Провадження № 11-кп/803/3506/25 Справа № 208/6312/21 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
19 листопада 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
судді -доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
захисника
в режимі відеоконференції ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника
ОСОБА_6 , діючого в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , на ухвалу Дніпровського районного суду м. Кам'янського Дніпропетровської області від 29 жовтня 2025 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020040780001122, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
місце народження: м.Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, проживаючого за адресою:
АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 2, 3 ст.187, ч.1 ст.263, ч.1 ст.309 КК України,
Короткий зміст оскарженого судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Кам'янського Дніпропетровської області від 29 жовтня 2025 року було задоволено клопотання прокурора Кам'янської окружної прокуратури ОСОБА_8 та продовжено стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 строк тримання під вартою до 22.00 години 26 грудня 2025 року, із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі в 280 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 847840,00 гривень (вісімсот сорок сім тисяч вісімсот сорок гривень 00 копійок).
Своє рішення судмотивував тим, що як вбачається з матеріалів кримінального провадження, обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, які в своїй сукупності вказують на вірогідну причетність останнього до інкримінованих злочинів, а отже обвинувачення не є вочевидь безпідставним. Зазначив, що заявлені стороною обвинувачення ризики, передбачені ст.177 КПК України, є обґрунтованими та об'єктивно існують. Разом з тим, оскільки справа тривалий час перебуває на етапі судового розгляду, а відтак ризики щодо ОСОБА_7 істотно зменшилися порівняно із часом обрання щодо нього запобіжного заходу, з урахуванням того, що обвинувачений є особою раніше не судимою, має постійне місце проживання, на обліку у лікаря нарколога чи психіатра не перебуває, суд вважав за необхідне визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 280 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, із виходом за межі граничного розміру, передбаченого п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК, що на думку суду, також зможе забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків і у даному випадку буде цілком достатньою, а перспектива втрати такого грошового забезпечення у випадку порушення встановлених обмежень буде достатнім фактором, що виключає зі сторони обвинуваченого будь-які спроби переховуватися від слідства та суду, або іншим чином перешкоджати судовому розслідуванню.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу суду та обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 . У випадку продовження тримання під вартою зменшити необґрунтовану та непомірну заставу до мінімального встановленого КПК розміру.
Обґрунтовуючи заявлені в апеляційній скарзі вимоги захисник посилається на те, що судом не надано оцінки аргументам сторони захисту та наданим доказам, а саме те, що в Дніпровському районному суді м. Кам'янського знаходяться на розгляді дві кримінальні справи за участю ОСОБА_7 , які розглядаються з 2014 року. У справі №208/9983/14 ОСОБА_7 пробув під вартою з 24.10.2014 року по 30.11.2016 року, тобто 2 роки 1 місяць 6 днів, по справі Савченко - 4 роки 2 місяці 12 днів. У цій справі обвинувачений під вартою з 27.04.2021 року, тобто 4 роки 6 місяців. Зауважує, що таким чином держава без постановлення вироку тримає ОСОБА_7 під вартою 8 років 8 місяців 12 днів. Зазначає, що судом не враховано проміжок часу, який пройшов, та не наведені інші обставини, відмінні від обґрунтованої підозри. Вважає, що відбувається квазіавтоматичне позбавлення права на свободу. Звертає увагу на те, що продовження строку тримання під вартою обґрунтовано однаковими підставами протягом усього періоду ув'язнення.
Позиції учасників судового провадження.
У судовому засіданні захисник та обвинувачений підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.
Прокурор у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, обвинувачений та захисник не заперечували проти розгляду апеляційної скарги без участі прокурора, а отже, враховуючи те, що відповідно до вимог ч.4 ст.422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін, апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності прокурора.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження та обговоривши наведені у апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
В силу вимог ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених
ст.177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання апеляційного суду суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Відповідно до матеріалів справи в провадженні Дніпровського районного суду м. Кам'янського Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 2, 3 ст.187, ч.1 ст.263, ч.1 ст.309 КК України.
Прокурором в судовому засіданні суду першої інстанції заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо
ОСОБА_7 , мотивуючи свою позицію тим, що ризики, які були враховані судом при обранні йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не змінились, нових обставин для зміни запобіжного заходу стосовно обвинуваченого не з'явилось.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ретельно перевірив доводи прокурора про доцільність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 .
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, які в своїй сукупності вказують на вірогідну причетність останнього до інкримінованих злочинів, а отже обвинувачення не є вочевидь безпідставним.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 судом встановлено, що процесуальні ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, продовжують існувати та виправдовують тримання обвинуваченого під вартою.
Так, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, одне з яких відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів та за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років. Таким чином, з огляду на покарання, яке може бути призначене ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим, суд дійшов висновку про існування реального ризику того, що він може переховуватися від суду.
Також існує ризик того, що обвинувачений ОСОБА_7 може знов вчинити кримінальне правопорушення, оскільки останній в рамках даного кримінального провадження небезпідставно обвинувачується у вчиненні серії умисних корисливих злочинів, поєднаних із застосуванням насильства, погрозою його застосування, та з використанням вогнепальної зброї.
При цьому, зазначені ризики об'єктивно збільшуються з урахуванням введення в Україні військового стану через агресію Російської Федерації проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.
Суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу, крім даних про суворість покарання, передбаченого за злочини, в яких обвинувачують ОСОБА_7 , та даних про особу обвинуваченого, а саме раніше не судимого, маючого постійне місце проживання, не перебуваючого на обліку у лікаря нарколога чи психіатра, взяв до уваги і інші обставини кримінального провадження, а саме, що обвинувачений є особою зі сталою антисоціальною поведінкою, схильною до застосування насильства, наявність суспільного інтересу, що в сукупності є достатньо суттєвим елементом при оцінюванні ризику його переховування від суду та можливості вчинення інших злочинів.
В контексті практики ЄСПЛ ризик втечі обвинуваченого оцінюється не лише на основі суворості можливого вироку, а має досліджуватися з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
На підставі наведеного, апеляційний суд погоджується з рішенням суду щодо необхідності задоволення клопотання прокурора, оскільки він довів обставини, які виправдовують подальше обмеження права обвинуваченого перебувати на волі. Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Відтак, апеляційний суд приходить до висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із застосуванням застави має забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Доводи захисника щодо застосування судом автоматичного продовження запобіжного заходу та ідентичних мотивів викладених у клопотанні прокурора, що є істотним порушенням ст. 5 ЄКПЛ, є необґрунтованими, оскільки, як вбачається з оскарженої ухвали, судом першої інстанції були проаналізовані обставини, що мають місце щодо цього обвинуваченого на даний час, та прийняте рішення на їх підставі.
Щодо посилання захисника на те, що обвинувачений тривалий час перебуває під вартою, слід зазначити, що продовжений запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу, та не суперечить позиції ЄСПЛ у справі Самойлович проти України (Samoylovichv. Ukraine, заява №28969/04, від 16 травня 2013 року), яка полягає в тому, що «у випадку особливої тривалості тримання під вартою особи, підстави для цього повинні бути виключно серйозними».
Крім того, апеляційний суд враховує, що тривалість попереднього тримання обвинуваченого під вартою зумовлена складністю справи, кількістю проведених слідчих та розшукових дій, а також необхідністю дослідження доказів та допиту усіх учасників процесу, а тому належна процесуальна поведінка обвинуваченого зумовлена своєчасним застосування запобіжного заходу.
Колегія приймає до уваги, що справа перебуває на стадії судового розгляду, водночас, враховуючи те, що на цей час судом першої інстанції ще не прийнято остаточного рішення й судовий розгляд ще триває, а також зважаючи на положення ст.28, ч.1 ст.318 КПК України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне акцентувати увагу суду першої інстанції на необхідності дотримання розумних строків розгляду цього кримінального провадження та якнайшвидшого розгляду справи по суті, а також звертає увагу суду на тривалість строку попереднього ув'язнення обвинувачених.
Інші доводи апеляційної скарги захисника зводяться до дослівного викладення положень кримінального процесуального закону та низки рішень Європейського суду з прав людини без належного співставлення висновків ЄСПЛ у справах у яких вони були сформульовані з фактичними обставинами цієї справи, що не може слугувати підставою для скасування оскарженого рішення.
Матеріали провадження не містять інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою, та в апеляційній скарзі не доведені.
Відомостей щодо протипоказань для перебування обвинуваченого в умовах слідчого ізолятора не було надано, як під час розгляду клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в суді першої інстанції, так і під час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції.
Жодних нових обставин, які б впливали на обґрунтованість поданої апеляційної скарги, апеляційним переглядом не встановлено.
Приймаючи рішення про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку тримання під вартою, суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу обвинуваченого, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Крім того, апеляційний суд враховує, що при продовженні строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 суд в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 183 КПК України, визначив розмір застави, який є достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.
За встановленими в клопотанні прокурора обставинами, на думку апеляційного суду, визначений судом розмір застави є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні, не порушує права обвинуваченого.
Будь-яких порушень КПК України при постановленні зазначеної ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому, за наслідками апеляційного розгляду, апеляційний суд вважає необхідним ухвалу суду залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника - залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , діючого в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпровського районного суду м. Кам'янського Дніпропетровської області від 29 жовтня 2025 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді
________________ _________________ ________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4