Провадження № 11-кп/803/3039/25 Справа № 210/3428/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
20 листопада 2025 року м. Кривий Ріг
колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кривому Розі в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника адвоката ОСОБА_7 , діючого в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , на ухвалу Металургійного районного суду м. Кривого Рогу від 26 серпня 2025 року в рамках кримінального провадження № 12022046710000030 від 26.01.2022 року стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 319 КК України, якою відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності, -
ухвалою Металургійний районний суд м. Кривого Рогу від 26.08.2025 року залишено без задоволення клопотання захисника адвоката ОСОБА_7 про звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 319 КК України, на підставі ст. 49 КК України.
Суд мотивував своє рішення тим, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 319 КК України (епізод від 02.05.2022 року), за кваліфікацією як повторність вчинення кримінального правопорушення. З урахуванням того, що ОСОБА_8 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 319 КК України за нереабілітуючими обставинами, строк притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 319 КК України не сплинув.
Із вказаним судовим рішенням не погодився захисник адвокат ОСОБА_7 та подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати, ухвалити нову, якою задовольнити клопотання про звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності та закрити кримінальне провадження за ч. 2 ст. 319 КК України.
На обґрунтування своїх вимог вказує, що ОСОБА_8 інкримінувалось два епізоди злочинної діяльності, за епізодом від 08.04.2022 року дії кваліфіковані за ч. 1 ст. 319 КК України, та ухвалою суду від 13.05.2025 року ОСОБА_8 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення вказаного правопорушення на підставі ст. 49 КК України.
Разом з цим, за фактом події, яка мала місце 02.05.2022 року дії ОСОБА_8 кваліфіковано за ч. 2 ст. 319 КК України за ознакою повторності. З урахуванням положень ч. 4 ст. 32 КК України, дії ОСОБА_8 не можуть бути кваліфіковані за ознакою повторності, оскільки кримінальне провадження за першим епізодом закрито, а строк давності за даним епізодом сплинув.
Заслухавши доповідь судді, думку захисника адвоката ОСОБА_7 , який просив апеляційну скаргу задовольнити та звільнити ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності, обвинуваченого ОСОБА_8 , який підтримав доводи апеляційної скарги захисника, прокурора ОСОБА_6 , який просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін, дослідивши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Частиною 1 ст. 404 КПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Частиною 4 ст. 286 КПК України визначено, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Так, захисником адвокатом ОСОБА_7 , діючим в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , подано клопотання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 319 КК України.
Клопотання обґрунтоване тим, що за фактом події, яка мала місце 02.05.2022 року ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 319 КК України за ознакою повторності. Таким чином, подія кримінального правопорушення, яка мала місце 02.05.2022 року не може бути кваліфікована за ч. 2 ст. 319 КК України за ознакою повторності.
Вивчивши клопотання захисника адвоката ОСОБА_7 апеляційний суд прийшов до висновку про його обґрунтованість.
Колегією суддів встановлено, що відповідно до обвинувального акту ОСОБА_8 обвинувачувався за кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 319 КК України та ч. 2 ст. 319 КК України.
Разом з цим, ухвалою Металургійного районного суду м. Кривого Рогу від 13.05.2025 року ОСОБА_8 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 319 КК України на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
У вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 319 КК України ОСОБА_8 обвинувачується за епізодом злочинної діяльності від 02.05.2022 року, яка кваліфікована за ознакою повторності вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до п. 7. Постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 р. № 7 «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки» передбачене у відповідних статтях (частинах статей) Особливої частини КК вчинення злочину повторно або особою, яка раніше вчинила відповідний злочин, є кваліфікуючою ознакою певного злочину.
Основні засади інституту множинності злочинів, зокрема окремі її форми (повторність, сукупність та рецидив) та правові наслідки регламентовано законодавцем у Розділі VII «Повторність, сукупність та рецидив кримінальних правопорушень» Загальної частині КК України. Повторністю кримінальних правопорушень як формою множинності згідно з нормативним приписом ст. 32 КК України визнається вчинення двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу (ч. 1 ст. 32 КК України). Крім того, у ч. 3 цієї ж статті зазначено, що вчинення двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених різними статтями цього Кодексу, визнається повторним лише у випадках, передбачених в Особливій частині цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 32 КК України повторність відсутня, якщо за раніше вчинене кримінальне правопорушення особу було звільнено від кримінальної відповідальності на підставах, установлених законом, або якщо судимість за це кримінальне правопорушення було погашено або знято, а також після відбуття покарання за вчинення кримінального проступку.
Відповідно до ст. 35 КК України повторність, сукупність та рецидив кримінальних правопорушень враховуються при кваліфікації кримінальних правопорушень та призначенні покарання, при вирішенні питання щодо можливості звільнення від кримінальної відповідальності та покарання у випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з постановою колегії суддів об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду у справі № 591/4366/18 від 14.09.2020 р., враховуючи принцип презумпції невинуватості, а також системне тлумачення положень частин 1 та 3 ст. 32 КК України, вказано, що сам факт вчинення злочину не вперше утворює повторність без постановлення обвинувального вироку суду стосовно особи лише у випадку, коли такий факт розслідується органом досудового слідства чи розглядається судом з іншим епізодом тотожного або однорідного злочину в одному кримінальному провадженні.
У різних кримінальних провадженнях стосовно однієї і тієї ж особи підставою для кваліфікації дій особи за ознакою повторно є не факт обвинувачення її у вчиненні злочину (без постановлення обвинувального вироку), а саме факт постановлення стосовно неї обвинувального вироку у іншому кримінальному провадженні, що дає підстави кваліфікувати її дії з урахуванням повторності.
Суд повинен утримуватися від оцінки діяння, як повторного кримінального правопорушення, якщо інші діяння особи ще не одержали з боку іншого суду доведеності вини.
Згідно із п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 р. № 7 «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки», при вирішенні питання про наявність повторності кримінальних правопорушень, коли таку повторність утворює кримінальне правопорушення, за вчинення якого винну особу було засуджено раніше, судам необхідно перевіряти, чи не усунуто законом злочинність і караність попереднього діяння, чи не погашено або не знято судимість за це кримінальне правопорушення.
Пункт 3 вказаної Постанови регламентує, що не утворює повторності раніше вчинений злочин, за який особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом, засуджено без призначення покарання або зі звільненням від покарання, а також злочин, судимість за який було погашено чи знято.
Крім того, суд першої інстанції, не звернув увагу на висновки, викладені у постановах Верховного Суду, судом першої інстанції не враховано правову позицію Верховного Суду, викладену в постановах від 21.08.2024 р. у справі № 127/16102/23, від 20.04.2023 р. у справі № 206/1127/21 та від 17.09.2020 р. у справі № 739/1140/18 про те, що припинення судимості анулює всі кримінально-правові та загальноправові наслідки засудження і призначення покарання. Особа, судимість якої погашено або знято, не повинна відчувати жодних негативних наслідків попередньої судимості. Врахування погашеної чи знятої судимості при вирішенні будь-яких питань, у тому числі й при характеристиці особи, суперечить самій суті інституту припинення судимості та є неприпустимим.
Аналізуючи вказану позицію, апеляційний суд вважає, що в даному випадку, звільнення від кримінальної відповідальності є тотожним із припиненням судимості, оскільки анулює всі кримінально-правові наслідки інкримінованого правопорушення, за яким звільнено особу від кримінальної відповідальності, тобто після звільнення від кримінальної відповідальності за попереднім епізодом, ознака повторності відсутня у наступному епізоді.
З урахуванням зазначеного та враховуючи системне тлумачення положень ч. ч. 1, 4 ст. 32, ст. 35, 88 КК України можна дійти висновку, що кваліфікуюча ознака ч. 2 ст. 319 КК України «повторність», як форма множинності кримінальних правопорушень, може мати місце лише у період наявності незнятої чи непогашеної судимості або такий факт розслідується органом досудового слідства чи розглядається судом з іншим епізодом тотожного або однорідного злочину в одному кримінальному провадженні.
В даному випадку встановлено, що ОСОБА_8 раніше не судимий, на даний час обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення за одним епізодом злочинної діяльності від 02.05.2022 року, оскільки за епізодом від 08.04.2022 року, ОСОБА_8 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 319 КК України на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Враховуючи положення ч. 4 ст. 32 КК України, правову позицію Верховного суду та висновки Пленуму Верховного суду України № 7 від 04.06.2010 року, дії ОСОБА_8 за епізодом від 02.05.2022 року не можуть бути кваліфіковані за ознакою повторності, оскільки підстави для такого застосуванняна даний час відсутні.
З огляду на викладене, колегія суду вважає за необхідне перекваліфікувати дії ОСОБА_8 у даному кримінальному провадженні з ч. 2 ст. 319 КК України на ч. 1 ст. 319 КК України, оскільки єдина кваліфікуюча ознака «повторність», яка утворює склад кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 319 КК України, відсутня.
Водночас, згідно зположеннями абз. 2 ч. 7 ст. 284 КПК України у разі якщо суд встановить наявність підстав для закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, суд на будь-якій стадії судового провадження зобов'язаний з'ясувати та врахувати думку обвинуваченого щодо закриття кримінального провадження.
Згідно з постановою ККС ВС від 11.11.2020 у справі № 455/229/17 суд закриває кримінальне провадження у разі подання клопотання обвинуваченим про закінчення строків давності на будь-якій стадії судового провадження, незалежно від того, визнає особа вину в пред'явленому їй обвинуваченні чи заперечує вчинення кримінального правопорушення, тобто на підставі поданої заяви обвинуваченого про звільнення його від кримінальної відповідальності за зазначеною підставою (закінчення строків давності, які встановлені в кримінальному законі).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі .
У відповідності до ч. 2 ст. 12 КК України кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання не пов'язане з позбавленням волі.
Санкція ч. 1 ст. 319 КК України передбачає максимальне покарання у виді обмеження волі на строк до 3 років, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 319 КК України, класифікується як кримінальний проступок.
Епізод злочинної діяльності, передбачений ч. 1 ст. 319 КК України, обвинувачений ОСОБА_8 вчинив 02.05.2022 року, тобто з моменту вчинення даного епізоду минуло більше 3 років, а тому строки давності даного кримінального правопорушення сплили і наявні підстави для закриття провадження щодо ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 319 КК України у зв'язку з закінченням строку давності.
Матеріали кримінального провадження не містять даних про переривання або зупинення перебігу давності, крім того, суд першої інстанції мотивуючи своє рішення про відмову у задоволенні клопотання про звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності не послався на такі обставини.
Обвинувачений ОСОБА_8 зазначив, що наслідки звільнення від кримінальної відповідальності, на підставі ст. 49 КК України йому зрозумілі, а тому просив звільнити його від кримінальної відповідальності та закрити кримінальне провадження.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно до ч. 1 ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ч. 3 ст. 288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
На підставі викладеного, колегія суддів прийшла до висновку про необхідність звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 319 КК України у зв'язку з закінченням строку давності та закрити кримінальне провадження щодо останнього у зв'язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності, а тому апеляційна скарга захисника адвоката ОСОБА_7 підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню, як незаконна та не обґрунтована.
Керуючись ст.ст. 32, 49 КК України, ст.ст. 284, 404, 405, 407, 409 КПК України, колегія суддів, -
апеляційну скаргу захисника адвоката ОСОБА_7 , діючого в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , - задовольнити.
Ухвалу Металургійного районного суду м. Кривого Рогу від 26 серпня 2025 року в рамках кримінального провадження № 12022046710000030 від 26.01.2022 року стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 про відмову в задоволенні клопотання про звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, - скасувати та постановити нову ухвалу.
Клопотання захисника адвоката ОСОБА_7 , діючого в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , про звільнення від кримінальної відповідальності, - задовольнити.
Перекваліфікувати дії ОСОБА_8 з ч. 2 ст. 319 КК України на ч. 1 ст. 319 КК України.
Звільнити ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 319 КК України (за епізодом від 02.05.2022 року), у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, передбачених ст. 49 КК України.
Кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12022046710000030 від 26.01.2022 року стосовно ОСОБА_8 , - закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді: