Справа № 759/15106/25 Головуючий в суді І інстанції Кравець В.М.
Провадження № 33/824/4844/2025 Доповідач в суді ІІ інстанції Писана Т.О.
29 жовтня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді-доповідача Писаної Т.О.,
за участі секретаря судового засідання Івкової Д.Л.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Вознюка В'ячеслава Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 на постанову Святошинського районного суду міста Києва від 03 вересня 2025 року у адміністративній справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст.122-4, ст.124, ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 03 вересня 2025 року ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4, ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративні стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за те, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 370157 від 23.06.2025, 23.06.2025 о 07:00 у м. Києві по вул. Мрії, буд. 19, ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом марки «Volkswagen Golf Plus», д.н.з. НОМЕР_2 , здійснила зіткнення з транспортним засобом марки «Nissan Almera», д.н.з. НОМЕР_3 , який був припаркований на узбіччі, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушила вимоги п. 13.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306 (далі - ПДР), за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 370161 від 23.06.2025, 23.06.2025 о 07:00 у м. Києві по вул. Мрії, буд. 19, ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом марки «Volkswagen Golf Plus», д.н.з. НОМЕР_2 , після зіткнення з транспортним засобом марки «Nissan Almera», д.н.з. НОМЕР_3 місце пригоди залишила, чим порушила вимоги п. 2.10.а Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306 (далі - ПДР), за що передбачена відповідальність ст. 122-4 КУпАП.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 370172 від 23.06.2025, 23.06.2025 о 07:00 у м. Києві по вул. Мрії, буд. 19, ОСОБА_1 керувала транспортним засобом марки «Volkswagen Golf Plus», д.н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовилася, чим порушила вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306 (далі - ПДР), за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою Святошинського районного суду міста Києва від 03 вересня 2025 року адвокатом Вознюком В.А. в інтересах ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій сторона апелянта просить скасувати постанову судді місцевого суду та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Вважає постанову суду першої інстанції незаконною, необґрунтованою та винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги сторона апелянта вказує, що судом першої інстанції не було встановлено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Відсутні докази тимчасового затримання транспортного засобу, що на переконання сторони апелянта підтверджує його доводи про необґрунтованість підозри зі сторони працівників поліції щодо перебування з ознаками алкогольного сп'яніння. Відсутня довідка про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення, отримання (неотримання) особою за місцем її проживання посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, довідку про належність транспортного засобу.
Щодо інших протоколів апелянт звертає увагу, що на схемі ДТП та додатках до протоколів відсутня інформація про другий транспортний засіб. Жодного свідка не допитано.
У судовому засіданні адвокат Вознюк В.А. доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши відеозапис з нагрудних камер працівників поліції, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно із ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постанова суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам.
Як убачається з матеріалів справи та судового рішення, при розгляді даної справи суд першої інстанції достатньо повно, об'єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4, ст.124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у матеріалах адміністративної справи доказах.
Згідно вимог ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, статтею 53 цього Закону передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.
Положеннями п. 13.1 ПДР передбачено, що під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.
Відповідно до ст. 124 КУпАП, порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.
Згідно п. 2.10 ПДР, у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний: a) негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.
Відповідно до ст. 122-4 КУпАП, залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від одного до двох років, або адміністративний арешт на строк від десяти до п'ятнадцяти діб.
За змістом пункту 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено, що керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Об'єктивна сторона правопорушень, передбачених ст. 130 КУпАП, є багатоскладовою.
За наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. Огляд на стан алкогольного сп'яніння водія транспортного засобу здійснюється поліцейськими, які мають спеціальні звання.
Перед проведенням огляду на стан сп'яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
Порядок проходження огляду водіїв на стан сп'яніння регламентується ст. 266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція) та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 зі змінами та доповненнями (далі - Порядок № 1103).
Відмова від проходження огляду на стан сп'яніння є самостійною підставою для притягнення до відповідальності відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Винуватість ОСОБА_1 у порушенні вимог п. п. 13.1, 2.10.а, 2.5 та у вчиненні правопорушень, передбачених ст.122-4, ст.124, ч.1 ст.130, повністю доведена та підтверджується наступними доказами, а саме: протоколами про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 370157 від 23.06.2025, № 370161 від 23.06.2025, № 370172 від 23.06.2025; направленням на огляд водія транспортного з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; схемою місця ДТП; письмовими поясненнями ОСОБА_2 ; відеозаписами з нагрудних камер поліцейських, що містяться на компакт-дисках, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а саме ОСОБА_1 .
Дані докази у розумінні ст. 251 КУпАП, суд першої інстанції правильно визнав належними, допустимими, та такими, які повністю доводять вину ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення без будь-яких сумнівів.
Відповідно до постанови КАС ВС у справі №678/991/17 від 15.11.18 року відеозапис із нагрудного відеореєстратора інспектора, яким зафіксовано обставини зупинки автомобіля, є доказом, що може підтверджувати факт вчинення водієм порушення Правил дорожнього руху.
Вказані докази здобуті з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.
Протокол про адміністративне правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги судом апеляційної інстанції не встановлено підстав для скасування оскаржуваної постанови з огляду на наступне.
У разі зупинки транспортного засобу та складання відносно особи-водія протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, з метою усунення будь-яких сумнівів у правомірності дій працівників поліції підстава зупинки транспортного засобу повинна бути зазначена у будь-якому процесуальному документі, долученому до протоколу, або зафіксована на відеозаписі подій, який також долучається до протоколу. У даному випадку після вчинення ДТП ОСОБА_1 залишила місце пригоди.
У поясненнях, наданих працівникам поліції, що зафіксовано на відео з бодікамер ОСОБА_1 розповіла про подію ДТП, обставину залишення місця ДТП та повідомила працівникам поліції про вживання алкогольних напоїв перед ДТП.
Суд першої інстанції не встановив в діях поліцейських незаконного впливу на ОСОБА_1 або її підбурювання до відмови від огляду на стан алкогольного сп'яніння. Поліцейськими було роз'яснено ОСОБА_1 процедуру проходження такого огляду та складання адміністративних матеріалів. Натомість відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння була обумовлена тим, що вона вживала алкогольні напої, та була впевнена у позитивному результаті огляду, будь-якого примусу відносно неї зі сторони співробітників поліції не зафіксовано.
Як слідує із положень ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, серед іншого, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Тому, сам факт, що безпосередньо поліцейськими не було зупинено ОСОБА_1 перед тим, як їй було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, не може бути підставою для визнання дій працівників поліції неправомірними, а обставину керування транспортним засобом недоведеною. Крім того, працівниками поліції було опитано ОСОБА_1 з приводу того, чи вживала вона алкогольні напої, якщо так, то коли вона їх вживала, чи має вона намір виконати вимогу поліцейських щодо проходження огляду на стан сп'яніння. ОСОБА_1 підтвердила, як факт керування автомобілем, так і факт вживання алкоголю незадовго до події ДТП.
Сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення. Саме такий висновок міститься у постанові ВС у справі № 177/525/17 від 08.07.2020 року.
У справі, що є предметом цього розгляду, факт визнання ОСОБА_1 події ДТП, яка виникла внаслідок її дій, факт вживання алкоголю перед тим, як вона сіла за кермо та вчинила наїзд на інший автомобіль, унаслідок чого автомобілі отримали пошкодження, повністю узгоджується з іншими доказами, зокрема поясненнями свідків, які були зафіксовані на відеоз'йомці.
Сторона апелянта, стверджуючи в апеляційній скарзі про те, що нею було взято вину іншої особи, не вказує особу, яка є винуватою в ДТП. Не спростовує обставину наявності відповідних пошкоджень на автомобілі, яким керувала ОСОБА_1 .
Жодних обставин, за яких ОСОБА_1 спровокували надати пояснення проти себе, матеріали про адміністративне порушення не містять.
Для ст.130 КУпАП стан сп'яніння, або наявність ознак сп'яніння є однією з невід'ємних складових ознак складу цього правопорушення і з суб'єктивної сторони воно характеризується наявністю прямого умислу, за своїм характером має підвищену суспільну небезпеку, оскільки становить загрозу не лише для безпечного руху транспорту, а й для життя та здоров'я водіїв, учасників дорожнього руху та пішоходів. Встановивши винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого однією з частин ст. 130 КУпАП, необхідно враховувати, що така особа вчинила грубе порушення порядку користування спеціальним правом - правом керуванням транспортними засобами. Відтак, рівень суспільної небезпеки такого адміністративного правопорушення є досить великим.
У справі, що є предметом апеляційного перегляду, безпосередньо були встановлені негативні наслідки керування транспортним засобом з ознаками сп'яніння у виді вчинення дорожньо-транспортної події.
За таких обставин, лише та обставина, що ОСОБА_1 не була зупинена працівниками поліції під час керування транспортним засобом, та що надавши пояснення про визнання своєї вини вона згодом відмовилась від своїх пояснень, не може бути підставою для визнання її вини недоведеною. За встановлених обставин, суд першої інстанції правильно оцінив її відмову від наданих раніше пояснень як спробу уникнути відповідальності.
Не можна визнати обґрунтованими доводи апеляційної скарги з приводу відсутності доказів тимчасового затримання транспортного засобу, оскільки ОСОБА_1 залишила місце ДТП на автомобілі. Так само, на схемі ДТП та додатках до протоколів відсутня інформація про другий транспортний засіб, який був відсутній на час складання протоколу, що не позбавляло працівників поліції обов'язку фіксування обставини пошкодження автомобіля потерпілої.
Не є обґрунтованими заперечення апеляційної скарги з приводу того, що жодного свідка не допитано, оскільки стороною апелянта взагалі не указано, яких свідків не викликано. Сторона апелянта в суді апеляційної інстанції заявляла клопотання лише з приводу виклику працівників поліції, які склали протокол.
За загальним правилом, будь-яка фізична особа, якій відомі обставини справи, може бути свідком, за виключенням осіб, що не можуть бути допитані, а саме: недієздатні особи або особи, які перебувають на лікуванні в психіатричних закладах. Однак, поліцейський, який безпосередньо складав протокол або виносив постанову у справі, не може бути свідком у цій самій справі, оскільки він є стороною, уповноваженою на складення протоколу, яким вже зафіксовані обставини в установленому порядку, що були ним виявлені.
Безпідставними є доводи апеляційної скарги з приводу того, що у матеріалах цього провадження відсутня довідка про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення, оскільки ОСОБА_1 не притягується до відповідальності за правопорушення, вчинене повторно.
Не можуть бути також підставою для звільнення від відповідальності обставини щодо отримання (неотримання) особою посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, з огляду на об'єктивну сторону диспозиції ст. 130 КУпАП.
Суд може призначити санкцію у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, визнаній винуватою в порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту або в цьому ж порушенні, вчиненому в стані сп'яніння, незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення адміністративного правопорушення отримане в передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами. Аналогічні висновки викладено в постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 4 вересня 2023 року у справі № 702/301/20.
При цьому об'єднана палата звернула увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши в передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання ДТП в такому випадку є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в такому разі набуває особливого значення.
Отже, наведені апелянтом аргументи не вказують на помилковість висновків судді місцевого суду та незаконність ухваленого рішення.
Оцінюючи сукупність наявних в справі доказів апеляційний суд дійшов висновку, що твердження апелянта з приводу відсутності в діях ОСОБА_1 ознак правопорушення, передбаченого ст.122-4, ст.124,ч.1 ст.130 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді першої інстанції матеріалів справи про адміністративне правопорушення, та відповідно розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності.
При цьому апеляційний суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушень, передбачених ст.122-4, ст.124, за ч.1 ст.130 КУпАП доводиться сукупністю ознак та неспростовних презумпцій, які наведені вище, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, які доводять факт вчинення правопорушення і не викликають у суду сумнівів, які б можна було тлумачити на її користь, оскільки докази винності ОСОБА_1 одержані законним шляхом, у передбачений законом спосіб і повноважними особами.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт.
Даючи оцінку доводам, викладеним у апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Апеляційний суд враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону.
Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції було прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4, ст.124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення.
Обраний судом першої інстанції вид адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік відповідає вимогам закону.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що постанова Святошинського районного суду міста Києва від 03 вересня 2025 року є законною та обґрунтованою, а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.
На підставі наведеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд
Апеляційну скаргу адвоката Вознюка В'ячеслава Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Святошинського районного суду міста Києва від 03 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Т.О. Писана