Провадження № 22-ц/803/8596/25 Справа № 201/3713/25 Суддя у 1-й інстанції - Федоріщев С. С. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.
25 листопада 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді Гапонова А.В.
суддів Новікової Г.В., Никифоряка Л.П.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у м. Дніпро цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
- за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»,
на заочне рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 12 червня 2025 року,-
27.03.2025 року до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування своїх вимог, представник позивача у позовній заяві посилався на те, що 10 липня 2006 року ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «Приватбанк» із метою отримання банківських послуг і отримав кредит у розмірі до 41 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Підписом заяви відповідач погодився з умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами банку. Зобов'язання за договором про надання банківських послуг позивач виконав у повному обсязі та надав відповідачу кошти та можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач свої зобов'язання за договором не виконала і не повернула грошові кошти, а також проценти за користування кредитом, комісії, пені та штрафів, передбачених умовами. У зв'язку з цим утворилась заборгованість, яка станом на 29 січня 2025 року становить 44 739,79 грн., з яких: 36 664,67 грн. - заборгованість за тілом кредита; 8 075,12 грн. - заборгованість за простроченими відсотками. Тому позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 44 739,79 грн., а також судові витрати у розмірі 2 422,40 грн.
Заочним рішенням Соборного районного суду міста Дніпра від 12 червня 2025 року позовні вимоги Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 10 липня 2006 року, яка станом на 29 січня 2025 року становить 36 664,67 грн. та складається із заборгованості за тілом кредиту.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 985,18 грн.
У задоволенні решти вимог відмовлено.
14.07.2025 року надійшла апеляційна скарга АТ КБ «ПриватБанк», в якій ставиться вимога про скасування заочного рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 12 червня 2025 року в частині відмови у задоволенні позову та ухвалення нового рішення в цій частині про задоволення позову в повному обсязі.
В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що судом не взято до уваги заяву про приєднання до Умов та правил від 17.08.2020 року.
Відповідно до п. 1.5 заяви в разі неповернення або неналежного виконання взятих на себе зобов'язань, відповідач сплачує пеню, відсотки за користування та інші штрафні санкції. Заява про приєднання до Умов та правил від 17.08.2020 року власноручно підисана відповідачем, що підтверджує його ознайомлення з умовами кредитування.
Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст.360 ЦПК України не надходило.
Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи у порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Зважаючи на те, що дана справа є малозначною, ціна позову складає 44739,79 грн., що менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч.4 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено.
10 липня 2006 року року між ОСОБА_1 та АТ КБ «Приватбанк» було укладено кредитний договір.
Згідно умов якого відповідач отримала кредит який було збільшено до 41 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, із кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява-анкета разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.
У зв'язку з недотриманням позичальником взятих на себе зобов'язань, станом на 29 січня 2015 року утворилась заборгованість, яка становить 44 739,79 грн., з яких: 36 664,67 грн. - заборгованість за тілом кредита; 8 075,12 грн. - заборгованість за простроченими відсотками. Зазначену суму заборгованості позивач просив суд стягнути з відповідача, а також понесені ним судові витрати у розмірі 2 422,40 грн.
З матеріалів справи вбачається, що в анкеті-заяві від 10 липня 2006 року відсутні будь які умови щодо отримання кредитної картки, її виду, кредитного ліміту, процентів, відповідальності у вигляді пені за порушення зобов'язання.
Доводи позивача про те, що у паспорті споживчого кредиту погоджено істотні умови договору не заслуговують на увагу суду, оскільки анкета-заява, підписана відповідачем, не містить умов про те, що складовою невід'ємною частиною кредитного договору є паспорт споживчого кредиту, а у вказаному паспорті споживчого кредиту не міститься посилань на те, що він є складовою частиною договору № б/н від 10 липня 2006 року.
За таких обставин, правові підстави для стягнення з відповідача відсотків відсутні.
Разом із цим, оскільки судом встановлено, що відповідач в добровільному порядку не повернув фактично отримані та використані надані позивачем грошові кошти, що свідчить про порушення прав позивача, наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача суми фактично отриманих грошових коштів (тіло кредиту), у розмірі 36 664,67 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позову.
З такими висновками погоджується й колегія суддів апеляційного суду, оскільки ці висновки ґрунтуються на ретельному аналізу доказів, що є у матеріалах цивільної справи.
Доводи апеляційної скарги спростовуються тим, що анкета-заява від 10 липня 2006 року не містить доказів погодження між сторонами розміру та порядку нарахування процентів за користування кредитом у будь-якому розмірі.
При таких обставинах висновки суду першої інстанції про відсутність доказів для задоволення позовних вимог в повному обсязі логічні та підтверджені матеріалами справи.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Судом першої інстанції на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.
Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.
Згідно з ч.1 ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Заочне рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 12 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді: