20 листопада 2025 року
м. Київ
провадження № 22-ц/824/16296/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),
суддів: Левенця Б. Б., Саліхова В. В.,
при секретарі Мудрак Р. Р.,
за участі представника позивача - адвоката Кочина С. С.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргоюадвоката Клапчука Федора Петровича, в інтересах ОСОБА_1 ,
на заочне рішення Таращанського районного суду Київської області
у складі судді Шабрацького Г. О.
від 12 травня 2025 року
у цивільній справі № 379/1656/24 Таращанського районного суду Київської області
за позовом ОСОБА_2
до ОСОБА_1
про витребування майна з чужого незаконного володіння,
У грудні 2024 року позивач через свого представника - адвоката Кочина С. С., звернувся в суд із даним позовом, в якому просив суд витребувати від ОСОБА_1 на користь позивача дві земельні ділянки з кадастровим номером 3224484400:02:009:0020, площею 2,9884 га, та з кадастровим номером 3224484400:02:009:0023, площею 2,9884 га, як такі, що повністю утворилися шляхом поділу земельної ділянки кадастровий номер: 3224484400:02:009:0003 площа (га): 5,9768 га. Обґрунтовуючи вимоги, позивач вказував, що належна йому земельна ділянка площею 5,9768 га (кадастровий номер 3224484400:02:009:0003) вибула з його володіння поза його волею внаслідок протиправних дій та на підставі судового рішення, яке згодом було скасоване. Зокрема, позивач стверджував, що не укладав договір оренди з СП «Петрівське» від 12.07.2018, а висновком експертизи у кримінальному провадженні № 12019110290000181 підтверджено, що текст угоди було нанесено на чисті аркуші, підписані позивачем раніше на прохання директора ОСОБА_3 .
Зазначав, що в подальшому право власності на землю перейшло до ОСОБА_3 за рішенням Сквирського районного суду Київської області від 20 серпня 2021 року, яке було скасоване постановою Київського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року, що позбавило продавця законних прав на майно. Попри це, 23 вересня 2022 року ОСОБА_3 відчужив ділянку відповідачу ОСОБА_1 , який здійснив її поділ на дві нові з кадастровими номерами 3224484400:02:009:0020 та 3224484400:02:009:0023, що й стали предметом витребування на підставі статті 388 ЦК України.
Заочним рішенням Таращанського районного суду Київської області від 12 травня 2025 року позов задоволено.
Витребувано від ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 дві земельні ділянки з кадастровим номером 3224484400:02:009:0020, площею 2,9884 га, та з кадастровим номером 3224484400:02:009:0023, площею 2,9884 га, як такі, що повністю утворилися шляхом поділу земельної ділянки кадастровий номер: 3224484400:02:009:0003 площа (га): 5,9768, яка належала позивачу та вибула з його володіння не з його волі.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 6 436 грн 20 коп.
Ухвалою Таращанського районного суду Київської області від 07 серпня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Таращанського районного суду Київської області від 12 травня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння - відмовлено.
В апеляційній скарзі адвокат Клапчук Ф. П., в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права (ст. ст. 387, 388 ЦК України) та дійшов помилкового висновку про можливість витребування майна. Стверджує, що набув спірні земельні ділянки (кадастрові номери 3224484400:02:009:0020 та 3224484400:02:009:0023) на законних підставах як добросовісний набувач за відплатним договором купівлі-продажу від 23.09.2022, посвідченим нотаріусом Федкевич Н. М. за реєстровим № 972.
Апелянт зазначає, що не знав і не міг знати про відсутність у продавця права на відчуження, а тому витребування майна у нього суперечить закону. Для підтвердження своєї позиції посилається на практику Верховного Суду, зокрема на постанову Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 щодо вичерпного переліку підстав для витребування майна у добросовісного набувача за статтею 388 ЦК України.
Окремо апелянт звертає увагу на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 09.12.2024 по справі № 754/446/22 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19. Згідно з ними, добросовісний набувач має право покладатися на відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно і не зобов'язаний перевіряти всю історію переходів права власності чи робити висновки щодо їх правомірності.
Апелянт вважає, що покладання на нього негативних наслідків через можливі порушення, допущені іншими особами в минулому, є неприйнятним і становить непропорційне втручання у його право власності.
У поданому відзиві на апеляційну скаргу адвокат Кочин С. С., в інтересах ОСОБА_2 , просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, посилаючись на безпідставність її доводів, а рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним.
Зазначає, що твердження про статус відповідача як добросовісного набувача повністю спростовується хронологією подій та фактичними обставинами справи, оскільки договір купівлі-продажу земельних ділянок з кадастровими номерами 3224484400:02:009:0020 та 3224484400:02:009:0023 був укладений 23.09.2022, тоді як за три дні до цього, 20.09.2022, Київський апеляційний суд вже скасував рішення Сквирського районного суду Київської області від 20.08.2021, яке було єдиною підставою виникнення права власності у продавця ( ОСОБА_3 ). Наголошує на тому, що на момент відчуження у продавця юридично були відсутні права на розпорядження спірним майном, а Апелянт не міг не знати про сумнівність джерела набуття права, оскільки від його імені договір укладав ОСОБА_4 - головний бухгалтер підприємства продавця, який був обізнаний із незаконними схемами та допитувався ще у 2019 році щодо підробки договору оренди на ці ділянки. Стверджує, що відсутність права власності у продавця остаточно підтверджена ухвалою Таращанського районного суду Київської області від 12.07.2023 та постановою Київського апеляційного суду від 07.08.2023, якими залишено без розгляду позов ОСОБА_3 про визнання права власності. Акцентує увагу суду на положеннях ч. 1 ст. 388 ЦК України, вказуючи, що навіть за умови гіпотетичної добросовісності набувача, майно підлягає витребуванню, оскільки воно вибуло з володіння власника (позивача) поза його волею, що підтверджується висновками експертизи про підробку підпису позивача та фактом скасування судового рішення, на підставі якого була проведена державна реєстрація.
В засідання суду апеляційної інстанції скаржник та його представник не з'явились. Представник адвокат Клапчук Ф. П. засобами Електронного суду направив клопотання про відкладення, що обґрунтоване його зайнятістю в інших судових справах. Та перебування довірителя у відрядженні.
Вирішуючи клопотання адвоката Клапчука Ф. П. про відкладення розгляду справи, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до положень частини 1 статті 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи лише у разі неявки учасника, щодо якого відсутні відомості про вручення повістки, або за його клопотанням, якщо повідомлені причини неявки будуть визнані судом поважними. У даному випадку судове засідання в апеляційній інстанції було призначено 07 жовтня 2025 року, про що сторони були повідомлені належним чином у той же день засобами Електронного суду (а.с. 98-106, т.2). Обґрунтовуючи неможливість прибуття участю у засіданнях Миронівського та Рокитнянського судів 20.11.2025, адвокат надав роздруківки з веб-порталу судової влади, які підтверджують сам факт призначення справ, проте не надав жодних доказів (ухвал про призначення, судових повісток), які б засвідчували, що вказані засідання у судах першої інстанції були призначені раніше, ніж 07 жовтня 2025 року, відтак суду не доведено пріоритетність розгляду інших справ у графіку захисника. Окрім того, подання клопотання про відкладення безпосередньо напередодні засідання, 19.11.2025 о 15:50, за наявності інформації про дату розгляду протягом тривалого часу, свідчить про недотримання адвокатом вимог статті 44 Правил адвокатської етики, яка прямо забороняє вчиняти дії, спрямовані на невиправдане затягування судового розгляду справи, а також статті 11 Правил щодо обов'язку діяти компетентно і добросовісно при виконанні доручення клієнта, що включає належне планування робочого часу. Доказів на підтвердження перебування довірителя - відповідача ОСОБА_1 у відрядженні, також не подано. За таких обставин, враховуючи приписи частини 2 статті 372 ЦПК України, згідно з якими неявка належним чином повідомленого представника не перешкоджає розгляду справи, та з огляду на відсутність доказів об'єктивної неможливості завчасного повідомлення суду чи пріоритетності інших засідань, колегія суддів не знаходить підстав для визнання причин неявки адвоката поважними та відмовляє у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.
В судовому засіданні представник позивача - адвокат Кочин С. С. заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав наведених у відзиві на апеляційну скаргу.
Заслухавши доповідь судді Євграфової Є.П., пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів виходить з наступного.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 15.03.2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22)).
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина друга статті 328 ЦК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).
Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього (частина перша статті 330 ЦК України).
Виникнення права власності у добросовісного набувача відбувається за таких умов: факт відчуження майна; майно відчужене особою, яка не мала на це права; відчужене майно придбав добросовісний набувач; відповідно до статті 388 ЦК, майно, відчужене особою, яка не мала на це право, не може бути витребуване у добросовісного набувача (постанова Верховного Суду від 20.03.2019 в справі № 521/8368/15-ц (провадження № 61-17779св18)).
Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).
Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого не власника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) «юридично» - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб'єктом (див. постанову Верховного Суду 30.07.2020 в справі № 752/13695/18 (провадження № 61-6415св19)).
Виникнення права власності у добросовісного набувача відбувається за таких умов: факт відчуження майна; майно відчужене особою, яка не мала на це права; відчужене майно придбав добросовісний набувач; відповідно до статті 388 ЦК України, майно, відчужене особою, яка не мала на це право, не може бути витребуване у добросовісного набувача (постанова Верховного Суду від 20.03.2019 в справі № 521/8368/15-ц (провадження № 61-17779св18)).
Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права. Задоволення віндикаційного позову є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Водночас такий запис вноситься виключно в разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою (пункти 84, 85 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц (провадження № 14-93цс20)).
Розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦК України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном (див. постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/6211/14-ц), а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо (пункт 58 постанови Великої Палати від 14.12.2022 в справі № 461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20)).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що на підставі рішення про державну реєстрацію від 21.11.2016 індексний номер: 32454679, приватний нотаріус Скоробагатько Валентина Данилівна, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за сільськогосподарським підприємством «Петрівське» внесено запис щодо права користування земельною ділянкою кадастровий номер: 3224484400:02:009:0003, площа (га): 5.9768, адреса: Київська обл., Таращанський р-н., с/рада Петрівська для сільськогосподарських потреб (емфітевзис). Підставою виникнення іншого речового права зазначено договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) б/н, виданий 17.07.2014. Такі відомості містяться в інформаційній довідці Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію іншого речового права № 125057611 від 23.05.2018 (а.с.10, на звороті).
В матеріалах справи міститься копія додаткової угоди від 12.07.2018 до договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 17.07.2014 між власником ОСОБА_2 та емфітевтом сільськогосподарським підприємством «Петрівське», в особі директора ОСОБА_3 Предметом додаткової угоди є дострокове припинення дії договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 17.07.2014 щодо права користування земельною ділянкою загальною площею 5,9768 га, кадастровий номер 3224484400:02:009:0003, номер запису про інше речове право 17600602 (а.с. 11).
Згідно копії договору оренди земельної ділянки від 12.07.2018, сторонами у договорі зазначені ОСОБА_2 та сільськогосподарське підприємство «Петрівське», в особі директора ОСОБА_3 Предметом договору зазначено строкове платне користування земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 3224484400:02:009:0003, загальною площею 5,9768 га, яка знаходиться на території Юшківорізької (Петрівської) сільської ради Таращанського району Київської області. Строк дії договору 49 років (а.с. 12).
23.04.2020 судовим експертом Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС Мацюк-Довбиш О. на виконанням постанови про призначення судово-технічної експертизи від 25.03.2020, внесеної слідчим Таращанського ВП Миронівського ВП ГУНП в Київській області у кримінальному провадженні № 12019110290000181, відомості про яке внесені до ЄРДР 04.06.2019, проведено судову технічну експертизу документів.
Згідно висновку експерта від 23.04.2020 № 17-3/615 вбачається, що:
в додатковій угоді до договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 12.07.2018 первинним був виконаний підпис від імені ОСОБА_2 , а потім нанесений друкований текст;
в договорі оренди земельної ділянки від 12.07.2018 на третій сторінці в графі «Орендодавець» первинним був виконаний підпис від імені ОСОБА_2 , а потім нанесений друкований текст (а.с. 15-20).
Також встановлено, що рішенням від 20.08.2021 Сквирського районного суду Київської області у справі № 376/1481/21 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики, визнано укладеним договір позики від 12.07.2018 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 щодо земельної ділянки, площею - 5,9768 га, яка розташована на території Петрівської сільської ради Таращанського району Київської області, кадастровий номер: 3224484400:02:009:0003, призначена для ведення особистого селянського господарства;
припинено право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, площею - 5,9768 га, яка розташована на території Петрівської сільської ради Таращанського району Київської області, кадастровий номер: 3224484400:02:009:0003, призначена для ведення особистого селянського господарства, яка посвідчена Державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯБ № 307320;
визнано за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку, площею - 5,9768 га, яка розташована на території Петрівської сільської ради Таращанського району Київської області, кадастровий номер: 3224484400:02:009:0003, призначена для ведення особистого селянського господарства, яка посвідчена Державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯБ № 307320, що належить - ОСОБА_2 (а.с. 21-22).
28.09.2021 за ОСОБА_3 на підставі вказаного рішення суду було зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку, номер запису про право власності: 44354216 (а.с. 31 на звороті).
23.09.2022 - право власності було зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу № 972, виданого 23.09.2022, видавник: приватний нотаріус Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Федкевич Н. М., номер запису про право власності/довірчої власності: 47948982 (а.с.31).
Постановою Київського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року рішення Сквирського районного суду Київської області від 20 серпня 2021 року скасовано та направлено справу на розгляд до Таращанського районного суду Київської області (а.с.23-26).
Ухвалою Таращанського районного суду Київської області від 12 липня 2023 року позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про визнання договору укладеним, припинення права власності та визнання права власності на земельну ділянку - залишено без розгляду (а.с.27-28).
Постановою Київського апеляційного суду від 13 серпня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а ухвалу Таращанського районного суду Київської області від 12 липня 2023 року - без змін (а.с.29-30).
З інформаційної довідки 318417119 від 22.12.2022 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, встановлено, що об'єкт нерухомого майна - реєстраційний номер 1089615732244, земельна ділянка (об'єкт в процесі поділу) з кадастровим номером 3224484400:02:009:0003, площею 5,9768 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, закрито 18.10.2022 на підставі поділу об'єкта нерухомого майна за заявою на поділ земельної ділянки № 424 від 26.09.2022, відомості внесено до реєстру 25.10.2022 Іщенко А. В. , Кагарлицька міська рада, Київська обл., індексний номер рішення: 65247538 (а.с. 31).
18.10.2022 державним реєстратором Кагарлицької міської ради Київської області Іщенко А. В. зареєстровано право власності ОСОБА_1 на дві земельні ділянки на підставі рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу):
індексний номер: 65247008 від 25.10.2022, внесено у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно запис 48239437 про право власності/довірчої власності ОСОБА_1 на земельну ділянку кадастровий номер: 3224484400:02:009:0023, площею 2,9884 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2650295532020 (а.с. 34);
індексний номер: 65247386 від 25.10.2022, внесено у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно запис 48239784 про право власності/довірчої власності ОСОБА_1 на земельну ділянку кадастровий номер: 3224484400:02:009:0020, площею 2,9884 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2650306432020 (а.с. 35).
Підставою як для закриття об'єкта - земельної ділянки (об'єкт в процесі поділу) з кадастровим номером 3224484400:02:009:0003, так і для реєстрації права власності ОСОБА_1 на земельні ділянки кадастрові номери 3224484400:02:009:0023 та 3224484400:02:009:0020 слугувала заява про поділ земельної ділянки 424 від 26.09.2022.
Звертаючись до суду позивач ОСОБА_2 посилаючись на положення статті 388 ЦК України та факт вибуття майна з його володіння поза волею через підробку документів і подальше скасування судового рішення, на підставі якого відбулося первісне відчуження, вважав, що спірні земельні ділянки підлягають витребуванню з незаконного володіння відповідача.
Задовольняючи позов, суд виходив із положень статей 321, 387, 388 ЦК України та факту вибуття первісної земельної ділянки з кадастровим номером 3224484400:02:009:0003 із володіння позивача поза його волею внаслідок протиправних дій та на підставі судового рішення, що згодом було скасоване. Встановивши, що згідно з висновком експерта № 17-3/615 від 23.04.2020 підпис власника на договорі оренди від 12.07.2018 підроблено, а рішення Сквирського районного суду Київської області від 20.08.2021, яке надало право власності продавцю ОСОБА_3 , скасовано постановою Київського апеляційного суду від 20.09.2022, суд констатував відсутність у продавця законних прав на розпорядження майном на момент укладення договору купівлі-продажу з відповідачем 23.09.2022. Суд врахував, що в подальшому ОСОБА_1 здійснив поділ придбаного об'єкта, внаслідок чого утворилися дві нові ділянки з кадастровими номерами 3224484400:02:009:0020 та 3224484400:02:009:0023 площею 2,9884 га кожна. Застосовуючи норми частини 1 статті 388 ЦК України, суд вказав, що добросовісність набувача не є перешкодою для повернення майна законному власнику, якщо воно вибуло з його володіння не з його волі. Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність витребування обох новоутворених земельних ділянок з незаконного володіння відповідача на користь ОСОБА_2 .
Колегія суддів погоджується із такими висновками з огляду на наступне.
Вирішальним для правильного вирішення даного спору є встановлення факту вибуття спірного майна з володіння власника поза його волею, а також оцінка добросовісності набувача в контексті дотримання ним стандартів розумної обачності.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, право власності ОСОБА_3 (продавця) на спірну земельну ділянку виникло на підставі рішення Сквирського районного суду Київської області від 20 серпня 2021 року. Однак, постановою Київського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року вказане рішення було скасовано.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 522/2110/15-ц (провадження № 14-247цс18) сформульовано правовий висновок, згідно з яким майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але надалі скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.
Враховуючи, що підставою реєстрації права власності за продавцем було судове рішення, яке в подальшому скасоване, а також беручи до уваги висновок експерта № 17-3/615 від 23.04.2020 про те, що позивач не підписував договір оренди (підпис виконано на чистих аркушах), колегія суддів приходить до висновку, що спірна земельна ділянка вибула з володіння ОСОБА_2 поза його волею. За таких обставин, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, власник має право витребувати це майно навіть у добросовісного набувача.
Разом з тим, колегія суддів критично оцінює доводи апелянта щодо його статусу як добросовісного набувача та вважає, що в діях відповідача відсутня належна розумна обачність.
Так, судом встановлено, що оскаржуваний договір купівлі-продажу земельної ділянки між ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_1 було укладено 23.09.2022. При цьому, постанова Київського апеляційного суду, якою було скасовано правовстановлюючий документ продавця (рішення суду першої інстанції), прийнята 20.09.2022, тобто за три дні до укладення угоди.
Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 20.11.2018 у справі № 907/50/16, якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача.
Колегія суддів зауважує, що інформація про стан розгляду судових справ та прийняті судові рішення є відкритою та доступною на офіційному веб-порталі «Судова влада України» та сайті Київського апеляційного суду. Розумний та обачний учасник цивільного обороту, маючи намір придбати нерухоме майно, право власності на яке ґрунтується на рішенні суду, повинен був пересвідчитися у чинності такого рішення та перевірити наявність апеляційного оскарження. Між тим з відкритих даних щодо стану розгляду вказаної справи вбачається, що апеляційна скарга була подана у січні 2022 року, а 23.06.2022 відкрито апеляційне провадження, 01.08.2022 справу призначено до судово розгляду.
Оскільки на момент укладення договору купівлі-продажу (23.09.2022) рішення суду, що було єдиною підставою права власності продавця, вже було скасовано (20.09.2022), відповідач мав об'єктивну можливість дізнатися про відсутність у продавця права на відчуження. Укладення договору у такий короткий проміжок часу після скасування судового рішення, без належної перевірки судового реєстру, свідчить про те, що відповідач діяв на власний ризик і не проявив тієї обачності, яка вимагається від добросовісного набувача.
Крім того, на відсутність добросовісності вказують і подальші дії відповідача, а саме здійснення поділу спірної земельної ділянки на дві нові (кадастрові номери 3224484400:02:009:0020 та 3224484400:02:009:0023) майже одразу після придбання. Верховний Суд у постанові від 30.11.2022 в справі № 522/14900/19 зазначив, що застосування приватно-правових конструкцій (зокрема поділу об'єктів нерухомості) з метою створення видимості добросовісного набуття та унеможливлення віндикації є неприйнятним і свідчить про зловживання правом.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки майно вибуло з володіння власника поза його волею, а відповідач не довів своєї добросовісності, проявивши грубу необережність при купівлі майна з вадами титулу, права позивача підлягають захисту шляхом витребування майна на підставі ст. 388 ЦК України. Факт поділу земельної ділянки та присвоєння нових кадастрових номерів не є перешкодою для витребування майна на користь законного власника.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.
Отже оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають встановленим обставинам, підстави для зміни чи скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги не встановлені.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу адвоката Клапчука Федора Петровича, в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Заочне рішення Таращанського районного суду Київської області від 12 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 24 листопада 2025 року.
Судді Є. П. Євграфова
Б. Б. Левенець
В. В. Саліхов