20 листопада 2025 року
м. Київ
провадження № 22-ц/824/16837/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),
суддів: Левенця Б. Б., Саліхова В. В.,
при секретарі Мудрак Р. Р.,
за участі представника відповідача - адвоката Шербак Н. В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Геращенко Тетяни Василівни, в інтересах ОСОБА_1 ,
на рішення Печерського районного суду міста Києва у складі судді Бусик О. Л.
від 05 серпня 2025 року
у цивільній справі № 274/2905/24-ц Печерського районного суду міста Києва
за позовом ОСОБА_1
до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»
про захист прав споживачів та зобов'язання вчинити дії,
У квітні 2024 року ОСОБА_1 , звернулась в суд із вказаним позовом, обґрунтовуючи вимоги за яким, зазначала, що є клієнтом банку, адже між нею та Банком укладено кредитний договір, відповідно до якого позивачка користувалась картковим рахунком № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ). Банком був розрахований кредитний ліміт у розмірі 23 200 грн, що наданий банком для потреб клієнта.
06 червня 2023 року близько 16 год. 30 хв. позивачу зателефонувала невстановлена особа перебуваючи у невстановленому місці, представившись працівником «Ощадбaнк» шляхом обману заволоділа грошовими коштами, які були зняті з банківської картки позивача № НОМЕР_1 , в сумі 17 175 грн, спричинивши матеріальну шкоду на вказану суму.
Відповідно до банківської виписки по руху коштів невідомими особами була проведена 1 (одна) транзакція-переказ на карткy 16.06.2023 на суму 17 000 грн. З урахуванням комісії 17 175 грн. У деталях транзакції відповідно до виписки зазначено переказ коштів з рахунку через UKR KYIV MOBILE BANKING 3570010001.
З відповіді АТ «Ощадбанк» від 29.06.2023 вбачається, що шахраями було здійснено переказ на картку «TAScombank» №· НОМЕР_3 .
17.06.2023 позивач звернулася до Бердичівського РВП ГУНП у Житомирської області із заявою про вчинення невідомою особою шахрайських дій стосовно банківського рахунку, за результатами звернення відомості про вчинення кримінального правопорушення було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінального провадження №12023060480000938 від 17.06.2023 згідно з викладеними обставинами. На підставі вищевказаної заяви, позивача було визнано потерпілою.
Посилаючи на наведене, просила зобов'язати Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» відновити порушені права ОСОБА_1 шляхом відновлення стану карткового рахунку, який відкритий та обслуговується на підставі угоди, укладеної ОСОБА_1 із Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» за картковим рахунком № НОМЕР_1 ( НОМЕР_4 ), що існував із балансом на початок періоду 16.06.2023 із сумою заборгованості мінус 3 675,72 грн, до списання коштів внаслідок проведення операції (транзакції) 16.06.2023; припинити нарахування ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 за картковим рахунком № НОМЕР_1 ( НОМЕР_4 ) відкритим в Акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України» щомісячних платежів, пені, відсотків за користування кредитним лімітом, що утворився в результаті списання коштів внаслідок проведення операції (транзакції) 16.06.2023 на суму 17 175 грн; скасувати нарахування ОСОБА_1 за картковим рахунком, який відкритий та обслуговується на підставі угоди, укладеної ОСОБА_1 із Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» за картковим рахунком № НОМЕР_1 ( НОМЕР_4 ) в Акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України» у тому числі пеню, відсотки та невиконані періодичні зобов'язання, на суму 17 175 грн; стягнути з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 витрати на правову (правничу) допомогу.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 05 серпня 2025 року у задоволені позову відмовлено.
В апеляційній скарзі адвокат Геращенко Т. В., в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Апелянт зазначає, що вона вимагала зобов'язати АТ «Державний ощадний банк України» відновити порушені права шляхом повернення стану карткового рахунку № НОМЕР_1 (IBAN: НОМЕР_6 ) до того вигляду, який існував на початок періоду 16.06.2023, коли сума заборгованості становила мінус 3 675,72 грн. Відновлення необхідне через несанкціоноване списання коштів внаслідок проведення операції (транзакції) саме 16.06.2023 на суму 17 175 грн.
Апелянт звертає особливу увагу на правові висновки Верховного Суду, які суд першої інстанції проігнорував. Вона посилається, зокрема, на Постанову від 02 липня 2025 року у справі № 490/7829/23 (провадження № 61-16525св24), а також на Постанову від 20 червня 2018 року у справі № 691/699/16-ц та подібні рішення, якими ВС чітко встановив, що саме на банку покладається тягар доказування того, що платіжна операція була санкціонована клієнтом, або що клієнт порушив правила безпеки, які призвели до несанкціонованого списання.
Апелянт наголошує, що Банк не надав беззаперечних доказів того, що операція на суму 17 175 грн від 16.06.2023 була авторизована нею, а отже, відповідно до позиції Верховного Суду, відповідальність за спірне списання коштів несе АТ «Державний ощадний банк України». Спірне списання призвело до штучного та неправомірного збільшення її заборгованості, тому вона вимагає припинити нарахування за картковим рахунком № НОМЕР_1 будь-яких щомісячних платежів, пені та відсотків за користування кредитним лімітом, а також скасувати всі вже здійснені нарахування, що стосуються спірної суми 17 175 грн.
Як наслідок, апелянт вимагає стягнути з АТ «Державний ощадний банк України» на її користь усі понесені витрати на правову (правничу) допомогу.
Правом подачі відзиву на апеляційну скаргу учасники справи не скористались.
В судовому засіданні представник відповідача заперечила проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи судове рішення законним і обґрунтованим.
Позивач та представник направили клопотання про розгляд справи без їх участі.
Заслухавши доповідь судді Євграфової Є.П., пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами НБУ та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Частиною першою статті 1068 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.
Статтею 1071 ЦК України визначено, що банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.
Відповідно до статті 1073 ЦК України, у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Згідно статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (який був чинний на час укладення кредитного договору), платіжною карткою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного електронного платіжного засобу.
Неналежним переказом за положеннями цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі. Помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.
Відповідно до пункту 14.12 статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», користувач зобов'язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.
За положеннями пункту 39.1 ст. 39 статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», суб'єкти переказу зобов'язані виконувати встановлені законодавством України та правилами платіжних систем вимоги щодо захисту інформації, яка обробляється за допомогою цих платіжних систем.
Підпунктами 32.3.2. пункту 32.3 статті 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що у разі переказу з рахунка платника без законних підстав, за ініціативою неналежного стягувача, з порушенням умов доручення платника на здійснення договірного списання або внаслідок інших помилок банку повернення платнику цієї суми здійснюється у встановленому законом судовому порядку.
Згідно з пунктами 5, 6 розділу VI Положення Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів (№ 705, далі - Положення) (яке було чинне на час укладення кредитного договору) користувач зобов'язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які ним не виконувалися.
Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов'язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів (пункт 6 розділу VI Положення № 705).
Пунктами 7, 8 розділу VI Положення № 705 визначено, що емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов'язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.
Відповідно до пункту 9 розділу VI Положення № 705 користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Судом встановлено, що 22.03.2021 між банком та ОСОБА_1 укладена заява про приєднання № 488856/260816 до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки), відповідно до умов якої позивачу банком був відкритий поточний рахунок за тарифним пакетом «Мій комфорт» № НОМЕР_7 в гривнях України, а також була видана клієнту платіжна картка типy Mastercard Debit W Paу Pass. Шляхом підписання цієї заяви про приєднання до договору клієнт беззастережно приєднується до договору в редакції, яка на день підписання цієї заяви на приєднання розміщена інтернет-сторінці Банку www/oschadbank.ua та укладає з Банком Договір складовою частиною якого є умови договору банківського рахунку (п.3.1).
Сам Договір комплексного банківського обслуговування розміщений Інтернет сторінці Банку www/oschadbank.ua та на руки не видається.
Відповідно до підписаних сторонами Заяв про встановлення (збільшення відновлювальної кредитної лінії (Кредиту) позивачу були видані кредитні кошти, а з 29.03.2021 у розмірі 5 000, 00 гривень у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмір 38,00 процентів річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим термінів повернення не пізніше, ніж 10 календарних днів до дня закінчення строку дії Картки.
01.09.2021 сума кредитного ліміту за погодженням сторін була збільшена до 23 200,00 грн.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карточкою» та «Тарифами банку», які викладені на сайті банку www/oschadbank.ua та складає укладений між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.
Відповідно до пункту 1.11 ДКБО позивачка погоджується, що в результаті приєднання до ДКБО, раніше укладений з Банком Договір про відкриття та обслуговування рахунку, випуск та надання платіжної картки, викладається в новій редакції, і подальше обслуговування позивачки здійснюється на умовах, викладених у ДКБО.
Згідно з пунктом 1.16.2 ДКБО для ініціювання замовлення випуску Цифрової картки за допомогою Системи ДБО «Ощад 24/7»: 1) клієнт має заповнити Заяву про відкриття Рахунку; 2) обрати відділення Банку, в якому Клієнт бажає відкрити Рахунок та обслуговуватися (при замовленні Цифрової картки для вибору установи Банку Клієнту доступні лише ті установи, в яких Клієнт вже має відкритий Рахунок з використанням Платіжної картки до якої підключено Систему ДБО «Ощад 24/7»); 3) виконати інші дії, встановлені Банком. Заява про відкриття Рахунку, що підтверджена Клієнтом Одноразовим цифровим паролем/ Біометрією, в т.ч. по технології біометричної ідентифікації клієнта Touch ID (та подібні)/ Face ID (та подібні) та прийнята і виконана Банком, є невід'ємною частиною Договору. Виконання Клієнтом дій, вказаних в цьому підпункті Договору, свідчить про надання Клієнтом згоди на укладення між Банком та Клієнтом Договору банківського рахунку, щодо Рахунку, номер якого зазначається в Заяві про відкриття Рахунку. Такий договір банківського рахунку є укладеним з дня підтвердження Банком Заяви про відкриття рахунку, шляхом направлення клієнту на його фінансовий номер CVV/CVC 2-код та термін дії Цифрової картки, інформування Клієнта щодо номеру картки в СДО «Ощад24/7». Номер рахунку зазначається в заяві про відкриття рахунку та відображається в СДО «Ощад 24/7» у відповідному розділі про інформацію щодо рахунку.
За змістом підпункту 156 пункту 2.1 ДКБО система дистанційного банківського обслуговування/Система ДБО - це сукупність технічних засобів та програмного забезпечення, впровадженого в Банку, у тому числі таких як «Ощад 24/7», що дозволяють Клієнту без відвідування Банку за допомогою дистанційних каналів зв'язку, визначених в документації до Системи ДБО, через Сайт, мобільний телефон або іншій технічний пристрій здійснювати замовлення Платіжних карток (основних та Додаткових карток) Клієнтам, які вже мають відкриті в АТ «Ощадбанк» рахунки; здійснювати операції за Картковим, Депозитним рахунком, а також здійснювати Перекази коштів з картки, емітованої іншим банком України, на підставі Електронних документів Клієнта; створювати та підписувати Електронні документи Клієнта; отримувати банківські виписки; довідкову інформацію за вищевказаними рахунками, а також отримувати інші послуги, передбачені в документації до Системи ДБО.
СМС-банкінг або Послуга інформування/Інформування - це послуга надання інформації про здійснені операції за Картковим рахунком/Платіжною карткою у вигляді СМС чи Push - повідомлень, які направляються Банком на обраний Клієнтом канал для комунікацій (СМС на Фінансовий номер мобільного телефону, месенджер, електронна пошта, Інтернет-банкінг, тощо) (підпункту 157 пункту 2.1 ДКБО).
Відповідно до пункту 3.5 Розділу ІІІ ДКБО Банк і Клієнт допускають можливість використання у вигляді Електронного підпису підтвердження через Одноразовий цифровий пароль, який містить комбінацію символів у вигляді цифр, що генерується МПС, і яку направляють Держателю картки у вигляді SMS-повідомлення на верифікований номер мобільного телефону Клієнта, зафіксований в інформаційних системах Банку. Підписання будь-яких правочинів та/або підписання будь-яких документів, заяв, повідомлень, листів в рамках цього Договору таким чином прирівнюється до укладання наведених документів у письмовій формі. У випадку, якщо номер мобільного телефону зареєстрований і збігається з номером телефону клієнта, вважається, що Клієнт прийняв умови Договору, згідно з яким йому будуть надаватися витребувані ним Послуги, засвідчив/підтвердив документ/повідомлення/заяву.
За приписами пункту 17.1.5 Розділу ХVІІ ДКБО сторони домовились, що послідовне введення Одноразового цифрового паролю, отриманого на Номер мобільного телефону, повідомлений Клієнтом Банку в порядку та спосіб, визначений Договором або ідентифікація клієнта шляхом Біометрії, є аналогом власноручного підпису Клієнта. Всі документи, операції Клієнта, що ініціюються в електронному вигляді і підписані/підтверджені за допомогою Електронного підпису вважаються такими, що підписані власноручним підписом Клієнта та юридично прирівнюються до документів, отриманих від Клієнта на паперовому носії, оформлених відповідно до вимог чинного законодавства України. Електронний підпис не може бути визнано недійсним через те, що він не має статусу Кваліфікованого електронного підпису чи через його електронну форму.
16.06.2023 о 16.47 год. здійснена платіжна операція зі списання коштів в розмірі 17 175 грн з карткового рахунку позивача.
16.06.2023 о 16.53 год. позивач звернулась до контакт-центру Банку із запитом на блокування картки.
17.06.2023 позивач звернулася до Бердичівського РВП ГУНП у Житомирської області із заявою про вчинення невідомою особою шахрайських дій стосовно банківського рахунку, за результатами звернення відомості про вчинення кримінального правопорушення було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінального провадження №12023060480000938 від 17.06.2023 згідно з викладеними обставинами. На підставі вищевказаної заяви, позивача було визнано потерпілою.
19.06.2023 позивачка звернулась до відповідача із зверненням щодо опротестування операцій, вчинених 16 червня 2023 року невідомими особами з її рахунку № НОМЕР_2 в розмірі 17 000 грн та повернення безпідставно списаних коштів.
Листом № 105.29-28/2530/2023/с від 29.06.2023 відповідачем відмовлено позивачці у поверненні безпідставно списаних коштів в розмірі 17 000 грн, у зв'язку із відсутністю підстав для здійснення такого повернення. Відмова обґрунтована тим, що операції з використанням Інтернет ресурсу/ Ощад 24/7 були проведені коректно з використанням усіх реквізитів платіжної карти Банку.
Звертаючись до суду, позивач ОСОБА_1 , з огляду на те, що списання 17 175 грн з карткового рахунку № НОМЕР_1 (IBAN: НОМЕР_2 ) відбулося 16.06.2023 внаслідок шахрайських дій без її волевиявлення та згоди, вважала, що АТ «Державний ощадний банк України» повинно відновити стан рахунку до балансу мінус 3 675,72 грн та скасувати всі подальші нарахування пені та відсотків, які утворилися в результаті цього несанкціонованого списання
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив із того, що оспорювана платіжна операція зі списання коштів у розмірі 17 175 грн відбулася 16.06.2023 на підставі розпорядження держателя платіжного інструменту, а не внаслідок помилки чи бездіяльності банку. Встановивши, що операція була проведена через мобільний додаток «Ощад 24/7» з успішним використанням усіх реквізитів та правильним введенням одноразових паролів (3DS паролів), які були надіслані на фінансовий номер телефону позивача та відомі лише клієнту, суд дійшов висновку, що Банк вжив достатніх заходів для ідентифікації клієнта. Суд встановив, що відповідно до умов Договору комплексного банківського обслуговування (ДКБО) та Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», саме позивач відповідальний за наслідки несанкціонованого використання інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, якщо такі дії чи бездіяльність призвели до втрати цих даних. Враховуючи, що звернення позивача до банку про блокування картки було зафіксовано після здійснення спірної транзакції (о 16:53 год. після 16:47 год.), суд дійшов висновку, що ризик збитків за проведені операції несе позивач.
З такими висновками колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.
Частиною першою статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, а також запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків (пункти 4, 5 частини п'ятої статті 12 ЦПК України).
Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (концепція негативного доказу) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц).
Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.
У постанові Верховного Суду від 16.08.2023 у справі № 176/1445/22 зазначено: «Банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними».
Отже, саме банк у суді першої інстанції мав подати беззаперечні докази сприяння позивачем незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції 16.06.2023 о 16.47 год.
Зокрема, заперечуючи проти позову та стверджуючи, що позивачка сама ініціювала спірний платіж або своїми діями сприяла втраті конфіденційної інформації, Банк, як професійний учасник ринку фінансових послуг, який володіє монопольною технічною інформацією щодо транзакцій, міг та повинен був надати відповідні докази.
Такими доказами, з огляду на специфіку відносин дистанційного банківського обслуговування, могли бути, зокрема: деталізовані лог-файли (журнали подій) системи «Ощад 24/7», які б фіксували IP-адресу та геолокацію пристрою, з якого здійснено вхід та ініційовано транзакцію (для порівняння зі звичним місцем активності клієнта); унікальний ідентифікатор пристрою (Device ID/Digital Fingerprint), що підтверджував би здійснення операції саме з верифікованого мобільного пристрою позивачки, а не з нового чи стороннього гаджета; технічні звіти про послідовність дій у системі, що виключали б факти компрометації (наприклад, несанкціоноване перевипускання SIM-картки, перевстановлення мобільного додатку на інший пристрій тощо).
Більше того, колегія суддів звертає увагу на зміст листа АТ «Державний ощадний банк України» від 29.06.2023, наявного в матеріалах справи (а.с. 17), в якому Банк фактично підтвердив обставини, що свідчать на користь версії позивачки про втручання сторонніх осіб. Зокрема, у листі зазначено, що 16.06.2023 о 16:43 відбулася «реєстрація в новому мобільному додатку «Ощад 24/7»», а вже о 16:49 було здійснено списання коштів.
Вказане підтверджує, що доступ до рахунку та ініціювання операції відбувалися з нового, раніше не використовуваного мобільного пристрою. За таких обставин, тягар доказування вимагав від Банку надати технічні ідентифікатори (IMEI, IP-адресу тощо) цього «нового» пристрою, щоб довести, що він належав саме ОСОБА_1 , а не третім особам. Однак, обмежившись констатацією факту відправки SMS-кодів, Банк не надав жодних доказів того, що реєстрація нового додатку на сторонньому пристрої була здійснена з волі позивачки.
У суді першої інстанції АТ «Державний ощадний банк України» не надало жодного належного та допустимого доказу (окрім загальних посилань на умови Договору) на підтвердження того, що саме ОСОБА_1 ініціювала платіж або своєю грубою необережністю сприяла втраті даних. Надана Банком разом із відзивом виписка по особовому рахунку сама по собі лише підтверджує факт руху коштів, дату транзакції та розмір утвореної заборгованості, однак вона не є доказом авторизації операції саме клієнтом та не спростовує доводів позивачки про втручання сторонніх осіб через реєстрацію стороннього пристрою.
В апеляційному суді відповідачем також не подано жодних доказів чи обґрунтованих заперечень, які б спростовували доводи апеляційної скарги щодо технічної можливості здійснення операції шахраями без волі клієнта.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що Банк не виконав покладений на нього процесуальний обов'язок доказування, а висновок суду першої інстанції про доведеність вини позивачки ґрунтується на припущеннях, що є порушенням вимог статті 81 ЦПК України та суперечить правовим позиціям Верховного Суду щодо презумпції невинуватості клієнта у разі несанкціонованих транзакцій.
Отже рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі пунктів 2, 3 та 4 частини першої статті 376 ЦПК України, оскільки суд помилково визнав встановленими обставини щодо ініціювання операції позивачкою за їх недоведеності відповідачем, дійшов висновків, що не відповідають дійсним обставинам справи, та допустив неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права в частині розподілу тягаря доказування, не врахувавши при цьому правові висновки Верховного Суду.
Ухвалюючи нове рішення, колегія суддів виходить із того, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Статтею 16 ЦК України передбачено серед інших, такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів як відновлення становища, яке існувало до порушення. Між іншим, абзац 12 частини два цієї статті передбачає, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Такий спосіб захисту як «відновлення становища, яке існувало до порушення» пов'язаний з застосуванням певних заходів, спрямованих на відновлення порушеного суб'єктивного права особи у тому стані, в якому воно існувало до його порушення.
Зважаючи на встановлені обставини, триваючи правовідносини у межах надання відповідачем банківських послуг позивачу, та зміст позовних вимог, колегія суддів вважає за обґрунтоване задовольнити позовні вимоги шляхом застосування ефективного способу захисту, який відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення, а саме: зобов'язати Банк відновити залишок коштів на картковому рахунку до стану, що існував перед здійсненням несанкціонованої операції, та визнати відсутніми у позивачки зобов'язання, що виникли внаслідок такого списання (у тому числі щодо повернення тіла кредиту, сплати процентів та пені).
Таким чином права позивачки будуть відновлені у повному обсязі та остаточно, оскільки такий спосіб захисту забезпечує реальне повернення сторін у стан, який існував до порушення (restitutio in integrum), усуває юридичну невизначеність щодо майнового стану позивачки та виключає можливість пред'явлення Банком у майбутньому будь-яких вимог, що ґрунтуються на факті спірної транзакції.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, колегія суддів виходить із того, що рішення ухвалене на користь позивача, відповідно на відповідача покладаються витрати із сплати судового збору за подачу позовної заяви в сумі 1 211 грн 20 коп. та апеляційної скарги в сумі 1 816 грн 80 коп. шляхом стягнення у дохід держави.
Доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу матеріали справи не містять, а отже підстави для їх розподілу відсутні.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу адвоката Геращенко Тетяни Василівни, в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 05 серпня 2025 року скасувати, ухвалити нове судове рішення.
Позов задовольнити.
Зобов'язати Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» відновити стан відкритого ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) карткового рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_4 ), що існував до списання коштів внаслідок проведення операції (транзакції) 16.06.2023 із балансом на початок періоду 16.06.2023 із сумою заборгованості «мінус 3 675,72 грн».
Визнати відсутніми у ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) зобов'язання, що виникли в результаті несанкціонованого списання 16.06.2023 грошових коштів на суму 17 175 грн, у тому числі із сплати щомісячних платежів, пені та відсотків за користування кредитним лімітом.
Стягнути з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» у дохід держави судовий збір за подання позову та апеляційної скарги у розмірі 3 028 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 24 листопада 2025 року.
Судді Є. П. Євграфова
Б. Б. Левенець
В. В. Саліхов