньою були дотримані вимоги ч. 1 ст. 134 та ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
До заяви про ухвалення додаткового рішення представницею позивача долучено:
- копію договору № 2024/09-02/01 про надання правової допомоги від 02 вересня 2024 року (а.с. 130);
- копію акту приймання-передачі наданих послуг від 17 вересня 2025 року про те, що адвокатським об'єднанням в особі керуючого партнерка Грекової Л.В. надані послуги на загальну суму 15 000 грн (а.с. 131).
- копію рахунку на оплату № 1 від 17 вересня 2025 року (а.с. 131 на звороті).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частина перша, пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частини перша, друга статті 137 ЦПК України).
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина восьма статті 141 ЦПК України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 137 ЦПК України).
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Отже, частиною 4 статті 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34 - 36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, (провадження № 14-382цс19) та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19).
Крім того, у постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 750/2055/20 (провадження № 61-16723св20) вказано, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Вбачається, що ОСОБА_1 заперечував проти стягнення заявленої суми, оскільки з наданих представницею позивача документів неможливо встановити реальність обсягу наданих робіт та їх співмірність. Крім того, до заяви не надані докази про фактичне понесення таких витрат.
При цьому апеляційний суд зауважує, що справа за своєю природою не є складною, а апеляційна скарга не має значного об'єму матеріалів на який адвокатом могло б бути витрачено значний час.
Розподіляючи витрати, понесені на професійну правничу допомогу, колегія суддів дійшла висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19) та від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19).
Враховуючи зазначене, характер виконаної адвокатом роботи, заперечень сторони відповідача, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, значимості таких дій у справі, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з відповідача користь позивача 6 000 грн за надання професійної правничої допомоги під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
У решті заява не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 141, 270 ЦПК України, суд,-
Заяву адвоката Грекової Лариси Володимирівни в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інновація» про ухвалення додаткової постанови задовольнити частково.
Ухвалити по справі додаткову постанову, якою стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інновація» 6 000 грн витрат на професійну правничу допомогув суді апеляційної інстанції.
У задоволенні заяви в іншій частині відмовити.
Додаткова постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів.
Суддя-доповідач:
Судді: