Справа № 757/45062/25-к Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/7963/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
04 листопада 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою представника власників майна ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 22 вересня 2025 року про арешт майна,
за участю:
прокурора ОСОБА_9 ,
представника власників майна ОСОБА_8 ,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 22 вересня 2025 року задоволено клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, та захисту інвестицій Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024000000001892 від 16.09.2024 року.
Накладено арешт на майно, з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні № 12024000000001892 від 16.09.2024 року, із забороною відчуження, розпорядження та користування, яке вилучене 09.09.2025 року у ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 12.08.2025 року у справі № 757/37431/25-к, пр. 1-кс-31873/25, яке належить ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а саме:
- ноутбук Apple Macbook Pro сірого кольору;
- мобільний телефон Apple Іphone 15 Pro Max, Imei1: НОМЕР_1 , Imei2: НОМЕР_2 ;
- мобільний телефон Apple Іphone 14 Pro, Imei1: НОМЕР_3 , Imei2: НОМЕР_4 ;
- годинник Apple Watch чорного кольору;
- годинник Apple Watch білого кольору;
- флеш накопичувач TeamGroup, об'ємом пам'яті 32 Gb «С175.3.2».
В задоволенні іншої частини клопотання - відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, представник власників майна ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, у якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 22 вересня 2025 року по справі № 757/45062/25-к та відмовити у накладенні арешту на: ноутбук Apple Macbook Pro сірого кольору; мобільний телефон Apple Iphone 15 Pro Max, Imeil: НОМЕР_1 , Imei2: НОМЕР_2 ; мобільний телефон Apple Iphone 14 Pro, Imeil: НОМЕР_3 , Imei2: НОМЕР_4 ; годинник Apple Watch чорного кольору; годинник Apple Watch білого кольору; флеш накопичувач TeamGroup, об'ємом пам'яті 32 Gb «С175.3.2», які належать ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , що вилучені у результаті проведення обшуку 09.09.2025 року.
На обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що відповідно до протоколу обшуку від 09.09.2025 року, який відбувся у ресторані «Пан Чанг», за адресою: м. Київ, вул. Ярославська 32/33, за результатами обшуку було вилучено: ноутбук Apple Macbook PRO сірого кольору; Apple Iphone 15 Pro Max IMEI 1: НОМЕР_1 , ЇМЕІ 2: НОМЕР_2 ; мобільний телефон Apple Iphone 14 Pro IMEI 1: НОМЕР_3 , IMEI 2: НОМЕР_4 ; Apple Watch білого кольору; 4 (чотири) банківські карти з номерами № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 , № НОМЕР_7 , № НОМЕР_8 ; флеш накопичувач TeamGroup об'ємом памяті 32GB «С175.3.2».
Скаржник посилається на те, що у протоколі обшуку від 09.09.2025 року зазначено паролі від мобільних пристроїв та не міститься застережень, що власник мобільних пристроїв не надав таку інформацію.
Окрім цього, зважаючи на специфіку роботи електронних годинників, зокрема Apple Watch, їхньою основною функцією є ретрансляція повідомлень, дзвінків та сигналів з телефону, до якого вони під'єднані. Самі по собі годинники не генерують і не зберігають інформацію з телефону, до якого вони під'єднані.
Щодо наявності у вказаних електронних годинниках сім - карток, які б дозволяли їм функціонувати як автономні пристрої, не зазначено ані в протоколі обшуку, ані в клопотанні прокурора.
З огляду на зазначене адвокат вважає, що накладення арешту на годинники Apple Watch не є доцільним, оскільки вони не мають у своїй пам'яті жодної інформації, яка могла б бути корисною для досудового розслідування.
Окрім цього, станом на момент постановлення ухвали Печерського районного суду м. Києва - 22.09.2025 року, з моменту фактичного вилучення слідчими техніки та накопичувача минуло 13 днів.
Адвокат зазначає, що майже два тижні - достатній час для слідчих, для того щоб за допомогою інших технічних засобів та програм отримати необхідну для досудового розслідування у кримінальному провадженні інформацію.
У зв'язку з цим для досягнення завдання кримінального провадження та ефективного досудового розслідування не вважається за доцільне застосовувати такий інструмент як арешт майна, оскільки у органу досудового розслідування був достатній час і можливості (надання паролів від мобільних пристроїв).
На обгрунтування доводів про поновлення строку на апеляційне оскарження адвокат ОСОБА_8 посилається на те, що копію ухвали сторона захисту отримала 01.10.2025 року, що підтверджується відповідною розпискою про отримання, яка міститься в матеріалах кримінального провадження. Відтак строк на апеляційне оскарження має обчислюватися саме з цієї дати, а його пропуск обумовлений об'єктивними причинами, що не залежали від волі заявника.
В судове засідання власники майна ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання їх повідомлено у встановленому законом порядку, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності власників майна, що не суперечить положенням ч. 4 ст. 405 КПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представникавласників майна - адвоката ОСОБА_8 , яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_9 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 113 КПК України, будь-яка процесуальна дія під час кримінального провадження має бути виконана без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.
Строк апеляційного оскарження може бути поновлений, якщо причини його пропуску є поважними.
До поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження належать об'єктивні обставини, що перешкодили поданню апеляційної скарги у визначені законом строки.
Як зазначено у поданій апеляційній скарзі та з матеріалів справи вбачається, що копію повного тексту ухвали від 22.09.2025 року представником власників майна отримано 01.10.2025 року, при цьому апеляційна скарга подана 03.10.2025 року.
З врахуванням наведеного, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи представника власників майна ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 , про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 22.09.2025 року, відтак пропущений апелянтом процесуальний строк підлягає поновленню.
Оскільки ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 22 вересня 2025 року представником ОСОБА_8 , яка діє в інтересах ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , фактично оскаржено в частині задоволених вимог прокурора про накладення арешту на: ноутбук Apple Macbook Pro сірого кольору; мобільний телефон Apple Іphone 15 Pro Max, Imei1: НОМЕР_1 , Imei2: НОМЕР_2 ; мобільний телефон Apple Іphone 14 Pro, Imei1: НОМЕР_3 , Imei2: НОМЕР_4 ; годинник Apple Watch чорного кольору; годинник Apple Watch білого кольору; флеш накопичувач TeamGroup, об'ємом пам'яті 32 Gb «С175.3.2», то суд апеляційної інстанції переглядає ухвалу слідчого судді лише в частині накладення арешту на вищезазначене майно.
Законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді в частині задоволення та або відмови у задоволенні вимог клопотання прокурора про арешт іншого майна, зазначеного в клопотанні, колегією суддів не перевіряється.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12024000000001892 від 16.09.2024 року, за підозрою ОСОБА_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, а також за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК України.
Процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні здійснюється групою прокурорів Офісу Генерального прокурора.
Досудовим розслідуванням встановлено, що з метою вчинення злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, ОСОБА_6 створив акаунт в месенджері Telegram та шляхом розміщення оголошень на форумах, розпочав здійснювати незаконний збут наркотичних засобів та психотропних речовин.
Так, створивши в месенджері Telegram, акаунт « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який пов'язаний із інтернет крамницею «Chilly Willy Shop» та розмістивши оголошення про створення ним акаунту на форумах «RC CLUB», ОСОБА_6 , залучивши до протиправної діяльності невстановлених досудовим розслідуванням осіб, через яких 21.11.2024 року о 20.18 біля магазину ТОВ ТК «Полісся-Продукт» по вул. Привокзальний майдан, 6/126 в м. Житомирі, використовуючи можливості ТОВ «Нова пошта», а саме поштомат № 36727, здійснив збут психотропної речовини у великих розмірах, обіг якої обмежено - амфетамін, загальною масою не менше 3,0576 г.
Крім цього, з метою уникнення кримінальної відповідальності та не викриття своїх злочинних дій, ОСОБА_6 , залучивши невстановлених досудовим розслідуванням осіб, протягом 13-14 березня 2025 року здійснив збут наркотичних засобів і психотропних речовин з різних місць населеного пункту, а саме:
- невстановлена особа, використовуючи 13.03.2025 о 15.41 для прикриття своїх злочинних дій неналежні їй анкетні дані на ім'я « ОСОБА_10 » та номер стільникового зв'язку ? НОМЕР_9 , з поштомату ТОВ «Нова пошта» № 25897 розташованого по вул. Будівельників, 8 в м. Києві, за товарно-транспортною накладною № 20451122198926 здійснила відправлення наркотичного засобу - канабіс, обіг якого обмежено, загальною масою 17,4481 г;
- невстановлена особа, використовуючи 13.03.2025 о 19.30 для прикриття своїх злочинних дій неналежні їй анкетні дані на ім'я « ОСОБА_11 » та номер стільникового зв'язку НОМЕР_10 , з поштового відділення № 2 ТОВ «Нова пошта» розташованої по вул. Богатирській, 11 в м. Києві, за товарно-транспортною накладною № 20451122345775 здійснила відправлення наркотичного засобу - кокаїн, обіг якого обмежено, масою 0,5541 г;
- невстановлена особа, використовуючи 13.03.2025 о 23.55 для прикриття своїх злочинних дій неналежні їй анкетні дані на ім'я « ОСОБА_12 » та номер стільникового зв'язку ? НОМЕР_11 , з поштомату ТОВ «Нова пошта» № 5237 розташованого по вул. Ореста Левицького, 8-Б в м. Києві, за товарно-транспортною накладною № 20451122459550 здійснила відправлення психотропної речовини у великих розмірах, обіг якої обмежено - амфетамін, масою 9,4041 г;
- невстановлена особа, використовуючи 14.03.2025 о 17.14 для прикриття своїх злочинних дій неналежні їй анкетні дані на ім'я « ОСОБА_13 » та номер стільникового зв'язку НОМЕР_12 , з поштового відділення № 46 ТОВ «Нова пошта» розташованого по бульвару Миколи Міхновського, 14 в м. Києві, за товарно-транспортною накладною № 20400446380580 здійснила відправлення особливо небезпечної психотропної речовини у великих розмірах, обіг якої заборонено - МДМА (3,4 - метилендіоксиматамфетаміну), загальна маса в таблетках якої становить 3,6114 г.
Крім того, під час здійснення розслідування в рамках даного кримінального провадження, встановлені обставини набуття, володіння, розпорядження громадянином ОСОБА_6 майном, яке було одержане злочинним шляхом, здійснення фінансових операцій та вчинення дій, спрямованих на приховування, маскування походження таких грошових коштів, джерела їх походження.
09.09.2025 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.
09.09.2025 року у період часу з 12:56 год. по 18:24 год., на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 12.08.2025 у справі № 757/37431/25-к, пр. 1-кс-31873/25 проведено обшук в ресторані Pan Chang (ТОВ «ПАН ЧАНГ») за адресою: м. Київ, вул. Ярославська, буд. 32/33.
Вказаний ресторан відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, на праві власності належить ОСОБА_14 .
Під час проведення вказаного обшуку серед іншого було виявлено та вилучено ноутбук Apple Macbook Pro сірого кольору, мобільний телефон Apple Іphone 15 Pro Max, Imei1: НОМЕР_1 , Imei2: НОМЕР_2 , мобільний телефон Apple Іphone 14 Pro, Imei1: НОМЕР_3 , Imei2: НОМЕР_4 , годинник Apple Watch чорного кольору, годинник Apple Watch білого кольору, 4 (чотири) банківські карти з номерами № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 , № НОМЕР_7 , № НОМЕР_8 , флеш накопичувач TeamGroup, об'ємом пам'яті 32 Gb «С175.3.2», на який скопійовано інформацію з ноутбука, які належать ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
09.09.2025 року постановою старшого слідчого в ОВС ГСУ НП полковника поліції ОСОБА_15 вказані вилучені речі визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
16 вересня 2025 року (клопотання датоване 10.09.2025 року) прокурор першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, та захисту інвестицій Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024000000001892 від 16.09.2024 року.
Клопотання обґрунтоване з посиланням на те, що вказане майно відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України є тимчасово вилученим майном.
У клопотанні прокурор зазначив, що тимчасово вилучене майно у вигляді мобільних телефонів та інших електронних носіїв інформації мають доказове значення у кримінальному провадженні, оскільки в їхній пам'яті містяться відомості, що стосуються обставин вчинення кримінального правопорушення, зокрема листування, фото - та відеоматеріали, дані геолокації тощо, а також є обґрунтована необхідність у проведенні судової комп'ютерно-технічної експертизи з метою відновлення можливо видаленої інформації, що могла бути знищена з метою приховання злочинної діяльності, у зв'язку з чим арешт зазначених пристроїв є необхідним для забезпечення збереження речових доказів.
На даний час наявні ризики, що ОСОБА_6 , усвідомлюючи факт притягнення його до кримінальної відповідальності, так як наразі проводяться слідчі дії, направлені на встановлення обставин його участі у скоєнні зазначених кримінальних правопорушень, може здійснити приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна, зазначеного у клопотанні, оскільки воно перебуває у його користуванні.
Незастосування арешту на вищевказані матеріальні об'єкти, які зберегли на собі сліди кримінального правопорушення та містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, може призвести до їх приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження та настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
Таким чином, є обґрунтована необхідність застосування на даній стадії досудового розслідування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна з метою збереження речових доказів.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 22 вересня 2025 рокузадоволено клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, та захисту інвестицій Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024000000001892 від 16.09.2024 року.
Накладено арешт на майно, з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні № 12024000000001892 від 16.09.2024, із забороною відчуження, розпорядження та користування, яке вилучене 09.09.2025 у ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 12.08.2025 у справі № 757/37431/25-к, пр. 1-кс-31873/25, яке належить ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а саме:
- ноутбук Apple Macbook Pro сірого кольору;
- мобільний телефон Apple Іphone 15 Pro Max, Imei1: НОМЕР_1 , Imei2: НОМЕР_2 ;
- мобільний телефон Apple Іphone 14 Pro, Imei1: НОМЕР_3 , Imei2: НОМЕР_4 ;
- годинник Apple Watch чорного кольору;
- годинник Apple Watch білого кольору;
- флеш накопичувач TeamGroup, об'ємом пам'яті 32 Gb «С175.3.2».
В задоволенні іншої частини клопотання - відмовлено.
Задовольняючи дане клопотання, подане в межах кримінального провадженняпро накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12024000000001892 від 16.09.2024, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 209 КК України, слідчий суддя виходив з наявності передбачених ст. 170 КПК України підстав для накладення арешту на вказане майно, з метою його збереження як речових доказів у вказаному кримінальному провадженні.
З таким рішенням слідчого судді колегія суддів погоджується з огляду на наступне.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою, зокрема, і збереження речових доказів.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
У відповідності до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладено у встановленому цим КПК порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.
Так, задовольняючи дане клопотання, слідчий суддя прийшов до висновку про наявність підстав, передбачених ст. 170 КПК України, для накладення арешту на належні ОСОБА_6 та ОСОБА_7 : ноутбук Apple Macbook Pro сірого кольору; мобільний телефон Apple Іphone 15 Pro Max, Imei1: НОМЕР_1 , Imei2: НОМЕР_2 ; мобільний телефон Apple Іphone 14 Pro, Imei1: НОМЕР_3 , Imei2: НОМЕР_4 ; годинник Apple Watch чорного кольору; годинник Apple Watch білого кольору; флеш накопичувач TeamGroup, об'ємом пам'яті 32 Gb «С175.3.2», оскільки вказане майно в даному кримінальному провадженні відповідає критеріям, визначеним в ст. 98 КПК України та визнане речовими доказами постановою слідчого від 09.09.2025 року у даному кримінальному провадженні.
При винесенні ухвали судом, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, були враховані наведені в клопотанні прокурора правові підстави для арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, та обґрунтовано задоволено клопотання прокурора про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовим доказом в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
На думку колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту, перевірив співрозмірність втручання у права особи з потребами кримінального провадження.
Статтею 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
Тому, з огляду на положення ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто його власник, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
З огляду на наведене та враховуючи, що судом першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, а також встановлено мету арешту майна відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме збереження речових доказів, та враховано, що для ефективного розслідування орган досудового розслідування має потребу у збереженні цього майна до встановлення фактичних обставин вчинення злочину, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно.
Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання зникненню майна, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України, не може бути арештованим майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Колегія суддів також звертає увагу, що арешт майна з підстав передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу власника майна з можливістю арешту такого майна.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, всупереч доводів апеляційної скарги представника власників майна ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 , у відповідності до вимог ст.ст. 132, 170-173 КПК України, наклав арешт на майно, з метою забезпечення його збереження, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням унеможливлення настання наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню.
Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до втрати доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізації мету досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбачені ч. 1 ст. 170 КПК України.
Встановлені прокурором фактичні обставини кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого припущення про те, що вилучений ноутбук, мобільні телефони, годинники та флеш накопичувач, можуть містити інформацію, яка може бути використана як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому зазначене майно відповідає ознакам, зазначеним в ст. 98 КПК України, що згідно ч. 3 ст. 170 КПК України дає підстави для його арешту як речового доказу з метою збереження.
Колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв'язку, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, правильності кваліфікації дій та винуватості особи в його вчиненні, а також оцінка належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.
З урахуванням наведеного, доводи апелянта про неналежність вилученої техніки, як доказів у кримінальному провадженні є передчасними та такими, що не є предметом оцінки слідчого судді під час розгляду клопотання про арешт майна.
Колегія суддів також звертає увагу, що арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу власника майна з можливістю арешту такого майна.
Слід зауважити і на тому, що досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, а органом досудового розслідування здійснюється збирання доказів та встановлення усіх обставин кримінального правопорушення, у тому числі усіх причетних до вказаного кримінального правопорушення осіб.
Сукупність долучених до клопотання слідчого матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Твердження апелянта про те, що арештоване майно не відповідає критеріям ст. 98 КПК України, є безпідставними, так як встановлені прокурором фактичні обставини кримінальних правопорушень у даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого припущення, що вилучене майно, зокрема ноутбук, мобільні телефони, годинники та флеш накопичувач, могли зберегти на собі сліди кримінального правопорушення, або містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а отже відповідають ознакам, зазначеним в ст. 98 КПК України, що згідно ч. 3 ст. 170 КПК України дає підстави для його арешту як речових доказів з метою збереження.
Так, слідчим суддею обґрунтовано зазначено про те, що тимчасово вилучене майно у вигляді мобільного телефону та інших електронних носіїв інформації мають доказове значення у кримінальному провадженні, оскільки в їхній пам'яті містяться відомості, що стосуються обставин вчинення кримінального правопорушення, зокрема листування, фото - та відеоматеріали, дані геолокації тощо.
При цьому, колегія суддів зауважує про те, що постанова слідчого від 09.09.2025 року про визнання майна речовими доказами, а також клопотання прокурора про арешт майна містять посилання на встановлені у кримінальному провадженні фактичні обставини кримінального правопорушення, та всупереч твердженням представника власників майна, містять відповідні мотиви та підстави на обґрунтування висновку про відповідність такого майна ознакам речових доказів, визначеним ст. 98 КПК України, зокрема, посилання на те, що зазначене майно (електронні носії інформації) зберегло на собі сліди кримінального правопорушення та може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Посилання представника власника майна на порушення органом досудового розслідування вимог ст. 168 КПК України до уваги колегією суддів не приймаються, враховуючи наступне.
Так, як убачається із клопотання слідчого, у органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що вилучене майно могло зберегти на собі сліди кримінального правопорушення або містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому, за умови доведеності прокурором наявності беззаперечних підстав для накладення арешту на вилучене майно, порушення органами слідства вимог ст. 168 КПК України не можуть бути безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді та відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Сукупність долучених до клопотання слідчого матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали ретельно перевірялися, проте не знайшли свого підтвердження, оскільки рішення слідчого судді ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом.
Не спростовують висновків слідчого судді і доводи представника про неспівмірність обмеження прав власників майна завданням кримінального провадження, оскільки на переконання колегії суддів, слідчий суддя при вирішенні питання про накладення арешту на майно, дійшов обґрунтованого висновку про те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співмірним завданням кримінального провадження, з огляду на встановлені обставини даного кримінального провадження, зважаючи на те, що на час прийняття рішення вони вимагали вжиття такого методу державного регулювання, як накладення арешту на вищезазначене майно.
Інші доводи апеляційної скарги, на які посилається апелянт, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, не встановлено та не вбачаються такі і зі змісту апеляційної скарги.
При цьому колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст.170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
Апеляційну скаргу представника власників майна ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 22 вересня 2025 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3