Справа № 759/7898/25 Головуючий у І інстанції Кравець В.М.
Провадження № 22-ц/824/3727/2025 Головуючий у ІІ інстанції Таргоній Д.О.
Іменем України
10 листопада 2025 року Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Таргоній Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 10 червня 2025 року про притягнення
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
до адміністративної відповідальності за ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 10 червня 2025року визнано ОСОБА_1 винуватою у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Застосовано до ОСОБА_1 стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Не погоджуючись з даною постановою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить постанову Святошинського районного суду м. Києва від 10 червня 2025року скасувати, провадження у даній справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції був порушений порядок розгляду справи та жоден доказ в судовому засіданні досліджений не був.
Вказує, що саме водієм автомобіля марки «Honda Accord», д.н.з. НОМЕР_1 , який здійснював обгін, було порушено правила дорожнього руху та створено аварійну ситуацію, а ОСОБА_1 не могла уникнути зіткнення.
Зазначає, що суд першої інстанції встановив вину ОСОБА_1 на підставі недопустимого доказу, а саме схеми ДТП, яка не відповідає встановленим вимогам щодо її складання та оформлення.
Звертає увагу апеляційного суду на те, що в порушення Інструкції поліцейськими взагалі не зафіксовано ні слідів гальмування, ні швидкості руху авто, ні причин в такому випадку переміщення «Honda Accord» д.н.з. НОМЕР_2 , ні знаходження уламків на місці зіткнення, тощо.
Зазначає, що автомобіль «Honda Accord» д.н.з. НОМЕР_2 , раптово та на значній швидкості здійснив маневр, різкий поворот вліво, тобто «підрізав» ОСОБА_1 , яка не мала можливості уникнути зіткнення. При цьому це здійснено на ділянці дороги в кінці підйому. Суд першої інстанції на вказане уваги не звернув, однак дані дії водія «Honda Accord» д.н.з. НОМЕР_2 , є прямим порушенням ПДР, якими заборонено здійснення обгону в кінці підйому та відповідно обгін на даній ділянці дороги був неможливий.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на те, що судом першої інстанції не було розглянуто клопотання про допит експерта, який надав би кваліфіковану оцінку винуватості останньої та встановлення винної особи в даному ДТП.
За відсутності зазначеного висновку експерта визнання ОСОБА_1 винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є лише припущенням, на якому згідно ст. 62 Конституції України не може ґрунтуватися судове рішення.
Щодо керування автомобілем в стані алкогольного сп'яніння в апеляційній скарзі вказано, що жодних доказів, які були б підтвердженням саме керування транспортним засобом в стані будь-якого сп'яніння в матеріалах справи не міститься. З наявного в матеріалах справи відеозапису вбачається, що автомобіль ОСОБА_1 стоїть зачинений, в нерухомому стані, з вимкненим двигуном.
Скаржник звертає увагу, що ОСОБА_1 під час керування транспортним засобом була тверезою, а вже після ДТП в автомобілі, очікуючи поліцейських та з метою заспокоїтись, прийняла заспокійливий засіб «Барбовал».
Вказує, що ОСОБА_1 не було роз'яснено її права, а відеозапис, долучений до матеріалів справи, не є безперервним та не відображає всіх обставин події.
Таким чином, проаналізувавши наявні в справі докази, зокрема відеозапис з нагрудної камери, ОСОБА_1 вважає, що матеріали справи не містять обґрунтованих доказів на підтвердження вини останньої та притягнення її до адміністративної відповідальності за ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції захисник ОСОБА_1 - адвокат Дадіверіна Л.І. підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Дадіверіна Л.І. посилаючись на те, що ОСОБА_1 проходить службу у Збройних Силах України, просила зупинити провадження у даній справі до припинення перебування останньої у складі Збройних Сил України.
Разом з тим, доводи захисника про зупинення провадження у справі, у зв'язку із проходженням ОСОБА_1 військової служби, на підставі ч.1 ст. 335 КПК України не заслуговують на увагу враховуючи таке.
Так, Кодексом України про адміністративні правопорушення не передбачена можливість зупинення провадження у справі з підстав проходження військової служби.
Суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні.
Частиною 4 статті 277 КУпАП передбачена можливість зупинення строку розгляду справ про адміністративні правопорушення, у разі якщо особа, щодо якої складено протокол про таке правопорушення, умисно ухиляється від явки до суду або з поважних причин не може туди з'явитися, але стосується вона лише адміністративних правопорушень, пов'язаних з корупцією.
Зупинення строку розгляду інших справ про адміністративні правопорушення зазначеною правовою нормою не передбачено.
Таким чином інститут зупинення розгляду справ про адміністративні правопорушення КУпАП передбачений, але він не може бути застосований до справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст. 130 КУпАП, тому доводи клопотання про зупинення провадження є безпідставними.
Посилання в клопотанні на необхідність зупинення провадження у справі у зв'язку з перебуванням ОСОБА_1 на військовій службі, суд вважає необґрунтованими, оскільки її права, передбачені ст. 268 КУпАП, в тому числі право на захист належним чином забезпечені захисником.
Заслухавши пояснення захисника, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Ст. 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Також ст. 62 Конституції України зазначає, що вина особа, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Постанова суду першої інстанції не в повній мірі відповідає зазначеним вище вимогам.
Визнаючи винною ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, суд першої інстанції виходив з того, що винуватість ОСОБА_1 в порушенні вимог п. п. 2.9.а, 12.1 ПДР підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, що містяться в матеріалах справи, а саме: протоколом про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 № 285631 від 30 березня 2025 року, письмовими поясненнями від 30 березня 2025 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відеозаписом з нагрудних камер поліцейських, що міститься на компакт-диску.
Апеляційний суд з такими висновками суду першої інстанції не може погодитись, з огляду на таке.
Відповідно до диспозиції ст. 124 КУпАП, підставою для притягнення до адміністративної відповідальності є порушення учасниками дорожнього руху ПДР, що спричинило пошкодження транспортних засобів тощо.
Відповідно п.2.3.б. Правил дорожнього руху України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний, бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
П. 12.1. Правил дорожнього руху України, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 285631 від 30 березня 2025 року, у м. Києві по просп. Берестейський, 135, 30 березня 2025 о 07:15, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Nissan Navara», д.н.з. НОМЕР_3 , не врахувала дорожньої обстановки, не вибрала безпечної швидкості руху та скоїла зіткнення з автомобілем марки «Honda Accord», д.н.з. НОМЕР_1 , який рухався попереду. При ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушила вимоги п. 12.1 Правил дорожнього руху.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 в своїх поясненнях вказала, що вона рухалась на автомобілі «Nissan Navara», д.н.з. НОМЕР_3 , в м. Києві по просп. Перемоги в третьому ряду. Автомобіль «Honda Accord», д.н.з. НОМЕР_1 , без включення лівого повороту, почав обгін автомобіля, що їхав перед ним, і з'їхав у третю смугу руху. Не очікувавши маневру автомобіля «Honda Accord», ОСОБА_1 не встигла загальмувати.
З пояснень ОСОБА_2 вбачається, що він рухався на автомобілі «Honda Accord», д.н.з. НОМЕР_1 , в м. Києві по просп. Перемоги в бік центру в середній полосі за вантажним автомобілем. Автомоболь, що рухався попереду, почав знижувати швидкість на підйомі. ОСОБА_2 увімкнув лівий поворот, впевнився, що нікому не заважає почав обгін. Коли обігнав вантажівку, увімкнув правий поворот та почав перестроюватись в середню смугу руху. В цей час відчув удар в задню частину автомобіля.
Із наданих письмових пояснень водіїв вбачається, що вони відрізняються саме моментом зіткнення, оскільки водійка «Nissan Navara» вказала, що зіткнення автомобілів відбулося в процесі перестроювання автомобіля «Honda Accord» з середньої смуги рух в третю, а водій автомобіля «Honda Accord» вказав, що зіткнення відбулося в процесі перестроювання його автомобіля з третьої смуги руху в середню.
Тобто, момент зіткнення автомобілів не є однозначно встановленим.
З долученого до матеріалів справи відео з камери відеоспостереження вбачається, що дорога на якій сталась ДТП, в місті Києві, має три смуги руху в одному напрямку.
На наявній в матеріалах справі схемі місця ДТП відображено лиши кінцеве розташування автомобілів після ДТП, місце зіткнення автомобілів, яке позначене у крайній лівій смузі руху, напрямок руху транспортних засобів.
Відстань від точки зіткнення до кінцевої зупинки автомобілів на схемі не зазначена, відстань між автомобілями на схемі не зазначена, автомобіль «Honda Accord», д.н.з. НОМЕР_1 , на схемі відображений в першій смузі руху, автомобіль «Nissan Navara», д.н.з. НОМЕР_3 ,на схемі відображений в третій смузі руху.
З наявного в матеріалах справи відеозапису вбачається, що водій автомобіля марки «Honda Accord», д.н.з. НОМЕР_1 , пояснює поліцейському, що він закінчив виконання маневру обгону та почав перелаштовуватись в середню смугу для руху, але в цей час відбулось зіткнення, автомобіль марки «Nissan Navara» в'їхав в задню частину його транспортного засобу. У водійки ОСОБА_1 працівники поліції пояснення щодо обставини ДТП не відбирали. На відеозаписі зафіксовано лише автомобіль «Nissan Navara», д.н.з. НОМЕР_3 , який стоїть в третій смузі руху. Місце розташування, положення та сам автомобіль марки «Honda Accord», д.н.з. НОМЕР_1 , на відеозаписі не зафіксовано.
Із долученого до матеріалів справи висновку експерта №229/25 від 11 вересня 2025 року вбачається, що для виконання автотехнічного дослідження експерту було надано наступні документи: копію схеми ДТП від 30 березня 2025 року, копію протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №285631 від 30 березня 2025 року, копії пояснень водійки ОСОБА_1 та водія ОСОБА_2 від 30 березня 2025 року. Дослідивши надані для дослідження документи, експерт Коваль І.М. , який був попереджений про кримінальну відповідальність за відомо неправдивий висновок за ст. 384 КК України, дійшов наступних висновків:
1. Встановити як повинен був діяти в даній дорожній обстановці водій автомобіля «NISSAN NAVARA» держ. № НОМЕР_3 , ОСОБА_1 за наданих вихідних даних не вбачається за можливе.
2. Встановити відповідність дій водія автомобіля «NISSANNAVARA» держ. № НОМЕР_3 , ОСОБА_1 вимогам Правил дорожнього руху за наданих вихідних даних не вбачається за можливе.
3. Встановити як повинен був діяти в даній дорожній обстановці водій автомобіля «Honda Accord» держ. № НОМЕР_2 , ОСОБА_2 за наданих вихідних даних не вбачається за можливе.
4. Встановити відповідність дій водія автомобіля «HondaAccord» держ. № НОМЕР_2 , ОСОБА_2 вимогам Правил дорожнього руху за наданих вихідних даних не вбачається за можливе.
5. Встановити причинний зв'язок між діями водіїв автомобіля «Honda Accord» держ. № НОМЕР_2 , ОСОБА_2 та автомобіля «NISSAN NAVARA» держ. № НОМЕР_3 , ОСОБА_1 та виникненням даної ДТП за наданих вихідних даних не вбачається за можливе.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що наявних в матеріалах справи доказів, не достатньо для встановлення обставин дорожньо-транспортної пригоди, оскільки пояснення учасників є суперечливими, свідків, відео чи фотофіксації обставин ДТП матеріали справи не містять. З огляду на вказане, висновок суду першої інстанції про доведення вини ОСОБА_1 у скоєнні ДТП, яка мала місце 30 березня 2025 року, є помилковим.
Згідно з ч.ч 1-3 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (п. 161 рішення від 18.01.1978 у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom); п.65 рішення від 21.07.2011 у справі «Коробов проти України» ('Korobov v. Ukraine), заява № 39598/03). Така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Згідно з правовими позиціями Європейського суду з прав людини «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумнепояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім ТОГО. ЩО інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. «Поза розумним сумнівом» має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонамидопустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події- яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення «поза розумним сумнівом» недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд доходить висновку, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Дослідивши під час апеляційного розгляду матеріали справи про адміністративне правопорушення, відеозапис з місця ДТП, врахувавши дані схеми ДТП (місце зіткнення, розташування автомобілів після ДТП), оцінивши наведені докази у їх сукупності, зокрема пояснення надані учасниками ДТП відразу після ДТП, апеляційний суд вважає, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, оскільки саме відсутність встановлення однозначної вини не може бути підставою для притягнення до відповідальності.
Щодо визнання винною ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційний суд вважає, що суд першої суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, виходячи з наступного.
Так, відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а також за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Крім того, п. 2.9 А Правил дорожнього руху України передбачає заборону водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Проте, вимоги вказаного пункту 2.9А Правил дорожнього руху України ОСОБА_1 дотримано не було.
Встановивши винуватість ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції послався на докази, а саме:
- на протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 285624 від 30 березня 2025 року, з якого вбачається, що 30 березня 2025 року о 07:15 у м. Києві по просп. Берестейський, 135, ОСОБА_1 , керувала транспортним засобом марки «Nissan Navara», д.н.з. НОМЕР_3 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився у встановленому законом порядку зі згоди водія, на місці за допомогою приладу Драгер Aolcotest 6820 ARJL-0265, результат огляду 0,45 проміле;
- на відеозапис, який міститься на компакт-диску, де зафіксовано, що ОСОБА_1 було запропоновано пройти відповідний огляд, у зв'язку з підозрою у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, при цьому остання на проходження огляду за допомогою приладу «Драгер» погодилась, не заперечувала проти результатів огляду;
- на роздруківку з приладу «DRAGER ALCOTEST 6810», прилад № ARJL - 0265, тест № 4070, з результатами огляду на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 , який склав 0,45 % (проміле) проведений 30.30.2025 в м. Києві, просп. Бересейський, 135, інспектором Тарасенко К.В. з підписом останнього та ОСОБА_1
- в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів 30 березня 2025 року.
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.
Підстави та порядок виявлення у водіїв транспортних засобів, в тому числі алкогольного сп'яніння, передбачені ст. 266 КУпАП та Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом МВС України, МОЗ України від 9 листопада 2015 року № 1452/735 (далі Інструкція №1452).
Огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого сп'яніння (ч. 1 ст. 266 КУпАП, п. 2 Інструкції №1452). Ознаками алкогольного сп'яніння є, поряд з іншим, запах алкоголю з порожнини роту, порушення координації руху та мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкіряного покрову обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці (пункт 3 Інструкції №1452).
Вимогами ч. 2 ст. 266 КУпАП передбачено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводиться: 1) поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; 2) лікарем закладу охорони здоров'я, в тому числі, в разі відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським (ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП, п. 6, 7 Розділу І Інструкції № 1452).
Оформлення протоколів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху врегульовано Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року №1395.
П. 1 Розділу ІІ цієї Інструкції передбачено, що до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються: 1) письмові пояснення свідків правопорушення в разі їх наявності; 2) акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу в разі здійснення його затримання; 3) акт огляду на стан сп'яніння в разі проведення огляду на стан сп'яніння; 4) інші документи та матеріали, які містять інформацію про правопорушення.
Долучений до справи відеозапис свідчить про дотримання працівниками поліції в повному обсязі Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції під час проведення її огляду та вимог ст. 266 КУпАП.
Підстави вважати вищевказаний відеозапис недопустимим доказом у суду апеляційної інстанції відсутні, оскільки на ньому зафіксовані усі процесуальні дії, які мав вчинити поліцейський при оформленні протоколу про адміністративне правопорушення.
Отже, наявні в матеріалах справи докази у своїй сукупності свідчать про факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.130 КУпАП. Ці докази є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об'єктивно узгоджуються між собою.
Відеозапис із нагрудного відеореєстратора інспектора є доказом, що може підтверджувати факт вчинення водієм порушення Правил дорожнього руху України (див. постанову КАС ВС у справі № 678/991/17 від 15 листопада 2018 року).
Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 161/5372/17 вказав, що обставини, що підтверджуються показаннями свідка повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі, тоді вони можуть бути визнані судом достовірними та достатніми для висновку про винуватість особи в тому чи іншому адміністративному правопорушенні, що і є дійсним, в цій справі, так як показання свідків у повній мірі кореспондуються і іншими доказами в їх сукупності, у тому числі відеозаписом.
В рішенні по справі "О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства" від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, ОСОБА_1 реалізувала своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодилась нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Вина ОСОБА_1 підтверджена дослідженими матеріалами справи.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що висновки судді місцевого суду щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є обґрунтованими та відповідають нормам чинного законодавства.
Доводи апелянта про те, що поліцейськими було порушено процедуру огляду водіїв, не знайшли свого підтвердження, оскільки поліцейські діяли відповідно до «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» затвердженої
спільним наказом МВС, МОЗ від 09 листопада 2015 року № 1452/735.
Доказів порушення працівниками поліції вказаної інструкції матеріали справи про адміністративне правопорушення в собі не містять та скаржником не подані ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції.
Доказів оскарження дій працівників поліції до відповідних органів захисником не надано.
Доводи апеляційної скарги про те, що відеозапис не містить доказів фіксації керування ОСОБА_1 автомобілем в стані алкогольного сп'яніння апеляційний суд критично оцінює, оскільки під час пропонування працівниками поліції проходження огляду на стан сп'яніння та самого проходження огляду, остання жодних заперечень щодо керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння не висловлювала, що також спростовує доводи апеляційної скарги про не вживання ОСОБА_1 алкоголю.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_1 після ДТП прийняла заспокійливий засіб «Барбовал» апеляційний суд відхиляє, оскільки доказів вказаному не надано.
Також, на відео зафіксовані обставини, за яких у працівника поліції виникли підстави вважати, що ОСОБА_1 перебуває у стані сп'яніння, тому доводи захисника в частині того, що працівники поліції не назвали ознаки сп'яніння, апеляційний суд вважає безпідставними.
Інші доводи апеляційної скарги апеляційний суд були дослідженні судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінку.
Оцінюючи сукупність наявних у справі доказів, апеляційний суд дійшов висновку, що твердження апелянта про те, що ОСОБА_1 не є такою, що вчинила адміністративні правопорушення, відповідальність за які передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді першої інстанції матеріалів справи про адміністративне правопорушення, та відповідно розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова судді місцевого суду в частині притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП України є законною і обґрунтованою, а апеляційна скарга не містить будь-яких доводів, які б могли служити достатніми підставами для її скасування в цій частині.
На підставі наведеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Святошинського районного суду м. Києва від 10 червня 2025року в частині, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, скасувати та закрити провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення в цій частині.
В решті постанову Святошинського районного суду м. Києва від 10 червня 2025року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду Д.О.Таргоній