10 листопада 2025 року місто Київ
Справа № 752/20940/25
Апеляційне провадження № 33/824/5303/2025
Київський апеляційний суд у складі судді Желепи О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - Тищенка Олександра Олексійовича на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 10 вересня 2025 року (суддя Вдовиченко О.О.)
у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР № 433121 від 24.08.2025, 24 серпня 2025 року, о 18 годині 15 хвилин, у м. Києві по вул. Академіка Заболотного, 25 водій ОСОБА_1 керуючи авто Lexus НОМЕР_1 не був уважним, не стежив за зміною дорожньої обстановки, не надав перевагу ТЗ який рухався у тій смузі в яку він мав намір перестроїтися та здійснив зіткнення з автомобілем Jeep Cherokee НОМЕР_2 , в результаті обидва ТЗ отримали механічні пошкодження та завдано матеріальні збитки, чим порушив п.п. 2.3.б) та 10.3 ПДР України, за що передбачена відповідальність статтею 124 КУпАП.
Голосіївський районний суд м. Києва постановою від 10 вересня 2024 року ОСОБА_1 визнав винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та наклав на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень. Стягнув з ОСОБА_1 судовій збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 грн на користь держави.
Не погодившись з такою постановою, захисник ОСОБА_1 - адвокат Тищенко О.О. 19 вересня 2025 року подав апеляційну скаргу, у якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Апеляційна скарга надійшла до Київського апеляційного суду 22 жовтня 2025 року.
Апеляційну скаргу скаржник обґрунтовує порушенням судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, незаконністю оскаржуваної постанови, з підстав її прийняття без повного, всебічного та об'єктивного вивчення всіх обставин справи.
Зазначає, що в діях ОСОБА_1 відсутнє порушення п. 2.3 «б» ПДР України, оскільки він не був зобов'язаний контролювати дорожню обстановку (реагувати на її зміну) позаду свого автомобіля. Суд першої інстанції вказане не врахував та дійшов помилкового висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП в частині порушення ним п. 2.3 «б» ПДР України.
Указує, що суд першої інстанції не вказав які конкретно дії водія ОСОБА_1 під час перестроювання призвели до ДТП та в якому зв'язку вони перебувають з її наслідками, тобто не розкрив зміст об'єктивної частини його діяння.
Вважає, що суд не звернув уваги на той факт, що в момент ДТП обидва автомобілі перебували в одній лівій смузі для руху, що виключає факт перестроювання автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , а тому і виключається факт зіткнення під час перестроювання. На це також вказує характер отриманих пошкоджень, а саме задня частина автомобіля ОСОБА_1 та передня частина джипа, при цьому відсутні пошкодження бокових частин, що характерні для зіткнень під час перестроювання.
Посилається на неврахування судом порушення ПДР України водія джипа - ОСОБА_2 , дії якої перебувають у прямому причинному зв'язку із настанням ДТП, оскільки безпосередньо перед зіткненням вона рухалася в одній смузі позаду автомобіля ОСОБА_1 і саме вона здійснила наїзд на його автомобіль внаслідок порушення пунктів 2.3 «б» та 13.1 ПДР України.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - Тищенко О.О. апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржувану постанову скасувати, та прийняти нову, якою провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Потерпіла ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялася належним чином (а. с. 36, 38), заяв чи клопотань суду не подала.
Заслухавши пояснення захисника ОСОБА_1., дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність, обґрунтованість та вмотивованість постанови суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної постанови з огляду на таке.
У вину ОСОБА_1 ставиться порушення вимог пунктів 2.3 «б» та 10.1 ПДР України, а саме те, що він не був уважним, не стежив за зміною дорожньої обстановки, не надав перевагу ТЗ який рухався у тій смузі в яку він мав намір перестроїтися та здійснив зіткнення з автомобілем Jeep Cherokee НОМЕР_2 .
Відповідно до п. 2.3 «б» ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Згідно з п. 10.3 ПДР України у разі перестроювання водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися. За одночасного перестроювання транспортних засобів, що рухаються в одному напрямку, водій, який знаходиться ліворуч, повинен дати дорогу транспортному засобу, що знаходиться праворуч.
Статтею 124 КУпАП передбачено відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що вина ОСОБА_1 у зазначеному адміністративному правопорушенні доведена дослідженими судом доказами, зокрема:
- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №433121 від 24 серпня 2025 року, який відповідає вимогам ст. 256 КУпАП та яким зафіксовано час, місце та обставини вчинення правопорушення;
- схемою місця ДТП від 24 серпня 2025 року, яка складена у відповідності з вимогами Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС №1395 від 07.11.2015; схема підписана учасниками ДТП та на ній зафіксовано: місце зіткнення, ділянку дороги, на якій відбулось ДТП, дорожні знаки та дорожню розмітку; стан покриття проїзної частини, а також пошкодження, які автомобілі отримали внаслідок ДТП;
- відеозаписом, продемонстрованим в судовому засіданні ОСОБА_2 ;
- письмовими поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності;
- письмовими поясненнями іншого учасника ДТП.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони є законними та обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи, а також підтверджуються належними та допустимими доказами, що містяться у матеріалах справи і не спростовуються доводами апеляційної скарги.
Апелюючи до незаконності постанови суду першої інстанції, захисник ОСОБА_1 - адвокат Тищенко О.О. посилався на те, що в діях його підзахисного не може бути порушень п. 2.3 «б» ПДР України, оскілки в силу його приписів ОСОБА_1 не зобов'язаний був стежити за дорожньою обстановкою позаду нього.
Указані доводи є безпідставними, оскільки суперечать фактичному змісту вказаного пункту ПДР України, а особливо у його взаємозв'язку із іншим пунктом, який ставиться у вину ОСОБА_1 - п. 10.3.
Так, у п. 2.3 «б» ПДР України не деталізовано «у якому саме напрямку водій має бути уважним та стежити за дорожньою обстановкою». А такі конструкційні елементи автомобіля як дзеркало заднього виду та бокові дзеркала, безпосередньо створені для контролю обстановки позаду автомобіля.
Окрім цього, п. 10.3 ПДР України передбачає, що у разі перестроювання водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися.
У своєму взаємозв'язку ці пункти ПДР України прямо зобов'язують водія, який має намір здійснити маневр перестроювання в іншу смугу руху, переконатися у тому, що позаду нього на тій смузі, на яку він має намір перестроїтися відсутні транспортні засоби яким він може створити перешкоду та небезпеку своїм маневром.
Аналогічно безпідставними є посилання й наголошення в апеляційній скарзі на друге речення пункту 10.3 ПДР України, який визначає, що за одночасного перестроювання транспортних засобів, що рухаються в одному напрямку, водій, який знаходиться ліворуч, повинен дати дорогу транспортному засобу, що знаходиться праворуч. Указане речення не підлягає застосуванню з огляду на здійснення маневру перестроювання лише ОСОБА_1 . Водій ОСОБА_2 маневр перестроювання не здійснювала, а тому не була зобов'язана давати дорогу автомобілю під керуванням ОСОБА_1 , який рухався праворуч.
Доводи про неврахування судом розташування автомобілів в момент ДТП в одній смузі руху, що, на думку скаржника, виключає факт перестроювання автомобіля під керуванням ОСОБА_1 є неспроможними, оскільки із фотознімків, долучених до матеріалів справи, схеми місця ДТП, а також первинних пояснень ОСОБА_1 вбачається вчиненням ним указаного маневру (а. с. 6, 18-21). Указана позиція також суперечить іншим доводам скаржника, у яких він обґрунтовує правильність вчинення такого маневру, а також дослідженому судом першої інстанції відеозапису із автомобіля ОСОБА_2 , який в апеляційній скарзі не спростовується.
Так, безпідставними є доводи скаржника про те, що суд не вказав які конкретно дії водія ОСОБА_1 під час перестроювання призвели до ДТП та їх зв'язку з її наслідками, чим не розкрив зміст об'єктивної частини діяння. Такими діями ОСОБА_1 є здійснення ним маневру перестроювання із порушенням пунктів 2.3 «б» та 10.3 ПДР України. Саме ці дії перебувають у прямому й необхідному причинному зв'язку із виникненням ДТП, оскільки при нездійсненні такого маневру, або його здійсненні із дотриманням указаних пунктів, - ДТП не сталася б.
Посилання на порушення водієм ОСОБА_2 ПДР України є необґрунтованими, оскільки, як указано вище, у прямому й необхідному причинному зв'язку із виникненням ДТП перебувають саме дії ОСОБА_1 , який із порушенням ПДР України здійснював маневр перестроювання.
Інші доводи апелянта є формальними та не впливають на правильність з'ясування обставин, що підлягають встановленню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зводяться до незгоди із постановою суду першої інстанції за відсутності обґрунтованих заперечень щодо фактичних обставин справи.
Статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог статей 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у статтях 251, 252 КУпАП, зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.
Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Вказані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції були дотримані, а висновок суду про доведеність вини водія ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП є правильним, оскільки він відповідає обставинам справи та наявним у матеріалах справи доказам.
Згідно з положеннями статті 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право:
1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;
2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;
3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;
4) змінити постанову.
За таких обставин апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції залишається без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, Київський апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - Тищенка Олександра Олексійовича - залишити без задоволення.
Постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 10 вересня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О. В. Желепа