Справа № 492/1169/25
Провадження № 2/522/9215/25
12 листопада 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси, у складі :
головуючого - судді Науменко А.В.
за участю секретаря - Зелінська К.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНФОРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить: стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» суму боргу за кредитним договором № 161240-М від 30.12.2020 у розмірі 35431,60 грн., з яких: 14950,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 20481,60 грн. - нараховані проценти; судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що 30.12.2020, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Еквіфін Україна» в подальшому ТОВ «Містер Кеш» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Еквіфін Україна» було укладено електронний кредитний договір № 161240-М. Кредитний договір було укладено на підставі Правил надання коштів в кредит ТОВ «Еквіфін Україна», затверджених наказом ТОВ «Еквіфін Україна» № 0212-1 від 02.12.2020.
Згідно з п.2.6.1. кредитного договору загальний розмір наданого кредиту складає 14950,00 грн. Відповідно до п. 2.6.2. кредитного договору строк кредиту з 30.12.2020 по 08.01.2021 включно.
ТОВ «Еквіфін Україна» виконало свої зобов'язання перед позичальником за кредитним договором та надало йому кредит в сумі 14950,00 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку позичальника. Зазначив, що додаткова угода (автопролонгація), що підписувалася разом з кредитним договором не діяла. У встановлений строк відповідач свої боргові зобов'язання за кредитним договором не виконав, у зв'язку з чим виникла прострочена заборгованість в розмірі 14950,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 20481,60 грн. - нараховані проценти. Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов'язань перед кредитором 17.03.2021 між ТОВ «Еквіфін Україна» (Клієнт) та ТОВ «ФІНФОРС» (Фактор) укладено договір факторингу № 42987483-53, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору право грошової вимоги за кредитним договором. Про відступлення ТОВ «ФІНФОРС» права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «Еквіфін Україна» повідомило позичальника шляхом направлення 17.03.2023, на електронну адресу позичальника електронного листа. Відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, а тому позивач звернувся до суду з вказаним позовом та просить його задовольнити.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 26.09.2025 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» в судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не подав.
Суд, у зв'язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважність причин такої неявки в судове засідання, ненаданням відповідачем відзиву на позов, ухвалив слухати справу у відсутності відповідача, згідно ст.ст.280-281 ЦПК України, при заочному розгляді на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалося.
Відповідно до ст. 268 ЦПК України датою складання повного тексту рішення 04 березня 2024 року.
Суд, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши надані у справі докази, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи слідує, що 30.12.2020 року ТОВ «Еквіфін Україна» та ОСОБА_1 уклали електронний кредитний договір № 161240-М.
Згідно пунктів 2.6.1. та 2.6.2. Договору загальна сума кредиту 14950,00 грн., строк кредиту з 30.12.2020 по 08.01.2021 включно.
Відповідно до пункту 2.6.5. Договору за користування кредитом позичальник сплачує кредитодавцю
Електронний кредитний договір укладено за допомогою Інформаційно-комунікаційної системи ТОВ «Еквіфін Україна», на підставі Правил надання коштів в кредит ТОВ «Еквіфін Україна», затверджених наказом ТОВ «Еквіфін Україна» № 0212-1від 02.12.2020 .
Згідно з частиною 1 статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України установлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно пункту 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому, одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з частиною 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини 8 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа (стаття 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис».
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20.
З матеріалів справи слідує, що між ТОВ «Еквіфін Україна» та ОСОБА_1 укладено договір в електронному вигляді із застосуванням електронного підпису. При цьому відповідач ОСОБА_1 через особистий кабінет на вебсайті подав заявку на отримання кредиту за умовами, які уважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту шляхом натискання відповідної кнопки, після чого ТОВ «Еквіфін Україна» надіслало відповідачу за допомогою засобів зв'язку одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідач і використав для підтвердження підписання кредитного договору, відтак укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача, цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» уважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
17 березня 2023 року між ТОВ «Фінфорс» (Фактор) та ТОВ «Еквіфін Україна» (Клієнт) було укладено договір факторингу № 42987483-53.
Відповідно до пункту 1.1. Договору Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта, а Клієнт зобов'язується відступити Факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за яким настав до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання, проценти, комісію, неустойку та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.
Перехід від Клієнта до Фактора Прав грошової вимоги заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання сторонами Реєстру прав грошових вимог згідно Додатку № 1, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованості та набуває відповідні права грошових вимог. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Реєстр прав грошових вимог - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора прав грошових вимог та є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.2. Договору).
Відповідно до Витягу з Додатку № 1 до Договору факторингу № 42987483-53 від 17.03.2023 - Реєстр прав грошових вимог ТОВ «Еквіфін Україна » відступає ТОВ «Фінфорс» право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 161240-М від 30.12.2020 .
Згідно із статтею 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Відповідача ОСОБА_2 повідомлено про перехід до позивача права вимоги шляхом направлення ТОВ «СС Лоун» на електронну адресу відповідача (позичальника) електронного листа від 17 січня 2023 року (а.с.78).
Таким чином, до ТОВ «Фінфорс» перейшло право вимоги за кредитним договором № 161240-М від 30.12.2020 відповідно до договору факторингу № № 42987483-53 від 17.03.2023.
Як слідує з довідки про стан заборгованості ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 35431,60 грн., з яких: 14950,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 20481,60 грн. - нараховані проценти.
Відповідно до ч. 1, ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором відповідачем суду не надано.
Даючи оцінку встановленим обставинам та зібраним по справі доказам в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Статтею 141 ЦПК України встановлено, що судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.
Крім того, на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені останнім судові витрати у виді судового збору в розмірі 2422,40 грн.
Керуючись ст.ст. 10-13, 81, 89, 137, 141, 258, 259, 263 - 265, 268, 273, 280-282 ЦПК України, суд -
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76,77, 141, 259, 263, 264, 265, 268,272,273 ЦПК України, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНФОРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНФОРС» суму боргу за Кредитним договором № 161240-М від 30.12.2020 року в розмірі 35431,60 грн, з яких 14950,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 20481,60 грн - нараховані проценти.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНФОРС» сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя А.В. Науменко
Повний текст рішення виготовлений 17.11.2025 року.
Суддя А.В. Науменко