Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.
№ 22-ц/824/16464/2025
м. Київ Справа № 381/3054/25
30 жовтня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Борисової О.В.
- Рейнарт І.М.
при секретарі - Уляницькій М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» - Кожушка Владислава Олександровича на заочне рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 13 серпня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Осаулової Н.А., у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У червні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимогиобгрунтовувало тим, що 23.03.2024 року між сторонами за допомогою сайту позивача було укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 1369-5008, за умовами якого відповідачу було надано кредит у розмірі 23 200грн, на базовий період 14 днів, строк кредитування 300 днів, зі сплатою 1,20 % в день за зниженою процентною ставкою або 1,50% в день за стандартною процентною ставкою, комісія за надання кредиту 15% від суми кредиту. Позивач виконав свої зобов'язання за договором. Проте, відповідач свої зобов'язання за договором не виконує, не здійснює платежів в рахунок погашення суми кредиту та нарахованих процентів, у зв'язку з чим утворилась заборгованість станом на 25.04.2025 року, яка становить 130 105,60 грн, що включає у себе тіло кредиту у сумі 23 200 грн та відсотки за користування кредитом у розмірі 103 425,60 грн, прострочена заборгованість по комісії за видачу кредиту 3 480 грн. Сторона позивача просить стягнути лише частину заборгованості у сумі 116 000 грн, що включає у себе тіло кредиту у сумі 23 200 грн та відсотки за користування кредитом у розмірі 92 800 грн, так як до позичальника було застосовано програму лояльності, що змушує позивача звернутись до суду з даним позовом.
Заочним рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 13 серпня 2025 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1369-5008 продукту «На все» від 23.03.2024 року у загальному розмірі 92 800 грн, що включає у себе заборгованість по тілу 23 200 грн та заборгованості по відсоткам 69 600 грн.
У задоволенні іншої частини вимог позову відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» судовий збір в розмірі 1937,92 грн.
Не погоджуючись із заочним рішенням суду першої інстанції, представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» - Кожушко Владислав Олександрович подав апеляційну скаргу, в якій за результатом апеляційного перегляду справи проситьскасуватирішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 13 серпня 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованості за кредитним договором № 1369-5008 від 23.03.2024 року у розмірі 92 800,00 грн, а також 1 937,92 грн понесених судових витрат та ухвалити нове судове рішення про стягнення з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (код за ЄДРПОУ 38548598) заборгованості за кредитним договором № 13695008 від 23.03.2024 року в розмірі 116 000 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 23 200 грн; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 92 800 грн.
В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не враховано, що позивачем дотримано вимоги, зокрема ст.ст. 1048, 1056-1 ЦК України, щодо встановлення розміру процентів за користування кредитом, що був наданий відповідачу. Отже, позивач має законне право на нарахування відповідачу процентів за користування кредитом (згідно п. 4.6. та 10.2. кредитного договору) протягом строку договору, що визначені в п. 4.9. кредитного договору.
Щодо здійсненого судом першої інстанції перерахунку процентної ставки за період з 23.03.2024 року по 16.01.2025 року із застосуванням денної процентної ставки у розмірі 1% на день відповідно до частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» сторона позивача зазначає, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування», а саме частинами 4, 5 та 6 якими введено денну процентну ставку.
Звертає увагуна те, що вищезазначений Закон України прийнятий 22.11.2023 року та набрав чинності 24.12.2023року.
При цьому, поняття «денна процентна ставка» та «процентна ставка, встановлена договором, яка нараховується на залишок неповерненої суми кредиту», мають різну правову природу та зміст і не повинні ототожнюватися.
З метою забезпечення дотримання фінансовими установами вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» Національним банком України надано додаткові роз'яснення від 19.02.2024 року щодо виконання окремих вимог вказаного закону, а саме, щодо максимального розміру денної процентної ставки.
Отже, за договорами про споживчий кредит, денна процентна ставка розраховується саме на дату укладення договору про споживчий кредит, з урахуванням законодавчих обмежень, встановлених на дату укладання такого договору.
В частині 17 Прикінцевих та перехідних положень не міститься жодного обмеження щодо договорів, на які ці положення поширюються, тобто, законодавець не визначив окремо - для яких саме договорів (укладених до чи після набрання чинності цим законом) вони застосовуються, а тому будь-яке звуження сфери дії цих положень судом є безпідставним і таким, що виходить за межі судових повноважень.
Сторона позивача зазначає, що на дату укладення Кредитного договору № 1369-5008 -23.03.2024 року діяли законодавчі обмеження, згідно з якими максимальний розмір денної процентної ставки не міг перевищувати 2,50%. Договір було укладено саме в цей перехідний період (з 24.12.2023 по 22.04.2024 включно), тому встановлена в договорі денна процентна ставка відповідала чинним вимогам законодавства та не перевищувала передбаченого граничного значення.
Отже, на думку сторони позивача, суд першої інстанції помилково застосував до щоденно нарахованої заборгованості розмір денної процентної ставки у розмірі 1% за період з 23.03.2024 року по 16.01.2025рокута, як наслідок, позбавив позивача законного права на отримання процентів за користування відповідачем кредитними коштами відповідно до умов укладеного договору.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
В судове засідання апеляційного суду представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» та відповідач ОСОБА_1 не з?явились, про день та час розгляду справи апеляційним судом повідомлені у встановленому законом порядку, а тому суд вважає можливим розгляд справи у їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 23.03.2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_3 ем укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1369-5008 продукту «На все» (далі кредитний договір), який було підписано одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) (номер пароля) С6069, на підставі якого відповідачем був отриманий кредит шляхом відкриття кредитної лінії у розмірі 23 200 грн, на базовий період 14 календарних днів, строк кредитування 300 календарних днів, тобто, до 16.01.2025 року (п.п. 4.1., 4.4., 4.9. кредитного договору).
Пунктом 4.6. вказаного кредитного договору встановлено розмір процентів за користування кредитом за стандартною процентною ставкою 1,50 % від непогашеної суми кредиту за кожен день користування кредитом (за виключенням строку користування позичальником кредитом за зниженою ставкою).
Пунктом 10.2. кредитного договору передбачено розмір процентів у сумі 1,20% за кожен день користування кредитом.
Згідно пункту 2.3. кредитного договору, для мінімізації витрат позичальнику рекомендовано здійснити повне погашення кредиту протягом перших 140 днів з дати отримання кредиту ануїтетними платежами.
Позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю отриманий кредит в останні дні останніх 8 базових періодів строку кредитування згідно графіку платежів за договором за зниженою процентною ставкою (п. 5.1.).
Фактичне перерахування коштів за кредитом позивачем відповідачу підтверджується відповідними витягом з реєстру та довідкою.
Як вбачається із розрахунку заборгованості, кредитодавцем за період з 23.03.2024 року по 05.04.2024 року нараховано відсотки за зниженою процентною ставкою 1,20% в день, а з 06.04.2024 року по 16.01.2025 року за стандартною процентною ставкою 1,50% в день, що не суперечить умовам п. 4.6. та 10.2. кредитного договору. На погашення вказаної заборгованості позичальник, відповідач у справі ОСОБА_1 , не вніс жодних коштів.
Задовольняючи частково позовні вимоги ТОВ «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції вказазав на те, що кредитний договір був укладений 23.03.2024 року, тобто, після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», відповідно, денна процентна ставка у відповідності до чинного законодавства не може перевищувати 1 %.
Беручи до уваги суму кредиту 23 200 грн та те, що денна відсоткова ставка не може перевищувати 1% в день, розмір відсотків складає 232 грн в день та за 300 календарних днів становить суму 69 600 грн.
Таким чином, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитом у розмірі 92 800,00 грн, що включає у себе заборгованість по тілу 23 200 грн та заборгованості по відсоткам 69 600 грн.
Заочне рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 13 серпня 2025 року в частині задоволення позовних вимог про стягнення тіла кредитної заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 1369-5008 від 23.03.2024 року по тілу 23 200 грн та заборгованості по відсоткам 69 600 грн, сторонами не оскаржується, а відтак керуючись ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за простроченими відсотками в сумі 23 200 грн.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону заочне рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 13 серпня 2025 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за простроченими відсотками в сумі 23 200 грн відповідає.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За умовами укладеного між сторонами 23.03.2024 року кредитного договору, зокрема, викладених у пунктах 4.6, 10.2 договору, визначено процентну ставку за кожний день користування кредитом у розмірі 1,50% від непогашеної суми кредиту за кожен день користування кредитом та у розмірі 1,20% за кожен день користування кредитом.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року, ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п'ятою наступного змісту: «максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%».
Пунктом 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія п. 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що кредитний договір № 1369-5008 укладено 23.03.2024 року, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», до спірних правовідносин підлягає застосуванню ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування».
Разом з цим, п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Отже, на підставі ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», починаючи з 241 дня з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», тобто, з 20 серпня 2024 року максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини 4 ст. 8 цього Закону не може перевищувати 1%.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними в п. 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року у справі № 1-7/99, в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
Отже, в даному випадку законодавцем використана ультраактивна форма регулювання суспільно-правових відносин та визначений перехідний період, який передує безпосередньому застосуванню нової правової норми.
Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року та застосовано визначений законодавством перехідний період до запровадження обмеження максимального розміру денної процентної ставки.
При цьому, згідно з п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», дія пункту 5 розділу I цього Закону (яким власне і запроваджено обмеження максимального розміру денної процентної ставки) поширюється, в тому числі, і на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що умови щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки застосовуються автоматично і не вимагають внесення змін до договору, так як характер цих правових норм є імперативним і не передбачає можливості відхилення від них при укладенні чи зміні договорів про надання споживчого кредиту.
Таким чином, апеляційний суд вважає помилковими посилання позивача на ст. 1056-1 ЦК України та доводи апелянта щодо необхідності застосування визначеної у договорі споживчого кредитування денної процентної ставки у розмірі 1,50 % протягом усього періоду нарахування заборгованості.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову ТОВ «Укр Кредит Фінанс»в частині стягнення процентів за користування кредитом, оскільки вони були нараховані позивачем без врахування п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».
Доводи апеляційної скарги про те, що з метою забезпечення дотримання фінансовими установами вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» Національним банком України надано додаткові роз'яснення від 19.02.2024 року щодо виконання окремих вимог вказаного закону, а саме, щодо максимального розміру денної процентної ставки, колегія суддів відхиляє, оскільки право тлумачити норму права є виключним правом суду. Роз'яснення державних органів (листи, рекомендації) не є нормою права і не мають юридичного значення.
Доводи апеляційної скарги про те, що договір про споживче кредитування між сторонами у даній справі було укладено саме в перехідний період (з 24.12.2023 року по 22.04.2024 року включно), тому встановлена в договорі денна процентна ставка відповідала чинним вимогам законодавства та не перевищувала передбаченого граничного значення, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони грунтуються виключно на тлумаченні позивачем п.17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» та без врахування положень п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».
Саме п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» імперативно визначено, що дія пункту 5 розділу I цього Закону (яким власне і запроваджено обмеження максимального розміру денної процентної ставки) поширюється, в тому числі, і на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Зазначене указує на те, шо строк, встановлений в п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» встановлювався для договорів, укладених до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», якщо строк дії таких договорів продовжувався після набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Таким чином, умови договору щодо встановлення денної процентної ставки вище 1 % є нікчемними в силу положень частини 5 статті 8 та частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за простроченими відсотками, виходячи із максимального розміру денної процентної ставки, що становить 1 %.
Зважаючи на наведене, аргументи апеляційної скарги представника позивача про порушення судом першої інстанції права позивача на справедливий судовий розгляд не знайшли свого підтвердження.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.
В своєму рішенні у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, ЄСПЛ зазначив про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції й зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Таким чином, доводи, викладені представником позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» - Кожушко Владиславом Олександровичем в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що заочне рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 13 серпня 2025 року ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції в даній частині, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги представника представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» - Кожушка Владислава Олександровича.
Згідно з частиною 13 статті 141, підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційну скаргу представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» - Кожушка Владислава Олександровича залишено без задоволення, а судове рішення без змін, тому розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» - Кожушка Владислава Олександровича залишити без задоволення.
Зочне рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 13 серпня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: Судді: