справа № 752/8409/24 головуючий у суді І інстанції Кордюкова Ж.І.
провадження № 22-ц/824/15029/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
18 листопада 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді Березовенко Р.В.,
суддів Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,
з участю секретаря Щавлінського С.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 18 червня 2025 року у справі за позовом заступника керівника Київської міської прокуратури Рябенка Максима в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Національний природний парк «Голосіївський» про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом припинення володіння, зобов'язання вчинити певні дії,
у квітні 2024 року заступник керівника Київської міської прокуратури Рябенко Максим в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з позовною заявою до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Національний природний парк «Голосіївський» про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом припинення володіння відповідача нерухомим майном та зобов'язання знести об'єкти самочинного будівництва, у якому просив суд:
усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою кадастровий номер 8000000000:79:304:0007 шляхом припинення володіння ОСОБА_1 нерухомим майном - садовим будинком АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 939966380000, номер запису про право власності 14826613);
усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою кадастровий номер 8000000000:79:304:0007 шляхом зобов'язання ОСОБА_1 знести об'єкти самочинного будівництва - садовий будинок та господарські споруди, що розташовані по АДРЕСА_1 (за координатами у форматі десяткових градусів: 50.376323, 30.522318), а також демонтувати паркан та ворота, якими огороджена земельна ділянка навколо садового будинку за вказаною адресою.
стягнути судові витрати з відповідача на користь Київської міської прокуратури.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 чиняться перешкоди територіальній громаді міста Києва у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду шляхом реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна - садовий будинок.
Указом Президента України від 27 серпня 2007 року №794/2007 (зі змінами, внесеними згідно з Указом Президента України від 30 жовтня 2008 року №976/2008) на території міста Києва створено національний природний парк «Голосіївський» (далі - НПП «Голосіївський»).
Площу земель зазначеного парку встановлено у розмірі 4 525,52 га, в тому числі 1879,43 га земель, що надаються НПП «Голосіївський» у постійне користування.
Території, що увійшли до складу НПП «Голосіївський» на підставі Указу Президента України від 27 серпня 2007 року згідно зі ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» набули статусу об'єкта природно-заповідного фонду національного значення, що передбачає встановлення особливого режиму охорони таких територій.
У подальшому, рішенням Київської міської ради від 26 січня 2012 року №69/7406 надано НПП «Голосіївський» у постійне користування земельні ділянки загальною площею 1888,18 га для експлуатації та обслуговування НПП «Голосіївський» у Голосіївському районі м. Києва, в тому числі ділянку загальною площею 723,69 га - за рахунок земель запасу природно-заповідного фонду (площею 709,90 га) та міських земель, не наданих у власність чи користування (площею 13,79 га).
Отже, земельна ділянка площею 723,69 га входить до території Національного природного парку «Голосіївський», відноситься до земель природно-заповідного фонду та надана в постійне користування парку.
Право постійного користування вказаною земельною ділянкою площею 723,69 га (кадастровий номер 8000000000:79:304:0007) за НПП «Голосіївський» зареєстровано 13 січня 2017 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Разом з тим установлено, що на земельній ділянці комунальної власності площею 723,69 га (кадастровий номер 8000000000:79:304:0007), яка перебуває в постійному користуванні НПП «Голосіївський» та належить до земель природно-заповідного фонду, 02 червня 2016 року зареєстровано право власності ОСОБА_1 на садовий будинок загальною площею 17,9 кв.м із зазначенням адреси: АДРЕСА_1 . Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 939966380000.
Підставою державної реєстрації права власності на вказаний об'єкт в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зазначено довідку ОКСТ «Гайок-МІ» від 12 травня 2016 року №61.
В матеріалах реєстраційної справи по об'єкту нерухомого майна №939966380000 по АДРЕСА_1 вищевказана довідка ОКСТ «Гайок-МІ» від 12 травня 2016 року №61 відсутня.
Водночас, в матеріалах реєстраційної справи по зазначеному об'єкту міститься лист Голосіївської РДА від 02 листопада 2009 року про визначення рекомендованої адреси земельної ділянки, а також технічний паспорт на садовий (дачний) будинок, виготовлений 11 травня 2016 року ТОВ «Проекттехсервісбуд» на замовлення ОСОБА_1 .
Однак, жоден із зазначених документів, на підставі яких здійснено первинну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на майно площею 17,9 кв.м (реєстраційний номер 939966380000), не є підставою виникнення права власності (не породжує права власності).
За інформацією НПП «Голосіївський», адміністрацією парку було виявлено, що на земельній ділянці загальною площею 723, 6941 га кадастровий номер 8000000000:79:304:0007, що розташована в урочищі «Гайок» у Голосіївському районі м. Києва, проведено державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за рядом фізичних осіб.
З акту про порушення природоохоронного законодавства та законодавства про природно-заповідний фонд України від 24 травня 2023 року, складеного працівниками НПП «Голосіївський», встановлено, що на території земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:304:0007 виявлено ряд споруд та об'єктів: садові будинки, металеві контейнери без фундамента, туалети, теплиця, сарай, альтанка.
Київською міською прокуратурою установлено, що Київська міська рада не приймала рішень про надання у власність чи користування земельної ділянки на АДРЕСА_1 . За даними міського земельного кадастру земельні ділянки за вказаною адресою не обліковуються.
Також встановлено, що Голосіївською районною в місті Києві державною адміністрацією не опрацьовувалось питання щодо присвоєння поштової адреси об'єкту нерухомого майна на АДРЕСА_1 .
В реєстрі адрес у місті Києві відсутні відомості про документ стосовно присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси АДРЕСА_1 .
Згідно з даними реєстрових книг КП КМР «Київське міське БТІ» за адресою: АДРЕСА_1 нерухоме майно на праві власності не реєструвалось. Однак, за вказаною адресою проводилась технічна інвентаризація садового будинку та існує інвентаризаційна справа.
З матеріалів інвентаризаційної справи №115230 за адресою: АДРЕСА_1 вбачається, що основна інвентаризація садового будинку проведена 16 жовтня 2009 року, поточна - 14 червня 2016 року.
При цьому, у наявних в матеріалах вказаної інвентаризаційної справи документах роки побудови садового (дачного) будинку АДРЕСА_1 зазначено різні: 2007 рік (зазначено при інвентаризації у 2009 році) та 1992 рік (зазначено при інвентаризації у 2016 році).
Крім того, в матеріалах інвентаризаційної справи зазначено, що при проведенні основної інвентаризації (2009 рік) встановлено самочинність будівництва, оскільки ні розпорядження про присвоєння поштової адреси, ні документи про відведення земельної ділянки в БТІ не надано. Садовий будинок значиться як самовільно збудований.
Відповідно до відомостей, зазначених в технічному паспорті на садовий будинок АДРЕСА_1 , виготовленому станом на 11 травня 2016 року ТОВ «Проекттехсервісбуд», садовий будинок побудовано у 1992 році.
Той факт, що земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:79:304:0007, зокрема частина земельної ділянки, що межує з АДРЕСА_1 , до 2007 року була вільна від будь-якої забудови підтверджується супутниковими знімками, які є у вільному доступі в мережі інтернет.
Так, за даними відкритого інформаційного порталу «Google Earth Pro» в межах земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:304:0007 (координати прив'язки до центру об'єкту 50.376576, 30.521817) до 2007 року будь-які тимчасові або капітальні будівлі відсутні. Лише з 2007 року вбачається наявність на вказаній ділянці декількох будівельних майданчиків, а в подальшому - споруд невстановленого призначення, кількість яких з кожним роком збільшується.
За інформацією Національного центру управління та випробувань космічних засобів Державного космічного агентства України, до квітня 2009 року земельна ділянка на території НПП «Голосіївський» у м. Києві за запитуваними географічними координатами прив'язки до «об'єкту інтересу» була вільна від забудови, ознак знаходження будь-яких споруд в її межах не виявлено.
Оглядом садового будинку АДРЕСА_1 встановлено, що він знаходиться на земельній ділянці, огородженій парканом з металевої сітки з металевими воротами, зачиненими на навісний замок.
За вказаним парканом побудований на фундаменті садовий (дачний) одноповерховий будинок прямокутної форми розміром близько 3х6 м з дерев'яними стінами темного кольору, який має односкатну покрівлю, вкриту шифером. На огородженій території, де знаходиться вказаний садовий будинок, розташовані дві господарські споруди у вигляді парників.
Отже, на даний час за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці територіальної громади наявна чинна реєстрація права власності ОСОБА_1 на нерухоме майно, а також побудовано садовий будинок та дерев'яні господарські споруди, внаслідок чого інтереси держави щодо безперешкодного користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного фонду порушені та мають бути поновлені.
З моменту створення у 2007 році НПП «Голосіївський» ця територія має статус природно-заповідного фонду і її правовий режим та цільове призначення визначаються фактом розташування на ній вказаного об'єкта.
Частиною 3 ст. 7 вказаного Закону встановлено, що на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.
Статтею 9 цього Закону визначено вичерпний перелік видів використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду, який не передбачає використання територій природно-заповідного фонду під будівництво.
Спірна земельна ділянка відноситься до земель природно-заповідного фонду, які перебувають під особливою охороною держави та заволодіння якими всупереч вимогам Земельного кодексу України є недопустимим.
Нерухоме майно, що перебуває у власності ОСОБА_1 , а також господарські споруди, в силу положень ч. 1 ст. 376 ЦК України є самочинним будівництвом, оскільки збудовані на земельній ділянці, яка для вказаної мети (під забудову) не відводилась.
Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, а відтак, об'єкти самочинного будівництва - садовий будинок та господарські споруди, що розташовані по АДРЕСА_1 підлягають знесенню на підставі положень ч. 4 ст. 376 ЦК України.
Оскільки державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, враховуючи, що первинну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності (з відкриттям розділу) на майно площею 17,9 кв.м (реєстраційний номер 939966380000) здійснено за відсутності правовстановлюючих документів, а така адреса як АДРЕСА_1 не присвоювалась, отже право власності відповідача не виникло взагалі відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦК України (як і сам спірний об'єкт не виник як об'єкт права власності).
Вказане є підставою для припинення володіння відповідача спірним об'єктом самочинного будівництва.
Київська міська рада обізнана про наявність перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою на АДРЕСА_1 , які чиняться ОСОБА_1 .
Так, листом від 04 листопада 2022 року НПП «Голосіївський» повідомив Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради зокрема, про розміщення на земельній ділянці комунальної власності нерухомого майна з порушенням вимог чинного законодавства.
Таким чином, про наявність перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою комунальної власності, з огляду на наявність чинних реєстрацій права власності на нерухоме майно за особами, яким земля під будівництво не відводилась, Київській міській раді як органу, уповноваженому на розпорядження землями комунальної власності, достеменно відомо.
За вказаних обставин, будучи обізнаною з 2022 року про відсутність законних прав на нерухоме майно у громадян, що здійснили самочинне будівництво на території об'єкту природно-заповідного фонду, Київська міська рада мала можливість вжити дієвих заходів щодо усунення перешкод у користуванні та розпорядженні комунальною земельною ділянкою, однак цього не зробила.
Київська міська прокуратура 05 березня 2024 року звернулась до Київської міської ради з листом, в якому повідомлено про порушення відповідачем чинного законодавства та запропоновано надати інформацію про вжиті заходи щодо усунення перешкод, які чиняться у тому числі відповідачем, у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду кадастровий номер 8000000000:79:304:0007 у Голосіївському районі м. Києва.
На вказаний лист Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) 19 березня 2024 року повідомлено, що Київською міською радою не вживались заходи цивільно-правового характеру з порушених питань. Натомість цим же листом Департамент висловив намір сприяти у наданні наявної та необхідної інформації у разі звернення прокурора з позовною заявою до суду.
Отже, заходи цивільно-правового характеру з метою усунення порушень закону органом місцевого самоврядування не вжито, про намір вжити їх самостійно ним не зазначено.
Крім того, про наявність перешкод у користуванні та розпорядженні спірною земельною ділянкою комунальної власності, та, відповідно, про необхідність вжиття заходів по захисту порушених інтересів держави, Київську міську раду було неодноразово поінформовано Київською міською прокуратурою також протягом 2023 та у січні 2024 року, оскільки в провадженні Голосіївського районного суду міста Києва перебуває ряд справ за позовами Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради до фізичних осіб про усунення перешкод територіальній громаді у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду кадастровий номер 8000000000:79:304:0007. Таким чином, Київська міська рада була неодноразово поінформована про порушення прав територіальної громади столиці, однак заходи по їх захисту протягом тривалого часу не вживає.
Ураховуючи обізнаність Київської міської ради про порушення прав територіальної громади м. Києва як власника спірної земельної ділянки та беручи до уваги невжиття вказаним органом заходів з метою поновлення порушених інтересів держави, є визначений Конституцією України виключний випадок, який обґрунтовує представництво прокурором інтересів держави у цій справі, оскільки відповідний компетентний орган бездіє протягом тривалого часу.
01 жовтня 2024 року представниця відповідачки ОСОБА_1 - адвокатка Горбенко А.О. подала до суду відзив на позовну заяву в якому заперечувала проти задоволення позовних вимог.
Зазначила, що підстави позову безпосередньо пов'язані з фактом державної реєстрації речового права позивача на зазначену земельну ділянку, оскільки саме з моменту її державної реєстрації у позивача виникло суб'єктивне цивільне право власника на володіння, користування та розпорядження своєю річчю - земельною ділянкою з кадастровим №8000000000:79:304:0007.
Інформаційна довідка з ДРРП від 15 квітня 2024 року не доводить самого факту набуття Київрадою та Парком речових прав на зазначену земельну ділянку, оскільки набуття зазначеними особами речових прав неї пов'язане не з державною реєстрацією цього права, а з підставами набуття такого права.
Разом з тим, підстави державної реєстрації земельної ділянки не є предметом позову, а отже не можуть бути встановлені судом, хоча сам факт незаконної державної реєстрації речового права на зазначену земельну ділянку доводить факт відсутності у позивача правової підстави на задоволення позову.
Прокурором фактично подано негаторний позов в інтересах Парку як постійного користувача земельної ділянки, оскільки власник земельної ділянки з моменту державної реєстрації права власності на неї та до сьогоднішнього часу не здійснює та не може здійснювати прав користування та розпорядження нею.
Прокурор як на доказ, який встановлює місце розташування садового будинку відповідача, посилається на протокол огляду від 03 листопада 2023 року з фототаблицями, складеного слідчим в межах досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42022100000000490 за ознаками ч. 4 ст. 197-1 КК України, та супутникові знімки, які є додатком до Інформаційно-аналітичної довідки Державного космічного агентства України від 13 червня 2023 року.
З протоколу огляду від 03 листопада 2023 року не убачається, що слідчим оглянуто садовий будинок, що належить саме відповідачу, оскільки протокол огляду складено без присутності власника будинку та інших членів ОК «Садово дачне товариство «Гайок-МІ» членом якого є відповідач.
Отже, посилання у протоколі огляду від 03 листопада 2023 року на те, що оглянутий слідчим дачний будинок належить саме відповідачу є припущенням.
Інформаційна довідка та супутникові знімки містять завідомо неправдиву інформацію щодо відсутності в «зоні спостереження» станом на 26 травня 2007 року будівель та споруд, а отже вони не є доказами, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Додатково просила застосувати строки позовної давності.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 18 червня 2025 року позов задоволено. Усунено перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою кадастровий номер 8000000000:79:304:0007 шляхом припинення володіння ОСОБА_1 нерухомим майном - садовим будинком АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 939966380000, номер запису про право власності 14826613). Усунено перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою кадастровий номер 8000000000:79:304:0007 шляхом зобов'язання ОСОБА_1 знести об'єкти самочинного будівництва - садовий будинок та господарські споруди, що розташовані по АДРЕСА_1 (за координатами у форматі десяткових градусів: 50.376323, 30.522318), а також демонтувати паркан та ворота, якими огороджена земельна ділянка навколо садового будинку по АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Київської міської прокуратури судовий збір в розмірі 6056,00 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 29 липня 2025 року подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила скасувати рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 18 червня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовувала тим, що спірна земельна ділянка в силу закону знаходиться у державній власності, а Київська міська рада в силу закону не є суб'єктом права власності на землю державної власності, то визначений прокурором позивач є неналежним. Відтак, звернення прокурора в інтересах держави в особі неналежного позивача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
Також вказує на те, що висновок суду, що протоколом огляду від 21 вересня 2023 року слідчим оглянуто садовий будинок відповідача, а також, що супутникові знімки містять інформацію про місцезнаходження садового будинку відповідача на місцевості, є припущенням, оскільки такі докази не встановлюють дійсних обставин справи, а саме, місця розташування садового будинку відповідача, що з об'єктивних причин робить неможливим задоволення другої позовної вимоги.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 вересня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 18 червня 2025 року у справі за позовом заступника керівника Київської міської прокуратури Рябенка Максима в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Національний природний парк «Голосіївський» про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом припинення володіння, зобов'язання вчинити певні дії, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
30 вересня 2025 року представниця НПП «Голосіївський» - адвокатка Рибіцька Ю.Б. подала відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечила проти доводів апелянтки, вважаючи рішення місцевого суду законним та обґрунтованим.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 14 жовтня 2025 року призначено справу до розгляду з повідомленням учасників справи.
У судовому засіданні представниця ОСОБА_1 - адвокатка Почерняк Ірина Сергіївна доводи апеляційної скарги підтримала та просила її задовольнити.
У судовому засіданні прокурор Київської міської прокуратури - Греській Ірина Іванівна заперечила проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, належним чином повідомлені про місце, час і дату розгляду справи в апеляційній інстанції, заяв та клопотань не надходило, однак їх неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши думку учасників справи, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Указом Президента України від 27 серпня 2007 року №794/2007 (зі змінами, внесеними згідно з Указом Президента України від 30 жовтня 2008 року №976/2008) на території міста Києва створено НПП «Голосіївський».
Площу земель зазначеного парку встановлено у розмірі 4525,52 га, в тому числі 1879,43 га земель, що надаються НПП «Голосіївський» у постійне користування.
Рішенням Київської міської ради від 26 січня 2012 року №69/7406 надано НПП «Голосіївський» у постійне користування земельні ділянки загальною площею 1888,18 га для експлуатації та обслуговування НПП «Голосіївський» у Голосіївському районі м. Києва, в тому числі ділянку загальною площею 723,69 га - за рахунок земель запасу природно-заповідного фонду (площею 709,90 га) та міських земель, не наданих у власність чи користування (площею 13,79 га).
Отже, земельна ділянка площею 723,69 га входить до території Національного природного парку «Голосіївський», відноситься до земель природно-заповідного фонду та надана в постійне користування НПП «Голосіївський».
Право постійного користування вказаною земельною ділянкою площею 723, 69 га (кадастровий номер 8000000000:79:304:0007) за НПП «Голосіївський» зареєстровано 13 січня 2017 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Разом з тим встановлено, що на земельній ділянці комунальної власності площею 723,69 га (кадастровий номер 8000000000:79:304:0007), яка перебуває в постійному користуванні НПП «Голосіївський» та належить до земель природно-заповідного фонду, знаходиться садовий будинок загальною площею 17,9 кв.м із зазначенням адреси: АДРЕСА_1 , право власності на який 02 червня 2016 року зареєстровано за ОСОБА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 939966380000.
Підставою внесення вказаного запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зазначено рішення державного реєстратора Франчик З.А. , ДП «Сетам» про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 29913757 від 06 червня 2016 року. Документи, подані для державної реєстрації: довідка від 12 травня 2016 року №61 ОКСТ «Гайок-МІ».
В матеріалах реєстраційної справи №939966380000 міститься лист Голосіївської РДА від 02 листопада 2009 року про визначення рекомендованої адреси земельної ділянки, а також технічний паспорт на садовий (дачний) будинок, виготовлений 11 травня 2016 року ТОВ «Проекттехсервісбуд» на замовлення ОСОБА_1 .
Відповідно до довідки від 12 травня 2016 року №61 ОКСТ «Гайок-МІ» ОСОБА_1 є членом садового (дачного) товариства ОК СТ «Гайок-МІ» згідно з рішенням загальних зборів членів садового (дачного) товариства та є власником садового (дачного) будинку АДРЕСА_2 .
Працівниками НПП «Голосіївський» 24 травня 2023 року складено акт про порушення природоохоронного законодавства та законодавства про природно-заповідний фонд України від 24 травня 2023 року, в якому зазначено, що на території земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:304:0007 виявлено ряд споруд та об'єктів: садові будинки, металеві контейнери без фундамента, туалети, теплиця, сарай, альтанка.
За інформацією НПП «Голосіївський» від 06 червня 2023 року, на земельній ділянці загальною площею 723,6941 га кадастровий номер 8000000000:79:304:0007, що розташована в урочищі «Гайок» у Голосіївському районі м. Києва, поведено державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за рядом фізичних осіб.
Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) листами від 07 серпня 2023 року та від 16 серпня 2023 року надав інформацію, що Київська міська рада не приймала рішень про надання у власність чи користування земельної ділянки на АДРЕСА_1 . За даними міського земельного кадастру земельні ділянки за вказаною адресою не зареєстровані та не обліковуються.
Листами від 09 серпня 2023 року та від 10 серпня 2023 року Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація повідомила, що адміністрацією не опрацьовувалось питання щодо присвоєння поштової адреси об'єкту нерухомого майна на АДРЕСА_1 .
За інформацією Департаменту містобудування та архітектури КМДА від 09 серпня 2023 року в реєстрі адрес у місті Києві відсутні відомості про документи стосовно присвоєння об'єкту нерухомого майна поштової адреси АДРЕСА_1 .
Листами від 29 серпня 2023 року та від 08 березня 2024 року КП КМР «КМ БТІ» повідомило, що за даними реєстрових книг КП КМР «Київське міське БТІ» за адресою: АДРЕСА_1 нерухоме майно на праві власності не реєструвалось, однак, за вказаною адресою проводилась технічна інвентаризація та існує інвентаризаційна справа.
З матеріалів інвентаризаційної справи №115230 за адресою: АДРЕСА_1 вбачається, що основна інвентаризація садового будинку проведена 16 жовтня 2009 року, поточна - 14 червня 2016 року.
У наявних в матеріалах вказаної інвентаризаційної справи документах роки побудови садового (дачного) будинку АДРЕСА_1 зазначено різні: 2007 рік (зазначено при інвентаризації у 2009 році) та 1992 рік (зазначено при інвентаризації у 2016 році).
Також, зазначено, що при проведенні основної інвентаризації у 2009 році встановлено самочинність будівництва, оскільки ні розпорядження про присвоєння поштової адреси, ні документи про відведення земельної ділянки в БТІ не надано. Садовий будинок значиться як самовільно збудований.
Разом з тим, в технічному паспорті на садовий будинок АДРЕСА_1 , виготовленому станом на 11 травня 2016 року ТОВ «Проекттехсервісбуд», який міститься в матеріалах реєстраційної справи, зазначено, що садовий будинок побудовано у 1992 році.
За інформацією Національного центру управління та випробувань космічних засобів Державного космічного агентства України від 21 липня 2023 року до квітня 2009 року земельна ділянка на території НПП «Голосіївський» у м. Києві за запитуваними географічними координатами прив'язки до «об'єкту інтересу» була вільна від забудови, ознак знаходження будь-яких споруд в її межах не виявлено. На підтвердження вказаного надано супутникові знімки станом на 2005, 2007, 2009, 2010, 2012, 2014, 2017, 2019 та 2020 роки.
Відповідно до протоколу огляду садового будинку АДРЕСА_1 від 03 листопада 2023 року встановлено, що будинок знаходиться на земельній ділянці, огородженій парканом з металевої сітки з металевими воротами, зачиненими на навісний замок. За парканом побудований на фундаменті садовий (дачний) одноповерховий будинок прямокутної форми, який має односкатну покрівлю, вкриту шифером. На огородженій території, де знаходиться садовий будинок, розташовані дві господарські споруди у вигляді парників. Земельна ділянка, на якій розміщено садовий будинок, має наступні географічні координати: 50.376323, 30.522318.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд встановив доведеним, що спірна земельна ділянка відноситься до земель природно-заповідного фонду, які перебувають під особливою охороною держави та заволодіння якими всупереч вимогам ЗК України є недопустимим. Первинна реєстрація за ОСОБА_1 права власності на майно площею 17,9 кв.м (з відкриттям розділу), індексний номер 29913757 від 06 червня 2016 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 939966380000, здійснена на підставі: довідки ОК «Садово-дачне товариство «Гайок-МІ» від 12 травня 2016 року про те, що ОСОБА_1 є членом кооперативу та являється власником садово-дачного будинку АДРЕСА_3 ; листа Голосіївської РДА від 02 листопада 2009 року про визначення рекомендованої адреси земельної ділянки та технічного паспорта на садовий будинок, виготовлений 11 травня 2016 року ТОВ «Проекттехсервісбуд» на замовлення ОСОБА_1 . Однак, довідка ОК «СТ «Гайок-МІ» від 12 травня 2016 року не є підставою виникнення права власності, оскільки не породжує право власності. Крім того, така адреса як АДРЕСА_1 не присвоювалась, відомості про неї в реєстрі адрес у місті Києві відсутні. Таким чином, нерухоме майно по АДРЕСА_1 є самочинним будівництвом, оскільки збудовано на земельній ділянці комунальної власності, яка під будівництво не відводилась, за відсутності документа, що посвідчує речове право на неї, та підлягає знесенню.
Щодо заяви відповідача про застосування строків давності у цій справі, суд зазначив, що позивач звернувся до суду з позовними вимогами про усунення перешкоди власнику у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою кадастровий номер шляхом скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, з одночасним припиненням права власності ОСОБА_1 на нього та про усунення перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом зобов'язання знести об'єкт самочинного будівництва, тобто з позовом, сутністю вимог за яким є усунення порушення, яке триває і має місце на момент звернення з позовом до суду (тобто початковий момент перебігу позовної давності зміщується із кожним новим порушенням права власника землі), тому на такий позов, не поширюються вимоги щодо позовної давності, оскільки з таким позовом можна звернутися в будь-який час, поки існують правовідносини та правопорушення. Отже, строк звернення до суду з відповідною позовною вимогою заступником керівника Київської міської прокуратури пропущено не було, у зв'язку з чим відсутні підстави для застосування наслідків спливу позовної давності відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України.
Колегія суддів, перевіривши оскаржуване рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, не може в повній мірі погодитися з таким висновками суду першої інстанції, з нижченаведених мотивів.
Стаття 41 Конституції України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
У статті 143 Конституції України передбачено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.
Статтею 43 ЗК України передбачено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Відповідно до ст. ст. 60, 61, 63 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» землі природно-заповідного фонду підлягають особливій охороні.
Згідно зі ст. 44 ЗК України до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об'єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об'єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва).
Положеннями ст. 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» передбачено, що національні природні парки належать до природно-заповідного фонду України.
Таким чином згідно з наведеними положеннями Земельного кодексу України, а також ст. 61 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» національні природні парки належать до природно-заповідного фонду України.
Територіям природно-заповідного фонду законодавець надав особливий, виключний статус.
Згідно із законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об'єктів, що перебувають під особливою охороною.
Так, за ст. 14 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», режим територій та об'єктів природно-заповідного фонду - це сукупність науково-обґрунтованих екологічних вимог, норм і правил, які визначають правовий статус, призначення цих територій та об'єктів, характер допустимої діяльності в них, порядок охорони, використання і відтворення їх природних комплексів.
Таким чином, з моменту створення у 2007 році НПП «Голосіївський» ця територія має статус природно-заповідного фонду і її правовий режим та цільове призначення визначаються фактом розташування на ній вказаного об'єкта.
Частиною 3 ст. 7 вказаного Закону встановлено, що на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.
Статтею 9 цього Закону визначено вичерпний перелік видів використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду, який не передбачає використання територій природно-заповідного фонду під будівництво.
Статтею 5 Закону України «Про екологічну мережу України» передбачено, що території та об'єкти природно-заповідного фонду є складовою екомережі.
За ст. 3 указаного Закону екомережа - це єдина територіальна система, яка утворюється з метою поліпшення умов для формування та відновлення довкілля, підвищення природно-ресурсного потенціалу території України, збереження ландшафтного та біорізноманіття, місць оселення та зростання цінних видів тваринного і рослинного світу, генетичного фонду, шляхів міграції тварин через поєднання територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, які мають особливу цінність для охорони навколишнього природного середовища і відповідно до законів та міжнародних зобов'язань України підлягають особливій охороні.
У ст. 4 цього Закону вказано, що збереження цілісності екомережі здійснюється відповідно до принципів забезпечення цілісності екосистемних функцій складових елементів екомережі, збереження та екологічно збалансоване використання природних ресурсів на території екомережі.
Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що території та об'єкти природно-заповідного фонду наділені надважливими функціями і завданнями, мають особливий статус та перебувають під особливою державною охороною.
Спірна земельна ділянка відноситься до земель природно-заповідного фонду, які перебувають під особливою охороною держави та заволодіння якими всупереч вимогам ЗК України є недопустимим (наведеної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постановах від 07 квітня 2020 року у справі №372/1684/14-ц, від 22 травня 2018 року у справі №469/1203/15-ц, від 28 листопада 2018 року у справі №504/2864/13-ц, від 12 червня 2019 року у справі №487/10128/14-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 20 червня 2023 року у справі №554/10517/16-ц).
Крім того, згідно з частиною 1, пунктом «а» частини 2 статті 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.
Відповідно до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Стаття 212 ЗК України визначає, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об'єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об'єкт нерухомості збудовано без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту; 3) об'єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об'єкт нерухомості є самочинним.
За загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 376 ЦК України, особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Згідно із частиною четвертою статті 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
При цьому знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
Частина перша статті 328 ЦК України визначає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
При цьому, ч. 1 ст. 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
У цій справі, рішення про передачу у власність чи користування ОСОБА_1 земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 не приймалось.
З огляду на викладене місцевий суд правомірно вважав житловий будинок за цією адресою самочинним будівництвом як збудований на земельній ділянці, яка для вказаної мети (під забудову) не відводилась.
Для державної реєстрації права власності на вказаний об'єкт державному реєстратору подано: 1) довідку ОК «Садово-дачне товариство «Гайок-МІ» №1 від 12 травня 2016 року про те, що ОСОБА_1 є членом кооперативу та являється власником садово-дачного будинку АДРЕСА_3 ; 2) лист Голосіївської РДА від 02 листопада 2009 року вих. №6-а-2060 про визначення рекомендованої адреси земельної ділянки; 3) технічний паспорт на садовий будинок, виготовлений ТОВ «Проекттехсервісбуд» на замовлення ОСОБА_1 .
Однак, довідка ОК «Садово-дачне товариство «Гайок-МІ» від 12 травня 2016 року не є підставою виникнення права власності (не породжує права власності), а тому, з огляду на приписи ст. 41 Конституції України, ст. 328 ЦК та ч. 2 ст. 331 ЦК України, ОСОБА_1 не є законною власницею майна площею 17,9 кв.м по АДРЕСА_1 .
Крім того, така адреса як АДРЕСА_1 не присвоювалась, відомості про неї в реєстрі адрес у місті Києві відсутні.
Оскільки у ОСОБА_1 відсутній документ, що посвідчує речове право на землю, рішення про присвоєння поштової адреси об'єкту нерухомого майна по АДРЕСА_1 уповноваженими органами не приймалося, тому відкриття в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно розділу по вказаному об'єкту та реєстрація права власності на нього за відповідачкою є незаконними.
Додатково, апеляційний суд враховує, що в ході розгляду справи №910/20180/23 за позовом ОК "Садово-дачне товариство «ГАЙОК-МІ» до Київської міської ради про визнання незаконним та скасування пункти 2, 3 рішення Київської міськради «Про надання земельних ділянок Національному природному парку «Голосіївський» для експлуатації та обслуговування Національного природного парку «Голосіївський» у Голосіївському районі м. Києва» від 26 січня 2012 року №69/7406 в частині затвердження відведення та надання в постійне користування земельної ділянки урочища «Гайок» орієнтовною площею 3,85 га (далі - спірна земельна ділянка), яка є частиною земельної ділянки № НОМЕР_1 загальною площею 723,69 га, зареєстрованої 30 грудня 2016 року у Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 8000000000:79:304:0007, судами встановлено відсутність доказів того, що спірна земельна ділянка перебувала у власності чи законному користуванні Кооперативу (його членів) чи того, що уповноваженими органами приймалися рішення про передачу цієї ділянки на його користь (його членів) (див. постанову Верховного Суду від 04 грудня 2023 року).
Отже, здійснення ОСОБА_1 самочинного будівництва спірного об'єкту нерухомості порушує права територіальної громади м. Києва на користування та розпорядження земельною ділянкою, на якій спірний об'єкт нерухомості побудований.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що вимога про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно побудованого спірного об'єкта нерухомості відповідно до частини четвертої статті 376 ЦК України є належним та ефективним способом захисту прав власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, а прокурором обрано неналежний спосіб захисту своїх прав, тому рішення суду першої інстанції у цій частині підлягає залишенню без змін.
За обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстровано за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 ЦК України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.
Отже, належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно.
Оскільки положення статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею, реєстрація права власності на самочинно побудоване нерухоме майно за особою - власником земельної ділянки у будь-який інший спосіб, окрім визначеного цією статтею (тобто на підставі судового рішення про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за власником земельної ділянки), також не змінює правовий режим самочинного будівництва. За вказаних обставин особа - власник земельної ділянки не набуває право власності на самочинно побудоване нерухоме майно.
У категорії справ, за обставинами яких певна особа неправомірно зареєструвала право власності на самочинно побудоване майно, неналежною є як вимога про скасування рішення (запису) про реєстрацію права власності, так і вимога про припинення права власності.
Такі висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі №916/1174/22.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 травня 2020 року у справі №916/1608/18 звертала увагу, що стаття 376 ЦК України розміщена у главі 27 «Про право власності на землю (земельну ділянку)», тобто правовий режим самочинного будівництва пов'язаний з питаннями права власності на землю.
Знаходження на земельній ділянці одного власника об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі в цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі.
З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 листопада 2023 року у справі №916/1174/22 виснувала, що самочинне будівництво нерухомого майна особою, яка не є власником земельної ділянки, слід розглядати як порушення прав власника відповідної земельної ділянки.
Разом із цим сам по собі факт державної реєстрації права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду не слід розглядати, як окреме щодо факту самочинного будівництва порушення прав власника земельної ділянки.
Здійснення самочинного будівництва порушує права власника земельної ділянки, у тому числі у разі відсутності державної реєстрації пава власності на самочинно побудоване нерухоме майно за відповідною особою. Факт самочинного будівництва змушує власника земельної ділянки діяти з урахуванням того, що на відповідній земельній ділянці наявні певні об'єкти нерухомості, що обмежує можливості як користування, так і розпорядження земельною ділянкою.
Права власника земельної ділянки порушуються в результаті факту самочинного будівництва, а не факту державної реєстрації права власності на самочинно побудоване майно. Державна реєстрації права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду поза встановленим статтею 376 ЦК України порядком за особою, яка таке будівництво здійснила, лише додає до вже існуючих фактичних обмежень (які з'явились безпосередньо з факту самочинного будівництва) власника земельної ділянки в реалізації його права власності додаткові юридичні обмеження.
Отже здійснення самочинного будівництва порушує права Київської міської ради на користування та розпорядження земельною ділянкою, на якій побудований спірний об'єкт.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на важливість принципу superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за нею). Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, хоча безпосередньо і незакріплений у такому вигляді в законі, знаходить вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положень законодавства (див. постанови від 04 грудня 2018 року у справі №910/18560/16 (пункт 8.5), від 20 липня 2022 року у справі №923/196/20 (пункт 34)).
Належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно. Оскільки положення статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею, реєстрація права власності на самочинно побудоване нерухоме майно за особою - власником земельної ділянки у будь-який інший спосіб, окрім визначеного цією статтею (тобто на підставі судового рішення про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за власником земельної ділянки), також не змінює правовий режим самочинного будівництва. За вказаних обставин особа - власник земельної ділянки не набуває право власності на самочинно побудоване нерухоме майно.
Отже, належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно.
Водночас, якщо право власності на об'єкт самочинного будівництва зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у разі задоволення вимоги про знесення об'єкта самочинного будівництва суд у мотивувальній частині рішення повинен надати належну оцінку законності такої реєстрації. Якщо суд дійде висновку про незаконність державної реєстрації права власності на об'єкт самочинного будівництва, таке судове рішення є підставою для закриття розділу Державного реєстру прав та реєстраційної справи з огляду на положення пункту 5 частини першої статті 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються в разі набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовується рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, на підставі якого відкрито відповідний розділ).
Звідси коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстровано за певною особою без дотримання визначеного ст. 376 ЦК України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна, про що правильно зазначив суд першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вважає, що вирішення вимог про знесення самочинного будівництва виключає застосування інших вимог власника (користувача) земельної ділянки про усунення перешкод у користуванні належною йому земельною ділянкою.
Отже, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про припинення володіння та відмову прокурору у задоволенні позовних вимог у цій частині.
Оцінюючи наявність підстав для втручання у право на мирне володіння майном ОСОБА_1 колегія суддів враховує, що втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.
Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу втручання держави у право на мирне володіння майном, може бути виправдано за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття «суспільний інтерес» має широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року в справі «Колишній король Греції та інші проти Греції»). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить «суспільний інтерес» (рішення ЄСПЛ від 02 листопада 2004 року у справі «Трегубенко проти України»).
Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». При цьому з питань оцінки «пропорційності» ЄСПЛ, як і з питань наявності «суспільного», «публічного» інтересу, визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.
За обставинами цієї справи, ОСОБА_1 оглянувши документи, які стали підставою для державної реєстрації будівлі мала розуміти, що він розташований на території НПП «Голосіївський» та проявивши розумну обачність скористатися правничою допомогою для з'ясування законності реєстрації нерухомого майна на такій земельній ділянці.
Враховуючи наведені норми матеріального права, а також висновки Великої Палати Верховного Суду щодо них, встановлені судом першої інстанції обставини, неоспорення сторонами фактичного існування такого нерухомого майна в натурі, колегія суддів висновує, що належним та ефективним способом захисту прав територіальної громади міста Києва у спірних правовідносинах є лише вимога позивача про знесення самовільно збудованої нежитлової будівлі і задоволення цієї вимоги саме по собі остаточно вирішить юридичну долю спірного самочинного будівництва у встановленому законом порядку.
Аналогічний правовий підхід щодо належного способу захисту прав позивача, за подібних правовідносин і предмету касаційного оскарження, викладено Верховним Судом у постанові від 05 червня 2024 у справі №205/4372/21.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За правилами п. 2 ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанцій в частині задоволення позовних вимог про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом припинення володіння майном ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права і не може бути залишене без змін, а підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у цій частині.
В той час як, оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання вчинити певні дії належить залишити без змін як таке, що ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України апеляційний суд, в зв'язку з ухваленням нового судового рішення, змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ст. 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з: нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Ураховуючи, що позов підлягає задоволенню частково (одна позовна вимога немайнового характеру), слід пропорційно до задоволених позовних вимог зменшити розмір стягнутого з ОСОБА_1 на користь Київської міської прокуратури судового збору за подання позовної заяви з 6 054,00 грн до 3 028,00 грн.
Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, з Київської міської прокуратури на користь апелянтки підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 4 542,00 грн.
Керуючись ст. ст. 141, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 18 червня 2025 року в частині задоволення позовних вимог про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом припинення володіння майном - скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог.
В іншій частині рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 18 червня 2025 року - залишити без змін.
Змінити розподіл судових витрат у справі.
Зменшити розмір стягнутого з ОСОБА_1 на користь Київської міської прокуратури судового збору за подання позовної заяви з 6 056,00 грн до 3 028 (три тисячі двадцять вісім гривень) 00 коп.
Стягнути з Київської міської прокуратури (код ЄДРПОУ 02910019, місцезнаходження: м. Київ, вул. Предславинська, буд. 49/5) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 4 542 (чотири тисячі п'ятсот сорок дві гривні) 00 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 21 листопада 2025 року.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: О.Ф. Лапчевська
Г.І. Мостова