Унікальний номер справи № 366/2199/24 Головуючий у суді першої інстанції - Ткаченка Ю.В.
Апеляційне провадження № 22-ц/824/11017/2025 Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.
13 листопада 2025 року Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Нежура В.А.,
судді Верланов С.М., Невідома Т.О.,
секретар Цуран С.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзернопром-Іванків» на рішення Іванківського районного суду Київської області від 03 лютого 2025 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзернопром-Іванків» про розірвання договору оренди землі та стягнення орендної плати,
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ТОВ «Укрзернопром-Іванків» про розірвання договору оренди землі та стягнення орендної плати.
В обґрунтування позову позивач посилався на те, що 31 грудня 2015 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрзернопром-Іванків» було укладено договір оренди землі строком на 14 років.
Відповідно до умов договору, відповідач отримав право оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, з кадастровим номером 3222055100:02:001:0111, площею 7,8582 га, що розташована на території Іванківської селищної ради Іванківського (Вишгородського) району Київської області.
Право оренди зареєстровано державним реєстратором Київської обласної філії Комунального підприємства «Центр державної реєстрації», Київська обл. Хабібуліна К.В., відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 41063161 від 14.05.2018 року (номер запису про інше речове право 26115862, дата державної реєстрації 04.05.2018 року).
Відповідно до п. 1.1. Договору, Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне володіння і користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належить Орендодавцю на праві приватної власності.
Згідно з п. 4.1., 4.2. Договору, Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі в розмірі 5% нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 5082,24 грн за рік оренди.
Із цієї суми Орендарем як податковим агентом утримуються податки (збори), передбачені чинним законодавством України.
Пунктами 4.5., 4.6. Договору визначено, що орендна плата вноситься Орендарем у такі строки до 31 грудня поточного року. Орендар перераховує грошові кошти орендної плати на банківський розрахунковий рахунок Орендодавця та/або виплачує через касу Орендаря та/або здійснює виплату засобами поштового зв'язку через місцеві відділення УДППЗ «Укрпошта» шляхом надіслання на адресу Орендодавця поштових переказів, або в іншій формі, погодженій Сторонами.
Проте, Відповідач свої зобов'язання, визначені договором, не виконував належним чином, зокрема не виплачував позивачеві орендну плату за користування землею за 2022 та 2023 роки в термін визначений договором, чим істотно порушив його умови.
ОСОБА_1 неодноразово звертався до відповідача за отриманням орендної плати за 2022 та 2023 роки.
Відповідач свою заборгованість погасив лише 15 та 17.04.2024 року, за 2022 та 2023 роки відповідно (не в повному обсязі, а саме без врахування індексу інфляції, пені та 3 процентів річних).
Тому позивач вважає, що договір оренди землі від 31 грудня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Укрзернопром-Іванків» підлягає розірванню, а заборгованість зі сплати орендної плати за землю, яка станом на 15.07.2024 складає 8 146,55 грн, а також пеня, інфляційні втрати та 3 проценти річних - стягненню з відповідача.
Рішенням Іванківського районного суду Київської області від 03 лютого 2025 року позов задоволено.
Розірвано договір оренди земельної ділянки площею 7,8582 га, кадастровий номер 3222055100:02:001:0111, укладений 31.12.2015 між ОСОБА_1 та ТОВ «Укрзернопром-Іванків» в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно індексний номер: 41063161 від 14.05.2018 (номер запису про інше речове право 26115862, дата державної реєстрації 04.05.2018) на земельну ділянку площею 7,8582 га, кадастровий номер 3222055100:02:001:0111, яка розташована на території Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області, яке виникло на підставі договору оренди земельної ділянки від 31.12.2015, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Укрзернопром-Іванків».
Стягнуто ТОВ «Укрзернопром-Іванків» на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті орендної плати за Договором оренди землі від 31.12.2015, а саме: 7 145,62 грн; 7 024,38 грн - пеня за невнесення орендної плати в строки визначені договором, станом на 15.07.2024; 1 055,78 грн - інфляційні втрати; 675,72 грн - 3% річних.
У іншій частині позовних вимог відмовлено
Стягнуто ТОВ «Укрзернопром-Іванків» на користь Держави судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Не погоджуючись із таким рішенням суду, відповідач ТОВ «Укрзернопром-Іванків» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невстановлення усіх обставин, що мають значення для вирішення справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, просить рішення Іванківського районного суду Київської області від 03 лютого 2025 рокускасувати, увалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд не взяв до уваги доводи відповідача, що викладені у його відзиві, про те що наразі має місце не систематична несплата орендної плати, а її несвоєчасна чи неповна сплата, тому допустився помилок у застосуванні наслідків відповідальності.
Вказує, що невірно визначивши базові розміри заборгованості орендної плати за кожен рік та її невірну індексацію, суд необґрунтовано задовольнив і помилкові розрахункові санкції (пеню, інфляцію та 3% річних).
Зазначає, що у резолютивній частині рішення судом не вказано за які ж роки та період і в якому розмірі по роках та періодах стягується недоплачена (різниця) орендна плата.
Своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу позивач не скористався.
У судовому засіданні взяв участь представник позивача адвокат Прибора П.І., який проти апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду залишити без змін.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явилися, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
В силу ст. 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Згідно зі статтями 18, 20 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на час укладення договорів) договір оренди землі підлягає державній реєстрації та набирає чинності після його державної реєстрації.
Статтею 202 ЗК України передбачено, що державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом.
Встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 7,8582 га, кадастровий номер 3222055100:02:001:0111, розташованої на території Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області та призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за № НВ-3211340792018 від 28.03.2018 (а.с. 20-22).
31 грудня 2015 року між ТОВ «Укрзернопром-Іванків» в особі директора Левківського Володимира Михайловича та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі щодо земельної ділянки, площею 7,8582 га, кадастровий номер 3222055100:02:001:0111, розташованої на території Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області та призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, строком на 14 років, який був зареєстрований державним реєстратором Київської обласної філії Комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Київської області Хабібуліною Катериною Василівною в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі прийнятого ним рішення 41063161 від 14.05.2018 року, запис про інше речове право (право оренди земельної ділянки) 26115862 від 04.05.2018 (а.с. 18-19, 24).
Відповідно до п. 1.1. Договору, Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне володіння і користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належить Орендодавцю на праві приватної власності.
Згідно з п. 4.1., 4.2. Договору, Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі в розмірі 5% нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 5082,24 грн за рік оренди.
Із цієї суми Орендарем як податковим агентом утримуються податки (збори), передбачені чинним законодавством України.
Пунктами 4.5., 4.6. Договору визначено, що орендна плата вноситься Орендарем у такі строки до 31 грудня поточного року. Орендар перераховує грошові кошти орендної плати на банківський розрахунковий рахунок Орендодавця та/або виплачує через касу Орендаря та/або здійснює виплату засобами поштового зв'язку через місцеві відділення УДППЗ «Укрпошта» шляхом надіслання на адресу Орендодавця поштових переказів, або в іншій формі, погодженій Сторонами.
Орендна плата може бути перерахована Орендодавцю як Орендарем, так і за його дорученням, третьою особою, що буде належним виконанням умов даного Договору.
Розмір орендної плати переглядається 1 (один) раз на 1 рік у разі:
зміну умов господарювання, передбачених Договором;
зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством;
погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини Орендаря, що підтверджено документами;
в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з п. 4.7. Договору, у разі не внесення орендної плати у строки, визначені цим Договором, справляється пеня у розмірі 0,001% від несплаченої суми за кожний день прострочення.
Відповідно до п. 9.1. Договору, Орендодавець має право вимагати від Орендаря, зокрема своєчасного внесення орендної плати.
Пунктами 12.2 та 13.1 Договору визначено, що дія Договору припиняється у разі, зокрема за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків передбачених Договором.
За невиконання або неналежне виконання Договору Сторони несуть відповідальність відповідно до Закону та цього Договору.
Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Майнові відносини, що виникають із договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства щодо договору найму, регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України «Про оренду землі».
Частиною 1 статті 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
За ч. 4 ст. 373 ЦК України власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.
Згідно з ч. 1 ст. 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.
Приписами ст. 1 Закону України «Про оренду землі» визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Вказана норма кореспондується з ч. 1 ст. 93 ЗК України.
У положеннях ст. 13 Закону України «Про оренду землі» прописано, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Правилами ч. 2 ст. 124 ЗК України встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України закріплено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, що вбачається з ч. 1 ст. 628 ЦК України.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами, як закріплено ст. 629 ЦК України.
За ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання, або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України).
Положення частин 3, 4 ст. 31 Закону України «Про оренду землі» передбачають, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Встановлено, що відповідач, всупереч умовам Договору від 31.12.2015, не виплатив орендну плату позивачу за користування вказаною земельною ділянкою за 2022 та 2023 роки в передбачений Договором термін - до 31 грудня поточного року.
Оренда плата відповідачем була сплачена позивачу згідно наданих платіжних доручень, інструкцій:
за № 9451046433 від 03.12.2021 (орендна плата по договору оренди землі за 2021 рік, ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , без ПДВ на суму 6 136,81 грн),
за № 2994427814 від 15.04.2024 (орендна плата по договору оренди землі за 2022 рік, ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , на суму 6 136,81 грн., податки сплачені в повному обсязі),
за № 2994427816 від 17.04.2024 (орендна плата по договору оренди землі за 2024 рік, ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , на суму 6 136,81 грн., податки сплачені в повному обсязі).
Сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Такий висновок встановлений в Постанові ВС від 14 листопада 2018 року у справі № 484/301/18. Суд зазначив, що оскільки встановлено факт систематичної несплати орендної плати, відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі», частини першої статті 141 ЗК України, статті 651 ЦК України та умов договору це є правовою підставою для розірвання договору.
Статтею 206 ЗК України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
За ч. 2 ст. 409 ЦК України власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.
Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до частин 1, 2, 3 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
За ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним Кодексом України та іншими законами України.
Підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати (п. д ч. 1 ст. 141 ЗК України).
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року в справі №912/1385/17 зазначено, що до відносин, пов'язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, а тому при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України.
Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у постанові від 11 жовтня 2017 року в справі № 6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку в справі № 910/16306/13, Велика Палата Верховного Суду не вбачає. У постанові викладено, що стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов'язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 зроблено висновок, що частинами першою і другою статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Тлумачення пункту д) частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 зазначив, що у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суду у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18), Верховний Суд у постанові від 20 листопада 2023 року у справі № 499/793/21 (провадження № 61-8740 св 23).
Крім того, Об'єднана Палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 293/1011/16-ц (провадження № 61- 29970сво18) дійшла висновку, що тлумачення пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначено договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).
Таким чином, підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата відповідачем орендної плати в строк, визначені Договором, чим істотно порушив його умови. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.
Зважаючи на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки з підстав систематичного невиконання орендарем істотної умови цього договору щодо внесення орендної плати.
Правильними є також висновки суду першої інстанції щодо вимог про стягнення орендної плати, пені, інфляційних втрат та 3 відсотки.
Так, відповідно до частин 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини 2 статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Об'єднана Палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 293/1011/16-ц (провадження № 61- 29970сво18) дійшла висновку, що тлумачення пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначено договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).
Судом встановлено, що відповідач виплачував орендну плату за період з 2021 року по 2023 рік, у меншому розмірі ніж визначено Договором.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 21 Закону України «Про оренду землі», обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Умовами Договору не визначено, що орендна плата виплачується без урахування індексу інфляції, а тому вона мала виплачуватись з його урахуванням.
Згідно із статтею 611 ЦК України та п. 4.7. Договору: у разі не внесення орендної плати у строки, визначені цим Договором, справляється пеня у розмірі 0,001% від несплаченої суми за кожний день прострочення.
Встановлено, що орендна плата за 2021 рік у розмірі 6 136,851 грн була виплачена позивачу достроково - 03.12.2021 року.
Дослідивши матеріали справи, урахувавши надані сторонами докази, перевіривши надані позивачем розрахунки суд першої інстанції установив, що заборгованість станом на 15.07.2024 рік складає 7 145,62 грн, пеня - 7 024,38 грн, інфляційні втрати - 1 055,78 грн, 3% річних - 675,72 грн.
Вказаний розрахунок є обґрунтованим та не викликає у апеляційного суду сумнівів у його правильності.
Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що відсутня систематична несплата (два і більше рази) орендної плати до договору, однак, встановивши, що орендна плата за 2022-2023 роки сплачена була сплачена поза межами встановленого договором строку та не у повному обсязі (без урахування індексації), суд першої інстанції обґрунтовано відхилив такі доводи відповідача.
Посилання відповідача настання форс-мажору (обставин непереборної сили) -військову агресію рф проти України, яка стала підставою для запровадження в країні воєнного стану, як на доказ відсутності вини відповідача у несвоєчасній виплаті орендної плати, також є безпідставним, позаяк матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження того, що у 2022-2023 роках відповідач дійсно не мав об'єктивної можливості виконання договору оренди, не користувався та не обробляв належну позивачу земельну ділянку саме з причин - форс-мажору (обставин непереборної сили) військової агресії рф проти України, через що не сплачував у 2022-2023 роках оренду плату позивачу.
Лише самі посилання відповідача на оголошення в Україні з 24 лютого 2022 року воєнного стану, згідно якого сторона, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини, є безпідставними.
Посилання апелянта на те, що у резолютивній частині рішення судом не вказано за які роки та період і в якому розмірі по роках та періодах стягується недоплачена (різниця) орендна плата, на правильність висновків суд не впливають, оскільки зазначені розрахунки детально наведено у мотивувальній частині рішення суду першої інстанції, в той час як у процесуальному законі відсутні вимоги щодо обов'язкового наведення у резолютивній частині судового рішення деталізованих розрахунків сум, що підлягають стягненню.
Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, повторюють доводи відзиву на позовну заяву, належна оцінка яким надана судом першої інстанції, зводяться до незгоди з висновками суду, а тому, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції всебічно і повно з'ясував обставини справи, дав об'єктивну оцінку зібраним і дослідженим доказам та обґрунтовано дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзернопром-Іванків» залишити без задоволення.
Рішення Іванківського районного суду Київської області від 03 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст складено 20 листопада 2025 року.
Суддя-доповідач В.А. Нежура
Судді С.М. Верланов
Т.О. Невідома