Провадження № 11-сс/803/2051/25 Справа № 202/459/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
12 листопада 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
власників майна ОСОБА_8 , ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження в залі суду в м. Дніпрі матеріали досудового розслідування № 42024040000000015 за апеляційними скаргами адвоката ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_8 , адвоката ОСОБА_10 , який діє в інтересах ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м.Дніпра від 15 жовтня 2025 року про задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно, -
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпра від 15 жовтня 2025 року було задоволено клопотання прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_11 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42024040000000015 від 05.01.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.
Накладено арешт на майно, яке було вилучене 09.10.2025 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем мешкання ОСОБА_9 , а саме на грошові кошти в сумі 99 500 грн. та 600 доларів США, мобільний телефон марки Samsung Galaxy MS2 SG, імеi1: НОМЕР_1 , імei2: НОМЕР_2 , сім картка Vodafone НОМЕР_3 шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування.
Слідчий суддя зазначив, що стороною обвинувачення доведена необхідність накладення арешту на зазначене в клопотанні майно, з метою забезпечення збереження майна як речового доказу, оскільки зазначені у клопотанні грошові кошти та мобільний телефон відповідають критеріям речового доказу та можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Отже, є підстави вважати, що вилучені грошові кошти можуть мати безпосереднє відношення до кримінального провадження, і таким чином можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто є речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні. Мобільний телефон марки Samsung Galaxy MS2, який було вилучено під час проведення обшуку також може містити інформацію, яка може бути використана як доказ факту чи обставин, які встановлюються під час досудового розслідування.
Накладення арешту на вказане майно є необхідним на даному етапі кримінального провадження, оскільки сприятиме досягненню мети щодо всебічного, повного та неупередженого досудового розслідування, і потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, яке на даному етапі кримінального провадження слідчий суддя вважає є пропорційним та співмірним завданням кримінального провадження. Окрім цього, вказаний захід забезпечення кримінального провадження є найбільш ефективним у зв'язку із тим, що іншими наявними заходами, окрім як накладення арешту, забезпечити схоронність вказаного майна, не допущення його приховування, знищення неможливо.
В апеляціях:
- адвокат ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_8 , подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого в частині накладення арешту на грошові кошти у сумі 99 500 грн., та 600 доларів США.
Вказує, що ухвала є незаконною та необгрунтованою, оскільки при її прийнятті слідчий суддя неповно та однобічно дослідив надані докази.
Зазначає, що власником грошових коштів є ОСОБА_8 , який з 02.03.2022 року призваний за мобілізацією на військову службу у військову частину НОМЕР_4 , відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_4 №063 від 02.03.2022 року.
Факт перебування ОСОБА_8 на військовій службі підтверджується Довідкою №3404 від 21.03.2024 року.
На сьогоднішній день. основним доходом ОСОБА_8 є грошове забезпечення, як військовослужбовця ЗСУ. Перебуваючи в офіційних стосунках із ОСОБА_9 , як чоловік та дружина, ОСОБА_8 щомісячно здійснює перерахування на її особистий картковий рахунок своє грошове забезпечення, що підтверджується виписками із надходжень по картці/рахунку НОМЕР_5 за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 рр. та з 01.01.2025 по 13.10.2025 рр.
За бажанням ОСОБА_8 , його дружина ОСОБА_9 , знімала кошти, перераховані чоловіком та частину з них зберігала у готівці, а частину обмінювала на валюту, зберігаючи все у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що належить її чоловіку.
Таким чином, вилучені працівниками правоохоронних органів грошові кошти у розмірі 99 500,00 грн. та 600 доларів США жодним чином не відносяться до діяльності виконавчого комітету Першотравненської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області із Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Біоенергетика» чи від діяльності виконавчого комітету Першотравневської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області із Товариством з обмеженою кошторисної відповідальністю «Делір груп».
З огляду, на викладене ОСОБА_8 , є законним власником грошових коштів у розмірі 99 500,00 грн. та 600 доларів США.
Вказує, що ОСОБА_8 не є підозрюваним у даному кримінальному провадженні, тому не може бути підданий протиправним діям правоохоронних органів щодо позбавлення його майна (грошових коштів), які належать йому по праву та зароблені шляхом тяжкої служби в лавах ЗСУ.
- адвокат ОСОБА_10 , який діє в інтересах ОСОБА_9 , подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно.
Вважає, що ухвала слідчого судді є незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
Вказує, що вилучені грошові кошти у розмірі 99 500,00 грн. та 600 доларів США, які належать чоловіку - ОСОБА_8 . Так, під час обшуку, ОСОБА_9 зазначала, що їх вона діставала із сейфа та надавала всі підтверджуючи документи, що ці кошти є часткою грошового забезпечення військовослужбовця.
З огляду на вищевикладене, вважаємо, що через протиправні дії працівників поліції, ОСОБА_9 необґрунтовано позбавлена права власності на майно, яке належить їй і використовується виключно в законній діяльності останньої, чим порушується норми Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Вважаємо, що в кримінальному провадженні відсутні дані, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння майном яке належить ОСОБА_9 .
Захисник ОСОБА_10 будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи у судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив.
Власник майна ОСОБА_9 не заперечувала проти розгляду апеляційної скарги без захисника ОСОБА_10 .
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення адвоката ОСОБА_7 та власника майна ОСОБА_8 , на підтримку доводів поданої апеляційної скарги, які наполягали на її задоволенні, просили скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна відмовити, вислухавши пояснення власника майна ОСОБА_9 , яка підтримала доводи апеляційних скарг та просила їх задовольнити, вислухавши думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Згідно п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК України під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді, зокрема, про арешт майна або відмову у ньому.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів, зокрема, арешт майна.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що зазначених вимог закону слідчим суддею не дотримано з огляду на таке.
Обґрунтовуючи своє рішення про накладення арешту на майно, яке було вилучено 09.10.2025 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем мешкання ОСОБА_9 , а саме на грошові кошти в сумі 99 500 грн. та 600 доларів США, мобільний телефон марки Samsung Galaxy MS2 SG, імеi1: НОМЕР_1 , імei2: НОМЕР_2 , сім картка Vodafone НОМЕР_3 , слідчий суддя посилався на положення ст.170 КПК України та в ухвалі зазначив, що вказане у клопотанні майно є речовим доказом, а тому з метою збереження речових доказів та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, є необхідність накладення арешту на вищезазначене майно.
Між тим з такими висновками слідчого судді не погоджується колегія суддів апеляційного суду виходячи з наступного.
За загальними правилами, передбаченими ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження допускається лише у разі, якщо слідчий, дізнавач, прокурор доведе, що :
- існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
- потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;
- може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Положеннями ч.ч. 1, 2, 5, 6 статті 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Слідчий суддя, суд, відповідно до ч.1 ст.173 КПК України, відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, СУ ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 05 січня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42024040000000015 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.
Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпра від 17 вересня 2025 року надано дозвіл на проведення обшуку будинку за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_8 , з метою відшукування речей та документів, а саме: документів та чорнових записів, щодо виконання договору № 559 від 23.11.2023, який укладено між виконавчим комітетом Першотравневської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області та товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Біоенергетика», та договору № 225 від 08.08.2024, який укладено між виконавчим комітетом Першотравневської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області та товариством з обмеженою відповідальністю «Делір груп», в тому числі тендерної, проектно - кошторисної документації тощо, комп'ютерної техніки, мобільних телефонів, в яких містяться відомості, щодо обставин вчинення даного кримінального правопорушення.
09 жовтня 2025 року під час проведення обшуку за вказаною адресою було вилучено: грошові кошти в сумі 99 500 грн та 600 доларів (спец пакет PSP2119310), мобільний телефон Samsung Galaxy MS2 5G, імеі1: НОМЕР_1 , iмei2: НОМЕР_2 , сім картка Vodafone НОМЕР_3 (пароль НОМЕР_6 ) (спец пакет PSP1118267).
У протоколі обшуку від 09 жовтня 2025 року міститься одне зауваження ОСОБА_9 , в якому зазначено, що зміст сейфу було надано особисто.
Постановою слідчого в особливо важливих справах відділу СУ ГНУП в Дніпропетровській області ОСОБА_12 від 10 жовтня 2025 року вилучені під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , в сумі 99 500 грн та 600 доларів (спец пакет PSP2119310), мобільний телефон Samsung Galaxy MS2 5G, імеї 1: НОМЕР_1 , iмei2: НОМЕР_2 , сім картка Vodafone НОМЕР_3 (пароль НОМЕР_6 ) визнані речовими доказами у даному кримінальному провадженні.
Оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вилучені грошові кошти можуть мати безпосереднє відношення до кримінального провадження, і таким чином можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто є речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні. Мобільний телефон марки Samsung Galaxy MS2, який було вилучено під час проведення обшуку також може містити інформацію, яка може бути використана як доказ факту чи обставин, які встановлюються під час досудового розслідування. Колегія суддів частково погоджується з висновком слідчого судді про достатність правових підстав для накладення на нього арешту.
Разом з тим, колегія суддів вважає слушними доводи апеляційних скарг в частині накладення арешту на майно, яке було тимчасово вилучене в ході обушку за місцем мешкання ОСОБА_9 - будинку АДРЕСА_1 , а саме: грошові кошти у сумі 99 500 гривень та 600 доларів США.
Як вбачається з протоколу обшуку за місцем мешкання ОСОБА_9 , за адресою АДРЕСА_1 було виявлено та вилучено грошові кошти у сумі 99 500 гривень та 600 доларів США, які належать чоловікові ОСОБА_9 - ОСОБА_8 ..
Під час апеляційного перегляду ухвали слідчого судді стороною захисту було надано належні та допустимі докази, що підтверджують законне походження вилучених грошових коштів. Зокрема, захисником зазначено, що ОСОБА_8 є військовослужбовцем ЗСУ, має грошове забезпечення перебуваючи на військовій службі. Факт перебування ОСОБА_8 на військовій службі підтверджується Довідкою №3404 від 21.03.2024 року. ОСОБА_8 щомісячно здійснює перерахування на особистий картковий рахунок дружини ОСОБА_9 своє грошове забезпечення, що підтверджується виписками із надходжень по картці за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 рр. та з 01.01.2025 по 13.10.2025 рр. За бажанням ОСОБА_8 , його дружина ОСОБА_9 , знімала кошти, перераховані чоловіком та частину з них зберігала у готівці, а частину обмінювала на валюту, зберігаючи все у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що належить її чоловіку.
Таким чином, на переконання апеляційного суду, вищенаведене свідчить про те, що наведені в оскаржуваній ухвалі слідчого судді доводи, за яких він дійшов до переконання про необхідність задоволення клопотання слідчого про арешт майна, не відповідають вимогам ч.1 ст.173 КПК, оскільки стороною обвинувачення під час судового розгляду клопотання про арешт майна не доведено необхідності у накладенні на нього арешту. При цьому, сам факт формального набуття згідно постанови слідчого про визнання речовими доказами процесуального статусу речового доказу, яким визнані зазначені у клопотанні вилучені грошові кошти не свідчить про їх відповідність, визначеним ст. 98 КПК України критеріям речових доказів у кримінальному провадженні та не є безумовною підставою для накладення арешту.
Крім того, як вбачається з матеріалів наданих суду ОСОБА_8 не є підозрюваним, обшук проведено за місцем його проживання, вилучені грошові кошти є його власністю.
За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що апеляційні скарги захисника ОСОБА_7 , в інтересах ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_9 підлягають частковому задоволенню, а ухвала слідчого судді в частині накладення арешту на грошові кошти - скасуванню та відмові в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна в цій частині. Вказані суми коштів підлягають поверненню особам, у яких вони були вилучені.
Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги адвоката ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_8 , адвоката ОСОБА_10 , який діє в інтересах ОСОБА_9 , - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м.Дніпра від 15 жовтня 2025 року про задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно, - скасувати.
Постановити нову, якою клопотання прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_11 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №42024040000000015, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.01.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, - задовольнити частково.
Накласти арешт на майно, яке було вилучене 09.10.2025 року під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем мешкання ОСОБА_9 , а саме на мобільний телефон марки Samsung Galaxy MS2 SG, імеi1: НОМЕР_1 , імei2: НОМЕР_2 , сім картка Vodafone НОМЕР_3 шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування.
В іншій частині клопотання залишити без задоволення.
Грошові кошти, які були вилучені 09.10.2025 року під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем мешкання ОСОБА_9 , а саме у сумі 99 500 (дев'яносто дев'ять тисяч п'ятсот) гривень, 600 (шістсот) доларів США повернути законному володільцю - ОСОБА_8 .
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4