Провадження № 11-сс/803/2177/25 Справа № 175/13024/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
24 листопада 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ :
Головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
представника заявника адвоката ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Дніпровського апеляційного суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника заявника ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2025 року про відмову у задоволенні скарги на бездіяльність слідчого, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі-ЄРДР) після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення,-
05 вересня 2025 року до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області, в порядку ст.303 Кримінального процесуального кодексу України (далі-КПК), надійшла скарга адвоката ОСОБА_6 , в інтересах ОСОБА_7 , на бездіяльність слідчого, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, в якій вона просила зобов'язати уповноважених осіб ВП №2 ДРУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області внести до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення на підставі заяви ОСОБА_7 від 27.08.2025 для проведення досудового розслідування.
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2025 року у задоволенні скарги відмовлено.
В апеляційній скарзі представник заявника - адвокат ОСОБА_6 порушує питання про скасування рішення слідчого судді у зв'язку з незаконністю, необґрунтованістю та невідповідністю фактичним обставинам справи.
В обгрунтування зазначає, що події викладені в заяві ОСОБА_7 від 27.08.2025 року відбувалися до подій 30.06.2025 року та після цього дня, мають зовсім інший характер кримінальних діянь та утворюють інший склад кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.129, ч.1 ст.189 КК України, що підтверджується і текстом самої заяви, і долученими до неї доказами.
При цьому, звертає увагу, що що чинний КПК України не обмежує потерпілого у кількості звернень до правоохоронного органу з заявою про вчинення кримінального правопорушення та внесення відповідних відомостей до ЄРДР, більше того, коли це різні події.
З огляду на викладене представник заявника просить апеляційний суд скасувати ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2025 року та постановити нову, якою зобов'язати уповноважених осіб відділення поліції № 2 Дніпровського районного управління поліції № 2 ГУНП в Дніпропетровській області внести до ЄРДР відомості про кримінальні правопорушення на підставі заяви ОСОБА_7 від 27 серпня 2025 року для проведення досудового розслідування.
Одночасно просить поновити їй строк на апеляційне оскарження. В обґрунтування зазначає, що в судовому засіданні під час прийняття відповідного рішення слідчим суддею було проголошено вступну і резолютивну частину оскаржуваної ухвали, а повний текст мало бути оголошено 10 жовтня 2025 року. Натомість станом на день подання апеляційної скарги повний текст оскаржуваної ухвали відсутній. Тому, на переконання представника заявника, вказані обставини свідчать про поважність причин пропуску нею строку на апеляційне оскарження рішення суду.
У судове засідання апеляційного суду заявник ОСОБА_7 не з'явилася будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце апеляційного розгляду, але її неявка, відповідно до приписів ч.4 ст.405 КПК, не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представника заявника на підтримку доводів поданої апеляційної скарги, яка наполягала на її задоволенні, просила скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою зобов'язати уповноважених осіб ВП №2 ДРУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області внести до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення на підставі заяви ОСОБА_7 від 27.08.2025 для проведення досудового розслідування, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Згідно з п.3 ч.2 ст.395 КПК апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на ухвали слідчого судді - протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Правило дотримання строку на оскарження ухвали слідчого судді з дня її оголошення, передбачене п.3 ч.2 ст. 395 КПК, надає потенційному заявникові достатньо часу для роздумів стосовно подачі апеляційної скарги, чіткого визначення своїх аргументів та окреслення стверджувальної правової позиції. Це правило чітко визначає як для осіб, так і для органів влади період, після закінчення якого контрольна функція суду не здійснюється.
Процедура визначення строків для подання скарги має на меті забезпечити належне відправлення правосуддя і дотримання принципу правової визначеності.
За змістом ч.1 ст.117 КПК строк виконання процесуальних дій поновлюється лише у тому випадку, якщо його пропущено з поважних причин.
Під поважними причинами пропущення процесуального строку слід розуміти неможливість особи подати скаргу у визначений законом строк у зв'язку з такими обставинами, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що подала апеляційну скаргу, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Зазначені обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.
З цього питання Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у своїй постанові від 27.05.2019 (справа № 461/1434/18, провадження № 51-6470 кмо 18) зробила правовий висновок про те, що у випадку, коли слідчий суддя з посиланням на ч.2 ст.376 КПК постановив ухвалу та оголосив її резолютивну частину, а повний текст ухвали оголосив в інший день, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з дня оголошення резолютивної частини ухвали.
Натомість у випадку необізнаності у заінтересованих осіб з мотивами прийнятого слідчим суддею рішення, вказане за їх клопотанням може бути визнано поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та підставою для його поновлення в порядку, передбаченому ч.1 ст.117 КПК.
Свою правову позицію щодо тлумачення поняття поважності причин, які можуть бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, неодноразово висловлював у своїх рішеннях Верховний Суд. Зокрема у Постанові Першої судової палати ККС ВС від 30 жовтня 2018 року (справа №299/2987/15-к провадження № 51-4594 км18) зазначено наступне.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, оскільки в кожній справі національні суди мають перевіряти, чи виправдовують підстави для поновлення строків для оскарження втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності) (див.: рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року; рішення у справі «Устименко проти України» (Ustimenko v. Ukraine), заява №32053/13, п. 47, від 29 жовтня 2015 року).
Частиною 1 статті 117 КПК передбачено, що строк виконання процесуальних дій поновлюється лише у тому випадку, якщо його пропущено з поважних причин. Отже, в ініційованому учасником кримінального провадження клопотанні про поновлення процесуального строку має бути наведено причини, через які цей строк пропущено.
При цьому Суд визначив, що під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали можливість своєчасного звернення до суду у вищезазначений законом строк.
Як убачається з матеріалів судового провадження розгляд скарги адвоката ОСОБА_6 та ухвалення слідчим суддею оскаржуваного рішення відбулися 06 жовтня 2025 року. Натомість слідчим суддею цього дня було оголошено лише вступну та резолютивну частину свого рішення (а.с.26).
Разом з тим, як стверджує апелянт і про це свідчать матеріали справи, повний текст оскаржуваної ухвали слідчого судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2025 року не був отриманий представником заявника, що свідчить про відсутність у адвоката ОСОБА_6 достатнього часу для ознайомлення з мотивами прийнятого слідчим суддею рішення та підготовки і подання апеляційної скарги.
Враховуючи приписи п.3 ч.2 ст.395 КПК та вищенаведені правові позиції, як Об'єднаної палата ККС ВС, так і Першої судової палати ККС ВС, суд апеляційної інстанції вважає, що у даній справі наявні поважні причини, які унеможливили представника заявника - адвоката ОСОБА_6 своєчасно звернутися з апеляційною скаргою до суду у визначений законом строк, а тому цей строк підлягає поновленню відповідно до приписів ч.1 ст.117 КПК.
Згідно з положеннями ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що слідчим суддею дотримано зазначених вимог закону у повному обсязі.
Відповідно ст.55 Конституції України, права і свободи громадянина України захищаються судом. Суть такого захисту полягає в тому, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, а порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора під час досудового розслідування регламентовано главою 26 КПК.
До повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому КПК, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час проведення досудового розслідування в кримінальному провадженні (п.18 ч.1 ст.3 КПК), а згідно п.1 ч.1 ст.303 КПК на досудовому провадженні можуть бути оскаржені, зокрема, бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
У межах процедури оскарження бездіяльності слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий, дізнавач, прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого, дізнавача або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Мотивуючи своє рішення про відмову у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_6 щодо бездіяльності слідчого, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, слідчий суддя у своєму рішенні, посилаючись на положення ст. 214 КПК, Узагальнення ВССУ № 9-49/0/4-17 від 12 січня 2017 року, зазначив, що для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР заявник у повідомленні про кримінальне правопорушення має зазначити конкретні, відомі йому обставини об'єктивної сторони такого правопорушення (яке саме кримінальне правопорушення відбулось, де, коли, в чому полягало, які особи, причетні до його скоєння тощо). Такі обставини можуть бути неповними (в силу недостатньої обізнаності заявника, неочевидності вчинення кримінального правопорушення, з огляду на початкову стадію сприйняття та дослідження цих подій чи з інших причин), але в той же час достатніми для попередньої кваліфікації реєстраторами ЄРДР такого діяння саме як кримінального правопорушення (кваліфікації за статтею, частиною статті КК України). Крім того, слідчий суддя вказав, що підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких, разом із прізвищем, ім'ям, по батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до ЄРДР.
Слідчий суддя дослідивши подану скаргу встановив, що за обставинами, які відбулися 30.06.2025 між ОСОБА_8 відомості були внесені до ЄРДР 01.07.2025 та на теперішній час здійснюється досудове розслідування за ч.1 ст.286 КК України, а тому на думку слідчого судді заява від 27.08.2025 була подана ОСОБА_7 у зв'язку із незгодою останньої з правовою кваліфікацією органом досудового розслідування дій ОСОБА_9 за ч.1 ст.125 КК України.
Також слідчий суддя зазначив, що твердження ОСОБА_7 про вчинення кримінально караних дій ОСОБА_10 носять абстрактний характер та не містять достатніх та конкретних даних, які б вказували на наявність в діях останнього ознак об'єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.189 КК України.
З огляду на вищенаведене, слідчий суддя дійшов висновків, що оскільки за обставинами, які відбулися 30.06.2025 відомості до ЄРДР вже внесені, проводиться досудове розслідування і остаточно вони будуть кваліфіковані виключно органом досудового розслідування, після встановлення всіх істотних обставин у провадженні, а відомості щодо вчинення ОСОБА_11 дій, передбачених ч.1 ст.189 КК України містять виключно припущення, без будь-яких об'єктивних даних про нього, тому у задоволенні скарги ОСОБА_6 необхідно відмовити в повному обсязі.
З такими висновками слідчого судді погоджується й колегія суддів апеляційного суду.
Згідно ч. 1 ст. 11 КК кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
За приписами п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК та п. 2 Розділу ІІ Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора України №298 від 30.06.2020 року, до Єдиного реєстру досудових розслідувань, крім іншого, має бути внесено короткий виклад обставин про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.
Вищезазначені положення закону дають підстави для висновку, що реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні та обґрунтовані відомості про кримінальне правопорушення та можуть об'єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність події кримінального правопорушення, а саме час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення. Якщо ж зі змісту заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що обставини, викладені в ньому, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу, то такі повідомлення не мають вноситися до Єдиного реєстру досудових розслідувань і це слугує гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.
Таким чином, внесенню до ЄРДР підлягають лише відомості із заяв, в яких міститься виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, а не із заяв чи повідомлень про події, у яких немає достатньої інформації, що вказує на вчинення кримінального правопорушення.
Як слідує зі змісту матеріалів судового провадження, в заяві від 27 серпня 2025 року ОСОБА_12 вказувала, що восени 2024 року вона разом з чоловіком ОСОБА_13 придбала будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Перший раз конфлікт із сусідами ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , що проживають в будинку АДРЕСА_2 виник з приводу сміттєвого баку, розташованого біля їх домоволодіння з порушенням санітарних умов, не узгоджений селищною радою та є приватною власністю семи будинків, який відбувся на рівні образ, нецензурної лайки з боку родини ОСОБА_16 у бік заявниці та її чоловіка. Надалі, 06.06.2026 у вуличному чаті сусіди виставили фото, де сміттєвий бак стоїть під їх воротами і ОСОБА_17 в сусідському чаті знову почав конфлікт з публічними образами, нецензурною лайкою і погрозою в їх бік. Через два тижні, а саме 28.06.2025, ОСОБА_17 та ОСОБА_18 прийшли до їхнього подвір'я, ОСОБА_15 тримала у руках металеву биту та вигукувала погрози, била битою по воротах, розбила електричний лічильник, а ОСОБА_19 був з пістолетом у руках та звертаючись до чоловіка казав, що прострілить коліно. Заявниця з чоловіком вийшли до них на вулицю, намагались заспокоїти, але вони в агресивній формі кричали, що тут проживають 10 років, у них є правила, які Дупленки повинні дотримуватися. З цього приводу заявницею були викликані співробітники поліції, які зафіксували факт нападу та погроз їх життям. 30.06.2025 ОСОБА_13 приїхав додому з працівником, що мав встановити камери відеоспостереження навколо домоволодіння, та побачив, що передній фасад будинку розбитий великими грудами каміння, які лежали вздовж будинку. На думку ОСОБА_7 каміння кидали з сусідньої ділянки, де мешкають ОСОБА_16 . Того ж дня близько 13:30 год. роздався різкий звук розгону автомобіля «Лексус» PX 350, реєстраційний номер НОМЕР_1 , за кермом якого перебувала ОСОБА_18 , яка гучно кричала у відкриті вікна авто та нецензурно лаялась, а на запитання ОСОБА_13 навіщо вони побили будинок камінням сміялась та запитала, що вони їм зроблять. Поруч з автомобілем «Лексус» стояв ОСОБА_17 , тримаючи у правій руці за спиною газовий балончик, та запропонував заявниці побалакати окремо, після чого вони разом відійшли на 2-3 метри ліворуч по узбіччю дороги. Розмовляючи з сусідом ОСОБА_7 почула гучний звук розгону та гальмування автомобіля «Лексус», що умисно наїжджав на її чоловіка, який прикрився сміттєвим баком. ОСОБА_18 різко розвернулась на перехресті вул. Малинова та вул. Сонячна і знову почала навмисно давити ОСОБА_13 та забризкала газом його очі. Заявниця пішла у бік свого чоловіка, щоб надати йому допомогу, але була навмисно збита водійкою ОСОБА_16 на автомобілі «Лексус». Наїзд на неї був навмисним замахом на її життя, так як водійка навмисно розігналась та направила свій автомобіль в її бік, ніяких перешкод на дорозі для руху її автомобіля по правому боці в той час не було, а вона перебувала на узбіччі дороги зліва. Внаслідок зазначених дій у ОСОБА_7 була травмована ліва рука та ліва половина тулуба, що підтверджується висновком СМЕ №1854 від 01.07.2025. Водійка не зупинилась, поїхала далі та зупинилася біля своїх воріт, на крики заявниці щодо наїзду не реагувала. З боку ОСОБА_20 та ОСОБА_18 не було надано і не запропоновано жодної допомоги. Протягом всієї події ОСОБА_18 знаходилась за кермом автомобіля «Лексус», ніякого прямого фізичного контакту із заявницею та її чоловіком не мала ні вона, ні її чоловік. Не дочекавшись слідчих, ОСОБА_16 вивезли автомобіль на евакуаторі. Весь час конфлікту ОСОБА_16 погрожували звільненням ОСОБА_13 зі служби УМВС та втручанням у справу заступника генерала ОСОБА_21 та всілякими ускладненнями їхнього життя. Через три тижні після вищеописаної події ОСОБА_17 зв?язався із заявницею ОСОБА_7 і почав погрожувати її сім?ї та вимагати кошти для «закриття питання» (а.с.5).
Згідно відповіді прокурора Слобожанської окружної прокуратури ОСОБА_22 від 06.10.2025 року вбачається, що в провадженні ВП №2 ДРУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження №12025047240000079 від 01.07.2025 за ч.1 ст.286 КК України, досудове розслідування в якому триває. Відомості до ЄРДР було внесено 01.07.2025 за правовою кваліфікацією ч.1 ст.125 КК України, а 30.09.2025 перекваліфіковано на ч.1 ст.286 КК України (а.с.22).
Зі змісту витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні №12025047240000079 від 01.07.2025 за ч.1 ст.286 КК України (а.с.23) вбачається, що за заявою ОСОБА_7 від 30.06.2025 внесені відомості за наступними обставинами: «30.06.2025 до чергової частини ВП №2 ДРУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області надійшла заява ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те, що 30.06.2025 приблизно о 13:37 год., невстановлена особа знаходячись за кермом транспортного засобу марки «Lexys» RX-350, порушуючи правила безпеки дорожнього руху, здійснила наїзд на ОСОБА_7 , в результаті чого останній були спричиненні тілесні ушкодження. (ЄО №10838 від 30.06.2025)».
Таким чином, як вірно зазначив в ухвалі слідчий суддя, за обставинами, які відбулися 30.06.2025 між ОСОБА_8 відомості до ЄРДР вже були внесені 01.07.2025, на теперішній час здійснюється досудове розслідування за ч.1 ст.286 КК України, і остаточно вони будуть кваліфіковані виключно органом досудового розслідування, після встановлення всіх істотних обставин у провадженні. Водночас твердження ОСОБА_7 про вчинення кримінально караних дій ОСОБА_10 , передбачених ч.1 ст.189 КК України, носять абстрактний характер та не містять достатніх та конкретних даних, які б вказували на наявність в діях останнього ознак об'єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.189 КК України.
Відтак, на переконання апеляційного суду, висновки слідчого судді про відмову у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_6 на бездіяльність слідчого, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, належним чином мотивовані, ґрунтуються на змістовному дослідженні усіх обставин справи та доводів апелянта.
Інші доводи апеляційної скарги, на які посилається представник заявника, не впливають на правильність прийнятого місцевим судом рішення.
Отже, перевіркою матеріалів даного провадження, судом апеляційної інстанції не встановлено будь-яких порушень слідчим суддею вимог КПК щодо процесуального порядку судового розгляду скарги, які, згідно ст.412 КПК, слід було би визнати істотними та які б тягнули за собою скасування рішення суду першої інстанції.
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновків, що апеляційна скарга представника заявника - адвоката ОСОБА_6 є безпідставною та задоволенню не підлягає, а ухвала слідчого судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2025 року є законною, обґрунтованою, належним чином вмотивованою та відповідає вимогам ст.370 КПК.
На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.117 та ст.ст.404, 405, 407 та 418, 419, 422 КПК, колегія суддів,-
Клопотання представника заявника ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 - задовольнити та поновити їй строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2025 року про відмову у задоволенні скарги на бездіяльність слідчого, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Апеляційну скаргу представника заявника ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 - залишити без задоволення, ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2025 року про відмову у задоволенні скарги на бездіяльність слідчого, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції є остаточною та такою, що касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4